Постанова

Іменем України

23 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 761/15903/17

провадження № 61-12777св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О. , Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Банк Форум»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 березня 2019 року у складі головуючого судді Макаренко І. О. та постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2019 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Болотова Є. В., Музичко С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум») про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що між нею та ПАТ «Банк Форум» були укладені договори банківських вкладів №2630/1300/689245 від 25 лютого 2014 року, №2630/1300/689281 від 25 лютого 2014 року, №2630/1300/689282 від 25 лютого 2014 року, №2630/1300/689283 від 25 лютого 2014 року.

Постановою Правління Національного банку України №355 від 13 червня 2014 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Форум» було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Форум», а рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 49 від 16 червня 2014 року вирішено розпочати процедуру ліквідації ПАТ «Банк Форум».

Посилаючись на те, що після віднесення банку до категорії неплатоспроможних на підставі відповідної постанови Національного банку України, згідно зі статтею 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» їй було виплачено гарантовану суму відшкодування у розмірі 200 000,00 грн, а решту суми віднесено до кредиторських вимог, які не виплачено, ОСОБА_1 просила стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 47 444,92 доларів США.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним стосовно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах, а отже, з дня введення тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Форум» не мало права здійснювати ведення рахунків фізичних та юридичних осіб, тобто фактично був позбавлений права виконувати будь-які операції по рахунках власних клієнтів, у тому числі ОСОБА_1 , яка виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними їй коштами.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 24 червня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 березня 2019 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_2 , подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що застосування Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), з урахуванням обставин справи та принципу пропорційності, є необґрунтованим, оскільки законом не може бути обмежено право позивача на отримання всієї суми вкладу або ставити її в залежність від певних умов (або створення певних умов) третіми особами (органами влади, суб`єктами владних повноважень тощо), що, на його думку, суперечить частинам першій, четвертій, п`ятій статті 41 Конституції України, а також практиці Європейського суду з прав людини. Крім того, вважає, що саме на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в указаному спорі покладено обов`язок відшкодувати зазначені кошти від імені сторони правочину, тому вважає висновок суду про відмову у задоволенні позову необґрунтованим.

Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

У поданому 16 серпня 2019 року відзиві Фонд просить касаційну скаргу, вважаючи її доводи безпідставними, залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення, які є законними і обґрунтованими - залишити без змін, посилаючись на те, що позивач отримала грошові кошти у межах гарантованої суми відшкодування за її вкладами, а порядок отримання вкладниками коштів понад гарантовану суму здійснюється у черговості, визначеній статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому відповідачі діяли у межах чинного законодавства, і підстави для стягнення коштів на користь позивача відсутні.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК Українивизначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Форум» були укладені договори банківських вкладів, а саме: №2630/1300/689245 від 25 лютого 2014 року, №2630/1300/689281 від 25 лютого 2014 року, №2630/1300/689282 від 25 лютого 2014 року, №2630/1300/689283 від 25 лютого 2014 року.

Постановою Правління Національного банку України від 13 червня 2014 року № 355 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Форум» було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідувати ПАТ «Банк Форум».

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16 червня 2014 року № 49 вирішено розпочати процедуру ліквідації ПАТ «Банк Форум».

Після віднесення банку до категорії неплатоспроможних на підставі відповідної постанови НБУ, згідно зі статтею 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» позивачу виплачено гарантовану суму відшкодування у розмірі 200 000 грн, а решту суми віднесено до кредиторських вимог, які не виплачено.

Відповідно до виписки по рахункам з 25 червня 2018 року по 07 листопада 2018 року, у рахунок задоволення вимог кредитора четвертої черги згідно з рішенням Фонду № 1805 від 25 червня 2018 року ОСОБА_1 було виплачено 10 % від акцептованої суми в розмірі 55 654,77 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України в редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, до адміністративних судів могли бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у вказаній редакції визначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Близький за змістом припис закріплений у пункті 2 частини першої статті 4 КАС Україниу редакції, чинній на час розгляду справи судом касаційної інстанції.

Згідно з частиною першою статті 17 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Отже, до справ адміністративної юрисдикції згідно з КАС України у зазначеній редакції були віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу здійснення суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15). Близький за змістом припис закріплений у частині першій статті 19 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом касаційної інстанції.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Закон установлює правові, фінансові й організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом, банками, НБУ, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час введення тимчасової адміністрації - 14 березня 2014 року) Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку; Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

Перелік функцій, що їх виконує Фонд, наведений у частині другій статті 4 Закону, згідно з якою Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (пункт 4).

Отже, Фонд створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснює у цій сфері нормативне регулювання, тобто наділений публічно-владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України.

Такий правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного суду від 16 січня 2019 року у справі № 344/276/15-ц (провадження № 14-529цс18), підстав для відступлення від такого висновку колегія суддів не вбачає.

Предметом спору у цій справі є солідарне стягнення з Фонду та банку заборгованості за вкладом у розмірі 47 444, 92 доларів США.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи проценти, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Зобов`язання з виплати відсотків за вкладами, нарахованих під час здійснення тимчасової адміністрації, задовольняються відповідно до черговості, встановленої пунктом 4 частини першої статті 52 цього Закону.

Частина друга статті 26 Закону передбачає, що вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

З огляду на вказані приписи Закону Велика Палата Верховного Суду вважає, що правовідносини між Фондом і вкладником, який претендує на отримання гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми, складаються без участі банку-боржника та мають управлінський характер.

У цих правовідносинах Фонд виконує управлінські функції щодо гарантованої державою виплати відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду, незалежно від перебігу процедури ліквідації банку, продажу його майна. А тому у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду.

Отже, спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим і пов`язаний із виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. А тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16, від 6 червня 2018 року у справах № П/811/3526/15, № 813/6392/15, № 818/377/16, № 804/15159/15, № 815/863/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 127/25132/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 592/13020/17).

Таким чином необґрунтованими є доводи позивача про відсутність публічно-правових відносин між нею та Фондом.

Верховний Суд також не погоджується з аргументами позивача про наявність цивільно-правових відносин між сторонами спору про стягнення з Фонду відшкодування за вкладом. Доводи позивача про те, що справа у цій частині має розглядатися за правилами цивільного судочинства, є помилковими.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 просила стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 47 444, 92 доларів США. Правовими підставами для стягнення цих сум позивач зазначає, що після віднесення банку до категорії неплатоспроможних на підставі відповідної постанови Національного банку України, згідно зі статтею 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» їй було виплачено гарантовану суму відшкодування у розмірі 200 000,00 грн, а решту суми віднесено до кредиторських вимог, які не виплачено.

Такий спір пов`язаний із виконанням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб владної управлінської функції з організації виплати суми гарантованого відшкодування та застосування відповідальності за несвоєчасне виконання такої виплати, тому є публічно-правовим і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Оскільки позовні вимоги стосуються безпосередньо правомірності дій Фонду і розглядаються за правилами адміністративного судочинства, провадження у цій справі в частині позовних вимог до Фонду підлягає закриттю.

Разом з цим, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову про стягнення коштів з ПАТ «Банк Форум», обґрунтовано виходив з того, що з дня введення тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Форум» не мало права здійснювати ведення рахунків фізичних та юридичних осіб, тобто фактично був позбавлений права виконувати будь-які операції по рахунках власних клієнтів, у тому числі ОСОБА_1 , яка виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами.

Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у позові до ПАТ «Банк Форум» є законними та обґрунтованими, ухвалені з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, а отже підлягають в цій частині залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК Українисудове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК Українисуд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки справа в частині позовних вимог до Фонду не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, відповідно до статті 414 ЦПК Українисудові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року в справі № 750/3192/14 (провадження № 14-439цс19) вказано, що «зміни до ЦПК України, внесені Законом № 460-IX, пов`язані не лише з розглядом касаційних скарг, який відповідно до частини четвертої статті 258 ЦПК України завершується прийняттям постанови. Закон № 460-IX вніс зміни до порядку повернення справ після закінчення касаційного розгляду. Так, згідно з пунктом 8 Закону № 460-IX абзац перший частини першої статті 256 ЦПК України викладений у такій редакції: «Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі». Отже, закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, з 8 лютого 2020 року суд касаційної інстанції має роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. З огляду на те, що Велика Палата Верховного Суду вирішила на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, вона відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України у редакції Закону № 460-IX роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Великої Палати Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції».

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК Українизакрити провадження у справі в частині позовних вимог до Фонду, а тому відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України, у редакції Закону № 460-IX, роз`яснює позивачеві, що розгляд справи в цій частині віднесено до юрисдикції адміністративного суду, протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови вона може звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись статтями 255 256 400 409 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів скасувати.

Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів закрити.

В іншій частині рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов