№ 761/13926/17 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

07 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 761/13926/17

провадження № 61-6669св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: публічне акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія Україна», приватне акціонерне товариство «Телерадіокомпаня Люкс», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , громадська організація «ТОМ-14»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 червня 2018 року у складі судді Мальцева Д. О. та постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф., Музичко С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (далі - ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України»), приватного акціонерного товариства «Телерадіокомпанія Люкс» (далі - ПрАТ «Телерадіокомпанія Люкс»), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в якому просив:

- визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права на повагу до честі, гідності та ділової репутації, інформацію про ОСОБА_1 , оприлюднену ІНФОРМАЦІЯ_1 в ефірі (з відповідними повторами) та на веб-сайті телеканалу UA: Перший у відеосюжеті програми ОСОБА_4 « ІНФОРМАЦІЯ_2 » під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 »?», а саме: «Через низку інших компаній до лотереї мали стосунок родина Секретаря РНБО ОСОБА_5 …»;

- визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права на повагу до честі, гідності та ділової репутації, інформацію про ОСОБА_1 , оприлюднену ІНФОРМАЦІЯ_1 в ефірі (з відповідними повторами) та на веб-сайті телеканалу новин « 24 » у відеосюжеті програми журналіста ОСОБА_4 « ІНФОРМАЦІЯ_2 » під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_4 »: расследование журналистов», а саме: « Через низку інших компаній до лотереї мали стосунок родина Секретаря РНБО ОСОБА_5 …»;

- визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права на повагу до честі, гідності та ділової репутації, інформацію про ОСОБА_1 , оприлюднену ІНФОРМАЦІЯ_1 у відеосюжеті програми журналіста ОСОБА_4 « ІНФОРМАЦІЯ_6 : « ІНФОРМАЦІЯ_7 » на веб-сайті http://bihus.info у розділі «Новини», а саме: « Через низку інших компаній до лотереї мали стосунок родина Секретаря РНБО ОСОБА_5 …»;

- визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права на повагу до честі, гідності та ділової репутації, інформацію про ОСОБА_1 , оприлюднену 27 січня 2017 року у статті ОСОБА_6 під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_8 » на веб-сайті http://bihus.info у розділі «Новини», а саме: « ІНФОРМАЦІЯ_9 » з секретарем РНБО ОСОБА_7 »;

- зобов`язати ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_1 аналогічним способом - оприлюднити в ефірі (з відповідними повторами) телеканалу UA: Перший та на веб-сайті телеканалу UA: Перший, шляхом зачитування диктором у програмі ОСОБА_4 « ІНФОРМАЦІЯ_2 », інформаційний матеріал такого змісту:

« ІНФОРМАЦІЯ_1 в програмі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » була поширена недостовірна інформація щодо причетності Секретаря РНБОУ ОСОБА_8 та його родини до лотерейного бізнесу загалом та підприємства «Українська національна лотерея». Спростовуємо зазначену інформацію, повідомляючи, що жодним чином Секретар РНБОУ ОСОБА_8 та його родина не мають будь-якого відношення до «Української національної лотереї» та інших лотерей»;

- зобов`язати ПрАТ «Телерадіокомпанія Люкс» спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_1 аналогічним способом - оприлюднити в ефірі (з відповідними повторами) телеканалу новин « 24 » та на веб-сайті телеканалу новин « 24 », шляхом зачитування диктором у програмі ОСОБА_4 « ІНФОРМАЦІЯ_2 », інформаційний матеріал такого змісту: « ІНФОРМАЦІЯ_1 в програмі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » була поширена недостовірна інформація щодо причетності Секретаря РНБОУ ОСОБА_8 та його родини до лотерейного бізнесу загалом та підприємства «Українська національна лотерея». Спростовуємо зазначену інформацію, повідомляючи, що жодним чином Секретар РНБОУ ОСОБА_8 та його родина не мають будь-якого відношення до «Української національної лотереї» та інших лотерей»;

- зобов`язати ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію про

ОСОБА_1 аналогічним способом - оприлюднити на веб-сайті http://bihus.info у розділі «Новини», шляхом зачитування диктором у програмі ОСОБА_4 « ІНФОРМАЦІЯ_2 », інформаційний матеріал такого змісту: « ІНФОРМАЦІЯ_1 в програмі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » була поширена недостовірна інформація щодо причетності Секретаря РНБОУ ОСОБА_8 та його родини до лотерейного бізнесу загалом та підприємства «Українська національна лотерея». Спростовуємо зазначену інформацію, повідомляючи, що жодним чином Секретар РНБОУ ОСОБА_8 та його родина не мають будь-якого відношення до «Української національної лотереї» та інших лотерей»;

- зобов`язати ОСОБА_3 спростувати недостовірну інформацію про

ОСОБА_1 аналогічним способом - шляхом опублікування на веб-сайті http://bihus.info у розділі «Новини», інформаційного матеріалу такого змісту:

« ІНФОРМАЦІЯ_1 у статті під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_8 » поширена недостовірна інформація щодо наявності зв`язку між Секретарем РНБОУ ОСОБА_8 та підприємством «Українська національна лотерея». Спростовуємо зазначену інформацію, повідомляючи, що жодним чином Секретар РНБОУ ОСОБА_8 не має будь-якого відношення до «Української національної лотереї» та інших лотерей».

Позовна заява мотивована тим, що вищенаведена інформація, поширена відповідачами відносно позивача, є недостовірною та такою що порочить його честь, гідність та ділову репутацію.

Крім того, позивач вважає, що, привертаючи увагу широкої аудиторії до програм та публікацій бездоказовими обвинуваченнями на його адресу щодо пов`язаності з лотерейним бізнесом, відповідачі усвідомлювали негативний характер поширеної інформації щодо особи, якої вона стосувалася.

За вказаних обставин, а також зважаючи на те, що відповідачі відмовилися в добровільному порядку спростувати поширену ними недостовірну інформацію відносно позивача, останній звернувся до суду з цим позовом, який просить задовольнити з підстав, передбачених статтею 34 Конституції України, статями 275 277 297 ЦК України та частиною другою статті 6, підпунктом 1 пункту 1 статті 59 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від28 лютого 2018 року залучено до участі в справі в якості співвідповідача громадську організацію «ТОМ-14» (далі - ГО «ТОМ-14»).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 22 червня 2018 року позовні вимоги задоволено.

Визнано недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 та підлягає спростуванню розповсюджену ІНФОРМАЦІЯ_1 в ефірі (з відповідними повторами) та на веб-сайті телеканалу UА:Першийу відеосюжетіпрограми ОСОБА_4 « ІНФОРМАЦІЯ_2 » підназвою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 »?», а саме: « Через низку інших ком паній до лотереї мали стосунок родина Секретаря РНБО ОСОБА_5 …».

Визнано недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 та підлягає спростуванню розповсюджену ІНФОРМАЦІЯ_1 в ефірі (з відповідними повторами) та на веб-сайті телеканалу новин « 24 » у відео сюжеті програми журналіста ОСОБА_4 « ІНФОРМАЦІЯ_2 » під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_4 »: расследование журналистов», а саме: Через низку інших компаній до лотереї мали стосунок родина Секретаря РНБО ОСОБА_5 …».

Визнано недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 та підлягає спростуванню розповсюджену, оприлюднену

ІНФОРМАЦІЯ_1 у відео сюжеті програми журналіста ОСОБА_4 « ІНФОРМАЦІЯ_2 » під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_7 » на веб-сайті http://bihus.info у розділі «Новини», а саме: « Через низку інших компаній до лотереї мали стосунок родина Секретаря РНБО ОСОБА_5 …».

Визнано недостовірною та такою що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 та підлягає спростуванню розповсюджену ІНФОРМАЦІЯ_1 у статті ОСОБА_6 під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_8 » на веб-сайті http://bihus.info у розділі «Новини», а саме: « ІНФОРМАЦІЯ_9 » з секретарем РНБО ОСОБА_7 ».

Зобов`язано ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» протягом 10 (десяти) календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом зачитування диктором у програмі ОСОБА_4 « ІНФОРМАЦІЯ_2 », інформаційний матеріал такого змісту: « ІНФОРМАЦІЯ_1 в програмі «Наші гроші» була поширена недостовірна інформація щодо причетності Секретаря РНБОУ ОСОБА_8 та його родини до лотерейного бізнесу загалом та підприємства «Українська національна лотерея». Спростовуємо зазначену інформацію, повідомляючи, що жодним чином Секретар РНБОУ ОСОБА_8 та його родина не мають будь-якого відношення до «Українська національна лотерея» та інших лотерей».

Зобов`язано ПрАТ «Телерадіокомпанія Люкс» протягом 10 (десяти) календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом зачитування диктором у програмі ОСОБА_4 « ІНФОРМАЦІЯ_2 », інформаційний матеріал такого змісту: « ІНФОРМАЦІЯ_1 в програмі «Наші гроші» була поширена недостовірна інформація щодо причетності Секретаря РНБО ОСОБА_8 та його родини до лотерейного бізнесу загалом та підприємства «Українська національна лотерея». Спростовуємо зазначену інформацію, повідомляючи, що жодним чином Секретар РНБО ОСОБА_8 та його родина не мають будь-кого відношення до «української національної лотереї» та інших лотерей.

Зобов`язано ОСОБА_2 протягом 10 (десяти) календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом зачитування диктором у програмі ОСОБА_4 « ІНФОРМАЦІЯ_2 », на веб-сайті http://bihus.info у розділі «Новини», інформаційний матеріал такого змісту: « ІНФОРМАЦІЯ_1 в програмі «Наші гроші» була поширена недостовірна інформація щодо причетності Секретаря РНБО ОСОБА_8 та його родини до лотерейного бізнесу загалом та підприємства «Українська національна лотерея». Спростовуємо зазначену інформацію, повідомляючи, що жодним чином Секретар РНБО ОСОБА_8 та його родина не мають будь-якого відношення до «Української національної лотереї» та інших лотерей».

Зобов`язано ОСОБА_3 протягом 10 (десяти) календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом опублікування на веб-сайті http://bihus.info у розділі «Новини» інформаційного матеріалу такого змісту: « ІНФОРМАЦІЯ_1 у статті під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_8 » поширена недостовірна інформація щодо наявності зв`язку між Секретарем РНБОУ ОСОБА_8 та підприємством «Українська національна лотерея». Спростовуємо зазначену інформацію, повідомляючи, що жодним чином Секретар РНБОУ ОСОБА_8 не має будь-якого відношення до «Української національної лотереї» та інших лотерей».

Стягнуто судовий збір у розмірі по 128,00 грн з кожного відповідача, а саме: ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України», ПрАТ «Телерадіокомпанія Люкс», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ГО «ТОМ-14» на користь ОСОБА_1 .

Стягнуто судовий збір у розмірі 512,00 грн з кожного відповідача, а саме:

ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України», ПрАТ «Телерадіокомпанія Люкс», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ГО «ТОМ-14» на користь держави.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що інформація, поширена відносно позивача, викладена у формі тверджень, створює негативне враження про позивача, а також дає підстави вважати, що позивач займається незаконною діяльністю, а тому підлягає визнанню недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права на повагу до честі, гідності та ділової репутації.

Постановою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 червня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 , апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вказав, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

27 березня 2019 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не визначилися з характером інформації та не з`ясували, чи вона є фактичним твердженням, чи оціночним судженням, неналежно встановили факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація порушує особисті немайнові права позивача.

Доводи інших учасників справи

10 травня 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_9 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року залишити без змін.

Додаткові аргументи заявника

У липні 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення щодо врахування правової позиції Верховного Суду у справі

№ 757/40646/17-ц під час касаційного розгляду справи № 761/13926/17.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Шевченківського районного суду міста Києва.

Зупинено виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва

від 22 червня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду

від 27 лютого 2019 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

У квітні 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 червня 2018 року у складі судді Мальцева Д. О. та постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла

до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о

21 год. 30 хв. в ефірі телеканалу новин «24» (суб`єкт інформаційної діяльності - ПрАТ «Телерадіокомпанія Люкс») та о 23 год. 25 хв. на веб-сайті ПрАТ «Телерадіокомпанія Люкс» (24tv.ua/) за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11 оприлюднено відеосюжет програми журналіста ОСОБА_4 « ІНФОРМАЦІЯ_12 »: расследование журналистов», де на 17-18 хв. було поширено наступну інформацію: «Через низку інших компаній до лотереї мали стосунок родина Секретаря РНБО ОСОБА_5 ...».

ІНФОРМАЦІЯ_1 о 19 год. 55 хв. в ефірі та на веб-сайті ( ІНФОРМАЦІЯ_13 ) телеканалу UA:Перший (суб`єкт інформаційної діяльності - ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України») за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_14 оприлюднено аналогічний відеосюжет програми ОСОБА_4 « ІНФОРМАЦІЯ_2 » під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті http://bihus.info в розділі «Новини» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_15 опубліковано статтю ОСОБА_6 « ІНФОРМАЦІЯ_8 » та оприлюднено аналогічний відеосюжет програми ОСОБА_4 « ІНФОРМАЦІЯ_2 » під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_2 : національні лотереї».

У зазначеній статті ОСОБА_10 було зазначено наступну інформацію: «Але цікавий акцент санкціям РНБО додає пов`язаність «УНЛ» з секретарем РНБО ОСОБА_7 ».

Обґрунтовуючи поданий позов, представник ОСОБА_1 зазначила, що поширена у відеосюжеті та статті інформація, а саме: «Через низку інших компаній до лотереї мали стосунок родина Секретаря РНБО ОСОБА_5 …», «Але цікавий акцент санкціям РНБО додає пов`язаність «УНЛ» з секретарем РНБО ОСОБА_7 » є недостовірною інформацією та негативно впливає на честь і гідність позивача та завдає шкоди діловій репутації.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що інформація, поширена відносно позивача, викладена у формі тверджень, створює негативне враження про позивача, а також дає підстави вважати, що позивач займається незаконною діяльністю, а тому підлягає визнанню недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права на повагу до честі, гідності та ділової репутації.

Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитися не можна.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно зі статтею 10 Конвенції і частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії»).

Крім того, у разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).

У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Також, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду» при розгляді справ суди застосовують Європейську Конвенцію з прав людини і практику суду як джерело права. Так, статтею 10 Конвенції з прав людини встановлено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Право на свободу вираження поглядів є не лише основною засадою демократії, але і передумовою здійснення багатьох інших прав і свобод, що гарантуються Конституцією.

Європейський суд з прав людини на підставі своєї практики застосування Конвенції встановив, що її 10 стаття обумовлює різний ступінь захисту для тих чи інших категорій вираження поглядів.

У рішенні від 07 лютого 2012 року «Аксель Спрінгер проти Німеччини» Європейський суд з прав людини вказав, що приватна особа, невідома для громадськості, може вимагати особливого захисту свого права на приватне життя, в той час як публічних осіб така норма не стосується.

У справах «Лінгенс проти Австрії» (1986 року); «Обершлік проти Австрії» (1991 року), у яких йшлось про публічну критику політиків, Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що публічні діячі повинні бути відкритими для критики з боку своїх опонентів.

З аналізу вказаних рішень вбачається, що Європейський суд з прав людини вважає порушенням статті 10 Конвенції з прав людини задоволення національними судами позовів публічних діячів про спростування поширеної проти них інформації та заборони поширення такої інформації, оскільки ступінь публічності, якого набули дії особи, ступінь її участі у публічній дискусії обумовлюють ступінь її толерантності, який вона повинна виявляти стосовно критики.

У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 , є публічною особою, а тому свідомо відкритий для прискіпливого контролю за його особою, як з боку активістів так і пересічних громадян. Крім того, враховуючи публічний статус позивача та те, що поширена інформація стосувалася його публічної діяльності та мала суспільний інтерес, позивач повинен бути терпимим до публічної критики, межа якої є ширшою від критики пересічних осіб.

Разом із тим, частиною першою статті 30 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» передбачено, що журналіст має право шукати, одержувати і поширювати інформацію.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).

Преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вона не може переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш, її обов`язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов`язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на неї покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються. Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій. Пункт 2 статті 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес. Крім того, межа допустимої критики щодо такої публічної особи як політик є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об`єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність (GAZETA UKRAINA-TSENTR v. UKRAINE, № 16695/04, § 46, ЄСПЛ, 15 липня 2010 року).

Відтак, оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи або органу державної влади є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Вказані особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій викладеного не врахували та помилково вважали, що поширена відповідачем інформація викладена у формі подачі істинних фактів, у зв`язку з чим дійшли до необґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частинами першою, третьою статті 412 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухваленням нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки судами встановлено фактичні обставин справи, однак неправильно застосовано до спірних правовідносин закон, який підлягав застосуванню, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду з постановленням нової про відмову у задоволенні позову.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про ухвалення у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову, судові витрати понесені відповідачем за подання апеляційної скарги у розмірі 960,00 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 1 280,00 грн, а всього - 2 240,00 грн слід стягнути із

ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Керуючись статтями 141 400 409 412 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2019 рокускасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», приватного акціонерного товариства «Телерадіокомпанія Люкс», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , громадської організації «ТОМ-14» про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 240,00 грн судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної та касаційної інстанцій.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 червня 2018 року та постанова Київського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков В. С. Жданова А. Ю. Зайцев В. М. Коротун