Постанова

Іменем України

29 червня 2022 року

м. Київ

справа № 761/25103/21

провадження № 61-19112св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідачі: Приватне акціонерне товариство «Квіти України», Товариство з обмеженою відповідальністю «Амбас» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Майстерня Г Духовичного»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства «Квіти України» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 липня 2021 року у складі судді Романишеної І. П. та постанову Київського апеляційного суду від

25 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поліщук Н. В., Соколової В. В.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви

У липні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гадомський Д. В. звернувся до суду з заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є автором проекту будівлі «Квіти України». Відповідачем, власником будівлі ПАТ «Квіти України», розпочато підготовчі і будівельні роботи для реконструкції будівлі. Такі дії відповідача без погодження з архітектором оригінальної будівлі є незаконними. Вказаними діями відповідачі порушили особисте немайнове право позивача як автора твору архітектури. Оскільки відповідачі уже приступили до підготовчих будівельних робіт, а 12 липня 2021 року почали знищувати фасад будівлі будівельним краном, позивач змушений до звернення до суду з позовом до відповідачів про захист прав інтелектуальної власності звернутися з цією заявою для припинення нищення будівлі «Квіти України» та порушення прав інтелектуальної власності.

З урахуванням зазначеного, просив вжити заходи забезпечення позову до подачі позову шляхом:

заборони ПАТ «Квіти України» проводити переробку, реконструкцію, демонтаж, підготовчі будівельні роботи, будь-які будівельні та ремонті роботи, роботи щодо облагородження території, чи будь-які інші роботи, які мають чи можуть мати своїм наслідком будь-які зміни фасаду чи інших елементів будівлі, які відрізнятимуться від авторського проекту позивача, а також замовляти та укладати договори на такі роботи з будь-якими підрядниками;

заборонити ТОВ «Амбас» проводити переробку, реконструкцію, демонтаж, підготовчі будівельні роботи, будь-які будівельні та ремонті роботи, роботи щодо облагородження території, чи будь-які інші роботи, які мають чи можуть мати своїм наслідком будь-які зміни фасаду чи інших елементів будівлі, які відрізнятимуться від авторського проекту позивача, а також замовляти та укладати договори на такі роботи з будь-якими підрядниками;

заборони ТОВ «Майстерня Г Духовничого» проводити переробку, реконструкцію, демонтаж, підготовчі будівельні роботи, будь-які будівельні та ремонті роботи, роботи щодо облагородження території, чи будь-які інші роботи, які мають чи можуть мати своїм наслідком будь-які зміни фасаду чи інших елементів будівлі, які відрізнятимуться від авторського проекту позивача, а також замовляти та укладати договори на такі роботи з будь-якими підрядниками.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 липня 2021 року, залишеною без змін постановоюКиївського апеляційного суду від 25 жовтня 2021 року, задоволено заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Гадомського Д. В. про забезпечення позову до подання позовної заяви до суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Квіти України», ТОВ «Амбас» та ТОВ «Майстерня Г Духовичного» про захист прав інтелектуальної власності.

Заборонено ПАТ «Квіти України» проводити переробку, реконструкцію, демонтаж, підготовчі будівельні роботи, будь-які будівельні та ремонтні роботи, роботи щодо облагородження території чи будь-які інші роботи, які мають чи можуть мати своїм наслідком будь-які зміни фасаду чи інших елементів будівлі, які відрізнятимуться від авторського проекту ОСОБА_1 , а також замовляти та укладати договори на такі роботи з будь-якими підрядниками, до набрання рішенням у справі законної сили.

Заборонено ТОВ «Амбас» проводити переробку, реконструкцію, демонтаж, підготовчі будівельні роботи, будь-які будівельні та ремонтні роботи, роботи щодо облагородження території чи будь-які інші роботи, які мають чи можуть мати своїм наслідком будь-які зміни фасаду чи інших елементів будівлі, які відрізнятимуться від авторського проекту ОСОБА_1 , а також замовляти та укладати договори на такі роботи з будь-якими підрядниками, до набрання рішенням суду законної сили.

Заборонено ТОВ «Майстерня Г Духовичного» проводити будь-які проектні та передпроектні роботи, які мають на меті або пов`язані з переробкою, реконструкцією, демонтажем, підготовчими будівельними роботами чи будь-якими іншими будівельними та ремонтними роботами, роботами щодо облагородження території чи будь-якими іншими роботами, які мають чи можуть мати своїм наслідком будь-які зміни фасаду чи інших елементів будівлі, які відрізнятимуться від авторського проекту ОСОБА_1 , до набрання рішенням суду законної сили.

Судові рішення мотивовані тим, що:

між сторонами виник спір щодо реконструкції павільйону - оранжереї «Квіти України», автором проекту будівлі якої є архітектор ОСОБА_1 , який на момент створення проекту працював у проектному інституті «Київпроект»;

заявник вважає, що має особисті немайнові та майнові авторські права на твір архітектури, оскільки є автором твору у відповідності до статей 472 та 481 ЦК УРСР, які на думку заявника підлягають застосуванню до спірних правовідносин з урахуванням того, що спірна будівлі була побудована у 1985 році, а відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень Закону України «Про авторське право і суміжні права» цей закон застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності;

заявник вважає, щовідповідачі порушують його особисте немайнове право на збереження цілісності твору, порушують його честь і репутацію як автора твору архітектури, оскільки 12 липня 2021 року розпочали реконструкцію будівлі без погодженням з ним нового проекту реконструкції та за відсутності дозволу на проведення робіт на об`єкті будівництва, що вбачається з відповіді Департаменту охорони культурної спадщини від 5 липня 2021 року;

у випадку зруйнування твору архітектора - будівлі «Квіти України» звернення позивача до суду за захистом порушених інтелектуальної власності буде позбавлено сенсу, оскільки рішення у справі у разі задоволення позову не можливо буде виконати;

предмет майбутнього позову та заявлений позивачем захід забезпечення позову є взаємопов`язані, а невжиття заходів забезпечення може унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він планує звернутися до суду.

На підтвердженням реальності загрози невиконання рішення суду у разі задоволення позову є надані заявником фото та відеоматеріали, які додані до заяви про забезпечення позову, які дійсно підтверджують здійснення відповідачами будівельних робіт з реконструкції будівлі «Квіти України».

У зв`язку з відсутністю підстав щодо існування розміру збитків, яких можуть зазнати відповідачі у зв`язку із забезпеченням позову, зробили висновок про відсутність підстав для застосування зустрічного забезпечення на цій стадії.

Апеляційний суд також вказав, що обрані позивачем заходи забезпечення позову безпосередньо співвідносяться з предметом майбутнього позову, і тому вжиті судом заходи забезпечення позову спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову. При цьому, вжиті заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, а питання обсягу прав авторства заявника підлягає встановленню під час розгляду справи по суті.

Аргументи учасників справи

У листопаді 2021 року ПАТ «Квіти України» подалодо Верховного Суду касаційну скаргу,в якій просить судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили чи дійсно наявний спір між сторонами та чи виникли у ОСОБА_1 авторські права на проектну документацію, а якщо виникли, то в якому обсязі; не встановили чи існувала реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; не з`ясували обсяг позовних вимог та відповідність вжитих заходів забезпечення позову; не встановили тотожність заходів забезпечення позову заявленим ОСОБА_1 позовним вимогам. Крім того, вжиті заходи забезпечення позову унеможливили здійснення господарській діяльностіПАТ «Квіти України».

У січні 2022 року ОСОБА_1 подав до суду відзив, у якому просив оскаржені судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відзив мотивовано тим, що подані ним докази, які знаходяться в матеріалах справи є достатніми для підтвердження існування авторських прав та прийняття ухвали про забезпечення позову у зв`язку з реальною загрозою їх порушення. Відповідач ПАТ «Квіти України», який є власником будівлі, ніколи не ставив під питання авторство позивача відносно будівлі «Квіти України».

Заходи забезпечення позову та позовні вимоги не можуть вважатися тотожними, оскільки вони відрізняються за своєю суттю за кількома критеріями, найважливішими з яких є об`єкт (сам матеріальний об`єкт або саме майнові чи немайнові авторські права) та предмет захисту (власне будівля чи проект як об`єкти авторського права). Вони відрізняються навіть на законодавчому рівні (стаття 12 Закону України «Про авторське право і суміжні права») не даючи змоги називати вимоги щодо їх захисту тотожними у значенні «таких самих» чи «однакових» за своїм змістом.

Заходи забезпечення позову стосуються лише конкретної будівлі та її проекту, які становлять об`єкт авторського права позивача, та не стосуються іншого майна відповідача, банківських рахунків тощо. Позивач не має на меті цілеспрямоване зупинення діяльності відповідача, а лише намагається зберегти автентичний стан будівлі та її окремих елементів. Ураховуючи вказане, заходи забезпечення позову у цій справі не могли перешкоджати відповідачу у провадженні господарської діяльності з надання майна в оренду.

Відповідач додав до касаційної скарги копію висновку про виконання технічної експертизи «Оцінка технічного стану та розробка рекомендацій щодо подальшої експлуатації будинку АДРЕСА_1 ». Однак цей висновокне відповідає вимогам ЦПК України щодо його оформлення та подання. Крім того, обґрунтування необхідності негайного руйнування будівлі 12 липня 2021 року її начебто аварійним станом, підтвердженим висновком, логічно та хронологічно не узгоджується із публічними заявами ТОВ «Амбас» щодо того, що жодні будівельні роботи не будуть проведені без отримання усіх дозвільних документів та без проведення конкурсу, що може зайняти до 24 місяців від дати, коли була зроблена така заява 07 липня 2020 року.

У лютому 2022 року ПАТ «Квіти України» надіслало додаткові пояснення по суті відзиву на касаційну скаргу. Зазначає, додані до відзиву документи не підтверджують авторства ОСОБА_1 на будівлю АДРЕСА_1 , як і обсягу таких прав. Позивач посилається на Закон України «Про авторське право і суміжні права», однак відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень Закону України «Про авторське право і суміжні права» цей закон застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, а саме з 23 лютого 1994 року. Водночас заявник посилається на документи, які ніби то підтверджують його авторство, датовані ще 80-ми роками ХХ сторіччя. Тому суди не дослідили чи дійсно наявний спір між сторонами та чи підтверджені належним чином особисті немайнові авторські права ОСОБА_1 .

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, щоОСОБА_1 має намір звернутись до суду з позовом до ПАТ «Квіти України», ТОВ «Амбас» та ТОВ «Майстерня Г Духовичного» про захист прав інтелектуальної власності.

ОСОБА_1 в обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначав, що відповідно до статті 481 ЦК УРСР є автором твору архітектури - будівлі «Квіти України», що підтверджується долученими до матеріалів заяви доказами (копіями трудової книжки, диплома лауреата та грамоти переможця конкурсу на кращий проект за магазин - оранжерею «Квіти України») та відповідно до статті 14 Закону України «Про авторське право і суміжні права» йому як автору твору належать особисті немайнові права, зокрема, право вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.

Відповідачами розпочато підготовчі і будівельні роботи для реконструкції будівлі, внаслідок чого уже знищено елементи внутрішнього оздоблення будівлі, які були частиною архітектурного проекту позивача, а саме: оригінальні лампи та авторський проект облицювання стін всередині будівлі, а також почали демонтаж та руйнування фасаду будівлі за допомогою будівельного крану. Вказаними діями відповідачі порушили особисте немайнове право позивача на збереження цілісності твору, порушують честь і репутацію позивача як автора твору архітектури, адже всупереч стандартів Правил професійної етики архітектора, які розроблені з урахуванням Угоди з питань етики і поведінки, прийнятій на генеральній асамблеї Міжнародної спілки архітекторів в Пекіні 1999 року, рекомендацій Ради архітекторів Європи та Статуту Національної спілки архітекторів України, до нього не звернулися за погодженням нового проекту перед зміною його функціонального призначення.

Він, як автор твору архітектури не отримував жодних пропозицій щодо узгодження нової реконструкції будівлі «Квіти України», з попереднім авторським задумом позивача; здійснення реконструкції без узгодження з автором проекту вказує на посягання на цілісність твору позивача, що спричиняє шкоду його честі як архітектора, адже твір позивача у вигляді будівлі «Квіти України» був спроектований саме для виставкових та оранжерейних цілей, самі цілі використання будівлі визначали її конструкцію у вигляді скляних світлових ярусів на фасаді будівлі та атріуму. Отже, позивач вважає, що відбулося порушення його немайнового авторського права вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, у зв`язку з чим має намір звернутись з позовом до суду.

Згідно паспорта об`єкта будівництва на підготовчі роботи «Реконструкція цілісного майнового комплексу з надбудовою для розміщення офісного центру з підземним паркінгом по

АДРЕСА_1 » замовником реконструкції є ПАТ «Квіти України», генеральним підрядником - ТОВ «Амбас», а генеральним проектувальником ТОВ «Майстерня Г Духовичного».

Позиція Верховного Суду

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (частина друга статті 149 ЦПК України).

У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема забороною вчиняти певні дії.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частини третя, десята статті 150 ЦПК України).

Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів (пункти 3, 4 частини першої, частина п`ята статті 151 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі

№ 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі

№ 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Задовольняючи заявуОСОБА_1 про забезпечення позову у вигляді заборони власнику цілісного майнового комплексу по АДРЕСА_1 - ПАТ «Квіти України» проводити переробку, реконструкцію, демонтаж, підготовчі будівельні роботи, будь-які будівельні та ремонтні роботи, роботи щодо облагородження території чи будь-які інші роботи, які мають чи можуть мати своїм наслідком будь-які зміни фасаду чи інших елементів будівлі, які відрізнятимуться від авторського проекту ОСОБА_1 , суди не звернули уваги, що заява про забезпечення позову ОСОБА_1 (а. с. 1-13) та матеріали справи не містять предмету майбутнього позову.

Тому суди не з`ясували обсяг позовних вимог, що унеможливлює з`ясування змісту порушених прав та інтересів заявника, обставин щодо необхідності та відповідності вжитих заходів забезпечення позову, а також обґрунтованості підстав їх застосування.

За таких обставин висновок судів про забезпечення позову в обраний позивачем спосіб в частині заборони вчиняти певні дії ПАТ «Квіти України» є передчасним.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо інших відповідачів (ТОВ «Амбас» і ТОВ «Майстерня Г Духовничого») з таких мотивів.

У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року в справі № 308/8567/20 (провадження

№ 61-3480сво21) зроблено висновок, що «у справі, що переглядається, інші відповідачі (ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) не реалізували своє право на подання касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка інших відповідачів свідчить про повну згоду з оскарженими судовими рішеннями в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо них».

У справі, що переглядається, ТОВ «Амбас» і ТОВ «Майстерня Г Духовничого» не реалізували своє право на подання касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка інших відповідачів свідчить про згоду з оскарженими судовими рішеннями в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо них.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що судові рішення частково ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо ПАТ «Квіти України» скасувати та справу за заявою про забезпечення позову в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції, а щодо інших відповідачів - залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витратвирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження

№ 61-39028св18) зроблено такий висновок «якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Аналогічної позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду (див. постанови від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження

№ 12-161гс19)).

Тому розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 402 410 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Квіти України» задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2021 року в частині задоволених вимог заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову щодо Приватного акціонерного товариства «Квіти України» скасувати та передати справу № 761/25103/21 в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2021 року залишити без змін.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 14 липня 2021 року та постанова Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2021 року в скасованій частині втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук