Постанова

Іменем України

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 760/8139/14-ц

провадження № 61-43768св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк»,

представники позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

відповідач - ОСОБА_13 ,

представник відповідача - ОСОБА_14 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» на рішення Солом`янського районного суду м. Києва у складі судді Усатової І. А. від 06 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Рубан С. М., Желепи О. В., Іванченко М. М. від 14 серпня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2014 року публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» (далі - ПАТ «Брокбізнесбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_13 про відшкодування шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що в ході проведення перевірки уповноваженими особами АТ «Брокбізнесбанк» діяльності Солонянського відділення банку на початку 2009 року було встановлено численні порушення чинного законодавства з ознаками кримінально-караних діянь. За наслідками досудового слідства та судового розгляду 27 грудня 2012 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області відносно підсудних ОСОБА_17, ОСОБА_18., ОСОБА_19., ОСОБА_13. винесено постанову про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_13. згідно з пунктом «в» статті 1 Закону України «Про амністію».

Посилаючись на те, що вказаною постановою встановлено заподіяння відповідачем шкоди позивачу на загальну суму 230 225,00 грн внаслідок оформлення фіктивних кредитних договорів на підставних фізичних осіб, а отже безпідставне отримання відповідачем за цими договорами вказаної суми грошових коштів, позивач просив стягнути вказану суму на підставі статті 1212 ЦК України.

У подальшому позивач змінив підставу позову та просив стягнути з відповідача на свою користь заподіяну шкоду в сумі 230 225,00 грн на підставі статті 1166 ЦК України.

Суди розглядали вказану справу неодноразово.

Короткий зміст останнього рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 06 квітня 2018 року у задоволенні позову ПАТ «Брокбізнесбанк» відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимоги про стягнення з відповідача заподіяної ПАТ «Брокбізнесбанк» шкоди в розмірі 230 225,00 грн внаслідок вчинення неправомірних дій на підставі частини першої статті 1166 ЦК України не знайшли свого підтвердження належними доказами, а тому є недоведеними. Постанова Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2012 року прийнята в рамках кримінального провадження про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_16 містить лише кваліфікацію його дій без визначення розміру такої шкоди.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 14 серпня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Брокбізнесбанк» залишено без задоволення, рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 06 квітня 2018 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем розміру заподіяної йому шкоди саме діями відповідача відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

ПАТ «Брокбізнесбанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що у постанові про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_16 встановлено, що із 679 епізодів злочинних дій по підробці документів у вигляді кредитних договорів, відповідач сприяв підробці та складанню неправдивих документів по 25 епізодам злочинних дій у вигляді підробки документів по 25 фіктивним кредитним договорам, кошти за які в подальшому на загальну суму 230 225,00 грн були передані ОСОБА_17 саме ОСОБА_16 . Вказану суму позивач і просив стягнути з ОСОБА_16 на свою користь у рахунок відшкодування майнової шкоди, а не загальну суму завданої усіма особами ( ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ) майнової шкоди банку на суму 7 657 912,056 грн. Крім того, доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог статті 1166 ЦК України покладено на відповідача, яку останній не спростував.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 10 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі; витребувано цивільну справу № 760/8139/14-ц з Солом`янського районного суду м. Києва.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2012 року у справі № 410/4968/12, що набрала законної сили, ОСОБА_16 , якого звинувачено у вчиненні злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 27 - частиною другою статті 366, частиною п`ятою статті 27 - частиною другою статті 364-1, частиною першою статті 366, частинами другою, третьою статті 358 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності згідно з пунктом «в»

статті 1 Закону України «Про амністію».

В указаній постанові встановлено, що позичальники в кількості 25 осіб, по яким в банку обліковується заборгованість за кредитними договорами, їх не підписували та не отримували за ними кошти. Внаслідок злочинних дій ОСОБА_16 , а саме сприяння посадовим особам Солонянського відділення банку оформляти фіктивні кредитні договори на підставних позичальників і його злочинними діями банку заподіяно шкоду на загальну суму 230 255,00 грн.

У ході розгляду справи позивач змінив підставу позову та просив відшкодувати заподіяну діями відповідача шкоду на загальну суму 230 225,00 грн в порядку статті 1166 ЦК України.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ПАТ «Брокбізнесбанк» на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 06 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 14 серпня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, цивільно-правова деліктна відповідальність - це забезпечений державним примусом обов`язок відповідальної особи відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду.

Аналіз положень статті 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв`язок між ними та вина заподіювача шкоди.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).

Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Тобто цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Отже, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому особа, яка заявляє вимоги щодо відшкодування майнової шкоди доводить лише факти заподіяння такої шкоди.

Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2012 року у справі № 410/4968/12 установлено, що ОСОБА_16 із 679 епізодів злочинних дій по підробці документів у вигляді кредитних договорів, сприяв підробці та складанню неправдивих документів по 25 епізодам злочинних дій у вигляді підробки документів по 25 фіктивним кредитним договорам, кошти за які в подальшому на загальну суму 230 225,00 грн були передані ОСОБА_17 (працівником ПАТ «Брокбізнесбанк») саме ОСОБА_16 у період з 04 листопада 2003 року по 11 січня 2008 роки.

Відповідно до частини другої статті 14 Закону України «Про амністію» амністія не звільняє від обов`язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, який покладено на винну особу вироком або рішенням суду.

Тобто, звільнення відповідача від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію» не є реабілітуючою обставиною і не звільняє від обов`язку відшкодувати заподіяну позивачу шкоду в повному обсязі.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в справі № 308/6023/15-ц зроблено висновок про те, що відносини із відшкодування шкоди й відповідно відповідальність за завдану шкоду може мати місце, як правило, лише за відсутності договірних правовідносин, а за їх наявності має йтися про договірну відповідальність.

Оскільки ОСОБА_16 не був працівником ПАТ «Брокбізнесбанк» та не мав будь-яких договірних відносин з банком, але своїми злочинними діями по підробці документів сприяв працівникам банку в підробці та складанню 25 фіктивних кредитних договорів, кошти за якими на загальну суму 230 225,00 грн були передані працівником банку ОСОБА_17 саме відповідачу, то в силу вимог статті 1166 ЦК України на ОСОБА_16 покладається обов`язок з відшкодування позивачу майнової шкоди у зазначеному розмірі.

Вина ОСОБА_16 у заподіянні банку майнової шкоди у визначеному позивачем розмірі встановлена у постанові Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2012 року у справі № 410/4968/12 та не спростована відповідачем.

Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували та дійшли помилкового висновку про відмову у позові.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення судів першої й апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» задовольнити частково.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 06 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 14 серпня 2018 року скасувати.

Позов публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_13 про відшкодування шкоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_13 на користь публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» у рахунок відшкодування майнової шкоди 230 225,00 грн (двісті тридцять тисяч двісті двадцять п`ять гривень 00 коп.)

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун