Постанова

Іменем України

19 березня 2020 року

м. Київ

справа № 760/8678/18-ц

провадження № 61-3364св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 25 вересня 2018 року у складі судді Оксюти Т. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2019 року у складі суддів: Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Мазурик О. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: публічне акціонерне товариство «Омега-Банк», публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», публічне акціонерне товариство «Дельта банк»,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Омега-Банк» (далі - ПАТ «Омега-Банк»), публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк»), публічне акціонерне товариство «Дельта банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») про визнання кредитного договору неукладеним.

В обґрунтування зазначив, що 27 грудня 2007 року між ВАТ «Сведбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 2706/1207/71-612, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 150 тис. доларів США зі сплатою 11,9 % річних строком до 27 грудня 2037 року. З метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір № 2706/1207/71-612-2-1, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передала ВАТ «Сведбанк» в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 . До кредитного договору № 2706/1207/71-612 внесені зміни відповідно до договорів: № 1, № 2 від 25 грудня 2009 року та № 3 від 08 серпня 2011 року. 08 серпня 2011 року між ПАТ «Сведбанк», ОСОБА_4 та ним укладено договір про переведення боргу, відповідно до якого усі права та обов`язки ОСОБА_4 за кредитним договором № 2706/1207/71-612 від 27 грудня 2007 року перейшли до нього. 08 серпня 2011 року між ПАТ «Сведбанк» та ним укладено договір № 4 про внесення змін до кредитного договору № 2706/1207/71-612, відповідно до умов якого кредитний договір викладено у новій редакції із зазначенням, що він є позичальником за договором, банк має право надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту в розмірі 158 666 доларів 61 цента США на строк до 27 грудня 2037 року зі сплатою 12,54 % річних та внесено інші зміни. 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «Дельта Банк» отримало всі права вимоги продавця в якості кредитора, зокрема, за оспорюваним кредитним договором. 15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» отримало всі права вимоги продавця в якості кредитора, зокрема, за кредитним договором № 2706/1207/71-612. Просив суд визнати кредитний договір № 2706/1207/71-612 в редакції пункту другого договору № 4 від 08 серпня 2011 року про внесення змін і доповнень до кредитного договору неукладеним, посилаючись на положення статті 1051 ЦК України, оскільки він не отримував від ПАТ «Сведбанк» встановлені договором грошові кошти.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 25 вересня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що посилання позивача на статтю 1051 ЦК України, а саме на, що банк не видавав йому грошових коштів, є необґрунтованими, оскільки згідно договору про переведення боргу від 08 серпня 2011 року первісний позичальник ОСОБА_3 переводить на нового позичальника ОСОБА_1 , а новий позичальник ОСОБА_1 приймає на себе всі права та обов`язки, які виникли на підставі кредитного договору № 2706/1207/71-612 від 27 грудня 2007 року, укладеного між первісним позичальником та банком.Заборгованість, яка виникла на підставі кредитного договору, становить 158 666 доларів 61 цент США, з яких заборгованість за кредитом складає 157 472 долари 02 центи США; нараховані проценти складають 1 194 долари 59 центів США. Аналогічні положення містяться і у договорі про внесення змін і доповнень № 4 кредитного договору № 2706/1207/71-612 від 27 грудня 2007 року. Тобто, обов`язок банку, щодо видачі ОСОБА_1 грошових коштів, договором не передбачений.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 16 січня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що кредитний договір є укладеним між сторонами з моменту досягнення ними в письмовій формі згоди з усіх істотних умов такого договору. Передача грошей за даним кредитним договором відбулася на стадії його виконання з первісним позичальником. А переуклавши з банком кредитний договір, позивач фактично прийняв на себе усі зобов`язання за ним, погодившись при цьому письмово на зміну його умов в частині суми боргу, яка включає в себе тіло кредиту та проценти за порушення кредитних зобов`язань, та відсоткової ставки. Тобто, підписавши такі зміни позивач погодився з ними. Відтак твердження ОСОБА_5 про те, що Банк не передав йому грошові кошти за вказаним кредитним договором, не є підставою для визнання кредитного договору неукладеним (в частині), банк передав кредитні кошти первісному позичальнику та не мав їх передавати особі, яка прийняла на себе зобов`язання та права первісного позичальника. Жодних доказів, які б спростовували висновки суду матеріали справи не містять. Таких доказів не додано стороною позивача до апеляційної скарги, не отримано таких доказів судом апеляційної інстанції і у ході розгляду справи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 росить скасувати судові рішення та задовольнити позов, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що кредитор з первинним позичальником та ним уклав два різні дійсні кредитні договори з однаковим номером, за одним з яких ОСОБА_6 видано кредит у розмірі 150 тис. доларів США (у порядку переведення борг перейшов до нього), а за іншим (нова редакція кредитного договору) банк мав видати йому кредит в сумі 158 666 доларів 61 цент США, проте ці кошти він не отримував. Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей, а оскільки за оновленою редакцією кредитного договору кошти не видавалися, цей договір є неукладеним.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положеньЗакону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Суди установили, що 27 грудня 2007 року між ВАТ «Сведбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 2706/1207/71-612, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 150 тис. доларів США зі сплатою 11,9 % річних строком до 27 грудня 2037 року. До кредитного договору № 2706/1207/71-612 внесені зміни відповідно до договорів: № 1, № 2 від 25 грудня 2009 року та № 3 від 08 серпня 2011 року.

08 серпня 2011 року між ПАТ «Сведбанк», ОСОБА_4 та ОСОБА_7 укладено договір про переведення боргу, відповідно до якого усі права та обов`язки ОСОБА_4 за кредитним договором № 2706/1207/71-612 від 27 грудня 2007 року перейшли до ОСОБА_5 .

08 серпня 2011 року між ПАТ «Сведбанк» та ним укладено договір № 4 про внесення змін до кредитного договору № 2706/1207/71-612, відповідно до умов якого кредитний договір викладено у новій редакції із зазначенням, що ОСОБА_1 є позичальником за договором, банк має право надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту в розмірі 158 666 доларів 61 цента США на строк до 27 грудня 2037 року зі сплатою 12,54 % річних та внесено інші зміни.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «Дельта Банк» отримало всі права вимоги продавця в якості кредитора, зокрема, за оспорюваним кредитним договором. 15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» отримало всі права вимоги продавця в якості кредитора, зокрема, за кредитним договором № 2706/1207/71-612.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина перша статті 640 ЦК України).

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (частина восьма статті 181 ГК України).

З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Оскільки кредитні кошти були видані первісному позичальнику, із 27 грудня 2007 року по 08 серпня 2011 року здійснювалися платежі за цим договором, відсутні підстави вважати такий правочин неукладеним.

У договорі № 4 про внесення змін до кредитного договору № 2706/1207/71-612 від 08 серпня 2011 року визначено правову природу коштів у сумі 158 666 доларів 61 цент США, вказано, що ці кошти становлять заборгованість, яка виникла на підставі кредитного договору № 2706/1207/71-612, із яких: заборгованість за кредитом складає 157 472 долари 02 центи США, проценти - 1 194 долари 59 центів США. Така ж сума зазначена в договорі про переведення боргу.

Тобто, грошові кошти у сумі 158 666 доларів 61 цент США не є новим кредитом, який ОСОБА_1 зобов`язується повернути разом із боргом за кредитом № 2706/1207/71-612, що перейшов до нього у порядку переведення боргу. Правовідносини сторін виникли на підставі одного правочину, до якого внесені зміни. На викладення кредитного договору в новій редакції зі зміною у тому числі й процентної ставки за кредитом позивач погодився, тобто сторони договору № 4 про внесення змін до кредитного договору № 2706/1207/71-612 досягли згоди щодо його істотних умов, а тому правочин є укладеним.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів погоджується із висновками судів щодо необґрунтованості позову. Доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 25 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

В. М. Сімоненко