ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 761/11839/19

провадження № 61-68св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,

Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою адвоката Ходака Владислава Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 6 серпня 2019 року, ухвалене у складі судді Пономаренко Н. В., та постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Шкоріної О. І., Кравець В. А., Стрижеуса А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) про зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позову вказувала, що 11 вересня 2013 року та 30 вересня

2013 року нею та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком (далі - ПАТ КБ) «Експобанк» укладені договір № 2142/14939/2013 банківського вкладу «Класичний» та договір № 2571/14939/2013 банківського вкладу «Класичний» відповідно.

У жовтні 2014 року ПАТ КБ «Експобанк» не виконало зобов`язання з повернення позивачу суми вкладу, тому рішенням Печерського районного суду міста Києва від 25 листопада 2014 року у справі № 757/29646/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 15 січня 2015 року, з ПАТ

КБ «Експобанк» на стягнено на її користь 1 000 000 грн.

Вказувала, що на день звернення до суду з цим позовом рішення Печерського районного суду міста Києва від 25 листопада 2014 року невиконане, а виконавчий лист, виданий на виконання вказаного рішення, постановою державного виконавця від 15 грудня 2015 року у ВП № 4801162 направлено уповноваженій особі Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Експобанк» у зв`язку з закінченням виконавчого провадження.

Посилаючись на невиконання відповідачем рішення суду, просила зобов`язати Фонд здійснити виплату стягнених з банка на її користь грошових коштів у розмірі 1 000 000 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 6 серпня 2019 року відмовлено у задоволенні позову.

Суд першої інстанції виходив з того, що з 26 січня 2015 року в ПАТ

КБ «Експобанк» розпочата процедура ліквідації, вкладники цього банку мають право отримати належні їм суми виключно у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та підзаконними актами до нього відповідно до встановленого порядку. Фондом здійснено відшкодування позивачу вкладів у граничному розмірі 200 000 грн, в той час як решта незадоволених вимог позивача є кредиторськими вимогами до банку, що включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку у четверту чергу та задовольняються в порядку, передбаченому статтями 45, 49, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Постановою Київського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Ходаком В. В., залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва

від 6 серпня 2019 року - без змін.

Апеляційний суд зазначив про правильність висновків суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки в банку триває процедура ліквідації; позивачу виплачено гарантовану суму відшкодування у розмірі 200 000 грн, а залишкову суму вкладу включено до акцептованих вимог кредиторів четвертої черги.

Суд апеляційної інстанції зазначив про відповідність таких висновків місцевого суду обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У січні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ходак В. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 6 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що відповідач своїми діями унеможливив виконання рішення суду у рамках виконавчого провадження та позбавив позивача правомірних очікувань отримати грошові кошти, стягнені з ПАТ КБ «Експобанк» рішенням суду.

Вказує про неправильне застосування судами попередніх інстанцій Закону України «Про систему гарантування вкладів», яке призвело до порушення прав позивача на мирне володіння майном.

Позиція інших учасників справи

У березні 2020 року представник Фонду - адвокат Заплішна О. Д. подала відзив на касаційну скаргу, у якому послалась на безпідставність її доводів та відповідність висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову нормам матеріального і процесуального права.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11 вересня 2013 року

та 30 вересня 2013 року ОСОБА_1 і ПАТ КБ «Експобанк» уклали договір № 2142/14939/2013 банківського вкладу «Класичний» на строк до 11 жовтня

2014 року включно та договір № 2571/14939/2013 банківського вкладу «Класичний» на строк до 30 жовтня 2014 року включно.

Відповідно до умов пунктів 1.3, 1.4 цих договорів позивач внесла на рахунки банку вклад на суму 500 000 грн за кожним договором.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 25 листопада 2014 року у справі № 757/29646/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду

міста Києва від 15 січня 2015 року, з ПАТ КБ «Експобанк» на користь

ОСОБА_1 стягнено 1 000 000,00 грн.

Суди встановили, що виконавчий лист, виданий на виконання вказаного рішення, постановою державного виконавця від 15 грудня 2015 року

у ВП № 4801162 направлено до уповноваженої особи Фонду на ліквідацію

ПАТ КБ «Експобанк» у зв`язку з закінченням виконавчого провадження.

Постановою Правління Національного банку України від 24 вересня 2014 року № 597 «Про віднесення ПАТ КБ «Експобанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 25 вересня 2014 року № 97 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Експобанк», згідно з яким з 25 вересня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 25 вересня 2014 року по 25 грудня 2014 року та призначено уповноважену особу.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 22 січня

2015 року № 41 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ

КБ «Експобанк» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 26 січня 2015 року № 15 «Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ «Експобанк».

23 січня 2015 року ОСОБА_1 виплачено гарантовану суму вкладу у розмірі 200 000 грн.

Зі змісту листа ПАТ КБ «Експобанк» від 29 квітня 2015 року суди встановили, що вимоги ОСОБА_1 у сумі 819 337,50 грн включено до Реєстру акцептованих вимог кредиторів банку у четверту чергу.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги Ходака В. В. , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Шевченківського районного суду міста Києва

від 6 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду

від 20 листопада 2019 року, здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України

від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частиною першою статті 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до пункту 6 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів» ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Підпунктами 1, 2 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.

Частиною першою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи проценти, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб-підприємців), які не є пов`язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, мають задовольнятися у порядку черговості, встановленому

статтею 52 Закону, після початку процедури ліквідації банку за рахунок коштів, одержаних у результаті його ліквідації та продажу майна (активів)

(пункт 4 частини першої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Таким чином, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, в якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними і цей Закон є пріоритетним щодо інших Законів України у відповідних правовідносинах.

Запровадження тимчасової адміністрації у банку та початок процедури ліквідації унеможливлює стягнення з нього коштів за договором банківського вкладу в інший спосіб, аніж це передбачено положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відкликання Національним банком України банківської ліцензії ПАТ

КБ «Експобанк» та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема виникнення спеціальної процедури пред`явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому задоволення вимог окремого кредитора, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, не допускається, оскільки це має наслідком порушення рівності прав вкладників банку та порушує принципи виведення неплатоспроможного банку з ринку.

Подібні за змістом висновки щодо застосування норм матеріального права викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня

2018 року у справі № 910/23398/16 і від 22 серпня 2018 року у справі

№ 559/1777/15-ц.

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи і надавши належну правову оцінку наданим сторонами доказам, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки на момент звернення ОСОБА_1 до суду з позовом у ПАТ КБ «Експобанк» було введено тимчасову адміністрацію та розпочато процедуру його ліквідації, що унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом

України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Судами попередніх інстанцій було правильно враховано, що позивач отримала гарантовану Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» суму відшкодування у розмірі 200 000 грн, а її кредиторські вимоги включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів та підлягають задоволенню у порядку черговості. Порушень в діях Фонду чи його уповноваженої особи при проведенні процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку не встановлено.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з порядком відшкодування Фондом за вкладами та не спростовують висновків судів щодо виплати відповідних грошових коштів в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Посилання заявника на те, що невиконання рішення суду про стягнення коштів з банку призведе до непропорційного вручання держави у право позивача на мирне володіння майном відхиляються касаційним судом, оскільки, як правильно зазначено судом апеляційної інстанцій, встановлення законом спеціального порядку отримання грошових коштів не позбавляє права власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, а лише обумовлює певні особливості здійснення власником своїх прав щодо цих коштів, які встановлені іншими спеціальними законами. Отже обмеження не впливають на зміст суб`єктивного цивільного права, однак ускладнюють можливості його здійснення.

У постанові Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі № 757/63349/19-ц (провадження № 61-18960св20) зазначено, що процедури й обмеження, передбачені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», слід визнати такими, що переслідують легітимну мету та не становлять непропорційного втручання у права вкладника неплатоспроможного банку.

Інші доводи касаційної скарги не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій, містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів, з наданням таким фактам відповідної правової оцінки.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і заявник такі не вказує.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, оскільки суди, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтею 400 ЦПК Україниу редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Ходака Владислава Володимировича , який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 6 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук