№ 761/32268/14 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 761/32268/14-ц

провадження № 61-41022 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 липня 2018 року у складі судді Мараєвої Н. Є.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк») про скасування рішення третейського суду та визнання третейських угод недійсними.

Позовна заява мотивована тим, що 25 березня 2008 року між ним та закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі - ЗАТ «Альфа-Банк»), правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк», було укладено кредитний договір, за яким він отримав кредит у розмірі 30 тис. доларів США зі сплатою 13,80 % річних строком до 25 березня 2023 року.

У той же день забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 , як поручителем, було укладено договір поруки, а також було укладено між банком, як іпотекодержателем, та ОСОБА_1 , як іпотекодавцем, іпотечний договір.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у складі третейського судді Веремій Т. М. від 16 вересня 2014 року позов ПАТ «Альфа-Банк» задоволено. Стягнуто з нього на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 372 323 грн 37 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 333 853 грн 28 коп., заборгованість по відсоткам у розмірі 20 087 грн 76 коп., заборгованість по пені у розмірі 18 382 грн 33 коп.

Вважав, що вказане рішення третейського суду підлягає скасуванню, а третейська угода має бути визнана недійсною, оскільки склад третейського суду, яким прийнято оскаржуване рішення, не відповідає вимогам закону. Так, згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців співзасновниками Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнський фінансовий союз», при якій існує Постійно діючий третейський суд, є особи, причетні до ПАТ «Альфа-Банк», а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Більшість Правління Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнський фінансовий союз», при якій існує Постійно діючий третейський суд, є особи, причетні до ПАТ «Альфа-банк», а саме: Голова правління Філімонов О. Б., заступник Голови правління Ружанський О. В., члени правління: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Відповідно до Статуту Всеукраїнської громадської організації, Положення та Регламенту Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнський фінансовий союз», троє з п`яти членів Правління Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнський фінансовий союз» є особами, пов`язаними з ПАТ «Альфа-банк» та його мажоритарним акціонером представницькими, службовими, трудовими відносинами, і цієї кількості достатньо для проведення будь-якого правомочного засідання Правління і прийняття будь-якого рішення щодо Постійно діючого третейського суду при цій Всеукраїнської громадської організації та особисто його суддів, у тому числі, і про заснування або ліквідацію третейського суду, його матеріального забезпечення, затвердження і внесення змін до його Положення чи Регламенту; призначення Голови Третейського суду і його суддів, їх переобрання, припинення їх повноважень; виплату суддям гонорарів та їх матеріальне заохочення. Ці особи могли впливати на третейського суддю Веремій Т. М. при постановленні оскаржуваного рішення.

Крім того, посилався на те, що йому видавався споживчий кредит на власні потреби, а саме для купівлі квартири для власного проживання. Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» від 03 лютого 2011 року, який набрав чинності 12 березня 2011 року, було внесено зміни в частині того, що третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі, споживачів послуг банку (кредитної спілки). Оскаржуване рішення прийняте судом у вересні 2014 року, тобто на момент постановлення рішення третейським судом, такий не був уповноважений на розгляд спорів щодо споживачів кредитних послуг. З цих підстав ОСОБА_1 вважав, що рішення третейського суду підлягає скасуванню.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд визнати недійсним пункт 10.3 кредитного договору від 25 березня 2008 року, укладеного між ним та ПАТ «Альфа-банк»; визнати недійсним статтю 7 іпотечного договору від 25 березня 2008 року, укладеного між ним та ПАТ «Альфа-банк»; скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у справі № 2521-2/591/14 від 16 вересня 2014 року та стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року у складі судді Гуменюк А. І. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у складі судді Веремій Т. М., постановлене 16 вересня 2014 року у м. Чернігові у справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, скасовано. У задоволенні позову в частині визнання третейських угод недійсними відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що боржник за кредитним договором, який укладено між банком та позичальником, є споживачем послуг банку, у зв`язку з чим спір щодо стягнення заборгованості за кредитом, в силу положень пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» не підвідомчий третейському суду.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, у червні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 10 липня 2018 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Альфа-Банк» про скасування рішення третейського суду та визнання третейських угод недійсними відмовлено.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апеляційна скарга на рішення суду подана заявником після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення. Підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду відсутні, оскільки 12 лютого 2016 року представник ОСОБА_1 особисто була присутня в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, що підтверджується журналом судового засідання та отримала копію вступної та резолютивної частини рішення суду, після чого ОСОБА_1 та його представники не звертались до суду із заявою про отримання копії повного тексту рішення суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій просила оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, й передати справу для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 761/32268/14-ц з Шевченківського районного суду м. Києва.

У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 жовтня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 березня 2020 року зазначену справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до частини третьої статті 222 ЦПК України 2004 року особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії повного судового рішення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня його складання або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо в суді.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Датою вручення позивачу повного тексту рішення є лише 20 червня 2018 року. Крім того, повний текст судового рішення було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 27 червня 2018 року. Відтак, у позивача була відсутня можливість отримати його раніше будь-яким способом і воно було відсутнє в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Докази надсилання копії повного судового рішення в матеріалах справи відсутні, що вказує на те, що до 20 червня 2018 року позивач, вживаючи всіх залежних він нього дій, не міг отримати повного тексту судового рішення, оскільки воно жодним чином не оприлюднювалось, а, отже, не міг і оскаржити його мотивувальну частину.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у складі судді Веремій Т. М., постановлене 16 вересня 2014 року у м. Чернігові у справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, скасовано. У задоволенні позову в частині визнання третейських угод недійсними відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.

У статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11?рп/2007 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_10 щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 Кримінально-процесуального кодексу України зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини та громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано положеннями глав 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Згідно з частиною першою статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Крім того, частиною першою статті 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до частин другої, третьої статті 352 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 358 ЦК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Апеляційний суд у порушення вищевказаних вимог процесуального закону належним чином не перевірив доводи ОСОБА_1 про те, що повний текст рішення суду він отримав лише 20 червня 2018 року і до цього моменту повний текст рішення суду не було оприлюднено, а в матеріалах справи відсутні докази направлення йому повного тексту рішення суду.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, представник позивача посилалась на те, що ними до суду першої інстанції неодноразово подавалися заяви з проханням надати повний текст рішення суду та було додано, зокрема, заяву від 05 грудня 2016 року з відміткою суду першої інстанції про отримання цієї заяви (а.с. 173).

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд, до якого також відноситься і право апеляційного оскарження.

При цьому апеляційний суд не звернув уваги на те, що норми ЦПК України 2004 року, як і норми ЦПК України у редакції на час розгляду справи в апеляційному порядку, не містять вичерпного переліку поважних причин, які можна враховувати при вирішенні питання про поновлення пропущеного процесуального строку, так як вони враховуються у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи у випадках та порядку, встановлених ЦПК України.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_11 щодо офіційного тлумачення положення пункту 10 частини першої статті 293 ЦПК України 2004 року у взаємозв`язку з положеннями пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 293 ЦПК України 2004 року).

Отже, доводи, наведені в касаційній скарзі, підлягають перевірці, оскільки судові процедури повинні бути справедливими (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), так як особа безпідставно не може бути позбавлена конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення і формальне обмеження у праві на апеляційне оскарження завдає шкоди суті праву на справедливий судовий розгляд (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).

У справі «Bellet v. France» («Белле проти Франції», рішення від 04 грудня 1995 року), Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain («Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії», рішення від 28 жовтня 1998 року) та у справі Miragall Escolano and others v. Spain («Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», рішення від 13 січня 2000 року) Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у справі «Воловік проти України» (рішення від 6 грудня 2007 року) нагадує, що якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду.

Апеляційний суд на наведене вище уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 липня 2018 року скасувати, справу направити для розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович