Постанова

Іменем України

10 березня 2020 року

м. Київ

справа № 761/2941/17

провадження № 61-8483св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Черкасиелеватормаш»,

відповідачі: товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Пастухом Вадимом Васильовичем, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 вересня 2018 року у складі судді Савицького О. А. та постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2019 року в складі колегії суддів: Волошиної В. М., Панченко М. М., Слюсар Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Черкасиелеватормаш» (далі - ТОВ «Черкасиелеватормаш») звернулось до суду з позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (далі - ТзДВ «СК «Домінанта»), ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовна заява мотивована тим, що 28 червня 2016 року на 14 км + 100 м а/д Данківці - Вартиківці КПП Сокиряни зі сторони міста Чернівці в напрямку селища міського типу Кельменці сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки «Peugeot Expert», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням позивача, та автомобіля марки «MAN 8150 FOCL», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 .

Постановою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 05 серпня 2016 року винним у вчиненні вищезазначеної ДТП визнано водія автомобіля марки «MAN 8150 FOCL», реєстраційний номер НОМЕР_2 , - ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого на момент ДТП була застрахована в ТзДВ «СК «Домінанта» згідно полісу № АЕ/4649387.

Позивач, як потерпіла особа, в серпні 2016 року повідомив ТзДВ «СК «Домінанта» про настання страхового випадку, а в подальшому надав страховику всі необхідні документи для виплати страхового відшкодування.

Незважаючи на прийняття страховою компанією рішення про виплату 49 000,00 грн, страхове відшкодування було виплачене лише в розмірі 12 000,00 грн.

Згідно висновку за результатами експертного автотоварознавчого дослідження № 073/16, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Peugeot Expert», реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 230 247,01 грн.

За таких обставин, позивач просив суд стягнути з ТзДВ «СК «Домінанта», враховуючи ліміт його відповідальності та суму виплаченого страхового відшкодування, невиплачена частина страхового відшкодування в розмірі 37 000,00 грн.

Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована в ТзДВ «Домінанта», позивач, посилаючись на положення статті 1194 ЦК України, просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 183 197,01 грн, з яких: 180 247,01 грн - витрати, необхідні для відновлення транспортного засобу; 1 950,00 грн - вартість послуг судового експерта; 1 000,00 грн - франшиза.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 17 вересня

2018 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ТзДВ «СК «Домінанта» на користь ТОВ «Черкасиелеватормаш» 37 882, 50 грн, з яких: 37 000,00 грн - страхове відшкодування; 327,60 грн - витрати, пов`язані з проведенням експертизи; 554,90 грн - судові витрати по сплаті судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Черкасиелеватормаш»

187 567,48 грн, з яких: 183 197,01 грн - матеріальна шкода; 1 622,40 грн - витрати, пов`язані з проведенням експертизи; 2 748,07 грн - судові витрати по сплаті судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Черкасиелеватормаш» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягуючи на його користь з ТзДВ «СТ «Домінанта» 37 882,50 грн, та з ОСОБА_1 187 567,48 грн, суд першої інстанції виходив з їх доведеності.

Постановою Київського апеляційного суду від 04 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 вересня

2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

22 квітня 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пастух В. В. через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 вересня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Черкасиелеватормаш» 187 567,48 грн та скасувати повністю постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Черкасиелеватормаш» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП відмовити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що заявлені позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки кошти необхідні для відновлення пошкодженого транспортного засобу будуть сплачені позивачу за рахунок страхової компанії, а сам позивач погодився із сумою страхового відшкодування та не оскаржував її в судовому порядку, що в свою чергу дає підстави вважати збільшену суму в розмірі 180 247,01 грн завданих матеріальних збитків безпідставною та надуманою. Також заявник заперечував розмір пошкоджених деталей транспортного засобу.

Крім того, заперечуючи висновки експертів, відповідач просив врахувати його матеріальне становище та зменшити суму матеріальної шкоди.

Також заявник зазначає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки розглянуто справи без його участі, а також невірно здійснено розрахунок суми коштів, які стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача.

Доводи інших учасників справи

24 червня 2019 року ТОВ «Черкасиелеватормаш» через засоби поштового зв`язку подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2019 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Шевченківського районного суду міста Києва.

Клопотання ОСОБА_1 , подане адвокатом Пастухом В. В., про зупинення дії рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2019 року задоволено.

Зупинено дію рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Черкасиелеватормаш» 187 567,78 грн, з яких: 183 197,01 грн - матеріальна шкода, 1 622,40 грн - витрати, пов`язані з проведенням експертизи, 2 748,07 грн - судові витрати по сплаті судового збору до закінчення касаційного провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 , подану адвокатом Пастухом В. В., на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 28 червня 2016 року на 14 км + 100м а/д Данківці-Вартиківці КПП Сокиряни зі сторони міста Чернівці в напрямку смт Кельменці сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Peugeot Expert», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія позивача ТОВ «Черкасиелеватормаш» та автомобіля марки «MAN 8150 FOCL», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував відповідач ОСОБА_1 .

Постановою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 05 серпня 2016 року винним у вчиненні адміністративного правопорушення за статтею 124 КпАП України було визнано водія автомобіля марки «MAN 8150 FOCL», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , неправомірними діями якого було спричинено шкоду транспортному засобу «Peugeot Expert», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Черкасиелеватормаш» та накладено штраф у розмірі 340 грн.

Цивільно-правова відповідальність джерела підвищеної небезпеки транспортного засобу «MAN 8150 FOCL», реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована власником - ОСОБА_2 в ТзДВ «СТ «Домінанта» на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до поліса серії АЕ №4649387. Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілого становив 50 000 грн, а франшиза 1000 грн.

Позивачем було повідомлено та надано відповідачу ТзДВ «СТ «Домінанта» всі необхідні документи для виплати йому страхового відшкодування по ДТП, однак, ТзДВ «СТ «Домінанта» здійснило таку виплату лише у розмірі 12 000,00 грн.

Відповідно до висновку за результатами експертного автотоварознавчого дослідження № 073/16, наданого позивачем, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Peugeot Expert», реєстраційний номер НОМЕР_3 , складала 230 247,01 грн.

За клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 , ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2017 року було призначено судову автотоварознавчу експертизу.

Згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи № 19/13-1/303- СЕ/17 від 10 січня 2018 року, проведеної судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу марки «Peugeot Expert», реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 30 листопада 2016 року могла складати 360 390,26 грн з урахуванням ПДВ на матеріали та запасні частини.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із частинами другою, п`ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Підставами відшкодування шкоди за цим деліктом є: а) наявність шкоди; б) протиправна дія заподіювача шкоди; в) наявність причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (незалежно від вини).

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено правило, згідно з яким, при настанні страхового випадку, страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з вимогами статті 12 цього Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18).

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Встановивши, що в результаті винних дій ОСОБА_1 позивачеві спричинена шкода внаслідок пошкодження його автомобіля у розмірі 230 247, 01 грн, суди дійшли вірного висновку про стягнення з ОСОБА_1 183 197,01 грн - матеріальної шкоди, з якої 180 247, 01 грн - витрати, необхідних для відновлення транспортного засобу та 1000 грн франшизи, що є різницею між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, а також 1950, 00 грн вартість послуг судового експерта.

Доводи касаційної скарги про завищений розмір спричиненої позивачу шкоди є необґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи за клопотанням ОСОБА_1 ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2017 року було призначено судову автотоварознавчу експертизу, згідно з висновком якої вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу марки «Peugeot Expert», реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 30 листопада 2016 року могла складати 360 390,26 грн з урахуванням ПДВ на матеріали та запасні частини.

Тому доводи касаційної скарги про завищення позивачем кількості пошкоджених запчастин є необґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування рішення судів попередніх інстанцій, оскільки матеріали справи містять два висновки щодо пошкоджень, а також ремонтну калькуляцію, які відповідачем не спростовані і на їх спростування не надано належних та допустимих доказів.

Виходячи з вищезазначеного, висновки суду першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 матеріальних збитків, як різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням є правильними та доведеними, а доводи касаційної скарги зазначених висновків не спростовують.

Доводи касаційної скарги, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки розглянуто справи без участі відповідача, не можуть бути прийняті колегією до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 та його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, яке відбулося 17 вересня 2018 року, а клопотання відповідача про відкладення розгляду справи надійшло до суду 18 вересня 2018 року, тобто після судового засідання.

Доводи касаційної скарги, що судом першої інстанції невірно здійснено розрахунки суми коштів, які стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача, а саме повторно стягнуто з нього вартість послуг судового експерта в розмірі 1622,40, не можуть бути підставою для скасування правильних по суті рішень, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

Правила вказаної статті передбачають можливість після ухвалення судового рішення у справі усунути в ньому помилки технічного (неюридичного) характеру - описки та очевидні арифметичні помилки. При цьому опискою визнається помилка, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, які мають вплив на зміст судового рішення та його виконання.

Отже, ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися до суду першої інстанції з заявою про виправлення арифметичної помилки у судовому рішенні, що передбачено статтею 269 ЦПК України, а саме щодо розміру витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, які стягнуто з відповідача на користь позивача.

Інші доводи касаційної скарги, не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права, незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та до переоцінки доказів, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що касаційна скарга ОСОБА_1 , підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховний Суд поновлює дію рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 вересня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 04 березня 2019 року частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Черкасиелеватормаш» 187 567,78 грн.

Керуючись статтями 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Пастухом Вадимом Васильовичем, залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 вересня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженої відповідальності «Черкасиелеватормаш» 187 567,78 грн та постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2019 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 вересня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 04 березня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженої відповідальності «Черкасиелеватормаш» 187 567,78 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко