ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2024 року

м. Київ

справа № 761/33029/19

провадження № 61-6573св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма «Маяк»,

відповідач -ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Полонського районного нотаріального округу Хмельницької області Бондар Світлана Миколаївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Скрицьким Анатолієм Казимировичем, на постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2022 рокуу складі колегії суддів: Болотова Є. В., Кулікової С. В., Музичко С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма «Маяк» (далі - агрофірма «Маяк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Полонського районного нотаріального округу Хмельницької області Бондар С. М. (далі - приватний нотаріус), про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.

Позов обґрунтований тим, що 23 січня 2019 року приватний нотаріус видав ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом після його батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - свідоцтво).

Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з майнових паїв в агрофірмі « Маяк » у розмірі 29 815,00 грн і 19 939,00 грн, частки в статутному капіталі агрофірми «Маяк», що становить 10,26 %, в розмірі 29 815,00 грн, зокрема в частині оплаченого капіталу - 24 368,00 грн (8,39 %).

Під час видання свідоцтва приватний нотаріус порушив норми законодавства України, а також права і законні інтереси позивача, оскільки ОСОБА_2 ніколи не набував членства у агрофірмі «Маяк», а його син ОСОБА_1 не мав право на отримання у спадщину частки в статутному капіталі після смерті його батька.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , яка володіла часткою в статутному капіталі агрофірми «Маяк» 0,26 % померла. Спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 був її чоловік, батько відповідача - ОСОБА_2 , який прийняв спадщину.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Із успадкованого ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 майна на момент його смерті частка у статутному капіталі агрофірми «Маяк» в розмірі 10,26 % була неоформленою.

12 лютого 2015 року загальні збори засновників (учасників) агрофірми «Маяк» прийняли рішення, оформлене протоколом № 3, відповідно до якого учасники товариства вирішили виплатити ОСОБА_2 за його зверненням розмір внеску ОСОБА_4 до статутного капіталу, у зв`язку з тим, що він є її спадкоємцем.

16 травня 2018 року відбулися загальні збори учасників агрофірми «Маяк», які оформлені протоколом № 2. На цих зборах, зокрема, прийнято рішення про виключення із складу учасників товариства ОСОБА_4 у зв`язку з її смертю, а належну їй частку розподілено між учасниками товариства, які залишились у його складі, відповідно до їх процентного внеску в статутному капіталі.

23 січня 2019 року приватний нотаріус видав відповідачу свідоцтво, на підставі якого той набув у власність, зокрема частку в статутному капіталі агрофірми «Маяк», що становить 10,26 %.

Просило визнати недійсним свідоцтво.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 11 травня 2021 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що хоча за життя ОСОБА_4 і ОСОБА_2 вийшли з членства у товаристві та отримали майновий пай в натурі, що підтверджується протоколом від 19 лютого 2000 року № 2 зборів засновників агрофірми «Маяк», проте у подальшому їм було видано свідоцтва про право власності на ці майнові паї.

Станом на 12 лютого 2015 року, ОСОБА_2 прийняв спадщину, але не оформив спадкових прав на частку в статутному капіталі агрофірми «Маяк», що становить 10,26 % в статутному капіталі в розмірі 29 815,00 грн, зокрема в частині оплаченого капіталу 24 368,00 грн (8,39 %), а ОСОБА_1 відповідно до частини першої статті 1276 ЦК України (спадкова трансмісія) 23 січня 2019 року на правах спадкування отримав у приватного нотаріуса свідоцтво згідно з договором поділу спадкового майна.

Суд дійшов висновку, що позивач не довів необхідність скасування свідоцтва, оскільки його права не порушені.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 15 червня 2022 року апеляційну скаргу агрофірми «Маяк» задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 травня 2021 року скасовано в частині визнання недійсним свідоцтва щодо права ОСОБА_1 на спадкування за законом частки в статутному капіталі агрофірми «Маяк», що становить 10,26 %, в статутному капіталі в розмірі 29 815,00 грн, зокрема оплачений капітал - 24 368,00 грн (8,39 %), ухвалено нове рішення про задоволення позову в цій частині.

Визнано недійсним свідоцтво в частині права ОСОБА_1 на спадкування за законом частки в статутному капіталі агрофірми «Маяк», що становить 10,26 %, в статутному капіталі в розмірі 29 815,00 грн, зокрема оплачений капітал - 24 368,00 грн (8,39 %).

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, частково скасувавши рішення суду першої інстанції, керувався тим, що згідно з додатком № 1 до установчого договору про створення і діяльність агрофірми «Маяк» та її статутом розмір майнового внеску ОСОБА_4 до статутного фонду у грошовому еквіваленті становив 24 368,00 грн.

Відповідно до протоколу № 3 загальних зборів засновків (учасників) агрофірми «Маяк» від 12 лютого 2015 року ОСОБА_2 сплачено грошову компенсацію внеску ОСОБА_4 до статутного капіталу, що підтверджується видатковим касовим ордером від 02 березня 2015 року № 112 про виплату ОСОБА_2 коштів у розмірі 24 368,00 грн.

Отже, внесок до статутного капіталу не є спадковим майном ОСОБА_4 , тому нотаріус не мав права видавати свідоцтво на частку в статутному капіталі агрофірми «Маяк».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2022 року ОСОБА_1 через адвоката Скрицького А. К. засобами поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2022 року, просив її скасувати в частині задоволеної позовної вимоги, залишити в силі рішення суду першої інстанції в цій частині.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 740/2194/15-ц, провадження № 61-796св18, від 14 червня 2022 року у справі № 645/4192/20, провадження № 61-19766св21, від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11, провадження № 61-12290св18, від 01 червня 2022 року у справі № 148/1805/20, провадження № 61-16005св21, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13, провадження № 14-400цс19, суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази; встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_5 .

Касовий ордер від 02 березня 2015 року № 112 про виплату ОСОБА_2 коштів у розмірі 24 368,00 грн, який суд апеляційної інстанції взяв до уваги, частково задовольнивши позов, є недопустимим доказом, оскільки суду не надано його оригінал.

Доказів того, що 12 лютого 2015 року проведено загальні збори засновників (учасників) агрофірми «Маяк» та прийнято рішення, оформлене протоколом № 3, за участю ОСОБА_2 у справі немає.

Згідно з наданими відповідачем доказами у справі у період з 11 до 13 лютого 2015 року ОСОБА_2 перебував у Державному закладі «Спеціалізована медико-санітарна частина № 11 Міністерства охорони здоров`я України» (далі - медико-санітарна частина № 11), тому не міг бути присутнім на вказаних зборах.

Усні заяви про виплату внеску, яку за твердженням позивача подав ОСОБА_2 , нічим не підтверджені та не передбачені статутом агрофірми «Маяк».

Аргументи інших учасників справи

Відзив агрофірми «Маяк» мотивований тим, що у матеріалах справи є належні і допустимі докази того, що ОСОБА_2 було виплачено вартість частки його дружини у розмірі 24 368,00 грн, а саме: протокол № 3 загальних зборів засновків (учасників) агрофірми «Маяк» від 12 лютого 2015 року та видатковий касовий ордер від 02 березня 2015 року № 112.

Оригінал касового ордеру від 02 березня 2015 року № 112 знищено 01 серпня 2019 року за завершенням строку зберігання, тому його не подано до суду, водночас це не вказує на те, що факт його складання є незаконним.

Касовий ордер від 02 березня 2015 року № 112 касир ОСОБА_5 не видавала, тому він не містить її підпису.

Агрофірма «Маяк» просила залишити касаційну скаргу без задоволення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктами 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

07 березня 1998 року в результаті розпаювання майна і земель колективного сільськогосподарського підприємства агрофірми «Маяк» була створена Спілка селян власників агрофірми «Маяк».

Селяни та колишні робітники колективного сільськогосподарського підприємства агрофірми «Маяк», зокрема ОСОБА_4 (мати відповідача) та ОСОБА_2 (батько відповідача), об`єдналися в Спілку селян власників агрофірми «Маяк», оформивши майнові паї.

19 лютого 2000 року, керуючись Указом Президента України від 03 грудня 1999 року № 1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки», на підставі протоколу № 2 зборів засновників Спілки селян власників агрофірми «Маяк» прийнято рішення про створення на базі цієї спілки Селянського товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-наукове племінне господарство по розведенню свиней» - агрофірми «Маяк», яка стало правонаступникоа Спілки селян власників агрофірми «Маяк», яке у подальшому змінило назву на агрофірму «Маяк».

Учасниками агрофірми «МАЯК» були: ОСОБА_6 , частка в статутному капіталі товариства - 63,39 %; ОСОБА_7 , частка в статутному капіталі товариства - 7,85 %; ОСОБА_8 , частка в статутному капіталі товариства - 4,39 %; ОСОБА_9 , частка в статутному капіталі товариства - 9,01 %; ОСОБА_10 , частка в статутному капіталі товариства - 5,10 %; ОСОБА_4 , частка в статутному капіталі товариства - 10,26 %.

05 листопада 2001 року Полонська міська рада Хмельницької області видала ОСОБА_4 свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), серія НОМЕР_1 , та визначила його вартість в розмірі 29 815,00 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла.

До складу спадщини увійшли: земельна ділянка площею 2,5503 га (кадастровий номер 6823610100:03:002:0412); майновий пай в агрофірмі «Маяк» (свідоцтво про право власності на майновий пай (майновий сертифікат), серія ХМПЛ, № НОМЕР_2 , видане Полонською міською радою 05 листопада 2001 року); автомобіль Daewoo Lanos, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; частка в статутному капіталі агрофірми «Маяк», що становить 10,26 %.

15 жовтня 2013 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, кадастровий номер 6823610100:03:002:0412, зареєстроване в реєстрі за № 1756, та свідоцтво про право на спадщину за законом на майновий пай в СТОВ агрофірма «Маяк», вартість частки 29 815,00 грн, зареєстроване в реєстрі за № 1758.

Відповідно до свідоцтва про смерть від 14 квітня 2017 року, серія НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23 січня 2019 року № 24233502 станом на 31 березня 2013 року, виданим державним реєстратором Виконавчого комітету Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади Блиндюком A. A., до складу спадщини увійшли: майновий пай в агрофірмі « Маяк » (свідоцтво про право власності на майновий пай (майновий сертифікат,) серія ХМПЛ, № НОМЕР_5 , видане Полонською міською радою 27 липня 2001 року); майновий пай в агрофірмі «Маяк» (свідоцтво про право власності на майновий пай (майновий сертифікат), серія ХМПЛ, № НОМЕР_6 , видане Полонською міською радою 27 листопада 2013 року); частка в статутному капіталі агрофірми «Маяк», що становить 10,26 % (неоформлені права на спадщину).

23 січня 2019 року приватний нотаріус видав ОСОБА_1 свідоцтво.

Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з:

майнового паю в агрофірмі « Маяк » в розмірі 29 815,00 грн, який належав ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства від 27 листопада 2013 року, серія ХМПЛ, № НОМЕР_6, виданого Полонською міською радою Хмельницької області;

майнового паю в агрофірмі «Маяк» в розмірі 19 939,00 грн, який належав ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства від 27 листопада 2013 року, серія НОМЕР_7 , виданого Полонською міською радою Хмельницької області;

частки в статутному капіталі агрофірми «Маяк», що становить 10,26 % в статутному капіталі в розмірі 29 815,00 грн, зокрема в частині оплаченого капіталу - 24 368,00 грн (8,39 %).

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23 січня 2019 року № 24233502 станом на 31 березня 2013 року, та довідки, виданої агрофірмою «Маяк» від 25 грудня 2018 року № 1, спадкоємцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її чоловік ОСОБА_2 , який прийняв спадщину але не оформив спадкових прав на частку в статутному капіталі агрофірми «Маяк», що становить 10,26 %.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (стаття 1301 ЦК України).

Верховний Суд переглядає справу лише в частині визнання недійсним свідоцтва щодо права ОСОБА_1 на спадкування за законом частки в статутному капіталі агрофірми «Маяк», що становить 10,26 %, в статутному капіталі в розмірі 29 815,00 грн, зокрема оплачений капітал - 24 368,00 грн (8,39%) в межах доводів касаційної скарги.

Згідно з частиною п`ятою статті 147 ЦК України (далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства. Розрахунки із спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до положень статті 148 цього Кодексу.

Після набуття частки в статутному капіталі у спадкоємців (правонаступників) виникає переважне право вступу до цього товариства, проте це не означає автоматичного набуття такими спадкоємцями права участі у товаристві (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/27538/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 392/1213/17, постанова Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 740/2194/15-ц, на яку посилається заявник).

Відповідно до частини другої статті 148 ЦК України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди.

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом «Про господарські товариства».

При реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв`язку зі смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала спадкодавцю, вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника (стаття 55 Закону України «Про господарські товариства» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з протоколом № 3 загальних зборів засновків (учасників) агрофірми «Маяк» від 12 лютого 2015 року та видатковим касовим ордером від 02 березня 2015 року № 112 ОСОБА_2 виплачено грошову компенсацію внеску до статутного капіталу ОСОБА_4 , тому відповідач не може спадкувати частку у статутному капіталі агрофірми «Маяк», належну його матері, та успадковану батьком.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (частина перша, друга статті 77 ЦПК України).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19, постанова Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 645/4192/20, провадження № 61-19766св21, на які посилається заявник).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Посилання заявника, що суд апеляційної інстанції не врахував нотаріально посвідченої заяви свідка ОСОБА_5 , є безпідставними, оскільки такого порядку надання показань свідків цивільне процесуальне законодавство України не передбачає. Надання до суду нотаріально посвідчених показань свідків не сприяє всебічному забезпеченню права учасників справи на поставлення питань свідкам щодо обставин справи.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 200/17947/16-ц, провадження № 61-11275св19, від 24 травня 2023 року у справі № 638/19591/19, провадження № 61-12528св22, від 07 грудня 2023 року у справі № 548/2415/21, провадження № 61-6134св23.

Щодо касового ордеру від 02 березня 2015 року № 112, який заявник вважає недопустимим, оскільки суду не надано оригінал, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до частини шостої статті 95 ЦПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Сумніваючись у достовірності копії, суди мають керуватись тим, що сумніви мають бути обґрунтованими та об`єктивними, та не можуть бути усунені іншими допустимими доказами у справі.

У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції керувався тим, що обставини, встановлені касовим ордером від 02 березня 2015 року № 112, також підтверджуються протоколом № 3 загальних зборів засновків (учасників) агрофірми «Маяк» від 12 лютого 2015 року, тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано не мав сумнівів у достовірності копії касового ордеру від 02 березня 2015 року № 112.

Доводи касаційної скарги про те, що загальні збори учасників агрофірми «Маяк», які затвердили протокол № 3 про виплату ОСОБА_2 як спадкоємцю ОСОБА_4 за його зверненням розмір внеску його дружини до статутного капіталу, 12 лютого 2015 року не відбулися, оскільки у період з 11 до 13 лютого 2015 року ОСОБА_2 перебував у медико-санітарні частині № 11 і не міг бути присутнім на вказаних зборах, є необґрунтованими з огляду на таке.

Згідно з матеріалами справи (т. 2, а. с. 19-23) ОСОБА_2 звертався за консультаціями спеціалістів медико-санітарні частині № 11 , що не вказує на неможливість його присутності на загальних зборах учасників агрофірми «Маяк» 12 лютого 2015 року .

Доказів того, що загальні збори учасників агрофірми «Маяк» 12 лютого 2015 року не відбулися (обставина, на яку посилається відповідач і яка підлягає доказуванню), як і того, що протокол № 3 цих зборів є нечинним, або визнаний незаконним в судовому порядку, у матеріалах справи немає.

Інші доводи касаційної скарги не є підставами для скасування оскаржуваного судового рішення та зводяться до переоцінки доказів, водночас Верховний Суд як суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати обставини справи, досліджувати докази та надавати їм правову оцінку.

У касаційній скарзі заявник посилається на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах, зазначених у доводах касаційної скарги.

Для визначення подібності правовідносин Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмета позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним та об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11, провадження № 61-12290св18, від 01 червня 2022 року у справі № 148/1805/20, провадження № 61-16005св21, сформульовані за інших фактичних обставин, тому не є застосовними у справі, що переглядається.

З огляду на вказане суд апеляційної інстанції інстанцій правильно визначив характер спірних правовідносин, норми матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив докази у справі та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині визнання недійсним свідоцтва щодо права ОСОБА_1 на спадкування за законом частки в статутному капіталі агрофірми «Маяк».

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Скрицьким Анатолієм Казимировичем, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2022 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В. М. Ігнатенко

І. М. Фаловська