№ 761/1208/18 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

18 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 761/1208/18

провадження № 61-8214св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Служба безпеки України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Таргоній Д. О., Приходька К. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Служби безпеки України (далі СБУ) про скасування рішення житлово-побутової комісії Центрального управління Служби безпеки України (далі ЖКП ЦУ СБУ).

Позов обґрунтований тим, що він з 1983 року до 26 липня 2005 року зареєстрований унеприватизованій трикімнатній квартирі АДРЕСА_1 , яка надана його батькові.

06 вересня 2002 року його дружина ОСОБА_2 зарахована на квартирний облік (одна без членів сім`ї) у зв`язку із її реєстрацією місця проживання у військовій частині. У нього на той час були відсутні підстави для зарахування на такий облік. 03серпня 2005 року він знявся з реєстрації у вказаній квартирі та зареєструвався убудинку в селі Лютіж Вишгородського району Київської області, що призвело до погіршення його житлових умов.

Рішенням ЖПК ЦУ СБУ від 24 грудня 2005 року його зараховано на квартирний облік до складу сім`ї ОСОБА_2

ОСОБА_2 , після розірвання із ним шлюбу, звернулася до ЖПК ЦУ СБУ з рапортом щодо виключення його з квартирного обліку як колишнього чоловіка і рішенням ЖПКЦУ СБУ від 04 жовтня 2006 року його знято з цього обліку. Рішенням ЖПКЦУ СБУ від 19 листопада 2008 року позивача залишено на квартирному обліку здатою зарахування на облік 24 грудня 2005 року.

Під час перебування на квартирному обліку ним надавалися до ЖПК ЦУ СБУ довідки про склад сім`ї та реєстрацію за новим місцем проживання. У зв`язку з тим, що у2011році його забезпечено житловою площею у межах норм, встановлених чинним законодавством України, рішенням ЖПК ЦУ СБУ від 29 вересня 2011 року його знято з квартирного обліку в ЦУ СБУ. Відповідно до змісту цього рішення враховані результати проведеного 22 липня 2011 року обстеження його житлових умов житлово-побутовою комісією УСЗ СБУ, тобто підрозділу, в якому він проходив військову службу. Наразі він складом сім`ї з 5 осіб перебуває на квартирному обліку уЦУ СБУ з 04 червня 2013 року у загальній черзі, а з 03 грудня 2014 року у списку осіб, які користуються правом першочергового забезпечення житлом як багатодітна сім`я.

Питання про поновлення його на квартирному обліку розглянуто на засіданні ЖПКЦУСБ України від 03 грудня 2014 року, де прийнято рішення, яким відмовлено йому у поновленні на квартирному обліку в ЦУ СБ України з 06 вересня 2002 року узв`язку з відсутністю правових підстав. 16 лютого 2016 року він звернувся ззаявою до Першого заступника Голови СБУ щодо вирішення його житлового питання.

Рішенням засідання ЖПК ЦУ СБУ від 12 квітня 2016 року залишені без змін як правомірні та належним чином обґрунтовані рішення ЖПКЦУСБУ від 29 вересня 2011 року (протокол №35), від 04 червня 2013 року (протокол №7), від 03 грудня 2014 року (протокол №23), від 03 грудня 2014 року (протокол №25).

Позивач просив скасувати як незаконне рішення ЖПК ЦУ СБУ від 12 квітня 2016 року, затверджене протоколом №7; зобов`язати ЖПК ЦУ СБУ зарахувати позивача на квартирний облік ЦУ СБУ зі збереженням попереднього часу перебування на квартирному обліку в ЦУ СБУ, тобто з 06 вересня 2002 року.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 04 вересня 2018 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року, у позові відмовлено.

Відмовивши у позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішеннящодо постановлення та зняття позивача з квартирного обліку приймалися відповідними уповноваженими на те органами за результатами аналізу наданих позивачем документів та відповідного обстеження умов його проживання. Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження невідповідності таких даних. Рішення ЖПК ЦУ СБУ від 12квітня 2016 року, яке оскаржує позивач, не вирішувалися житлові питання позивача, воно стосується відсутності підстав для перегляду попередніх рішень ЖПКЦУ СБУ.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року, просив скасувати оскаржуване судове рішення, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що постанова суду апеляційної інстанції єнезаконною, прийнятою з неправильним застосуванням норм матеріального права іпорушенням норм процесуального права.

Підчас розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій він не надавав жодних пояснень, що приміщення, в якому він проживав, ним змінювалось чи перебудовувалось. Він надав всі необхідні документи на обгрунтування неправомірних дій ЖПК ЦУ СБУ про зняття його з квартирного обліку.

Зазначені у постанові апеляційного суду факти, які нібито він надав, надалі можуть бути використані проти нього, тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу СБУ зазначає, що оскаржуване судове рішення єзаконним, прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Спір виник через помилкові судження позивача щодо обов`язку СБУ провести комплекс заходів щодо вимірювання житлової площі позивача. Оскільки до повноважень СБУ не входить проведення таких заходів, то касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2019 року відкрито касаційне провадження усправі та витребувано матеріали справи.

У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

17 серпня 2021 року на адресу Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про доповнення до касаційної скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що з 1983 року до 26 липня 2005 року позивач був зареєстрований унеприватизованій трикімнатній квартирі АДРЕСА_2 , яку отримав його батько ОСОБА_1 на сім`ю чотири особи (він, дружина ОСОБА_2 , 1952 року народження, син ОСОБА_1 , 1977 року народження та син ОСОБА_3 , 1982 року народження) під час проходження військової служби в органах безпеки, та був забезпечений житлом умісті Києві.

19 червня 1999 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб.

07 лютого 2002 року ОСОБА_5 звернулася з рапортом про зарахування саме її на квартирний облік (у зазначеному рапорті немає звернення про зарахування позивача на квартирний облік як члена сім`ї). За результатами розгляду рапорта її зараховано на квартирний облік 06 вересня 2002 року.

Станом на 06 вересня 2002 року у позивача не було правових підстав для зарахування його на квартирний облік, оскільки він був забезпечений житлом у місті Києві (10,35 кв.м. у трикімнатній квартирі АДРЕСА_1 ).

03 серпня 2005 року позивач зареєстрував місце проживання у будинку АДРЕСА_3 , що призвело до фактичного погіршення його житлових умов.

06 грудня 2005 року ОСОБА_5 подала рапорт до ЖПК ЦУ СБУ з проханням внести зміни до справи квартирного обліку та включити її чоловіка ( ОСОБА_1 ) до складу сім`ї, яка перебуває на квартирному обліку в ЦУ СБУ.

Рішенням ЖПК ЦУ СБУ від 24 грудня 2005 року ОСОБА_1 зараховано на квартирний облік до складу сім`ї ОСОБА_5

12 вересня 2006 року ОСОБА_5 , після розірвання шлюбу з позивачем, звернулася до ЖПК ЦУ СБУ з рапортом щодо виключення з квартирного обліку її колишнього чоловіка.

Рішенням ЖПК ЦУ СБУ від 04 жовтня 2006 року (протокол №10) позивач знятий зквартирного обліку.

Рішенням ЖПК ЦУ СБУ від 19 листопада 2008 року позивач залишений на квартирному обліку з датою зарахування на квартирний облік 24 грудня 2005 року. Це рішення ЖПК ЦУ СБУ прийняте на підставі пункту 30 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470 (далі Правила), відповідно до якого при розірванні шлюбу між особами, які працюють на одному підприємстві, в установі, організації і перебувають на квартирному обліку за місцем роботи, облікова справа відповідно розділяється та за колишнім подружжям заявника зберігається право перебування на обліку за місцем роботи.

Рішенням ЖПК ЦУ СБУ від 29 вересня 2011 року позивач знятий з квартирного обліку в ЦУ СБУ у зв`язку із забезпеченістю житловою площею. При прийнятті цього рішення було враховано результати проведеного 22 липня 2011 року ЖПК Управління спеціального зв`язку СБУ обстеження житлових умов позивача, тобто підрозділу, вякому він проходив військову службу.

Під час перебування на квартирному обліку позивач надавав до ЖПК ЦУ СБУ довідки про склад сім`ї та реєстрацію за новим місцем проживання (будинок АДРЕСА_4 ), що містили інформацію про житлову площу, а саме: у 20072008 роках дві житлові кімнати, площею 42,4 кв.м; у 2010 році три житлові кімнати, площею 69,7кв.м; у2011році три житлові кімнати, площею 37,6 кв.м; у 2012 році дві житлові кімнати, площею 25,3 кв.м.

Пунктом 3 постанови Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів та президії Київської міської ради профспілок від 15 липня 1985 року № 582 «Про порядок застосування у м. Києві «Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській PCP» встановлено, що жилі приміщення у місті Києві надаються громадянам у межах 13,65кв.м жилої площі, але не більше однієї кімнати на одну особу і не менш, як 9,0кв.м на одну особу.

Відповідно до даних статистичної звітності, рівень середньої забезпеченості громадян у місті Києві жилою площею становить 9,0 кв. м на одну особу. Такими, що потребують поліпшення житлових умов у місті Києві визнаються особи, забезпечені житловою площею нижче рівня у 7,5 кв. м.

Питання поновлення позивача на квартирному обліку розглянуто на засіданні ЖПКЦУ СБУ 03 грудня 2014 року (протокол № 25), на якому прийнято рішення про відмову у поновленні його на квартирному обліку в ЦУ СБУ з 06 вересня 2002 року узв`язку з відсутністю правових підстав (станом на 06 вересня 2002 року забезпечений жилою площею у місті Києві у розмірі 10,35 кв.м).

16 лютого 2016 року позивач звернувся з заявою до Першого заступника Голови СБУ щодо вирішення його житлового питання.

На час розгляду цієї справи позивач у складі сім`ї п`яти осіб (він, дружина ОСОБА_6 , син ОСОБА_7 , 2005 року народження, дочка ОСОБА_8 , 2011 року народження, син ОСОБА_9 , 2013 року народження) перебуває на квартирному обліку уЦУ СБУ з 04 червня 2013 року у загальній черзі, а з 03 грудня 2014 року у списку осіб, які користуються правом першочергового забезпечення житлом, як багатодітна родина.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційну скаргу у цій справі подано у квітні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Кожна особа має право в порядку, встановленому цими Кодексами, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України, частина 1 статті 16 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа вразі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Позивач звернувся до суду за захистом порушеного його права при знятті його зквартирного обліку (протокол від 29 вересня 2011 року № 35) та при відмові упоновленні на такому обліку з06вересня 2002 року (протокол від 03грудня 2014року № 25).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення таспричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідні правові висновки викладені упостановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, провадження № 14-144цс18, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, провадження № 12-187гс18, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК Української РСР та іншими нормативно-правовими актами; порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Інструкції, затвердженої наказом СБУ від 06листопада 2007 року №792 «Про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень» (далі Інструкція №792), житлово-побутові комісії утворюються у Центральному управлінні, його підрозділах, атакож органах, закладах та установах СБ України з метою дотримання вимог чинного законодавства при веденні обліку співробітників, які потребують поліпшення житлових умов, та членів їх сімей, розподілу та використання житлової площі.

Основними завданнями житлово-побутових комісій є: прийняття рішень з питань квартирного обліку і надання житлових приміщень; розгляд рапортів співробітників про зарахування на облік осіб як таких, що потребують поліпшення житлових умов; перевірка житлових умов співробітників; ведення обліку співробітників, які потребують поліпшення житлових умов, та членів їх сімей.

Згідно з підпунктом 1 пункту 26 Правил громадяни знімаються зквартирного обліку, зокрема, у випадку поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.

Аналогічна норма мітиться в пункті 3.15 Інструкції №792, відповідно до якої співробітники та члени їх сімей знімаються з обліку у разі поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла.

Відмовивши у позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вирішення питання стосовно постановлення та зняття позивача з квартирного обліку приймалися відповідними уповноваженими на те органами за результатами аналізу наданих позивачем документів та відповідного обстеження умов його проживання.

Вирішуючи спір, з урахуванням підстав та змісту позовних вимог, суди виходили зтого, що позивач обгрунтовував порушення його прав рішеннями житлово-побутової комісії щодозняття його з квартирного обліку (протокол від 29 вересня 2011 року №35) та щодо відмови у поновленні на квартирному обліку з 06 вересня 2002 року (протокол від 03 грудня 2014 року № 25), а просив скасувати рішення ЖПКЦУ СБУ від 12 квітня 2016 року, яким не вирішувалося житлові питання стосовно позивача.

Верховний Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не є ефективним та не відновлює права позивача.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, зауважив, що рішення стосовно постановлення та зняття позивача з квартирного обліку приймалися відповідними уповноваженими органами за результатами аналізу наданих позивачем документів та відповідного обстеження умов його проживання.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що оскаржуване рішення житлово-побутової комісії від 12квітня 2016 року не встановлює, не змінює та не припиняє прав та обов`язків позивача, а рішення, які стосуються встановлення, зміни чи припинення його прав та інтересів, позивач не оскаржує.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд зазначає, що зазначення врішенні суду апеляційної інстанції: «навіть з пояснень самого позивача вбачається, що приміщення, в якому він проживав на час прийняття рішення про зняття його зквартирного обліку, змінювалося та перебудовувалося» не відповідає звукозапису судового засідання суду апеляційної інстанції від 28 лютого 2019 року, однак зазначене не є підставою для скасування судових рішень.

Вирішуючи спір, суди правильно визначили характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, надали належну оцінку наданим сторонами доказів, правильно встановили обставини справи та ухвалили законне іобґрунтоване судове рішення.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зводяться до переоцінки доказів усправі та незгоди ізухваленими у справі судовим рішенням, австановлення обставин справи іперевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 398 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

Згідно з частиною першою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заява ОСОБА_1 про доповнення до касаційної скарги подана до Верховного Суду 13 серпня 2021 року

Верховний Суд зазначає, що не бере до уваги заяву ОСОБА_1 про доповнення до касаційної скарги, яка надійшла до суду касаційної інстанції поза межами строку на касаційне оскарження.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьоїстатті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального іпроцесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, єостаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

О. В. Білоконь

Г. І. Усик