Постанова

Іменем України

22 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 760/7037/17-ц

провадження № 61-41088св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Національний депозитарій України»,

третя особа - Первинна профспілкова організація Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 16 березня 2018 року в складі судді Букіної О. М. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 26 червня 2018 року в складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Гаращенка Д. Р., Пікуль А. А.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України» (далі -

ПАТ «НДУ»), третя особа - Первинна профспілкова організація Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» ПАТ «НДУ», про часткове визнання недійсним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що з 01 вересня 1999 року вона працювала

в ПАТ «НДУ» на посаді головного бухгалтера, з 07 вересня 2006 року - на посаді заступника голови правління, з 14 вересня 2007 року - на посаді заступника голови правління, з 02 червня 2014 року - на посаді директора з економіки.

20 березня 2017 року її було звільнено з роботи у зв`язку із скороченням штату. Вказувала на те, що про наступне вивільнення її не попередили відповідно до вимог трудового законодавства, при звільненні їй не було запропоновано переведення на іншу роботу за відповідною професією чи спеціальністю, не враховано її переважне право на залишенні на роботі.

Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати наказ від 15 грудня 2016 року № 75 в частині скорочення посади Директора з економіки ПАТ «НДУ», визнати незаконним та скасувати наказ від 20 березня 2017 року № 124-К, поновити її на посаді Директора з економіки ПАТ «НДУ», стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 16 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 26 червня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «НДУ» про часткове визнання недійсним та скасування наказу про організаційні зміни, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні позивача із займаної посади з підстав пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України відповідач дотримав вимоги чинного трудового законодавства.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд не встановив порушень роботодавцем прав, встановлених статтями 42 43 49-2 КЗпП України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання відмов профспілкового комітету первинної профспілкової організації Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» ПАТ «НДУ» та Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» у наданні дозволу на звільнення позивачки не обґрунтованими та дійшов законного висновку про відсутність підстав для задоволення її позову про часткове визнання недійсним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Аргументи учасників справи

У липні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,

в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи та суті правовідносин, які виникли між учасниками справи. Відповідач не надав жодного доказу відсутності дискримінації стосовно

неї. Всупереч доказам і обставинам суди попередніх інстанцій дійшли неправильних висновків, чим порушили норми матеріального права, зокрема статті 36 Конституції України, статті 5 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», статті 22 КЗпП України, статей 81 89 ЦПК України. Висновки апеляційного суду про те, що вона була обізнана про скорочення її посади та попереджена про звільнення, а наказ № 75 у розумінні положень трудового законодавства і є попередженням про наступне звільнення суперечать вимогам статті 49-2 КЗпП України. Відсутні належні та допустимі докази, що відповідач дотримав вимоги законодавства в частині обов`язкового запропонування їй іншої роботи за відповідною професією чи спеціальністю, іншої вакантної посади, рівнозначної тій, що вона займала, а вона від неї відмовилась. Відповідач порушив вимоги статті 49-2 КЗпП щодо персонального попередження працівників про звільнення не пізніше ніж за два місяці, оскільки попередження про звільнення видано 23 січня 2017 року, а наказ про звільнення - 20 березня 2017 року. Відповідачем всупереч статті 43 КЗпП не надав первинній профспілковій організації подання щодо надання згоди на її звільнення, тільки в судовому засіданні відповідачем надано клопотання про необхідність звернення до профспілки для отримання такої згоди. Суди не надали оцінки доказами щодо порушення відповідачем статті 184 КЗпП.

У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ПАТ «НДУ», в якому зазначено, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно з`ясували обставини справи, висновки судів відповідають обставинам справи та зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права, наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені рішення - без змін.

Рух справи

УхвалоюВерховного Суду від 06 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

15 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачу Краснощокову Є. В.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з наказом ПАТ «НДУ» від 29 травня 2014 року № 58-к ОСОБА_1 переведена з посади заступника голови правління на посаду директора

з економіки.

18 липня 2014 року створено Первинну профспілкову організацію «Всеукраїнська професійна спілка «Захист справедливості» Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України» і керівником профспілки обрано ОСОБА_1 .

Відповідно до наказу голови правління ПАТ «НДУ» від 15 грудня 2016 року

№ 75 «Про організаційні зміни» (далі - Наказ № 75) наказано скоротити та виключити зі штатного розпису ПАТ «НДУ» штатні одиниці (посади), а також чисельність працівників згідно з додатком 3, зокрема виключено штатну одиницю «Директор з економіки ОСОБА_1 ».

Оскаржений Наказ № 75 одночасно містить перелік посад, які скорочуються, та попередження працівників про наступне звільнення.

Відповідно до пункту 2 цього наказу керівника проєктів і програм

з реінжинірингу Козакову О. спільно із завідувачем Мукаєвою О. та головним бухгалтером Звольською О. зобов`язано ознайомити зі змістом наказу № 75 під підпис із зазначенням дати ознайомлення усіх працівників структурних підрозділів і працюючих на окремих посадах, зазначених в підпункту 1.3 пункту

1 цього наказу та додатку 3, про наступне звільнення у зв`язку із змінами

в організації виробництва і праці, а саме скороченням штату та чисельності працівників відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Додаток 3 «Перелік штатних одиниць та чисельності, що підлягають скороченню» Наказу № 75 складений у вигляді персоніфікованого списку працівників, які підлягали скороченню через скорочення штату та чисельності.

Відповідно до пункту 4 додатку 3 у зв`язку зі змінами в організаційній структурі та з метою виключення дублювання функцій з управління плануванням та фінансового обліку, невідповідністю назви посади керівника і фактичною відсутністю структурного підрозділу, а саме дирекції чи управління, фактичною відсутністю підлеглих та відсутністю виконуваних робіт з економіки, виключено таку штатну одиницю та чисельність: директор з економіки ОСОБА_1

20 грудня 2016 року позивач була ознайомлена з Наказом № 75 та додатками до нього 1 - 5: 1 «Перелік структурних підрозділів та окремих посад з 26 грудня 2016 року», додаток 2 «Структурні підрозділи, що виключаються з організаційної структури та штатного розпису ПАТ «НДУ», додаток 3 «Перелік штатних одиниць та чисельності, що підлягають скороченню», додаток 4 «Організаційна структура ПАТ «НДУ» з 26 грудня 2016 року», додаток 5 «Штатний розпис ПАТ «НДУ»

з 26 грудня 2016 року».

Відповідно до пункту 2 Наказу № 75 усіх працівників, у тому числі і позивача, ознайомлено із затвердженою в додатку 4 до Наказу № 75 новою організаційною структурою ПАТ «НДУ», новим штатним розкладом.

Згідно з підпунктом 1.6, 3.1 Наказу № 75 призупинено укладення трудових договорів, за виключенням випадків, зокрема, укладення нових трудових договорів з особами, які є працівниками ПАТ «НДУ» станом на дату підписання цього Наказу; забезпечено переведення працівників структурних підрозділів та окремих посад, зазначених в підпункті 1.3 пункту 1 цього Наказу та додатку

3 цього наказу, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці за їх згодою на запропоновані посади, передбачені додатком 1 до цього наказу,

у встановленому законодавством порядку та відповідно до розпоряджень голови правління і на умовах письмового трудового договору.

ПАТ «НДУ» було запропоновано переведення на новостворені штатні одиниці

у кількості 107 шт., шляхом подання письмової заяви на переведення зі скорочуваної посади (додаток 3 до наказу № 75) на вакантні посади згідно

з додатком 1 та додатком 5 до цього Наказу.

ОСОБА_1 з 20 грудня 2016 року і до дати звільнення, тобто 20 березня 2017 року, письмової заяви на переведення на будь-яку посаду не подавала.

23 січня 2017 року ОСОБА_1 було письмово попереджено про майбутнє звільнення із займаної посади та запропоновано переведення на вакантну посаду - «Оброблювач інформаційного матеріалу відділу матеріально-технічного забезпечення управління адміністративного забезпечення», від якої

ОСОБА_1 відмовилася.

ПАТ «НДУ» звернулось до голови Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» ПАТ «НДУ» як вищого виборного органу цієї професійної спілки з письмовим поданням від 01 березня 2017 року № 371/10 щодо надання згоди на звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із скороченням чисельності працівників

і штатного розпису ПАТ «НДУ» на підставі наказу № 75, неможливістю переведення на іншу роботу, а також відмовою від переведення на запропоновані інші посади та роботи.

06 березня 2017 року Всеукраїнська професійна спілка «Захист справедливості» отримала це подання.

Наказом ПАТ «НДУ» від 20 березні 2017 року № 124-к ОСОБА_1 звільнено

з посади директора з економіки 20 березня 2017 року згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Рішення про відмову у наданні згоди на звільнення позивача Всеукраїнська професійна спілка «Захист справедливості» надіслала до ПАТ «НДУ» лише

11 квітня 2017 року, тобто поза межами строків для повідомлення роботодавця про прийняте рішення, передбачених статтею 43 КЗпП України.

17 серпня 2017 року суд першої інстанції задовольнив клопотання відповідача про необхідність звернення до виборного органу первинної профспілкової організації Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» ПАТ «НДУ для отримання згоди на звільнення позивача відповідно до статті 43 КЗпП України.

Згідно витягу з протоколу засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» ПАТ «НДУ» від 12 вересня 2017 року згоди на розірвання трудового договору із ОСОБА_1 профспілка не надала.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Нормами частини третьої статті 64 ГК Українивстановлено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва

і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою первинної профспілкової організації, членом якої

є працівник.

Статтею 252 КЗпП України та частиною третьою статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації

(у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

Згідно з частиною дев`ятою статті 43 КЗпП України, якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 336/5828/16(провадження

№ 61- 30894сво18) зазначено, що «як при звільненні члена профспілкової організації без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (стаття 43 КЗпП України), так і при звільненні члена виборного профспілкового органу без отримання попередньої згоди виборного органу, членом якого він є, а також вищого виборного органу цієї профспілки (стаття 252 КЗпП) суд має зупинити провадження по справі та запитати відповідний орган щодо згоди на звільнення. Відсутність такого рішення під час звільнення працівника сама по собі не є безумовною підставою для його поновлення на роботі, оскільки така згода або незгода на звільнення може бути витребувана судом при вирішенні трудового спору».

Суд першої інстанції звернувся до виборного органу первинної профспілкової організації Всеукраїнська професійна спілка «Захист справедливості» ПАТ «НДУ за отриманням згоди на звільнення позивача відповідно до вимог статті 43 КЗпП України.

Зазначений профспілковий комітет відмовив у наданні згоди на розірвання трудового договору з директором з економіки ОСОБА_1 .

Відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України та частини шостої статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

У постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року № 6-703цс15 викладена правова позиція, що суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

В аспекті положень частини сьомої статті 43 і частини шостої статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" та з урахуванням вище зазначеного висновку слідує, що оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості. Враховуючи, що

у зазначених нормах зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття

8 Конституції України, стаття 3 ЦК України, статті 1 213 ЦПК України) та лексичного значення (тлумачення) самого слова "обґрунтований", яке означає "бути достатньо, добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеним фактами". Отже рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо, добре аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав. Висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей.

Судами встановлено, що Всеукраїнська професійна спілка «Захист справедливості» мотивом для відмови у наданні дозволу на звільнення позивача зазначила, що керівництво ПАТ «НДУ» умисно ухиляється від проведення консультацій про заходи щодо запобігання звільненню чи зведення їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення, а також те, що подання про надання згоди на звільнення позивачки не має обґрунтування.

Профспілковий комітет первинної профспілкової організації Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» ПАТ «НДУ», відмовляючи в наданні згоди на звільнення позивача, виходив з того, що роботодавець не обґрунтував своє подання про звільнення, оскільки профкому не було надано інформації щодо наявних змін в організації виробництва і праці в ПАТ «НДУ»; причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру, що стали підставами для запланованих звільнень працівників ПАТ «НДУ» (зокрема, документи щодо перерозподілу функціональних обов`язків та уникнення дублювання функцій структурних підрозділів та працівників за окремими посадами); діючий штатний розпис ПАТ «НДУ»; інформацію щодо дотримання вимог законодавства стосовно переважного права на залишенні на роботі та визначення працівників особливих категорій, яких заборонено звільняти за ініціативою власника; кількість і категорії працівників, яких планується звільнити, тощо.

Встановивши, що в рішеннях профспілкового комітету первинної профспілкової організації Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості»

ПАТ «НДУ» та Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» немає посилань на конкретні порушення, які допустило ПАТ «НДУ», а судовим розглядом не встановлено порушень роботодавцем порядку звільнення позивача, передбаченого статтями 42, 43, 49-2 КЗпП України, суди зробили правильний висновок про визнання відмов профспілкового комітету первинної профспілкової організації Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» ПАТ «НДУ» та Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» у наданні дозволу на звільнення ОСОБА_1 необґрунтованими.

Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно

з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва

і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

У постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі

№ 6-491цс15 зроблено висновок, що власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати

з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Встановивши, що 20 грудня 2016 року ОСОБА_1 була повідомлена про скорочення її посади та попереджена про звільнення, ПАТ «НДУ» було запропоновано переведення на новостворені штатні одиниці у кількості 107 шт. шляхом подання письмової заяви на переведення зі скорочуваної посади, суди зробили правильний висновок про дотримання відповідачем вимог частини другої статті 40, статті 49-2 КЗпП України.

За таких обставин суди першої зробили обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені рішення суду першої та апеляційної інстанцій ? без змін.

Керуючись статтями 400 401 410 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 16 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 26 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

В. І. Крат