Постанова

Іменем України

07 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 760/6464/17

провадження № 61-17746св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Київське квартирно-експлуатаційне управління,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року у складі судді Усатової І. А. та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 рокуу складі колегії суддів: Кулікової С. В., Олійника В. І., Ігнатченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року Київське квартирно-експлуатаційне управління звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виселення зі службової квартири без надання іншого житла.

Позов мотивовано тим, що квартира АДРЕСА_1 є військовим майном та перебуває на обліку Київського квартирно-експлуатаційного управління.

За час проходження військової служби у Київському гарнізоні, на підставі розпорядження Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації від

11 лютого 2011 року № 76 «Про затвердження списку надання службової житлової площі військовослужбовцям гарнізону м. Києва» ОСОБА_3 одержав ордер № 011634 від 11 лютого 2011 року на право зайняття службового житлового приміщення - трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , на склад сім`ї з шести осіб: він - ОСОБА_3 , дружина - ОСОБА_1 , син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мати дружини - ОСОБА_2 , та заселились до неї.

З 23 лютого 2011 року вищезазначені особи зареєстровані в службовій квартирі

АДРЕСА_1 , особовий рахунок відкрито на відповідального квартиронаймача -

ОСОБА_3 .

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 15 січня 2016 року у справі № 760/17741/15-ц шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 розірвано.

Позивач вказує, що на підставі спеціальних нормативно-правових актів, що визначають основні положення реалізації конституційного права саме військовослужбовців на житло за рахунок фонду оборонного відомства та регулюють відносини, що виникають у зв`язку із забезпеченням військовослужбовців службовим житлом на час проходження служби, а також порядку вивільнення фонду службового житла оборонного відомства після розірвання шлюбу між колишніми членами сім`ї військовослужбовця, відповідачі мають звільнити службове житло.

На переконання позивача, з врахуванням діючого законодавства, внаслідок розірвання шлюбу відповідачі не мають права на користування службовим житлом, оскільки останні перестали бути членом сім`ї військовослужбовця, а отже, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення. Відповідачі в порушення діючого законодавства квартиру не звільнили та продовжують там проживати.

Позивач вказував, що ОСОБА_1 вже забезпечена постійним житлом за рахунок фонду Міністерства оборони України, а саме: квартирою

АДРЕСА_2 .

Київське квартирно-експлуатаційне управління просило виселити

ОСОБА_1 (прізвище до розлучення - ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 зі службової квартири

АДРЕСА_1 .

Ухвалою Солом?янського районного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року до участі у справі залучено третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Солом?янського районного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено факту проживання відповідачів у спірній квартирі.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління залишено без задоволення.

Рішення Солом?янського районного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

30 вересня 2019 року Київське квартирно-експлуатаційне управління через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій заявник просить скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва

від 22 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду

від 11 вересня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій фактично знівельовано та абсолютно не застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права спеціального законодавства, що визначає основні положення реалізації конституційного права саме військовослужбовців на житло за рахунок фонду оборонного відомства та регулює відносини, що виникають у зв?язку із забезпеченням військовослужбовців службовим житлом на час проходження служби та порядок вивільнення фонду службового житла оборонного відомства колишніми членами сім?ї військовослужбовця після розірвання шлюбу. Заявник вказує, що під час розгляду справи, судами були взяті до уваги виключно докази, які були надані відповідачами, і в повній мірі були відкинуті докази та обставини, на які посилався позивач. Судами не було надано юридичної оцінки доказам, наданих позивачем. При ухваленні рішень, на думку заявника, судами не було враховано, що на момент подачі позову до суду, відповідачі були зареєстровані за адресою службової квартири, що підтверджується довідкою № 50 від 16 березня 2017 року. Доказів дійсного виселення відповідачами не надано. Заявник також вказує, що сам по собі факт реєстрації відповідачів за адресою: АДРЕСА_3 , не свідчить про їх не проживання у спірній квартирі. Також вказує, що позивач вживав всіх можливих заходів з метою сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Солом?янського районного суду міста Києва.

У листопаді 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги Київського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду

від 11 вересня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Фактичні обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що квартира АДРЕСА_1 є службовим приміщенням та перебуває на обліку Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України.

На підставі розпорядження Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації від 11 лютого 2011 року № 76 «Про затвердження списку надання службової житлової площі військовослужбовцям гарнізону м. Києва»

ОСОБА_3 одержав ордер № 011634 від 11 лютого 2011 року на право зайняття службового житлового приміщення - трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , на склад сім`ї з шести осіб: він - ОСОБА_3 , дружина (відповідачка) - ОСОБА_8 , син - ОСОБА_6 , син - ОСОБА_4 , дочка - ОСОБА_5 , мати дружини (відповідачка) - ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки про склад сім`ї вих. № 50 від 16 березня 2017 року, виданої Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Солом`янська 15-А»,

з 23 лютого 2011 року ОСОБА_3 , дружина - ОСОБА_8 , син -

ОСОБА_6 , син - ОСОБА_4 , дочка - ОСОБА_5 , мати дружини - ОСОБА_2 , були зареєстровані в службовій квартирі АДРЕСА_1 .

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 15 січня 2016 року у справі № 760/17741/15-ц розірвано шлюб між ОСОБА_3 та

ОСОБА_8 . Рішення суду набрало законної сили.

Відповідачі з 25 липня 2017 року були зняті з реєстраційного обліку за адресою:

АДРЕСА_4 , та з 25 липня 2017 року зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 . Вказана квартира належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 11 березня

2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Бадрудіновою Н. О., реєстровий № 254

(а. с. 70-71, 72, 73).

Згідно довідки про перевірку житлових умов від 17 вересня 2018 року, наданої позивачем, у спірній квартирі зареєстровані 4 особи: ОСОБА_3 , та його діти: ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 (а. с. 69).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного не відповідає.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Пунктом 19 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, передбачено, що житлове приміщення надається військовослужбовцю на всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним (у тому числі на дружину (чоловіка) і неповнолітніх дітей, які проживають окремо від військовослужбовця в даному або іншому населеному пункті).

Отже, на спірні правовідносини поширюється положення статті 64 ЖК Української РСР, згідно з якими члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач і члени його сім`ї.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 одержав ордер № 011634 від 11 лютого 2011 року на право зайняття службового житлового приміщення - спірної квартир, на склад сім`ї з шести осіб, у тому числі і відповідачів по справі.

Отже, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вселилась до спірної квартири в установленому законом порядку, набули прав і обов`язків, передбачених статтею 64 ЖК Української РСР.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 15 січня 2016 року у справі № 760/17741/15-ц розірвано шлюб між ОСОБА_3 та

ОСОБА_8 .

Згідно абзацу 4 пункту 5.10 розділу V Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від

30 листопада 2011 року № 737, з подальшими змінам та доповненнями у редакції, чинній на час звернення до суду з цими позовними вимогами, підлягають виселенню з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення особи, які самоправно зайняли жилу площу, і колишні члени сім`ї військовослужбовця чи працівника, які проживають у ньому після розірвання шлюбу, у двомісячний строк з дня розірвання шлюбу, а також особи, які підпадають під підстави, передбачені статтею 116 Житлового кодексу Української РСР.

Вказана Інструкція втратила чинність 16 жовтня 2018 року на підставі наказу Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380.

Пунктом 25 розділу ІV Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380, передбачено, що підлягають виселенню із службового жилого приміщення (зі службової жилої площі) без надання іншого жилого приміщення колишні члени сім`ї військовослужбовця, які залишилися проживати у ньому після розірвання шлюбу (у двомісячний строк з дня розірвання шлюбу).

Аналіз вищенаведених норм права, дає підстави зробити висновок про те, що згідно Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380, підлягають виселенню із службового жилого приміщення (зі службової жилої площі) без надання іншого жилого приміщення колишні члени сім`ї військовослужбовця, лише за умови, якщо такий член сім?ї залишилися проживати у службовому приміщенні після розірвання шлюбу.

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не доведено, що відповідачі проживають у службовій квартирі, оскільки, з 25 липня 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були зняті з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_4 , та з 25 липня 2017 року зареєстровані за адресою:

АДРЕСА_3 . Вказана квартира належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 11 березня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Бадрудіновою Н. О., реєстровий № 254.

Тобто в основу судових рішень покладено факт зняття відповідачів з реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 та факт реєстрації їх за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно зі статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно з статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Таким чином, відсутність реєстрації на час розгляду справи відповідачів у спірній квартирі, не є абсолютним підтвердженням обставин того, що відповідачі у ній не проживають, оскільки Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не вимагає того, щоб місце реєстрації та місце проживання особи було одне і теж.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Установивши, що відповідачі з 25 липня 2017 року були зняті з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_4 , та з 25 липня

2017 року зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 , апеляційний суд зробив передчасний висновок про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки апеляційним судом не перевірено та не надано належної оцінки аргументам заявника про те, що відповідачі, попри зняття з реєстраційного обліку спірної квартири, залишилися проживати у ній, у якій знаходяться особисті речі відповідачів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Перевіряючи рішення суду першої інстанції на предмет законності і обґрунтованості, апеляційний суд, пославшись на недоведеність позивачем заявлених позовних вимог, формально відмовив у перевірці обставин, на які посилався позивач як на підтвердження своїх вимог, внаслідок чого спір фактично залишився не вирішеним.

Вищевказані порушення унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

В силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

За таких обставин, ухвалене апеляційним судом рішення не може вважатися законним та обґрунтованим, у зв`язку із чим, відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК Українийого слід скасувати з направленням справи до апеляційного суду на новий розгляд.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управліннязадовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 рокускасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков В. С. Жданова А. Ю. Зайцев В. М. Коротун