№ 761/12177/19 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

17 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 761/12177/19

провадження № 61-4187св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Київстар»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Крат Віри Федорівни на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2019 року в складі судді Юзькової О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2020 року в складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Левенця Б. Б., Борисової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Київстар» (далі - ПрАТ «Київстар») про визнання неправомірної відмови у наданні інформації і зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 27 серпня 2018 року суддею Печерського районного суду міста Києва задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України про тимчасовий доступ до речей і документів та надано тимчасовий доступ до документів з можливістю отримати їх копій, які перебувають у володінні ПрАТ «Київстар», а саме: до відомостей щодо вхідних та вихідних з`єднань з абонентського номера НОМЕР_1 , яким користується журналіст ОСОБА_1 , за період з 19 липня 2016 року по 16 листопада 2017 року включно.

Листом від 18 вересня 2018 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) повідомив Уряд України про застосування правила 39 (запобіжні або забезпечувальні заходи) у справі «Седлецька проти України». Зокрема, ЄСПЛ вимагав забезпечити, щоб органи влади України утримались від доступу до відомостей, зазначених в ухвалі слідчого судді Печерського районного суду міста Києва щодо вхідних, вихідних з`єднань з абонентського номера НОМЕР_2 , яким користується журналіст ОСОБА_1 , зокрема, щодо дати, часу, тривалості кожного з`єднання, номерів, з якими вони відбувались, відправлених та отриманих текстових та інших повідомлень, місця знаходження абонента (базової станції оператора та азимуту до неї) під час телефонних з`єднань та одержання, відправлення повідомлень, імеі-коду пристрою ). Окрім того, ЄСПЛ також зобов`язав надати документи щодо спроб слідчого отримати інформацію до зазначених даних.

З огляду на те, що невиконання вимог ЄСПЛ може бути розцінено як перешкоджання доступу до суду, ОСОБА_1 звернулась до ПрАТ «Київстар» із запитом про надання такої інформації/або копії документів: «Чи надходили на виконання до ПрАТ «Київстар» запити від Генеральної прокуратури України, зокрема, від старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Іжука Р. Б. або інших осіб, про надання відомостей щодо вхідних та вихідних з`єднань з абонентського номеру НОМЕР_1 , яким користується журналіст ОСОБА_1 (зокрема щодо дати, часу, тривалості кожного з`єднання, номерів, з якими вони відбувались, відправлені та отримані текстові та інші повідомлення (SMS, MMS), місця знаходження абонента (базової станції оператора та азимуту до неї) під час телефонних з`єднань та одержання, відправлення повідомлень, імеі-коду пристрою тощо)? Якщо зазначені запити надходили, то коли саме і якого обсягу відомостей вони стосувались? Чи було надано запитувані відомості? Якщо так, коли саме і в якому обсязі? У разі, якщо запитувані відомості були надані, надати копію отриманого запиту та наданої відповіді з додатками». До запиту були додані: копія листа ЄСПЛ від 18 вересня 2018 року, текст ухвали Печерського районного суду міста Києва та письмова згода ОСОБА_1 .

Разом з тим, 10 жовтня 2018 року ПрАТ «Київстар» відмовило їй у надані запитуваної інформації з огляду на положення статті 222 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

У свою чергу, приписи статті 32 Конституції України, вимоги Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про захист персональних даних» наголошують на можливості отримання такої інформації, а тому відмова відповідача порушує її право на отримання інформації щодо себе особисто.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконною відмову ПрАТ «Київстар» у надані інформації та/або копії документів:

- про надходження запитів від Генеральної прокуратури України (зокрема від старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Іжука Р. Б. або інших осіб) про надання відомостей щодо вхідних та вихідних з`єднань з абонентського номеру НОМЕР_1 , яким користується журналіст ОСОБА_1 (зокрема щодо дати, часу, тривалості кожного з`єднання, номерів, з якими вони відбувались, відправлені та отримані текстові та інші повідомлення (SMS, MMS), місця знаходження абонента (базової станції оператора та азимуту до неї) під час телефонних з`єднань та одержання, відправлення повідомлень, імеі-коду пристрою тощо);

- про час надходження запитів та якого саме обсягу відомостей стосувалися такі запити;

- про виконання/невиконання запитів Генеральної прокуратури України та у якому обсязі ці дані були надані у випадку виконання запитів;

- копії отримання запиту та наданої відповіді з додатками, у випадку, якщо запитувані дані були надані.

Також ОСОБА_1 просила суд зобов`язати відповідача надати вказану вище інформацію.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено факту порушення відповідачем вимог чинного законодавства України та факту порушення права позивача на отримання інформації щодо неї особисто. Зазначав, що звернення до відповідача з метою отримання інформації було здійснено позивачем зважаючи на необхідність отримати інформацію щодо виконання (невиконання) ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва про надання старшому слідчому в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Іжуку Р. Б. тимчасового доступу до речей і документів, які містять інформацію, яка охороняється законом, в межах досудового розслідування кримінального провадження, що здійснюється з огляду на положення КПК України. При цьому, відомості досудового розслідування, відповідно до статті 222 КПК України, можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом. Разом з тим, під час розгляду справи не було отримано відомостей, які б свідчили про те, що слідчим, прокурором було надано дозвіл особі у володінні якої перебуває інформація - ПрАТ «Київстар» на розкриття інформації, а ОСОБА_1 на отримання відомостей, отриманих під час здійснення досудового розслідування в межах якого було застосовано такий засіб забезпечення кримінального провадження як тимчасовий доступ до речей і документів. У свою чергу, чинним законодавством України не передбачено ані право, ані обов`язок суду втручатися в діяльність інших органів, перебирати на себе компетенцію останніх. Оскільки під час розгляду справи не було встановлено обставин, які надають відповідачу право надавати позивачці інформацію, що становить таємницю досудового розслідування без дозволу відповідних осіб, зважаючи на відсутність такого дозволу, що не заперечувалось стороною позивача під час розгляду справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 .

Постановою Київського апеляційного суду від 30 січня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Крат В. Ф. залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2019 року - без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновками суду першої інстанції та виходила із того, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У березні 2020 року представник ОСОБА_1 - Крат В. Ф. із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені вище судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:

- неправильно застосували норми матеріального права, зокрема: статтю 32 Конституції України, Закону України «Про телекомунікації», Закону України «Про інформацію», Закону України «Про захист персональних даних»;

- не врахували, що запит про надання інформації стосувався виконання ухвали слідчого судді, постановленої у відкритому судовому засіданні, що свідчить про відсутність «загрози» розкриття таємниці досудового розслідування у кримінальній справі. Ухвала слідчого судді є у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень;

- не звернули увагу на те, що відсутність інформації про виконання/невиконання ухвали слідчого судді, якою надано доступ до інформації, що може розкрити журналістські джерела, суттєво впливає на професійну діяльність позивача, оскільки джерела остерігаються і не впевненні в дотриманні законних гарантій.

Також у касаційній скарзі заявник послалася на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 222 КПК України і частини першої, пункту 2 частини другої статті 8 Закону України «Про захист персональних даних».

У квітні 2020 року ПрАТ «Київстар» із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Крат В. Ф. , в якому зазначило про її необґрунтованість та безпідставність доводів, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Рух справи у суді касаційної інстанції

05 березня 2020 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Крат В. Ф. на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2020 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргоюпредставника ОСОБА_1 - Крат В. Ф. з підстав визначених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, витребувано матеріали справи № 761/12177/19 із Шевченківського районного суду міста Києва та надано учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу.

У квітні 2020 року матеріали справи № 761/12177/19 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва від 27 серпня 2018 року старшому слідчому в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Іжуку Р. Б. надано тимчасовий доступ до речей і документів, з можливістю одержання їх копій, що знаходяться у володінні оператора телекомунікацій ПрАТ «Київстар», а саме: до відомостей щодо вхідних та вихідних з`єднань з абонентського номер НОМЕР_1 , яким користується журналіст ОСОБА_1 , за період з 19 липня 2016 року по 16 листопада 2017 року включно, у тому числі щодо дати, часу, тривалості кожного з`єднання, номерів, з якими вони відбувались, відправлені та отримані текстові та інші повідомлення (SMS, MMS), місця знаходження абонента (базової станції оператора та азимуту до неї) під час телефонних з`єднань та одержання, відправлення повідомлень, імеі-коду пристрою тощо).

Визначено строк дії ухвали протягом одного місяця, який обраховується з дня постановлення ухвали слідчим суддею.

Листом від 18 вересня 2018 року ЄСПЛ повідомив уряд України про застосування правила 19 (запобіжні або забезпечувальні заходи) у справі «Седлецька проти України». У вказаному листі зазначається, що 18 вересня 2018 року суд (Палата, до якої подано справу) вирішив, в інтересах сторін та належного ведення провадження, вказати Урядові України згідно з правилом 39 Регламенту суду, що вони повинні забезпечити , щоб органи державної влади утримувались від доступу до будь-яких даних, зазначених в рішенні Печерського районного суду міста Києва від 27 серпня 2018 року стосовно заявника. Зазначена міра застосовується до 18 жовтня 2018 року. Окрім того ЄСПЛ зобов`язав сторін надати інформацію та документи, що стосуються спроб слідчого отримати доступ до даних телефонного зв`язку заявника в контексті кримінального провадження проти пана ОСОБА_3 та інформувати суд про будь-які відповідні події.

Також судом встановлено, що ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 18 вересня 2018 року ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 серпня 2018 року скасовано. Постановлено нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Іжука Р. Б. про тимчасовий доступ до речей і документів, - задоволено частково. Надано старшому слідчому в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Іжуку Р. Б. тимчасовий доступ до речей і документів, з можливістю одержання їх копій, що знаходяться у володінні оператора телекомунікацій ПрАТ «Київстар» (вул. Дегтярівська, 53, м. Київ, 03113), а саме: щодо відомостей дати, часу, місцезнаходження абонентського номера НОМЕР_1 , яким користується журналіст ОСОБА_1 , за період з 19 липня 2016 року по 16 листопада 2017 року включно, у межах базових станцій оператора та азимуту до них, що знаходяться у місті Києві на вулицях Сурикова, Богданівська, О. Шовкуненка, В. Липківського, провулку Я. Хомова, проспекті Повітрофлотський та Солом`янській площі. В задоволенні іншої частини клопотання відмовлено.

Строк дії ухвали визначено до 27 вересня 2018 року.

20 вересня 2018 року ОСОБА_1 до ПрАТ «Київстар» подано лист з проханням надати таку інформацію та/або копії документів:

1. Чи надходили на виконання до ПрАТ «Київстар» запити від Генеральної прокуратури України (зокрема від старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Іжука Р. Б. або інших осіб) про надання відомостей щодо вхідних та вихідних з`єднань з абонентського номеру НОМЕР_1 , яким користується журналіст ОСОБА_1 (зокрема щодо дати, часу, тривалості кожного з`єднання, номерів, з якими вони відбувались, відправлені та отримані текстові та інші повідомлення (SMS, MMS), місця знаходження абонента (базової станції оператора та азимуту до неї) під час телефонних з`єднань та одержання, відправлення повідомлень, імеі-коду пристрою тощо)?

2. Якщо зазначені запити надходили, то коли саме і якого обсягу відомостей вони стосувались?

3. Чи було надано запитувані відомості? Якщо так, коли саме і в якому обсязі?

4. У разі, якщо запитувані відомості були надані, надати копію отриманого запиту та наданої відповіді з додатками.

12 жовтня 2018 року ПрАТ «Київстар», у відповідь на звернення ОСОБА_1 , направив їй листи, в яких відмовив у наданні вказаної у запиті інформації з огляду на положення статті 222 КПК України. Повідомив також, що запитувані відомості можуть бути віднесені і до конфіденційної інформації ПрАТ «Київстар» відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Звернув увагу на те, що за ОСОБА_1 не зареєстровано абонентський номер НОМЕР_1 .

Листом від 24 лютого 2019 року ПрАТ «Київстар» повідомлено Шевченківський районний суд міста Києва про те, що ним не було отримано письмового дозволу слідчого або прокурора, який надає право працівникам ПрАТ «Київстар» розголошувати відомості, що становлять таємницю досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017000000003904 та могли стати відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків.

З відповіді на адвокатський запит, наданої старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління Генеральної прокуратури Іжуком Р. Б. 29 серпня 2019 року вбачається, що відповідно до статті 65 КПК України ОСОБА_1 є свідком у кримінальному провадженні № 42017000000003904. Статтею 66 КПК України регламентовано вичерпний перелік прав свідка, якими він наділений в межах досудового розслідування, серед яких право отримувати копії документів, відомості про проведення слідчих (розшукових), інших процесуальних дій та прийняття рішень, тощо у кримінальному провадженні не передбачено. Враховуючи викладене, зважаючи на вимоги статті 222 КПК України, органом досудового розслідування ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , їх уповноваженим представникам дозвіл на отримання вказаних у запиті відомостей, а також будь-якої інформації, що становить таємницю досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000003904 не надавався.

Також з відповіді на адвокатський запит, наданої старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління Генеральної прокуратури Іжуком Р. Б. 29 серпня 2019 року вбачається, що відповідно до вимог статті 222 КПК України ПрАТ «Київстар» дозвіл на розголошення відомостей, що становлять таємницю досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000003904, у тому числі на запити, звернення інших осіб надання копій будь-яких документів, одержаних від органу досудового розслідування в межах вказаного кримінального провадження, не надавався. Крім того, згідно зі статті 222 КПК України, звернуто увагу на недопустимість розголошення будь-якими посадовими, службовими особами ПрАТ «Київстар» даних досудового розслідування у кримінальному провадженню № 42017000000003904, у тому числі тих, що вказані в адвокатському запиті, яким стали відомі такі відомості у зв`язку з виконанням своїх посадових обов`язків.

Нормативно-правове обґрунтування

Статтею 32 Конституції України визначено, що кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.

Статтею 1 Закону України «Про інформацію» визначено, що інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до положень частини першої статті 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Згідно положень частини першої та пункту 2 частини другої статті 8 Закону України «Про захист персональних даних» особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід`ємними і непорушними. Суб`єкт персональних даних має право отримувати інформацію про умови надання доступу до персональних даних, зокрема, інформацію про третіх осіб, яким передаються його персональні дані.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 КПК України, досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Статтею 222 КПК України визначено, що відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

Тобто, слідчий та прокурор самостійно визначають які саме відомості та на якій саме стадії досудового розслідування підлягають розголошенню.

Таємниця досудового розслідування - важлива умова встановлення істини, а в багатьох випадках є передумовою захисту сфери особистого життя людей, які стали учасниками процесу.

З огляду на зазначене, забезпечення нерозголошення даних кримінального провадження є як однією з гарантій встановлення істини, так і захисту прав і свобод людини.

При цьому в статті 387 КК України передбачено кримінальну відповідальність за розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадила дізнання чи досудове слідство, даних досудового слідства чи дізнання особою, попередженою в установленому законом порядку про обов`язок не розголошувати такі дані, а також за розголошення даних досудового слідства або дізнання, вчинене суддею, прокурором, слідчим, працівником оперативно-розшукового органу незалежно від того, чи брала ця особа безпосередньо участь у досудовому слідстві чи дізнанні, якщо розголошені дані ганьблять людину, принижують її честь і гідність.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у справі докази та давши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що запитувана ОСОБА_1 у ПрАТ «Київстар» інформація щодо виконання (невиконання) ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва про надання старшому слідчому у особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Іжуку Р. Б. тимчасового доступу до речей і документів, є інформацією, що охороняється законом в межах досудового розслідування кримінального провадження, що здійснюється відповідно до вимог КПК України. Відомості досудового розслідування, відповідно до вимог статті 222 КПК України, можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Незаконне розголошення таких відомостей тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом. Суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що слідчим чи прокурором було надано дозвіл ПрАТ «Київстар» на розкриття запитуваної ОСОБА_1 , яка є свідком у кримінальному провадженні, інформації, отриманої під час здійснення досудового розслідування даної кримінальної справи. Відмовляючи позивачці у надані запитуваної нею інформації, відповідач діяв в межах своїх повноважень, визначених Законом України «Про телекомунікації», з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних» та КПК України.

Аргументи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, зокрема: статтю 32 Конституції України, Закону України «Про телекомунікації», Закону України «Про інформацію», Закону України «Про захист персональних даних», є безпідставними та зводяться до суб`єктивного тлумачення заявником вказаних норм права.

Доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не враховано, що адресований відповідачу запит ОСОБА_1 про надання інформації стосувався виконання ухвали слідчого судді, постановленої у відкритому судовому засіданні, що свідчить про відсутність «загрози» для досудового розслідування та що ухвала слідчого судді є у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, Верховний Суд відхиляє, оскільки вони були предметом розгляду апеляційного суду та їм надана належна правова оцінка.

Зокрема у свої постанові апеляційний суд правильно зазначив, що такі доводи заявника правильність висновків суду першої інстанції не спростовують з огляду на наступне.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 27 серпня 2018 року, на яку посилається заявник, старшому слідчому в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Іжуку Р. Б. надано тимчасовий доступ до речей і документів, з можливістю одержання їх копій, що знаходяться у володінні оператора телекомунікацій ПрАТ «Київстар», а саме: до відомостей щодо вхідних та вихідних з`єднань з абонентського номер НОМЕР_1 , яким користується журналіст ОСОБА_1 , за період з 19 липня 2016 року по 16 листопада 2017 року включно, у тому числі щодо дати, часу, тривалості кожного з`єднання, номерів, з якими вони відбувались, відправлені та отримані текстові та інші повідомлення (SMS, MMS), місця знаходження абонента (базової станції оператора та азимуту до неї) під час телефонних з`єднань та одержання, відправлення повідомлень, імеі-коду пристрою тощо).

Позивач, яка є свідком у цьому кримінальному провадженні, звернулась до відповідача ПрАТ «Київстар» з листом, в якому просила надати їй інформацію про те, чи надходили на виконання до ПрАТ «Київстар» запити від Генеральної прокуратури України (зокрема, від старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Іжука Р. Б. або інших осіб) про надання відомостей щодо вхідних та вихідних з`єднань з абонентського номеру НОМЕР_1 , яким користується журналіст ОСОБА_1 (зокрема щодо дати, часу, тривалості кожного з`єднання, номерів, з якими вони відбувались, відправлені та отримані текстові та інші повідомлення (SMS, MMS), місця знаходження абонента (базової станції оператора та азимуту до неї) під час телефонних з`єднань та одержання, відправлення повідомлень, імеі-коду пристрою тощо); якщо зазначені запити надходили, то коли саме і якого обсягу відомостей вони стосувались; чи було надано запитувані відомості, коли саме і в якому обсязі; надати копію отриманого запиту та наданої відповіді з додатками.

Таким чином, позивач просила відповідача надати їй фактичні дані та докази, які були надані відповідачем слідчому, який здійснює досудове розслідування кримінальної справи, та на виконання вимог ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 27 серпня 2018 року. Така інформація за своїм змістом є інформацією, що містить відомості досудового розслідування і порядок її розкриття регулюється статтею 222 КПК України.

З огляду на те, що при зверненні до відповідача із запитом щодо отримання інформації, яка є даними досудового розслідування по кримінальній справі, позивачкою не додано до такого запиту передбаченого Законом дозволу слідчого чи прокурора у такій кримінальній справі на отримання (розголошення) даних досудового розслідування у конкретному обсязі, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 щодо порушення ПрАТ «Київстар» вимог чинного законодавства України та порушення її права на отримання інформації.

Згідно з вимогами статті 1 Закону України «Про телекомунікації», абонент - споживач телекомунікаційних послуг, який отримує телекомунікаційні послуги на умовах договору, котрий передбачає підключення кінцевого обладнання, що перебуває в його власності або користуванні, до телекомунікаційної мережі.

З довідки ПрАТ «Київстар» від 12 серпня 2019 року вбачається, що телефонний номер НОМЕР_1 обслуговується відповідно до умов письмового договору з контрактним абонентом - фізичною особою, що був укладений між абонентом та ПрАТ «Київстар» та за громадянином ОСОБА_1 не зареєстрований.

Отже позивач не є абонентом ПрАТ «Київстар» за абонентським номером НОМЕР_1 .

Абонентом ПрАТ «Київстар» за абонентським номером НОМЕР_1 є ОСОБА_5 , що підтверджується замовленням № 206512 на послуги мобільного зв`язку стандарту GSM 900 від 11 квітня 2001 року та договором про надання послуг стільникового мобільного зв`язку стандарту GSM 900.

19 вересня 2018 року ОСОБА_5 дійсно надала згоду на надання доступу до її персональних даних, а саме: надала згоду ОСОБА_1 на ознайомлення з її персональними даними, які стосуються вхідних та вихідних з`єднань з абонентського номера НОМЕР_1 за період з 19 липня 2016 року по 16 листопада 2017 року включно (зокрема щодо дати, часу, тривалості кожного з`єднання, номерів, з якими вони відбувались, відправлені та отримані текстові та інші повідомлення (SMS, MMS), місця знаходження абонента (базової станції оператора та азимуту до неї) під час телефонних з`єднань та одержання, відправлення повідомлень, імеі-коду пристрою тощо) та з відомостями про надання третім особам аналогічної інформації; надала згоду на передачу від ПрАТ «Київстар» адвокату Крат В. Ф. зазначених відомостей на паперових або електронних носіях; надала згоду на надання їй відомостей про надходження запитів про надання доступу та/або фактичне отримання доступу до зазначених відомостей будь-якими іншими особами (включаючи державні органи).

Проте, предметом спору у даній справі є відмова відповідача у надані позивачу інформації та копії документів, наданих відповідачем на запити старшого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Іжука Р. Б., а не відмова відповідача у наданні позивачу доступу до персональних даних за згодою абонента абонентського номера НОМЕР_1 ОСОБА_5 .

Надання письмової згоди ОСОБА_5 на ознайомлення ОСОБА_1 та адвоката Крат В. Ф. з її персональними даними, які є у відповідача, не є дозволом, який надає право відповідачу розголошувати відомості, що становлять таємницю досудового розслідування.

Посилання у касаційній скарзі на те, що відсутність інформації про виконання/невиконання ухвали слідчого судді, якою надано доступ до інформації, що може розкрити журналістські джерела, суттєво впливає на професійну діяльність позивача не спростовують необхідність дотримання відповідачем вимог статті 222 КПК України щодо порядку розголошення відомостей досудового розслідування.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, який їх обґрунтовано спростували, та не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень.

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, а тому оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Крат Віри Федорівни залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик