Постанова
Іменем України
31 липня 2020 року
м. Київ
справа № 761/31208/16-ц
провадження № 61-37408св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Банк Камбіо»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротехнологія»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Апеляційного суду міста Києва від 17 травня 2018 року в складі колегії суддів:Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Банк Камбіо» (далі - ПАТ «Банк Камбіо») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротехнологія» (далі - ТОВ «Агротехнологія») про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовна заява обґрунтована тим, що 16 грудня 2010 року між ПАТ «Банк «Камбіо» та ТОВ «Агротехнологія» укладено кредитний договір № 603/02-2010, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 2 300 000,00 грн, а позичальник зобов`язався використати кредит за цільовим призначенням, повернути його та сплатити проценти за користування, комісії та інші платежі.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 31 липня 2013 року між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір.
Згідно з умовами вказаного договору, іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням господарського суду Донецької області від 16 вересня 2015 року стягнуто з ТОВ «Агротехнологія» на користь ПАТ «Банк Камбіо» заборгованість за кредитом в розмірі 1 570 000,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 160 851,51 грн, заборгованість за комісією в розмірі 281 062,71 грн.
На виконання зазначеного рішення, 29 вересня 2015 року видано наказ, який пред`явлено до виконання та постановою відділу Державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції (далі ? ДВС Краснолиманського МУЮ) 15 березня 2016 року відкрито виконавче провадження.
Кошти за виконавчим провадженням внаслідок добровільного виконання позичальником рішення суду позивачем не отримано.
Просив у рахунок погашення боргу ТОВ «Агротехнологія» перед ПАТ «Банк «Камбіо» за кредитним договором № 603/02-2010 від 16 грудня 2010 року в загальному розмірі 8 735 151,53 грн звернути стягнення на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 161,5 кв. м, житловою площею 43,1 кв. м, що належить відповідачу шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» з встановленням початкової ціни в розмірі 6 807 225,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 21 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з урахуванням вимог статті 39 Закону України «Про іпотеку», позивачем не надано суду доказів на підтвердження початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, оскільки зазначена в договорі ціна, за згодою сторін, не може використовуватись для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 17 травня 2018 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21 грудня 2017 року скасовано, позов задоволено частково.
У рахунок погашення заборгованості ТОВ «Агротехнологія» перед ПАТ «Банк Камбіо» за кредитним договором від 16 грудня 2010 року № 603/02-2010 в розмірі 2 011 914,22 грн, яка складається з: 1 570 000 грн - боргу за кредитом; 160 851,51 грн - боргу за процентами; 281 062,71 грн - боргу за комісією, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 161,5 кв. м, житловою площею 43,1 кв. м, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки згідно Закону України «Про виконавче провадження» з початковою ціною продажу предмету іпотеки, встановленою на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання судових витрат.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про звернення стягнення на спірну квартиру, у рахунок погашення боргу ТОВ «Агротехнологія» перед ПАТ «Банк «Камбіо» за кредитним договором № 603/02-2010 від 16 грудня 2010 року підлягають задоволенню частково у розмірі 2 011 914,22 грн, які було визнано як кредиторські вимоги ухвалою господарського суду Донецької області від 18 січня 2017 року.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 761/31208/16, витребувано її з Шевченківського районного суду міста Києва.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 15 квітня 2020 року справу передано судді Бурлакову С. Ю.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2018 року ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що 01 травня 2017 року в розрахунку заборгованості по кредитному договору було здійснено погашення 2 421 229,38 грн, тобто вже після звернення до суду, що перевищує ту суму в рахунок якої звернуто стягнення на предмет іпотеки. Крім того, судом не враховано надходжень у погашення боргу за 20 січня 2017 року у розмірі 250 грн. Отже, судом не враховано всі кошти, які надійшли в погашення заборгованості боржника, з огляду на це висновки суду щодо розміру заборгованості не відповідають обставинам та матеріалам справи.
Доводи інших учасників справи
У жовтні 2018 року ПАТ «Банк Камбіо» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказувало, що судове рішення суду апеляційної інстанції є законними і обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Зазначало, що у звіті ліквідатора про проведення ліквідаційної процедури ТОВ «Агротехнологія» станом на 18 травня 2017 року, затвердженому ухвалою господарського суду Донецької області у справі № 905/2490/16 від 30 травня 2017 року, зазначено, що вимоги ПАТ «Банк «Камбіо» залишились незадоволеними у зв`язку із відсутністю майна.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 16 грудня 2010 року між ПАТ «Банк «Камбіо» та ТОВ «Агротехнологія» укладено кредитний договір №603/02-2010 (відзивна кредитна лінія).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію і надав кредитні кошти на поповнення обігових коштів зі сплатою 26,00 % річних, з лімітом кредитної лінії 3 500 000,00 грн, строком повернення кредиту - 16 грудня 2011 року.
Пунктом 1.3 кредитного договору передбачено, що зобов`язання по договору забезпечуються договором застави нерухомого майна на приміщення апартаменту, розташованого в АДРЕСА_3 заставною вартістю 8 750 000 грн, яке належить ОСОБА_1 .
До кредитного договору неодноразово вносились зміни, зокрема, додатковою угодою від 01 лютого 2011 року змінено відсоткову ставку за користування коштами до 24,00 % річних; додатковою угодою від 01 липня 2011 року змінена відсоткова ставка до 23,00 % річних; додатковою угодою від 16 грудня 2011 року визначена відсоткова ставка за користування кредитом в розмірі 25,00 % річних, ліміт кредитної лінії - не може перевищувати 2 300 000,00 грн, строк повернення кредиту - 15 грудня 2012 року та визначено графік його повернення; додатковою угодою від 14 грудня 2012 року встановлено суму кредиту - 2 000 000,00 грн зі сплатою 25,00 % річних за користування кредитом, терміном повернення до 13 грудня 2013 року, визначено графік повернення коштів та встановлено обов`язок сплатити комісію; додатковою угодою від 27 лютого 2013 року визначено ліміт кредитної лінії - 1 900 000,00 грн зі сплатою 25,00 % річних та термін повернення до 13 грудня 2013 року, визначено графік повернення; додатковою угодою від 22 липня 2013 року визначено суму кредиту - 2 300 000,00 грн, строком повернення до 30 листопада 2015 року зі сплатою 24,00 % річних, кредит має бути повернуто наприкінці строку.
31 липня 2013 року між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_1 від імені якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_3 був підписаний іпотечний договір.
Згідно з умовами договору, іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Агротехнологія».
Відповідно до пункту 1.2 іпотечного договору сторони оцінили предмет іпотеки у 6 807 225,00 грн. Оцінка предмету іпотеки визначена за ринковою вартістю квартири з урахуванням звіту про оцінку суб`єкта оціночної діяльності, наданого ТОВ «Аргумент» ЕРА.
Пунктом 2.1 вказаного договору визначено, що іпотека забезпечує повне виконання грошових зобов`язань позичальника, що випливають та/або виникнуть у майбутньому з кредитного договору № 603/02-2010 від 16 грудня 2010 року, додаткової угоди до кредитного договору від 22 липня 2013 року, в тому числі, але не виключно: зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплати штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) в строки та випадках, передбачених кредитним договором.
Стаття 7 іпотечного договору встановлює порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з пунктом 7.1 якого іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання забезпечених іпотекою зобов`язань, а в разі їх невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, зокрема у разі повного або часткового невиконання або неналежного виконання всіх або окремих зобов`язань, що забезпечені іпотекою згідно з умовами цього договору, та в інших випадках, передбачених кредитним договором.
Відповідно до пунктів 7.3, 7.3.1 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено іпотекодержателем, зокрема за рішенням суду у встановленому законодавством порядку.
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором, рішенням господарського суду Донецької області від 16 вересня 2015 року стягнуто з ТОВ «Агротехнологія» на користь ПАТ «Банк Камбіо» заборгованість за кредитним договором від 16 грудня 2010 року в розмірі 1 570 000,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 160 851,51 грн, заборгованість за комісією в розмірі 281 062,71 грн.
На виконання зазначеного рішення 29 вересня 2015 року видано наказ про примусове виконання рішення.
Постановою державного виконавця відділу ДВС Краснолиманського МУЮ 15 березня 2016 року відкрито виконавче провадження по виконанню наказу №905/859/15 виданого 29 вересня 2015 року.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість позичальника станом на 01 травня 2017 року становить 8 735 151,53 грн, яка складається із: 1 570 000,00 грн - прострочена заборгованість по кредиту; 5 161,64 грн - поточна заборгованість за процентами за користування кредитними коштами (нараховані з 26 квітня 2017 року по 30 квітня 2017 року включно); 846 067,74 грн. - прострочена заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами; 281 652,46 грн - прострочена комісія за обслуговування кредиту; 5 515 456,81 грн - комісія за обслуговування кредиту, розрахована станом на 01 травня 2017 року; 33424,90 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів за кредитом; 81 169,00 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 276 574,19 грн - інфляційні втрати від несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту; 125 644,78 грн - інфляційні втрати від несвоєчасного повернення процентів по кредиту.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 06 вересня 2016 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Агротехнологія» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Постановою господарського суду Донецької області від 12 вересня 2016 року боржника ТОВ «Агротехнологія» визнано банкротом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців до 13 вересня 2017 року.
02 листопада 2017 року внесено інформацію до ЄДРПОУ про припинення юридичної особи - ТОВ «Агротехнологія».
ПАТ «Банк Камбіо» звернувся до господарського суду Донецької області з заявою про визнання кредиторських вимог до ТОВ «Агротехнологія» на суму 2 011 914,22 грн.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 18 січня 2017 року визнано кредиторські вимоги ПАТ «Банк Камбіо» у сумі 2 014 674,22 грн, які виникли на підставі кредитного договору № 603/02-2010 від 16 грудня 2010 року, з яких: 2 011 914,22 грн сума заборгованості, 2 756 грн витрати по сплаті судового збору.
Згідно з уточненим звітом ліквідатора ТОВ «Агротехнологія» станом на 18 травня 2017 року, вимоги кредитора ПАТ «Банк Камбіо» - 2 506,00 грн (1 черга), 2 011 914,22 грн (6 черга) залишились не задоволеними у зв`язку з відсутністю майна боржника.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції закону, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 546 ЦК виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Як встановлено частиною першою статті 575 ЦК, іпотека є окремим видом застави, а саме заставою нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Заставодавцем відповідно до частини першої статті 583 ЦК може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).
Згідно з пунктом другим частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи - боржника (пункт сьомий частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку»).
Положеннями частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється з урахуванням положень статті 39 Закону України «Про іпотеку».
Відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку» в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Отже, задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, дійшов правильного висновку про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить майновому поручителю, шляхом проведення прилюдних торгів у зв`язку з невиконанням позичальником ТОВ «Агротехнологія» умов кредитного договору, правильно визначивши розмір заборгованості - 2 011 914,22 грн, які було визнано як кредиторські вимоги ухвалою господарського суду Донецької області від 18 січня 2017 року.
Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки таке судове рішення є законним та обґрунтованим, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
З огляду на те, що судом касаційної інстанції рішення не змінюється та не ухвалюється нове рішення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову Апеляційного суду міста Києва від 17 травня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Бурлаков
В. М. Коротун
М. Є. Червинська