№ 761/23570/19 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

30 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 761/23570/19

провадження № 61-19868св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 лютого 2021 року у складі судді Рибака М. А., постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 07 червня 2022 року у складі колегії суддів Заришняк Г. М., Кулікової С. В., Рубан С. М.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» (далі - ПАТ «КБ «Південкомбанк») Костенка І. І., за участю третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), про зобов`язання вчинити дії.

Позовну заяву мотивувала тим, що 19 серпня 2013 року уклала із ПАТ КБ «Південкомбанк» договір банківського вкладу № 2947Д-58Ф «Стандарт», за яким передала, а банк прийняв на депозитний вклад грошові кошти в сумі 240 000,00 грн до 24 серпня 2014 року.

Посилалася на те, що умови договору не передбачають часткове повернення суми вкладу, крім випадку, передбаченого пунктом 4.9 договору.

Зазначила, що 22 серпня 2013 року уклала із ПАТ «КБ «Південкомбанк» договір застави майнових прав на депозитний вклад № 463-58С. Вартість предмета застави склала 240 000,00 грн.

25 вересня 2013 року відповідно до додаткової угоди № 1 до договору застави майнових прав на депозитний вклад від 22 серпня 2013 року № 463-58С розмір ліміту кредитування було збільшено до 418 000,00 грн.

На підтвердження внесення грошових коштів позивач надала відповідні квитанції.

Посилалася на те, що за рішенням від 26 травня 2014 року № 37 Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на підставі постанови Правління Національного банку України від 23 травня 2014 року № 305 «Про віднесення ПАТ «КБ «Південкомбанк» до категорії неплатоспроможних», розпочала процедуру виведення ПАТ «КБ «Південкомбанк» з ринку та ввела тимчасову адміністрацію.

Надалі, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 24 вересня 2014 року № 598, розпочала процедуру ліквідації банку.

Також зазначила, що листом від 04 жовтня 2018 року Фонд повідомив її, що належна їй сума відшкодована та виплачена 30 липня 2014 року у відділенні Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» (далі - ПАТ «ФІДОБАНК»), проте ця інформація є недостовірно та сума за вкладом залишилась невиплаченою.

Просила зобов`язати відповідача включити ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників для здійснення виплати коштів за вкладом в ПАТ «КБ «Південкомбанк», внесеним на підставі договору банківського вкладу від 19 серпня 2013 року № 2947Д-58Ф в сумі 418 000,00 грн, за рахунок коштів Фонду.

Ухвалою від 05 серпня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва замінив первісного відповідача Уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Південкомбанк» Костенка І. І. на належного відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням від 09 лютого 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва позов задовольнив частково.

Зобов`язав Фонд включити ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників для здійснення виплати коштів за вкладом в ПАТ «КБ «Південкомбанк», внесеним на підставі договору банківського вкладу від 19 серпня 2013 року № 2947Д-58Ф в сумі 418 000,00 грн.

У решті позову відмовив.

Стягнув з Фонду на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 768,40 грн.

Додатковим рішенням від 18 березня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва заяву позивача про ухвалення додаткового рішення суду задовольнив.

Стягнув з Фонду на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що позивачку за відсутності правових підстав не включили до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, отже слід зобов`язати Фонд включити ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників для здійснення виплати коштів за вкладом в ПАТ «КБ «Південкомбанк», внесеним на підставі договору банківського вкладу від 19 серпня 2013 року № 2947Д-58Ф на суму 418 000,00 грн.

Дійшов висновку, що у частині вимог про виплату коштів за вкладом в сумі 418 000,00 грн за рахунок Фонду слід відмовити, оскільки відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, що не може перевищувати 200 000,00 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою від 21 жовтня 2021 року Київський апеляційний суд апеляційну скаргу адвоката Дворніченка Л. В. в інтересах Фонду залишив без задоволення.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 лютого 2021 року залишив без змін.

Додатковим рішенням від 07 червня 2022 року Київський апеляційний суд заяву ОСОБА_1 задовольнив частково.

Ухвалив у справі додаткову постанову, якою стягнув з Фонду на користь ОСОБА_1 судові витрати у цій справі у сумі 4 000,00 грн.

У решті вимог відмовив.

Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права й не може бути скасованим з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Зазначив, що відповідач не підтвердив доказами виплату належної позивачці суми відшкодування 30 липня 2014 року у відділенні ПАТ «ФІДОБАНК».

Зазначив, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, проте ОСОБА_1 вже зверталась до адміністративного суду з аналогічним позовом та за наслідками розгляду такого звернення, ухвалою від 15 березня 2019 року Окружний адміністративний суд м. Києва відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі та роз`яснив позивачу, що розгляд і вирішення цього спору віднесено до суду цивільної юрисдикції.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду, Фонд, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення в частині задоволення позову, а в решті залишити без змін.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2022 року до Верховного Суду, Фонд, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати додаткову постанову та відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою для відкриття касаційного провадження Фонд зазначає неврахування висновку щодо застосування статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 вересня 2020 рок у справі № 826/192/17, від 08 жовтня 2020 року у справі № 826/14383/17, від 08 липня 2020 року у справі № 814/1400/15, від 26 серпня 2020 року у справі № 804/173/17, від 12 травня 2020 року у справі № 761/44056/17.

Касаційну скаргу мотивував тим, що зобов`язання Фонду включити ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників для здійснення виплати коштів за вкладом в ПАТ «КБ «Південкомбанк», внесеним на підставі договору банківського вкладу від 19 серпня 2013 року № 2947Д-58Ф в сумі 418 000,00 грн, не відповідає вимогам статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки Фондом відшкодовує кошти за вкладами в розмірі не більшому 200 000,00 грн.

Вважає, що суди не врахували, що уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду не включає інформацію про вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 Закону, а також про рахунки, здійснення банком операцій за якими обмежено.

Послався на те, що протягом дії тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та/або доповнення до переліків.

Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат (Загальний реєстр), що затверджується виконавчою дирекцією Фонду.

Фонд складає зміни та/або доповнення до Загального реєстру, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду на підставі змін та/або доповнень до Переліку, прийнятих Фондом.

Зазначив, що процедури, які виникають в процесі виконання дій щодо визначення суми заборгованості кожному кредитору, віднесення вимог кредиторів до певної черги, відхилення вимог кредиторів у разі не підтвердження їх фактичними даними, складання реєстру акцептованих вимог кредиторів, внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів, а також порядок задоволення вимог кредиторів банку, що ліквідується регулюються Положенням про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються (далі - Положення).

Заявлення кредиторами своїх вимог здійснюється протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку.

Вимоги, що надійшли після закінчення визначеного Законом строку для пред`явлення кредиторських вимог, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування коштів за вкладами.

Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів, що надійшли після визначеного Законом строку, підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебігу процедури ліквідації.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: 4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов`язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом.

Правомірним та ефективним способом захисту прав позивача були б позовні вимоги про зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб внести та затвердити зміни до Реєстру відшкодувань вкладникам для здійснення виплат ПАТ «КБ «Південкомбанк» у розмірі 200 000,00 грн (як граничної суми відшкодування) та зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб внести та затвердити зміни до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Південкомбанк» у розмірі, що перевищує гарантовану суму відшкодувань, із визначенням суми такого перевищення та черги, до якої необхідно віднести вимоги кредитора - ОСОБА_1 .

Підставою для відкриття касаційного провадження на додаткову постанову апеляційного суду Фонд зазначає неврахування висновку щодо співмірності судових витрат із складністю справи та характером виконаних робіт, викладеного у постановах Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19, від 11 грудня 2019 року у справі № 545/2432/16, від 22 травня 2018 року у справі № 826/8107/16, від 03 вересня 2020 року у справі № 810/851/17.

Касаційну скаргу мотивував тим, що суди не врахували практику вирішення Верховним Судом питання стягнення витрат на правову допомогу, не взяли до уваги, що сума не є співмірною із складністю справи та характером виконаних робіт.

Відзиви на касаційні скарги не надходили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 19 серпня 2013 року ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Південкомбанк» уклали договір банківського вкладу № 2947Д-58Ф «Стандарт», за умовами якого остання передала, а банк прийняв на депозитний вклад грошові кошти в сумі 240 000,00 грн до 24 серпня 2014 року. Умови договору не передбачають часткового повернення суми вкладу (пункт 2.3.3 договору).

22 серпня 2013 року ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Південкомбанк» уклали договір застави майнових прав на депозитний вклад № 463-58С. Вартість предмета застави склала 240 000,00 грн.

25 вересня 2013 року відповідно до додаткової угоди № 1 до договору застави майнових прав на депозитний вклад від 22 серпня 2013 року № 463-58С, розмір ліміту кредитування збільшено до 418 000,00 грн.

На виконання умов договору банківського вкладу позивач внесла кошти в сумі 440 000,00 грн, що підтверджується наданими квитанціями.

За рішенням від 26 травня 2014 року № 37 Виконавча дирекція фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на підставі постанови Правління Національного банку України від 23 травня 2014 року № 305 «Про віднесення ПАТ «КБ «Південкомбанк» до категорії неплатоспроможних», розпочала процедуру виведення ПАТ «КБ «Південкомбанк» з ринку та ввела тимчасову адміністрацію.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).

Касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Щодо заочного рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Задовольняючи позов частково, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачку за відсутності правових підстав не включено до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, а тому слід зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) включити ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників для здійснення виплати коштів за вкладом в ПАТ «КБ «Південкомбанк», внесеним на підставі договору банківського вкладу від 19 серпня 2013 року № 2947Д-58Ф на суму 418 000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з наступних підстав.

Підставою для відкриття касаційного провадження є неврахування висновку щодо застосування статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 вересня 2020 рок у справі № 826/192/17, від 08 жовтня 2020 року у справі № 826/14383/17, від 08 липня 2020 року у справі № 814/1400/15, від 26 серпня 2020 року у справі № 804/173/17, від 12 травня 2020 року у справі № 761/44056/17.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 826/192/17, на яку послався заявник як приклад неоднакового застосування норм права, зазначила, що відповідно до частин першої та другої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000,00 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

У разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку (частина шоста статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Нормами статті 27 цього Закону установлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, зокрема: Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку; Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників; Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до частини першої статті 28 цього Закону Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500 000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Подібних висновків дійшла Велика Палата у постановах від 08 жовтня 2020 року у справі № 826/14383/17, від 08 липня 2020 року у справі № 814/1400/15, від 26 серпня 2020 року у справі № 804/173/17, від 12 травня 2020 року у справі № 761/44056/17.

У справі, що переглядається суди встановили, що ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Південкомбанк» уклали договір банківського вкладу № 2947Д-58Ф «Стандарт», за умовами якого остання передала, а банк прийняв на депозитний вклад грошові кошти в сумі 240 000,00 грн.

22 серпня 2013 року ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Південкомбанк» уклали договір застави майнових прав на депозитний вклад № 463-58С. Вартість предмета застави склала 240 000,00 грн та 25 вересня 2013 року відповідно до додаткової угоди № 1 до договору застави майнових прав на депозитний вклад від 22 серпня 2013 року № 463-58С, розмір ліміту кредитування збільшено до 418 000,00 грн.

Так, вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.

Фонд має право не включати до розрахунку гарантованої суми відшкодування коштів за договорами банківського рахунка до отримання в повному обсязі інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною).

За змістом статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI) Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.

Враховуючи те, що позивачка є особою, яка має правовий статус вкладниці неплатоспроможного банку у розумінні статті 2 Закону № 4452-VI, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що вона помилково не була включена до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, за рахунок коштів Фонду.

При цьому, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у позові в частині вимоги про виплату коштів за вкладом в ПАТ «КБ «Південкомбанк», внесеним на підставі договору банківського вкладу № 2947Д-58Ф від 19 серпня 2013 року в сумі 418 000,00 грн за рахунок Фонду, правильно виходив з того, що ця вимога суперечить частині другій статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за змістом якої вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, що не може перевищувати 200 000,00 грн.

Таким чином, суди попередніх інстанцій врахували висновки Верховного Суду щодо застосування статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та правильно її застосували.

Доводи касаційної скарги про те, що у Фонду відсутній правовий механізм виконання заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 лютого 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року, оскільки законом не передбачено внесення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду на суму більше 200 000,00 грн є неприйнятними.

Так, з огляду на статтю 271 ЦПК України, якщо рішення суду є незрозумілим для учасника справи, суд, за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця, роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Таким чином, доводи касаційної скарги, які були підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи, а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що находиться за межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Помилкове посилання суду апеляційної інстанції на те, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, не вплинули на результат вирішення справи по суті.

Щодо додаткової постанови суду апеляційної інстанції

Стягуючи з Фонду на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 4 000,00 грн, суд апеляційної інстанції врахував складність справи, тривалість її розгляду та час, необхідний професійному адвокату для складення відзиву позивачки на апеляційну скаргу відповідача, та вважав достатнім 2 години для підготовки адвокатом відзиву на апеляційну скаргу та для зустрічі з клієнтом, вивчення документів, узгодження правової позиції у справі.

Суд апеляційної інстанції також виходив з того, що вартість послуг адвоката по здійсненню зустрічі з клієнтом, вивченню документів, узгодженню правової позиції у справі та складанню відзиву на апеляційну скаргу підлягає зменшенню до 4 000,00 грн.

Підставою для відкриття касаційного провадження на додаткове рішення суду апеляційної інстанції заявник зазначає неврахування висновку щодо співмірності судових витрат із складністю справи та характером виконаних робіт, викладеного у постановах Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19, від 11 грудня 2019 року у справі № 545/2432/16, від 22 травня 2018 року у справі № 826/8107/16, від 03 вересня 2020 року у справі № 810/851/17

Так, у постанові від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19, на яку посилається заявник, як на приклад неоднакового застосування норми права, зазначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 545/2432/16, на яку посилається заявник, як на приклад неоднакового застосування норми права, зазначив, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналізуючи вказане, Верховний Суд дійшов висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У справі, що переглядається, апеляційний суд врахував складність справи, тривалість її розгляду та час, а також виходив із з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, і дійшов обґрунтованого висновку про стягнення 4 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Отже висновки суду апеляційної інстанції у справі, що переглядається, щодо стягнення витрат на правову допомогу не суперечать висновкам у справах, що наведені як приклад неоднакового застосування норми права.

Інші доводи касаційних скарг висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що находиться за межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційних скаргах, не спростовують висновків суду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції, постанову та додаткову постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційні скарги залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення.

Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року залишити без змін.

Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення.

Додаткову постанову Київського апеляційного суду від 07 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк І. М. Фаловська