ПОСТАНОВА

Іменем України

11 березня 2020 року

м. Київ

справа № 760/9285/16-а

адміністративне провадження № К/9901/34308/18, № К/9901/34311/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Стародуба О.П.,

суддів Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017р. (судді Мельничук В.П., Лічевецький І.О., Мацедонська В.Е.) та касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 08.08.2016р. (суддя Кицюк В.С.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017р. (судді Мельничук В.П., Лічевецький І.О., Мацедонська В.Е.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив:

визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у відповідності до пп. «б» п. 1 ст. 162 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції закону з 01.01.2014р.;

зобов`язати Міністерство оборони України призначити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у відповідності до пп. «б» п. 1 ст. 162 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції закону з 01.01.2014р. та перерахувати Київському міському військовому комісаріату грошові кошти для подальшої виплати;

зобов`язати Київський міський військовий комісаріат виплатити йому суму одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у відповідності до пп. «б» п. 1 ст. 162 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції закону з 01.01.2014р.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Порядку від 25.12.2013р. №975. Вважає, що відповідач діяв протиправно, відмовляючи у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки право на її отримання у нього виникло з дня встановлення інвалідності 29.04.2014р.

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 08.08.2016р. позов задоволено.

Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із настанням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку із настанням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017р. скасовано постанову суду першої інстанції, позов задоволено частково.

Визнано дії Міністерства оборони України неправомірними.

Зобов`язано Міністерство оборони України розглянути заяву позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги та прийняти рішення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З ухваленими у справі рішеннями не погодились позивач та відповідач Міністерство оборони України, звернулись до суду з касаційними скаргами. Позивач просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Відповідач просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивач в обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції обгрунтовано захистив його право на належний соціальний захист, зобов`язавши відповідача призначити і виплатити йому одноразову грошову допомогу відповідно до Закону №2011-ХІІ та Порядку №975. В свою чергу суд апеляційної інстанції помилково вважав, що відповідачами не дотримано процедуру розгляду питання про призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги, оскільки за результатами розгляду його заяви із наданим покатом документів Міністерством оборони України прийнято рішення, яким відмовлено у її виплаті із зазначенням мотивів такої відмови та, як наслідок, повернуто документи.

Відповідач в обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю у позивача виникло з моменту встановлення ІІІ групи інвалідності, тобто з 24.04.2012р., а не з моменту встановлення йому ІІ групи інвалідності з 29.04.2014р., як помилково вважає позивач. Дата підвищення групи інвалідності не може вважатися днем встановлення інвалідності.

Крім того, відповідач посилається на те, що на момент первинного огляду позивача діяв Порядок №499, а тому саме його нормами необхідно керуватись під час визначення права на отримання одноразової грошової допомоги. Підстав для розгляду заяви позивача відповідно до Порядку №975 немає.

Також відповідач посилається на ненадання позивачем документів, передбачених пунктом 11 Порядку №975, які б свідчили про причини та обставини поранення, контузії, травми або каліцтва, зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Наголошує на тому, що справа розглядалась неповноважним складом суду, оскільки згідно ч. 1 ст. 24 КАС України адміністративні справи, предметом оскарження яких є рішення, дії чи бездіяльність міністерства розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією суддів у складі трьох суддів.

Відзиву на касаційну скаргу позивача до суду не надходило.

Позивач у своєму відзиві на касаційну скаргу відповідача просив залишити її без задоволення, скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 28.06.1983р. по 24.07.1985р. проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій під час виконання інтернаціонального обов`язку в Демократичній Республіці Афганістан, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1 та довідкою Солом`янського районного у м. Києві військового комісаріату від 19.11.2015р. №103. (а.с. 11 14)

Згідно висновку Київського міського бюро судово-медичної експертизи від 17.03.2012р. №249/ж поранення голови та правої ноги позивача у вигляді рубців є наслідком загоєння ран, які могли утворитись внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих у 1983 році. (а.с. 15)

Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 21.03.2012р. №491 поранення, контузія, захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. (а.с. 16)

Згідно довідки до Акту огляду МСЕК серії 10 ААА №780021 позивачу з 26.04.2012р. при первинному огляді встановлена з 23.04.2012р. ІІІ група інвалідності, поранення, контузія, захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії. Інвалідність встановлено на строк до 01.05.2014р., дату чергового переогляду визначено 23.04.2014р. (а.с 10)

Згідно довідки до Акту огляду МСЕК серії АВ №0091282 позивачу 05.05.2014р. встановлено з 29.04.2014р. ІІ групу інвалідності, поранення, контузія, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії. Інвалідність встановлено позивачу довічно. (а.с. 9)

31.03.2015р. позивач звернувся до Київського міського військового комісаріату із заявою, в якій зазначив про встановлення йому 26.04.2012р. ІІІ групи інвалідності, проте у зв`язку із погіршенням здоров`я у 2014 році йому надали ІІ групу інвалідності. Враховуючи викладене, просив надати йому одноразову грошову допомогу на підставі Порядку від 25.12.2013р. №975. (а.с. 35)

Листом від 03.04.2015р. №2883 Київський міський військовий комісаріат повідомив позивача про те, що з 01.01.2014р. набула чинності нова редакція статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та прийнято новий Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги від 25.12.2013р. №975, відповідно до якого правом на отримання допомоги є заключення МСЕК з вказаною датою первинного встановлення інвалідності, тобто з 01.01.2014р. (а.с. 36)

Оскільки первинне встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності Комісією МСЕК відбулося 23.04.2012р. до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону №2011-ХІІ, то права на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №975 він не має. При цьому повідомлено про те, що особам, які набули право на отримання такої допомоги до 01.01.2014р., її виплата здійснювалась відповідно до іншого Порядку №499. Водночас дія Порядку №499, Законів України №2011-ХІІ та «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» поширюються лише на осіб, які звільнені з військової служби після 10.05.2006р., оскільки саме з цієї дати законодавчо встановлено право військовослужбовців на отримання грошової допомоги в разі каліцтва або інвалідності.

Листом від 10.02.2016р. №248/3/6/516 Департамент фінансів Міністерства оборони України повідомив Київський міський військовий комісаріат про те, що на їх адресу надійшли документи позивача для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №975. Проте оскільки інвалідність позивачу встановлено у 2012 році, тобто до набрання чинності нової редакції статті 16 Закону №2011-ХІІ та Порядку №975, а тому він не має права на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до нових норм закону. Крім того, позивачу встановлено інвалідність понад встановлений у пп. 4 п. 2 Порядку №499 термін, що не дає йому законодавчих підстав для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до цього Порядку, у зв`язку з чим документи повертаються без реалізації. (а.с. 7)

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку №975. При цьому суд виходив з того, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є в разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена в довідці МСЕК. Позивачу встановлено ІІ групу інвалідності 05.05.2014р. з 29.04.2014р., а тому до спірних правовідносин слід застосувати Порядок №975, оскільки інших відмінних чітких визначень щодо дати встановлення групи інвалідності законодавець не передбачив.

Суд виходив з того, що особа набуває прав на отримання одноразової грошової допомоги в разі встановлення їй інвалідності та не залежить від первинного чи вторинного встановлення такої інвалідності.

Крім того, судом першої інстанції відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про необхідність вирішення справи окружним адміністративним судом, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 6 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим кодексом. Суд дійшов висновку, що одноразова грошова допомога, виплата якої передбачена Законом №2011-ХІІ, та про зобов`язання виплати якої ставить питання позивач в позовній заяві, відноситься до соціальних виплат, а тому даний спір відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України слід розглядати місцевим загальним судам як адміністративним судам в порядку, встановленому КАС України.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову про задоволення позову частково, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку №975, а днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є в разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена в довідці МСЕК. Оскільки позивачу встановлено ІІ групу інвалідності 05.05.2014р. з 29.04.2014р., а тому до спірних правовідносин слід застосувати Порядок №975. Інших відмінних чітких визначень щодо дати встановлення групи інвалідності законодавець не передбачив. При цьому особа набуває прав на отримання одноразової грошової допомоги в разі встановлення їй інвалідності та не залежить від первинного чи вторинного встановлення такої інвалідності.

Поряд з тим, відмовляючи в частині зобов`язання відповідача призначити і виплатити позивачу одноразову грошову допомогу та зобов`язуючи лише розглянути його заяву про виплату такої допомоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції не досліджено передбаченого чинним законодавством України порядку призначення позивачу такої допомоги, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на виконання вимог Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей від 14.08.2014р. №530 Київський міський військовий комісаріат сформував та направив на адресу Міністерства оборони України пакет документів стосовно можливості виплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення ступеня втрати працездатності. Однак, Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги відповідного рішення про призначення одноразової грошової допомоги чи відмови у її призначенні не прийнято. Натомість Департаментом фінансів Міністерства оборони України листом від 10.02.2016р. №248/3/6/516 лише повідомлено Київському міському військовому комісаріату про відсутність законодавчих підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги, у зв`язку з чим документи повернуто без реалізації.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідним органом Міністерства оборони України не було дотримано законодавчо визначеного порядку розгляду вказаного питання та не було прийнято відповідного рішення по суті розгляду питання щодо наявності у позивача підстав для отримання одноразової грошової допомоги, не досліджувалися з цього приводу і надані позивачем документи. Враховуючи відсутність рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги про відмову або про виплату допомоги позивачу, вимоги даного адміністративного позову про зобов`язання призначення та виплати такої допомоги є передчасними. Крім того, повноваження з вирішення питання щодо призначення допомоги є дискреційними та належать до виключної компетенції відповідної Комісії.

Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що розгляд даної справи загальним місцевим судом, як окружним адміністративним судом, відповідає положенню п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи, а мотиви та доводи наведені у касаційних скаргах, висновки суду апеляційної інстанції не спростовують і є безпідставними з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців», в редакції чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців» передбачено, що дія цього Закону поширюється і на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно частини 9 статті 163 цього Закону порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На момент встановлення позивачу інвалідності ІІ групи діяв Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності подає уповноваженому органу зазначений у п. 11 Порядку № 975.

Згідно пункту 12 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Відповідно до пункту 13 Порядку №975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

В ході розгляду справи судами встановлено, що позивачу після звільнення з військової служби встановлено інвалідність, виникнення якої пов`язане з проходженням військової служби, за правилами частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги, а тому суд апеляційної інстанції обгрунтовано прийняв рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на положення Порядку №499 є безпідставними, оскільки на час встановлення позивачу інвалідності ІІ групи діяв Порядок №975, а тому відповідач зобов`язаний був вирішити питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975.

Також безпідставним є посилання відповідача на пропуск позивачем тримісячного строку звернення за одноразовою грошовою допомогою, оскільки відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців» військовослужбовець має право на отримання одноразової грошової допомоги в тому числі й після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби.

Крім того, є необґрунтованими посилання відповідача на ненадання позивачем документів, які б свідчили про причини та обставини поранення, оскільки з такими підставами відповідач не пов`язував свою відмову у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги та повернення матеріалів позивачу без розгляду.

Посилання відповідача на те, що датою встановлення інвалідності слід вважати виключно лише первинний огляд МСЕК і такою датою не можна вважати дату підвищення групи інвалідності є безпідставними, оскільки інвалідність ІІ групи позивач отримав вперше при огляді 29.04.2014р., встановлення інвалідності вищої групи обумовлена погіршенням стану здоров`я, відповідачем не надано доказів отримання ним одноразової грошової допомоги раніше, а тому позивач має право на отримання такої допомоги, гарантованої йому законом у разі встановлення інвалідності ІІ групи.

Посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на те, що справа розглянута в суді першої інстанції неповноважним судом є безпідставними, оскільки ні предмет спору цієї справи, ні суб`єктний склад її учасників у розумінні положень статті 24 КАС України не дають підстав поширювати розгляд і вирішення його колегією окружного адміністративного суду у складі трьох суддів.

Процесуальні норми, що містяться у статті 18 КАС України, мають імперативний та пріоритетний характер і визначають, що незалежно від того, хто є суб`єктом владних повноважень, спір фізичної особи з таким суб`єктом з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, інших соціальних виплат, до категорії яких відноситься й питання призначення і виплата одноразової грошової допомоги, підсудний місцевому загальному суду як адміністративному суду. Відповідно до вимог частини першої статті 23 цього Кодексу такий та подібні спори розглядаються і вирішуються суддею одноособово.

Правова позиція щодо розгляду аналогічних спірних правовідносин повноважним судом вже було вирішено Верховним Судом у постанові від 29.01.2019р. у справі №293/342/17 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.

Посилання позивача в обґрунтування касаційної скарги на дотримання відповідачем порядку розгляду його заяви також є безпідставними та необґрунтованими, оскільки відповідно до Порядку №975 передумовою отримання одноразової грошової допомоги, яка виплачується Міністерством оборони України, є звернення до уповноваженого органу, в даному випадку військкомату, із відповідною заявою та іншими необхідними документами, які в установлений строк розглядаються цим органом, після чого складається висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, який направляється розпоряднику бюджетних коштів для прийняття відповідного рішення (про призначення чи про відмову в призначенні такої допомоги).

Водночас, на військовий комісаріат покладено обов`язок направити до Міністерства оборони України висновок та документи для прийняття рішення про призначення або про відмову у призначені одноразової грошової допомоги, а до компетенції Міністерства оборони України віднесено прийняття відповідного рішення.

Надаючи оцінку діям Міністерству оборони України щодо розгляду документів позивача для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем визначених чинним законодавством дій щодо прийняття відповідного рішення не виконано, а документи повернуто без реалізації.

Оскільки відповідачем не було дотримано порядку розгляду документів позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги, а такі документи надані відповідачу, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції щодо зобов`язання Міністерства оборони України розглянути заяву позивача про виплату йому одноразової грошової допомоги із прийняттям відповідного рішення.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустив, тому суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись статтями 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційні скарги ОСОБА_1 , Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук