Постанова
Іменем України
08 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 761/35478/18-ц
провадження № НОМЕР_5-12607св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - приватне акціонерне товариство «Київська пересувна механізована колона-2»,
відповідачі: ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю «Екобуд», ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Київська пересувна механізована колона-2», яке є правонаступником приватного акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона-2», на постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2020 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Ігнатченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року приватне акціонерне товариство «Київська пересувна механізована колона-2» (далі - ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , товариства
з обмеженою відповідальністю «Екобуд» (далі - ТОВ «Екобуд»), ОСОБА_2 про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що ТОВ «Екобуд» є забудовником об`єкта будівництва - житлового будинку з гаражами та офісними приміщеннями
по АДРЕСА_1 .
25 квітня 2002 року між ТОВ «Екобуд» (забудовник) та товариством
з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Техбудлізинг» (далі - ТОВ «ЛК «Техбудлізинг») (інвестор) було укладено угоду, за умовами якої забудовник зобов`язався за рахунок інвестора виконати дії, пов`язані
із забезпеченням зведення житлового будинку з гаражами і офісними приміщеннями по АДРЕСА_1 . При цьому сторонами було погоджено, що інвестор повинен інвестувати 88 % кошторисної вартості об`єкта будівництва, а забудовник - 12 %, що відповідає його витратам у цьому будівництві. Також угодою передбачено право інвестора передати свої права і зобов`язання за цим правочином третім особам.
21 квітня 2005 року між ТОВ «ЛК «Техбудлізинг» та товариством
з обмеженою відповідальністю «Центробуд-трейд» (далі - ТОВ «Центробуд-трейд») було укладено інвестиційний договір, за умовами якого останнє зобов`язалося профінансувати будівництво нежитлових приміщень (офісів) загальною площею 544,38 кв. м по АДРЕСА_1 .
01 березня 2007 року ТОВ «Центробуд-трейд», на підставі відповідного договору купівлі-продажу майнових прав, передало акціонерному комерційному банку «Київ» (далі - АКБ «Київ») майнові права на вищевказане нежитлове приміщення. ТОВ «Центробуд-трейд» надало АКБ «Київ» довідку про оплату загальної вартості майнових прав на об`єкт.
05 січня 2009 року між АКБ «Київ» і ТОВ «Центробуд-трейд» була укладена додаткова угода до договору купівлі-продажу майнових прав, якою, у зв`язку з проведенням технічної інвентаризації нежитлох приміщень (офісів), сторони уточнили характеристики нежитлових приміщень на які були передані майнові права, в частині площі нежитлового приміщення (офісу) під номером НОМЕР_5 на першому поверсі в будинку, що будується під номером
36 по АДРЕСА_1 .
07 серпня 2009 року між АКБ «Київ» та ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2» було укладено договір міни, за умовами якого
у власність останнього перейшло право власності на майнові права
на нежитлове приміщення (офіс) під номером НОМЕР_2 на першому поверсі
в будинку АДРЕСА_1 .
ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2» вважало, що за ланцюгом вказаних правочинів, у нього виникло право власності на майнові права
на об`єкт інвестування нежилі приміщення з № 1 по № 8 групи приміщень
№ НОМЕР_2 - офіс у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею
119,6 кв. м.
ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2» неодноразово
у 2009-2010 року зверталося до ТОВ «Екобуд» з вимогами передати вищевказане нежитлове приміщення, надати і підписати необхідні документи для реєстрації права власності, однак отримувало відмову.
ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2» зазначало про те, що йому стало відомо, що право власності на нежитлові приміщення
№ № 1-8 (групи приміщень № НОМЕР_2) офіс загальною площею 119,60 кв. м, які розташовані по АДРЕСА_1 (літера А) на підставі інвестиційного контракту від 11 липня 2006 року, укладеного із ТОВ «Екобуд», перейшло до ОСОБА_1 .
09 вересня 2010 року ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу відчужила вказане нежитлове приміщення ОСОБА_2 .
Вказувало, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва
від 16 травня 2016 року, за результатами розгляду справи № 761/23860/15-ц, визнано недійсним інвестиційний контракт від 11 липня 2006 року № 030231, укладений між ТОВ «Екобуд» і ОСОБА_1 .
Оскільки останнім набувачем спірного майна є ОСОБА_2 , тому вважало, що може витребувати спірне майно в останнього.
З урахуванням викладеного, ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2» просило суд визнати право власності за товариством на нежитлові приміщення з № 1 по № 8 групи приміщень № НОМЕР_2 - офіс у будинку
АДРЕСА_1 , загальною площею 119,6 кв. м та витребувати
це майно у ОСОБА_2 на свою користь.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 вересня 2019 року позов ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2» задоволено.
Визнано за ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2» право власності на нежитлові приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень № НОМЕР_2),
(в літ. А), загальною площею 119,6 кв. м, які знаходяться у будинку
АДРЕСА_1 .
Витребувано у ОСОБА_2 на користь ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2» нежитлові приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень № НОМЕР_2), (в літ. А), загальною площею 119,6 кв. м, які знаходяться
у будинку АДРЕСА_1 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за ланцюгом правочинів
у ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2» виникло право власності на майнові права на об`єкт інвестування - нежитлові приміщення
з № 1 по № 8 групи приміщень № НОМЕР_2 - офіс у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 119,6 кв. м. Суд вважав, що відповідний позов пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.
Крім того, оскільки останнім набувачем спірного майна є ОСОБА_2 ,
а майно вибуло з володіння власника (ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2») поза його волею, позов у частині вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння, також є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Справа неодноразово переглядалась судами апеляційної та касаційної інстанцій
Постановою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 вересня 2019 року у частині визнання права власності скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення Шевченківського районного суду
м. Києва від 11 вересня 2019 року у частині витребування майна з чужого незаконного володіння скасовано та закрито провадження у справі у цій частині на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
Постановою Верховного Суду від 27 травня 2020 року касаційну скаргу
ТОВ «Київська пересувна механізована колона-2», яке є правонаступником ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2» задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 15 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2». Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на об`єкт інвестування
на підставі статей 331 392 ЦК України, оскільки за змістом договору міни позивач отримав лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно.
Також суд апеляційної інстанції виходив із того, що вимога щодо витребування майна з чужого незаконного володіння безпосередньо пов`язана із тим, чи має позивач будь-яке право щодо спірного майна. Оскільки позивач не є власником спірного майна, тому положення
статей 387 388 ЦК України про витребування майна із чужого незаконного володіння до спірних правовідносин не можуть бути застосовані.
У зв`язку із чим, суд апеляційної інстанції вважав, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає змісту порушеного права, характеру порушення та правовим наслідкам такого порушення, тобто такий спосіб захисту
не є ефективним у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод та статті 5 ЦПК України, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2020 року до Верховного Суду,
ТОВ «Київська пересувна механізована колона-2», яке є правонаступником ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2», посилаючись
на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2020 року було поновлено
ТОВ «Київська пересувна механізована колона-2» строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 15 липня 2020 року, відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із Шевченківського районного суду м. Києва.
У вересні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2020 року справу за позовом
ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2» до ОСОБА_1 , ТОВ «Екобуд» та ОСОБА_2 про визнання права власності та витребування майна
з чужого незаконного володіння призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права,
що призвело до неправильного вирішення справи судом апеляційної інстанції та помилкового скасування рішення суду першої інстанції.
Зазначав, що неодноразово звертався до суду з різними позовами для захисту свого порушеного майнового права. Судами попередніх інстанцій визнавалось, що мало місце порушення його майнових прав, проте
у задоволенні позовів йому було відмовлено.
Вважав, що тлумачення статей 331 387 397 ЦК України у спосіб,
що унеможливлює захист прав інвесторів, не лише суперечить меті
Закону України «Про інвестиційну діяльність», а й виключає отримання інвесторами ефективного судового захисту, що суперечить визначенню України як правової держави, закріпленому в статті 1 Конституції України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , на касаційну скаргу у якому зазначено,
що оскаржуване судове рішення є законними та обґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25 квітня 2002 року між ТОВ «Екобуд» та ТОВ «ЛК «Техбудлізинг» було укладено угоду № 2, відповідно до умов якої ТОВ «Екобуд» (забудовник) зобов`язалося за рахунок ТОВ «ЛК «Техбудлізинг» (інвестор) виконати дії, пов`язані із забезпеченням зведення житлового будинку з гаражами
і офісними приміщеннями по АДРЕСА_1 , при цьому сторонами погоджено, що інвестор повинен інвестувати 88 % кошторисної вартості будівництва об`єкта, а забудовник - 12 %, що відповідає його витратам у цьому будівництві. Також угодою передбачено право інвестора передати свої права і зобов`язання за цим правочином третім особам. Розподіл квартир, офісів і машино-місць за цим договором між забудовником та інвестором проводиться відповідно до додатку № 2, що є невід`ємною частиною цієї угоди (а. с. 17-20, т. 1).
Внесення інвестицій на будівництво об`єкта у відповідності
до пункту 1.4 угоди дає інвестору право на отримання у власність площ квартир, офісних приміщень, машино-місць автомобільних стоянок.
Згідно з пунктом 3.4.4 угоди інвестор має право передавати свої права
і обов`язки за цією угодою третім особам.
21 квітня 2005 року між ТОВ «ЛК «Техбудлізинг» (організатор)
та ТОВ «Центробуд-трейд» (інвестор) було укладено інвестиційний договір
№ 2, відповідно до умов якого останнє зобов`язалося профінансувати будівництво нежитлових приміщень (офісів) загальною площею 544,38 кв. м по АДРЕСА_1 (а. с. 21-27, т. 1).
Предметом цього договору була інвестиційна діяльність, яка проводиться відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність».
Згідно із пунктами 1.1-1.3 договору від 21 квітня 2005 року № 2 інвестор співфінансує об`єкт, а організація фінансує об`єкт та надає інвестору всі необхідні документи для оформлення права власності на об`єкт інвестування за умови виконання інвестором інвестиційних зобов`язань. Об`єктом інвестиційної діяльності за цим договором є три нежитлові приміщення
в будинку АДРЕСА_1 . Інвестор здійснює фінансування 756,45 кв. м загальної площі нежитлових приміщень.
Відповідно до додаткової угоди від 01 листопада 2006 року № 3 до договору від 21 квітня 2005 року № 2 у зв`язку із зміною проектної документації, а саме: зміни планування першого поверху - об`єктом інвестиційної діяльності
за цим договором визначено 4 нежитлових приміщень, загальною площею 544,38 кв. м, фінансування яких здійснює інвестор. Перелік нежитлових приміщень доведено в додаток № 1 до цього договору, а саме: № 2 вісь
1-5 ряд Б-Г блок А, площею 112,05 кв. м; № 4 вісь 1-5 ряд ОА-Б блок А, площею 122,04 кв. м; № 5 вісь 5/1-9/1 блок Б, площею 130,51 кв. м; № 6 вісь 2/2-5/1 блок Б, площею 179,78 кв. м.
01 березня 2007 року ТОВ «Центробуд-трейд», на підставі відповідного договору купівлі-продажу майнових прав, передало АКБ «Київ» майнові права на 4 нежитлові приміщення (офіси), загальною площею 544,38 кв. м, фінансування яких здійснює інвестор. Перелік нежитлових приміщень доведено в додаток № 1 до цього договору, а саме: № 2 вісь 1-5 ряд Б-Г
блок А, площею 112,05 кв. м; № 4 вісь 1-5 ряд ОА-Б блок А, площею
122,04 кв. м; № 5 вісь 5/1-9/1 блок Б, площею 130,51 кв. м; № 6 вісь 2/2-5/1 блок Б, площею 179,78 кв. м.
Згідно з пунктом 1.4 цього договору шляхом підписання акта приймання-передачі майнових прав сторони за договором підтвердили передачу продавцем майнових прав на об`єкт покупцю у зв`язку із здійсненням останнім 100 % їх оплати (а. с. 28-30, т. 1).
ТОВ «Центробуд-трейд» надало АКБ «Київ» довідку про оплату загальної вартості майнових прав на об`єкт.
Розпорядженням Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 02 квітня 2008 року № 454 присвоєно новозбудованому блоку А житлового будинку АДРЕСА_1 поштову адресу: АДРЕСА_1 .
05 січня 2009 року між АКБ «Київ» та ТОВ «Центробуд-трейд» була укладена додаткова угода до договору купівлі-продажу майнових прав, якою,
у зв`язку з проведенням технічної інвентаризації нежитлових приміщень (офісів), сторони уточнили характеристики нежитлових приміщень на які були передані майнові права. За цією редакцією продавець продав, а покупець купив майнові права на 4 нежитлові приміщення (офіси) (об`єкт), загальною площею 551,90 кв. м, які будуються в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Характеристика об`єкта (Експлуатація наведена в додатку № 1 до цього договору): на першому поверсі будинку
№ 3-А приміщення № НОМЕР_2, загальною площею 156,60 кв. м, і № НОМЕР_3, загальною площею 78,70 кв. м на першому поверсі будинку № 3-Б приміщення № НОМЕР_5, загальною площею 134,70 кв. м, і № НОМЕР_2 , загальною площею 181,90 кв. м (а. с. 32 т. 1).
07 серпня 2009 року між АКБ «Київ» та ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2» укладено договір міни, за умовами якого у власність останнього перейшло право власності на майнові права на нежитлове приміщення (офіс) загальною площею 156,60 кв. м під номером
НОМЕР_2 на першому поверсі в будинку АДРЕСА_1 .
На виконання вимог цього договору між сторонами був підписаний акт приймання-передачі, за яким АКБ «Київ» передав ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2» у власність майнові права на нежитлове приміщення (офіс) загальною площею 156,60 кв. м під номером
НОМЕР_2 на першому поверсі в будинку АДРЕСА_1 (а. с. 33-40 т. 1).
Листами від 13 серпня 2009 року та від 09 листопада 2009 року
ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2» повідомило ТОВ «Екобуд» і ТОВ «ЛК «Техбудлізинг» про набуття права власності на спірні нежитлові приміщення та просило внести відповідні зміни до реєстру власників майнових прав на нерухоме майно в будинку, що будується та оформити відповідні додаткові угоди до угоди від 25 квітня 2002 року та інвестиційного договору від 21 квітня 2005 року із зазначенням власником майнових прав на нежитлові приміщення ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2» (а. с. 43-44, 46-47 т. 1).
Листом від 29 вересня 2009 року, за підписом заступника генерального директора ОСОБА_1, ТОВ «Екобуд» повідомило ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2» про відсутність між ними договірних відносин
та неможливість надати інформацію з приводу порушених у його зверненні питань (а. с. 45 т. 1).
Листом від 13 листопада 2009 року ТОВ «Центробуд-трейд» підтвердив
ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2» стовідсоткову оплату
АКБ «Київ» майнових прав та перехід до нього права власності на ці права.
11 липня 2006 між ТОВ «Екобуд» та ОСОБА_1 було укладено інвестиційний контракт, відповідно до умов якого товариство своїми силами і засобами,
за рахунок залучених від інвесторів коштів, зобов`язалося збудувати
і передати ОСОБА_1 нежитлове приміщення № НОМЕР_2 офісного приміщення
3 (секція А), 1-й поверх, по АДРЕСА_1 , загальною площею 156,60 кв. м (а. с. 48-49 т. 1).
16 серпня 2010 року між ТОВ «Екобуд» та ОСОБА_1 було підписано акт приймання-передачі об`єкта у власність інвестора (а. с. 66 т. 1).
16 серпня 2010 року Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) видало ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення з номерами від 1 до 8 (групи приміщень № НОМЕР_2) офіс, загальною площею 119,60 кв. м, що знаходяться по
АДРЕСА_1 (літера А) у м. Києві (а. с. 70 т. 1).
09 вересня 2010 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, за яким до останнього перейшло право власності на нежилі приміщення з номерами від 1 до 8 (групи приміщень № НОМЕР_2) офіс, загальною площею 119,60 кв. м, що знаходяться
по АДРЕСА_1 (літера А) у м. Києві (а. с. 71-73 т. 1).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року у справі № 761/23860/15-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2017 року та постановою Верховного Суду від 18 липня 2018 року, визнано недійсним інвестиційний контракт від 11 липня 2006 року № 030231, укладений між ТОВ «Екобуд» і ОСОБА_1 (а. с. 95-116 т. 1).
Під час розгляду цієї справи було встановлено, що інвестор ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» повністю виконало свої зобов`язання за договором, а саме: сплатило кошти у розмірі повної вартості виділених їй площ об`єкту,
у зв`язку із цим забудовник ТОВ «Екобуд» втратило право розпоряджатися об`єктом інвестування.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 листопада
2018 року у справі № 761/28426/17, яке залишено без змін в цій частині постановою Київського апеляційного суду від 06 червня 2019 року, визнано недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 , що видане Головним управлінням комунальної власності м. Києва 16 серпня 2010 року на ім`я ОСОБА_1 , скасовано державну реєстрацію комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» від 31 серпня 2010 року права власності ОСОБА_1 за реєстраційним номером: 31367036, номер запису
9575-П у книзі 192п-230 (а. с. 248-258 т. 1).
Під час розгляду цієї справи було встановлено, що предметом оспорюваної інвестиційної угоди були ті самі нежитлові приміщення, які належать
ОСОБА_2 . Також було встановлено виконання інвестором своїх зобов`язань.
Нежитлові приміщення № НОМЕР_2 у будинку
АДРЕСА_1 , загальною площею 119,6кв. м, які позначені у «Технічному паспорті на нежитловий будинок (приміщення АДРЕСА_1, пр. НОМЕР_2 , НОМЕР_3, НОМЕР_4 », складеному КП «Київське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна»
18 січня 2010 року, інвентаризаційна справа № 33729/69796, є такими самими приміщеннями, які позначені у проектній документації як приміщення -
«1-5 ряд Б-Г», Блок - «А», загальною проектною площею 112,5 кв. м,
що підтверджується листом публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут
по цивільному будівництву» від 30 серпня 2017 року № 01-933.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно
до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду
і вирішення справи.
Згідно з положеннями пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,
що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції
не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо позовних вимог про визнання права власності
Частиною третьою статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» закріплено порядок інвестування та фінансування об`єктів житлового будівництва, зокрема, з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій
з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов`язань за якими здійснюється шляхом передачі об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва.
Відповідно до пункту 5 статті 7 та статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестор має право володіти, користуватися, розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій (об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права). Згідно з пунктом 6 статті 7 цього Закону інвестор має право на придбання необхідного йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами
і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою.
Статтею 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» вказано,
що об`єкт інвестування - це квартира або приміщення соціально-побутового призначення в об`єкті будівництва, яке після закінчення будівництва стає окремим майном.
Згідно зі статтею 177 ЦК України до об`єктів цивільних прав відносяться речі, майнові права та інше. Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України). За правилами статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування). Майнове право є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право є обмеженим речовим правом, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право
на відповідне майно в майбутньому.
Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
За змістом положень статей 15 16 ЦК України кожна особа має право
на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання
або оспорювання. Одним зі способів захисту особистих немайнових
або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, є визнання права.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням
є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити
на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати
від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникає, зокрема,
з договорів та інших правочинів, має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше
не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,
що звичайно ставляться.
Статтею 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше
не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання
чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
13 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в межах справи № 760/17864/16-ц (провадження № НОМЕР_5-699св17) підтвердив раніше сформовану позицію, викладену в постановах від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц (провадження № 14-39цс19) та від 27 лютого 2019 року у справі
№ 761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18), яка полягає в тому, що в разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань,
а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків, ефективним способом захисту порушених прав є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.
За загальним правилом судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах,
у випадках, коли це право не визнається, заперечується та оспорюється.
Частиною першої статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо
не випливає із закону або незаконність набуття права власності
не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності
на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Частиною першою статті 331 ЦК України передбачено, що право власності
на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
За положеннями пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року, прийняття в експлуатацію об`єктів,
що належать до І-ІІІ категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією України
та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.
Положенням пункту 78 Порядку державної реєстрації речових прав
на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року № 553), для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартиру, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, власником такого майна подаються такі документи: 1) документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об`єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо; 2) технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартиру, житлове, нежитлове приміщення тощо). У разі придбання особою безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром є одиниця нерухомості, документами, що підтверджують набуття у власність закріпленого за особою об`єкта будівництва, є договір купівлі-продажу облігацій та за наявності документ, згідно з яким здійснювалось закріплення відповідного об`єкта інвестування за власником облігацій (договір резервування, бронювання тощо).
Зазначеними нормами встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб.
Таким чином саме інвестор, як особа за кошти якої і на підставі договору
з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування.
Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято
в експлуатацію у встановленому порядку. В іншому випадку інвестор
не зможе визнати право власності на квартиру до введення будинку
в експлуатацію. Згідно із частиною четвертою статті 334 ЦК України права
на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування
як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, встановивши, що за наслідками повного виконання взятих на себе зобов`язань за угодою від 25 квітня 2002 року
№ 2 ТОВ «ЛК «Техбудлізинг» та ТОВ «Центробуд-трейд» виконавши умови інвестиційного договору від 21 квітня 2005 року № 2 набули право власності на результати і об`єкти інвестицій (спірні нежитлові приміщення) та будучи власником цих результатів і об`єктів інвестицій відчужило їх АКБ «Київ»,
а останнє в свою чергу ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2», дійшов правильного висновку про те, що у ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2» виникло право власності на майнові права на об`єкт інвестування приміщення з № 1 по № 8 групи приміщень № НОМЕР_2 - офіс будинку АДРЕСА_1, загальною площею 119,6 кв. м.
Проте суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те,
що порушено право власності позивача, а не його майнові права.
Щодо позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння
Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно
до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього
(частина перша статті 330 ЦК України).
Власник має право витребовувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина перша
Частина перша статті 388 ЦК України містить перелік підстав, за яких власник майна має право витребовувати своє майно, зокрема якщо майно вибуло
з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння,
не з їхньої волі іншим шляхом (підпункт 3 зазначеної статті).
Якщо майно було набуте безпідставно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребовувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України).
Оскільки після виконання умов інвестиційного договору інвестор набуває майнові права на об`єкт інвестування, які після завершення будівництва об`єкта нерухомості та прийняття його до експлуатації трансформуються
у право власності інвестора на проінвестований об`єкт з необхідністю державної реєстрації інвестором такого права за собою, то забудовник позбавлений права відчужувати об`єкт інвестування на користь будь-якої іншої особи.
Таким чином, інвестор наділений правом вимагати повернення належного йому об`єкта інвестування від будь-якої іншої особи.
У постанові від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те,
що у разі виконання інвестором власних інвестиційних зобов`язань після завершення будівництва об`єкта інвестування відповідно до вимог закону майнові права інвестора трансформуються у право власності, яке підлягає державній реєстрації за інвестором як первісним власником.
Отже, встановивши, що у ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2» виникло право на об`єкт інвестування з моменту завершення будівництва, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що воно має право на його витребування.
При цьому судове рішення про задоволення позовної вимоги про витребування від (стягнення з) відповідача нерухомого майна є підставою для державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають обставинам справи і ґрунтуються на вимогах закону.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19).
Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду в цій частині позовних вимог є законним і обґрунтованим.
Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння відповідно до статті 413 ЦПК України.
Керуючись статтями 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Київська пересувна механізована колона-2», яке є правонаступником приватного акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона-2», задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2020 року в частині відмови у задоволенні вимог щодо витребування майна з чужого незаконного володіння скасувати і в цій частині позовних вимог залишити
в силі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 вересня
2019 року.
У іншій частині позовних вимог постанову Київського апеляційного суду
від 15 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович