ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року

м. Київ

справа № 761/18632/23

провадження № 61-13929св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики

за касаційною скаргою адвоката Рабіновича Михайла Петровича як представника ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Кафідової О. В., Оніщука М. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики від 23 березня 2021 року в сумі 78 100,00 дол. США.

Як на обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 23 березня 2021 року між сторонами укладено договір позики у вигляді розписки, за умовами якої відповідач отримала від позивача в борг 78 100,00 дол. США, які зобов`язувалась повернути до 23 липня 2022 року. Оскільки відповідач у визначений договором строк кошти не повернула позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Шевченківський районний суд м. Києва рішенням від 27 травня 2024 року позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 23 березня 2021 року у розмірі 78 100,00 дол. США. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю заявлених вимог.

Короткий зміст ухвал апеляційного суду

Київський апеляційний суд ухвалою від 18 вересня 2024 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката Рабіновича М. П. як представника ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 травня 2024 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 пропустила визначений процесуальним законом строк на апеляційне оскарження і не виконала вимог ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху в частині надання клопотання про поновлення строку із зазначенням підстав для його поновлення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, Рабінович М. П. як представник ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційним судом норм процесуального права.

Відповідач та її представник не отримували рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 травня 2024 року та із текстом рішення ознайомились через ЄДРСР в день його оприлюднення - 28 травня 2024 року. Апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції подано протягом тридцяти днів з моменту його опублікування в ЄДРСР, тобто у встановлений законодавством строк.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

30 жовтня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Апеляційний суд встановив, що повний текст рішення Шевченківського районного суд м. Києва складений 27 травня 2024 року, отже, останнім днем строку на апеляційне оскарження судового рішення є 26 червня 2024 року.

Апеляційну скаргу на вказане рішення суду представник ОСОБА_2 подав 27 червня 2024 року, і питання про поновлення строку на апеляційне оскарження не порушив, доказів сплати судового збору за подачу скарги не надав, у зв`язку із чим Київський апеляційний суд ухвалою від 26 серпня 2024 року апеляційну скаргу залишив без руху.

На виконання ухвали апеляційного суду представник скаржника 03 вересня 2024 року надав суду квитанцію про сплату судового збору за подання апеляційної скарги, клопотання про поновлення процесуального строку не заявив.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Частиною третьою статті 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Статтею 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена згідно з вимогами, встановленими статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

У частині третій статті 357 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

У цій справі не погоджуючись із рішенням Шевченківського районного судум. Києва від 27 травня 2024 року представник ОСОБА_2 подав 27 червня 2024 року апеляційну скаргу, тобто із пропуском встановленого законодавством строку, та питання про поновлення строку на апеляційне оскарження не порушив.

Київський апеляційний суд ухвалою від 26 серпня 2024 року подану скаргу залишив без руху і надав строк тривалістю десять днів з дня її вручення усунути недоліки, а саме: надати заяву про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення із зазначенням підстав для його поновлення та документ про сплату судового збору, роз`яснив заявнику наслідки невиконання ухвали.

На виконання вимог ухвали суду представник ОСОБА_2 03 вересня 2024 року надав докази сплати судового збору, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не заявив.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Встановивши пропущення ОСОБА_2 встановленого законом строку на звернення до суду із апеляційного скаргою, невиконання скаржником вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, адже заявник не надав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, тобто не усунув недоліки апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Аргументи касаційної скарги про те, що апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з моменту оприлюднення оскаржуваного судового рішення в ЄДРСР на увагу не заслуговують, оскільки, з огляду на положення статті 354 ЦПК України, закон пов`язує обчислення строку на апеляційне оскарження з дня складення повного судового рішення. При цьому апеляційним судом була надана можливість подати відповідну заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, про що зазначено в ухвалі суду від 26 серпня 2024 року. Проте усуваючи недоліки апеляційної скарги заявник не подав заяви про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження, що відповідно пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувана ухвала апеляційного суду відповідає вимогам закону, і підстав для її скасування немає.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Рабіновича Михайла Петровича як представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов