№ 760/479/19 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

05 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 760/479/19

провадження № 61-5855св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року у складі судді Ігнатченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У листопаді 2011 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк» (далі - ПАТ «КБ «Експобанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 11 січня 2008 року між ПАТ «КБ «Експобанк» та ОСОБА_4 укладено договір кредиту і забезпечення, за умовами якого позичальник отримала грошові кошти (кредит) у розмірі 36 300 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12 % річних від суми кредиту на строк до 09 січня 2015 року.

У рахунок належного виконання позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки від 11 січня 2008 року, за умовами якого поручитель поручився перед кредитором за виконання позичальником договору кредиту. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у повному обсязі як і позичальник.

Позивач зазначав, що він взяті на себе зобов`язання за кредитним договором виконав, грошові кошти у розмірі 36 300 дол. США надав ОСОБА_4 .

Натомість ОСОБА_4 взяті на себе зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 12 вересня 2011 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 21 638 дол. США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) становить 172 510, 05 грн.

Ураховуючи викладене, ПАТ «КБ «Експобанк» просило задовольнити позовні вимоги та стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за договором кредиту і забезпечення від 11 січня 2008 року у розмірі 541 465,15 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 21 638 дол. США, що за курсом НБУ становить 172 510, 05 грн, простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 11 983,61 дол. США, що за курсом НБУ становить 95 536,93 грн, простроченої заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 10 179,91 дол. США, що за курсом НБУ становить 81 157,30 грн, простроченої заборгованості по сплаті щомісячної комісії у розмірі 6 954,59 грн, заборгованості по сплаті пені у розмірі 185 306,28 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та мотиви його ухвалення

Заочним рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 05 березня 2012 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Експобанк» заборгованість по сплаті кредиту у розмірі 21 638 дол. США, що за курсом НБУ становить 172 510, 05 грн, прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 11 983,61 дол. США, що за курсом НБУ становить 95 536,93 грн, прострочену заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 10 179,91 дол. США, що за курсом НБУ становить 81 157,30 грн, прострочену заборгованість по сплаті щомісячної комісії у розмірі 6 954,59 грн, заборгованість по сплаті пені у розмірі 185 306,28 грн, а всього стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Експобанк» у розмірі 541 465,15 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що на підставі належних та допустимих доказів позивач довів обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, зокрема, що між ним та сторонами виникли кредитні правовідносини.

Банк виконав взяті на себе зобов`язання та надав позичальнику кредит, натомість позичальник кредит повернув не у повному обсязі.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції про заміну сторони виконавчого провадження, мотиви її постановлення

У січні 2019 року до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп») про заміну сторони стягувача у виконавчому листі, поновлення строків пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дублікатів виконавчих листів.

На обґрунтування своїх вимог ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» посилався на те, що 06 березня 2018 року право вимоги за кредитним договором ПАТ «КБ «Експобанк» відступило на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», про що укладено договір про відступлення прав вимоги № 50.

Державний виконавець відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції відкрив виконавчі провадження №№ 33481886, 33481409 та 33481509.

За результатами проведених виконавчих дій державним виконавцем завершено виконавче провадження, а виконавчі документи повернуті стягувачу.

Проте, виконавчі листи фактично не були отриманні стягувачем, а отже є підстави вважати, що вони були втрачені при пересилці.

Заявник зазначав, що на даний час жодного виконавчого провадження з виконання судового рішення не відкрито.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 04 квітня 2019 року заяву ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» задоволено.

Замінено сторону у виконавчому провадженні - стягувача ПАТ «КБ «Експобанк» на ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».

Поновлено пропущений строк пред`явлення до виконання виконавчих листів, виданих на виконання рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 05 березня 2012 року в цивільній справі за позовом ПАТ «КБ «Експобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Видано дублікати виконавчих листів на виконання рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 05 березня 2012 року в цивільній справі за позовом ПАТ «КБ «Експобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Суд першої інстанції виходив з того, що 06 березня 2018 року між ПАТ «КБ «Експобанк» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, на підставі якого банк відступив заявнику шляхом продажу належні йому права вимоги до позичальників.

Заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження та припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» довело наявність підстав для заміни попереднього кредитора його правонаступником.

У зв`язку із заміною одного кредитора на іншого, переходу права вимоги за договором про відступлення, суд вважав причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання поважними, а тому дійшов висновку про відновлення такого строку.

Заявник, звертаючись до суду з заявою, просить видати йому дублікати виконавчих листів, посилаючись на те, що державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції були відкритті виконавчі провадження №№ 33481886, 33481409 та 33481509.

За результатами проведених виконавчих дій, державним виконавцем завершено виконання провадження та повернені виконавчі документи стягувачу.

Встановивши, що виконавчі листи №№ 33481886, 33481409 та 33481509, виконання виконавчого провадження за якими завершено та які були повернуті стягувачу, фактично не були отримані стягувачем, суд дійшов висновку, що вони були втрачені при пересилці.

З урахуванням того, що виконавчі листи було втрачено, а також наявність підстав для заміни заявника як правонаступника в кредитних правовідносинах, суд дійшов висновку про задоволення заяви про видачу дублікатів виконавчих листів.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції та мотиви її постановлення

У грудні 2020 року ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 04 квітня 2019 року та просила поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення, посилаючись на те, що вона не була повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи, а також копію ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 04 квітня 2019 року не отримувала.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху та встановлено строк для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин для поновлення такого строку.

Апеляційний суд виходив з того, що оскаржувана ухвала була постановлена судом першої інстанції 4 квітня 2019 року за відсутності всіх учасників справи, з апеляційною скаргою боржник звернулася 30 грудня 2020 року.

Порушуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_3 зазначала, що вона не була належним чином повідомлена про розгляд даної справи в суді, копію оскаржуваної ухвали засобами поштового зв`язку не отримувала, лише 24 грудня 2020 року їй було вручено ухвалу безпосередньо в суді першої інстанції.

Проте суд вважав, що зазначені підстави не є поважними, оскільки вони не узгоджуються з процесуальними нормами закону та не відповідають матеріалам справи.

На виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду від 18 січня 2021 року ОСОБА_3 подала до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та зазначала, що якщо ухвала суду постановлена без виклику особи, інтересів якої вона стосується та яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи має обчислюватися з дня отримання копії судового рішення, незалежно від наявності інших джерел інформування про прийняте рішення.

Копію ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 04 квітня 2019 року заявник отримала лише 29 грудня 2020 року, тому звернувшись 30 грудня 2020 року із апеляційною скаргою вона добросовісно здійснила своє процесуальне право.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 04 квітня 2019 року відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Надавши оцінку доводам боржника щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та наявним у матеріалах справи доказам в їх сукупності та співставленні, апеляційний суд вважав, що зазначені причини не є поважними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала Солом`янського районного суду міста Києва від 04 квітня 2019 року постановлена без виклику боржника ОСОБА_3 , а також в матеріалах справи відсутні будь-які докази отримання нею судового рішення.

ОСОБА_3 отримала оскаржувану ухвалу суду першої інстанції лише 29 грудня 2020 року.

Суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що якщо ухвала постановлена без виклику особи, інтересів якої вона стосується та яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи має обчислюватися з дня отримання копії судового рішення, незалежно від наявності інших джерел інформування про прийняте рішення.

ОСОБА_3 звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою в межах процесуального строку, визначеного статтею 354 ЦПК України, з дня вручення їй відповідної ухвали суду.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2021 року поновлено ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року, відкрито касаційне провадження та витребувано справу з Солом`янського районного суду міста Києва.

У липні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Встановлені судами обставини справи

Суди встановили, що ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 04 квітня 2019 року заяву ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» задоволено.

Замінено сторону у виконавчому провадженні - стягувача ПАТ «КБ «Експобанк» на ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».

30 грудня 2020 року до апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_3 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 04 квітня 2019 року, в якій заявник, в тому числі, просила поновити їй строк на апеляційне оскарження ухвали суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина третя статті 406 ЦПК України).

Частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Згідно з частиною шостою статті 357 ЦПК України питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Відкриття апеляційного провадження у справі слід розглядати як сукупність передбачених процесуальним законом послідовних дій суду апеляційної інстанції, які розпочинаються визначенням колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи та завершуються постановленням ухвали про повернення апеляційної скарги, про відкриття або про відмову у відкритті апеляційного провадження. Відкриття апеляційного провадження є підставою для переходу до іншої стадії судового процесу - апеляційного розгляду, порядок проведення якої регламентований параграфом 3 Глави 1 Розділу V ЦПК України.

ЦПК України, у редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року, передбачав вирішення питання про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі, залишення апеляційної скарги без руху або повернення скарги суддею-доповідачем одноособово, про що було чітко вказано у частині п`ятій статті 297 цього Кодексу.

З 15 грудня 2017 року ЦПК України не передбачає постановлення ухвал про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі чи повернення апеляційної скарги суддею-доповідачем одноособово.

За змістом частини шостої статті 357 ЦПК України на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху. Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції. Його склад визначений у частині третій статті 34 ЦПК України, що міститься у Главі 3 розділу І «Загальні положення» ЦПК України. Згідно з приписом вказаної частини перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснює колегія суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.

Отже ЦПК України не передбачає постановлення ухвал про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі чи повернення апеляційної скарги суддею-доповідачем одноособово.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20) зауважила, що регламентуючи порядок вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, закон невипадково розмежував процесуальні питання, які під час перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції вирішує суддя-доповідач, та ті, які вирішує суд апеляційної інстанції. Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху спрямована на усунення її недоліків щодо форми та змісту. Ця ухвала не перешкоджає доступу особі до суду, адже після виправлення у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги особа може розраховувати на те, що суд відкриє апеляційне провадження.

Натомість, ухвали про повернення апеляційної скарги та про відмову у відкритті апеляційного провадження створюють таку перешкоду і зумовлюють необхідність докласти додаткові зусилля для оскарження судового рішення суду першої інстанції. Тому постановлення таких ухвал вимагає від суду апеляційної інстанції особливої ретельності, що досягається, зокрема, шляхом розгляду означених питань не одноособово суддею-доповідачем, а колегією апеляційного суду у складі трьох суддів.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, вправі розраховувати на те, що вказані питання розгляне колегіальний склад апеляційного суду, який передбачений частиною третьою статті 34 ЦПК України для перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції. А такий перегляд регламентований у Главі І «Апеляційне провадження» розділу V «Перегляд судових рішень» ЦПК України».

З матеріалів справи вбачається, що ухвала Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року постановлена суддею-доповідачем одноособово.

Суд апеляційної інстанції не врахував наведених положень ЦПК України, постановивши ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження одноособово, тобто неповноважним складом суду.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.

Згідно з частиною четвертою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Оскільки апеляційний суд розглянув питання щодо відмови у відкритті апеляційного провадження неповноважним складом суду (одноособово), то оскаржувана ухвала суду підлягає обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 400 402 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною

і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

С. Ю. Мартєв

В. В. Сердюк