ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 760/4638/23
провадження № 61-7081св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Пенсійний фонд України,
третя особа - голова комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України Бахматський Олександр Олександрович,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 грудня 2023 року у складі судді Українця В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Олійника В. І., Сушко Л. П.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Фонду соціального страхування України, третя особа - голова комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України Бахматський О. О., про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 працювала у виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, виконавчій дирекції Фонду соціального страхування України. Наказом від 25 січня 2023 року № 24-к її було звільнено з посади заступника начальника управління - начальника нормативно-правового відділу юридичного управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено про припинення Фонду соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Таким чином, наявність правонаступника означає реорганізацію, а не ліквідацію.
У повідомленні від 20 січня 2023 року, яке вручено їй під підпис 23 січня 2023 року, зазначено, що скорочується весь штат та вся численність працівників, визначених штатним розписом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України з 18 квітня 2023 року.
З наказом про скорочення чисельності та штату працівників вона не ознайомлена. Відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» лише правління Фонду уповноважене видавати будь-які накази щодо скорочення чисельності та штату працівників. Таким чином, голова комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України без належних повноважень видав незаконний наказ від 16 січня 2023 року № 9-ОД.
Фонд соціального страхування України повинен був звільнити її у зв`язку із переведенням до Пенсійного фонду України, а не у зв`язку із скороченням на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Крім того, ні Фонд соціального страхування України, ні Пенсійний фонд України не запропонували їй жодної вакантної посади.
Позивач просила:
визнати незаконним та скасувати наказ № 24-к від 25 січня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 ;
поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління - начальника нормативно-правового відділу юридичного управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України;
стягнути з Фонду соціального страхування України на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 січня 2023 року по дату ухвалення рішення в справі;
стягнути з Фонду соціального страхування України на її користь моральну шкоду у розмірі 100 000 грн;
визнати незаконним та скасувати наказ «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» від 16 січня 2023 року № 9-ОД.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 06 вересня 2023 року відповідача Фонд соціального страхування України замінено на Пенсійний фонд України.
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 26 грудня 2023 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, третя особа - Голова комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України Бахматський О. О., про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Рішення суду мотивоване тим, що:
законодавцем в особі Верховної Ради України з 01 січня 2023 року припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України. При цьому відбулось скорочення усього штату та усієї чисельності працівників, визначених штатними розписами Фонду соціального страхування з 18 квітня 2023 року, у тому числі й посади, яку обіймала позивач. Про наступне вивільнення позивача попереджено більше ніж за 2 місяці, тобто у визначений законом строк. На момент розгляду справи судом Фонд соціального страхування України припинено, про що внесено відомості до Єдиного реєстру підприємств та організацій. Таким чином, при звільненні ОСОБА_1 дотримані норми трудового законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині скасування наказу про звільнення позивача;
при відмові у задоволенні позовної вимоги про поновлення на роботі суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 не подавала до Пенсійного Фонду України заяви та необхідних документів для вирішення питання про призначення її на вакантні посади, а переведення її як працівника Фонду соціального страхування України, на якого поширюється законодавство про працю, на посаду державної служби, суперечить вимогам діючого законодавства. Суд вважав безпідставним посилання позивача на статтю 36 КЗпП України, оскільки у даному випадку дія трудового договору працівника не продовжується, а у роботодавця виникає обов`язок щодо працевлаштування працівника;
враховуючи те, що в ході розгляду справи неправомірність звільнення позивача не знайшла свого підтвердження, не встановлено підстав для її поновлення на роботі, а розрахунок з позивачем було проведено, доказів його затримки позивачем надано не було, тому вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є також безпідставними та не підлягають задоволенню;
суди також відмовили у компенсації моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено протиправність дій відповідача при звільненні позивача, останнім, не доведено наявність моральних страждань, які були б спричинені її звільненням, жодних доказів наявності моральної шкоди матеріали справи не містять;
щодо визнання незаконним та скасування наказу «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» від 16 січня 2023 року № 9-ОД суди вважали, що відсутні підстави для задоволення цієї вимоги, оскільки при виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про законність дій щодо звільнення ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2024 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
суди залишили поза увагою, що відповідачем у порушення вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо продовження трудових відносин з позивачем, не запропоновано наявні у Пенсійному фонді України вакантні посади, які вона могла б обіймати відповідно до своєї кваліфікації;
суди не врахували, що ні Законом України «Про державну службу», ні жодним іншим правовим актом не заборонено переведення працівника без проведення конкурсу у випадку реорганізації юридичної особи (працівники якої не є державними службовцями), основним завданням якої є реалізація від імені держави владних управлінських функцій, на посаду державної служби до органу, приєднання якого здійснюється внаслідок реорганізації;
метою скорочення усієї чисельності та усього штату працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та її робочих органів було виключно недопущення виникнення обов`язку у Пенсійного фонду України вирішувати питання з працевлаштування або звільнення колишніх працівників Фонду соціального страхування України, трудові договори з якими були би продовжені відповідно до вимог частини шостої статті 36 Кодексу законів про працю України після завершення заходів з реорганізації Фонду соціального страхування України;
таке скорочення, а по суті ліквідація виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та структурних підрозділів її робочих органів, є прямим порушенням вимог закону, а саме пункту 3 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 1105 «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»;
суди помилково вирішили, що не урегульованість порядку продовження дії трудового договору з позивачем щодо державної служби, є достатньою підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки Європейський Суд з прав людини дійшов висновку, що особа не може бути позбавлена чи обмежена своїх прав через відсутність у держави в особі її уповноважених органів механізму реалізації певного положення.
Також відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України, статті 5 Закону України «Про державну службу», частини п`ятої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (в частині відсутності заборони на проведення працівника, який не є державним службовцем (хоча виконує владно-управлінські функції) на посаду державного службовця в органі, до якого здійснюється приєднання в процедурі реорганізації.
Позиція інших учасників справи
У червні 2024 року Пенсійний фонд України подав відзив на касаційну скаргу, який підписаний представником Петрученя І. В.
Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що доводи позивача є безпідставними, зводяться до переоцінки висновків та мотивів, викладених в оскаржених рішеннях, та не спростовують висновків судів.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу із суду першої інстанції.
У черні 2024 року матеріали цивільної справи № 760/4638/23 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи з викликом представника позивача відмовлено, справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 23 травня 2024 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 140/90/20, від 13 травня 2021 року у справі № 377/759/19, від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18, від 28 квітня 2021 року у справі №373/2133/17, від 05 жовтня 2020 року у справі № 451/1028/18, від 27 березня 2019 року у справі № 212/9737/15, від 26 вересня 2019 року у справі № 820/10744/15, від 05 листопада 2019 року у справі № 379/563/17, від 03 березня 2021 року у справі № 212/9737/15-ц, від 13 травня 2021 року у справі №377/759/19, від 15 червня 2021 року у справі № 761/23325/17, від 20 вересня 2021 року у справі № 340/221/20, від 04 червня 2022 року у справі № 280/531/20, від 08 листопада 2022 року у справі № 620/11180/21, від 26 січня 2023 року у справі № 280/726/20, від 09 листопада 2023 року у справі № 750/7085/23, від 31 січня 2018 року у справі № 824/3229/14а, від 21 лютого 2020 року у справі № 761/25605/17, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах тасудове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України)
Фактичні обставини
Суди встановили, що наказом № 27-к від 09 липня 2013 року ОСОБА_1 призначена на посаду заступника начальника управління - начальника нормативно-правового відділу управління правового забезпечення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Наказом № 23-к від 07 липня 2017 року ОСОБА_1 переведена на посаду начальника юридичного управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Наказом № 139-к від 31 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнена з посади начальника юридичного управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у зв`язку з переведенням за її згодою до Фонду соціального страхування України.
З 01 серпня 2017 року ОСОБА_1 на підставі наказу № 95-к від 01 серпня 2017 року призначена на посаду заступника директора департаменту - начальника нормативно-правового відділу департаменту юридичної роботи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.
З 02 січня 2017 року на підставі наказу № 968 від 21 грудня 2017 року ОСОБА_1 переведено на посаду заступника директора департаменту - начальника відділу правового забезпечення нормотворчої діяльності Фонду юридичного департаменту виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.
З 01 листопада 2018 року на підставі наказу № 108-к від 28 вересня 2018 року ОСОБА_1 переведено на посаду заступника начальника управління - начальника нормативно-правового відділу юридичного управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.
Наказом голови комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України Бахматського О. О. № 9-ОД від 16 січня 2023 року «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» на виконання пункту 2 розділу VІІ Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та постанови Кабінету міністрів України від 27 грудня 2022 року № 1442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», керуючись частиною четвертою статті 105 ЦК України, статтями 49-2 49-4 КЗпП України та статтею 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», вирішено скоротити весь штат та всю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві, з 18 квітня 2023 року.
23 січня 2023 року ОСОБА_1 повідомлено про наступне звільнення 18 квітня 2023 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Наказом від 25 січня 2023 року № 24-к позивача звільнено з посади заступника начальника управління - начальника нормативно-правового відділу юридичного управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Позиція Верховного Суду
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 686/23445/17 (провадження № 14-162цс19) зазначено, що:
«Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ.
У справі «Сокуренко і Стригун проти України» ЄСПЛ указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. У рішенні в справі «Занд проти Австрії» («Zand v. Austria», заява № 7360/76) Європейська комісія з прав людини висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» («Sokurenko and Strygun v. Ukraine», заяви № 29458/04 та № 29465/04,§ 24).
Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції».
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
До справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір (постанова Велика Палата Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 368/561/19 (провадження № 14-118цс20)).
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні керуватися сутністю права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 520/13190/17 (провадження № 11?1066апп18), від 27 листопада 2018 року у справі № 820/3534/17 (провадження № 11-870апп18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 635/551/17 (провадження № 14-79цс20) зазначила, що спір між фізичною особою, яка претендує на зайняття посади державної служби, та органом державної влади, до компетенції якого належить прийняття рішення про таке призначення, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 426/160/14, від 31 жовтня 2018 року у справі № 761/33941/16, на які посилається заявник у касаційній скарзі, зазначено, що відносини, пов`язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням регламентуються нормами адміністративного законодавства, а спори, які виникають із таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 712/4776/23 (провадження № 61-13644сво23) зазначено, що:
«внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України відбулося специфічне правонаступництво, за якого згідно з ухваленим Верховною Радою України Законом № 2620-ІХ Фонд як юридична особа приватного права припинилася, однак його повноваження, що стосувалися чутливої для держави сфери загальнообов`язкового державного соціального страхування, набув Пенсійний фонд України як юридична особа публічного права та центральний орган виконавчої влади, що також був наділений функціями у сфері загальнообов`язкового державного страхування (пенсійне страхування);
спори, які пов`язані із поновленням працівників, звільнених внаслідок реорганізації Фонду та його виконавчої дирекції шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, на посадах, вакантний перелік яких віднесено до посад державної служби в органах Пенсійного фонду України, стосуються прийняття на публічну службу та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства».
Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
ОСОБА_1 звернулась з позовом до Пенсійного фонду України як правонаступника прав та обов`язків Фонду соціального страхування України щодо недотримання Фондом процедури її вивільнення у зв`язку зі скороченням всього штату працівників у процесі приєднання Фонду соціального страхування України до Пенсійного фонду України. Просила визнати протиправними та скасувати накази про звільнення, про скорочення чисельності та штату працівників, поновити на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, компенсувати моральну шкоду;
колегія суддів зауважує, що внаслідок реорганізації Фонду шляхом приєднання до Пенсійного фонду України відбулося специфічне правонаступництво, за якого згідно з ухваленим Верховною Радою України Законом № 2620-ІХ Фонд як юридична особа приватного права припинився, однак його повноваження, що стосувалися чутливої для держави сфери загальнообов`язкового державного соціального страхування, набув Пенсійний фонд України як юридична особа публічного права та центральний орган виконавчої влади, що також був наділений функціями у сфері загальнообов`язкового державного страхування (пенсійне страхування);
суди розглянули справу по суті, відмовили у задоволенні позову через необґрунтованість позовних вимог;
суди не врахували, що спори, які пов`язані із поновленням працівників, звільнених внаслідок реорганізації Фонду та його виконавчої дирекції шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, на посадах, вакантний перелік яких віднесено до посад державної служби в органах Пенсійного фонду України, стосуються прийняття на публічну службу та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства
За таких обставин оскаржені судові рішення слід скасувати, провадження у справі закрити.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
З урахуванням висновкуВерховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 712/4776/23 (провадження № 61-13644сво23) колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з порушенням норм процесуального права, тому касаційну скаргу слід задовольнити частково, вказані судові рішення скасувати, а провадження у справі закрити.
Оскільки касаційний суд вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, то він відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції.
Керуючись статтями 255 256 400 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року скасувати.
Провадження у справі № 760/4638/23 за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, третя особа - голова комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України Бахматський Олександр Олександрович, про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення, про скорочення чисельності та штату працівників, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди закрити.
Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції адміністративного суду та протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення він може звернутися до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 грудня 2023 року та постанова Київського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко