№ 761/36162/16-ц - Судова практика України

Постанова

Іменем України

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 761/36162/16-ц

провадження № 61-3306св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Компанія British Airways Plc,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 грудня 2016 року у складі судді Притули Н. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є., Заришняк Г. М., Рубан С. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Компанії British Airways Plc в особі представництва «БРІТІШ ЕІРВЕЙС ПІ ЕЛ СІ» в Україні про стягнення компенсації вартості авіаквитків, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до Компанії British Airways Plc про стягнення компенсації вартості авіаквитків, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 14 та 15 грудня 2014 року він уклав з відповідачем договір перевезення на відстані за допомогою засобів дистанційного зв`язку через мережу Інтернет і придбав собі та своїй дружині ОСОБА_2 два авіаквитки на здійснення 11-13 та 27-28 листопада 2015 року регулярного повітряного перевезення за маршрутом Київ-Лондон-Гонконг-Сідней-Гонконг-Лондон-Київ. Загальна вартість квитків склала 17 261,24 доларів США (8 630,62 доларів США за один квиток), які він сплатив банківською карткою через систему VISA.

19 червня 2015 року він направив на електронну адресу авіакомпанії повідомлення про відмову від квитків, в якому просив повернути сплачені ним кошти за невикористане перевезення на банківський рахунок, відкритий на його ім`я в Публічному акціонерному товаристві «Альфа Банк» (далі - ПАТ «Альфа Банк»). У зв`язку з ненадходженням відповіді 10 серпня 2015 року він особисто подав до представництва відповідача в Україні заяву про відмову від авіаквитків. Однак авіакомпанія не повернула йому грошових коштів.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на свою користь: 17 261,24 доларів США компенсації за невикористані авіаквитки; неустойку за період з 18 серпня 2015 року по 07 грудня 2016 року в розмірі 82 508,72 доларів США на підставі частини третьої статті 101 Повітряного кодексу України (далі - ПК України), частини дев`ятої статті 12, частини сьомої статті 13 Закону України «Про захист прав споживачів»; три проценти річних за період з 18 серпня 2015 року по 07 грудня 2016 року в розмірі 678,15 доларів США на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); 150 000 грн - на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Шевченківського районного суд міста Києва від 07 грудня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з Компанії British Airways Plc на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані квитки в сумі 8 630,62 доларів США. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що пасажирський квиток та багажна квитанція є підтвердженням укладення договору про перевезення та відображають його умови. Повернення коштів за невикористаний квиток (його частину) здійснюється за місцем придбання квитка або в головному офісі перевізника (офісі з продажу перевезень перевізника) і в тій валюті, в якій квиток було оплачено. Повернення коштів у представництвах перевізника здійснюється відповідно до чинних законів держави перебування. В разі якщо оплата була здійснена електронними засобами переказу коштів (банківською карткою), кошти повертаються на платіжну картку, з якої було здійснено платіж за квиток. Оскільки представник відповідача не заперечував права позивача отримати вартість невикористаного квитка, оформленого на його ім`я, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині. Водночас ОСОБА_2 як пасажир, на чиє ім`я був придбаний інший квиток, не зверталася до авіакомпанії із заявами про повернення коштів, а також - з відповідним позовом до суду, а тому відсутні підстави для задоволення вимог в частині повернення коштів, які сплачені за квиток, придбаний на ім`я вказаної особи. В разі якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж передбачені ПК України та іншими актами законодавства України, застосовуються правила міжнародного договору України. Статтею 29 Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень, яка набрала чинності для України 06 травня 2009 року (далі - Монреальська конвенція), передбачено, що під час перевезення пасажирів, багажу та вантажу будь-який позов стосовно заподіяної шкоди, незалежно від його підстави, чи то на підставі цієї Конвенції, договору, у зв`язку з правопорушенням або на будь-якій іншій підставі, може бути поданий лише відповідно до умов і меж відповідальності, які передбачені цією Конвенцією, без шкоди для визначення кола осіб, що мають право на позов, та їхніх відповідних прав; при будь-якому такому позові штрафи, штрафні санкції чи будь-які інші виплати, що не стосуються компенсації фактичної шкоди, не підлягають стягненню. За таких обставин відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача пені, трьох процентів річних та моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Малиновського О. П. відхилено. Рішення Шевченківського районного суд міста Києва від 07 грудня 2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року ухвалу апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Компанії Вrіtish Аіrwауs Рlс про стягнення компенсації вартості авіаквитків, оформлених на ім`я ОСОБА_2 , а також про стягнення неустойки, 3% річних та відшкодування моральної шкоди скасовано, і справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації вартості авіаквитків, оформлених на ім`я ОСОБА_2 , і в цій частині постановлено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено з інших підстав.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки, 3% річних та відшкодування моральної шкоди залишено без змін.

Апеляційний суд виходив з того, що на час цього розгляду справи апеляційним судом, кошти за обидва квитки вже були виплачені позивачу, що ним підтверджено в судовому засіданні, а також підтверджується наявними в справі квитанціями про сплату (копії), а тому вважав, що за встановлених обставин позивач, як особа яка сплатила вартість квитка на ім`я ОСОБА_2 має право на повернення вартості цього квитка.

Проте, оскільки, вартість вказаного квитка на час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції вже була повернута позивачу, то у разі задоволення позову в цій частині буде подвійним стягненням, тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити з цих (інших) підстав.

Щодо решти позовних вимог апеляційний суд вказував, що порядок повернення придбаних квитків і отримання за них коштів також охоплюється нормами ЦК України і є по суті розірванням договору перевезення.

Монреальська конвенціязастосовується до будь-якого міжнародного перевезення пасажирів, багажу або вантажу, яке здійснюється повітряним судном за винагороду або безоплатно, то вона поширюється і на правовідносини, що склалися між сторонами у цій справі.

Статтею 29 Монреальської конвенції передбачено, що під час перевезення пасажирів, багажу та вантажу будь-який позов стосовно заподіяної шкоди, незалежно від його підстави, чи то на підставі цієї Конвенції, договору, у зв`язку з правопорушенням або на будь-якій іншій підставі, може бути поданий лише відповідно до умов і меж відповідальності, які передбачені цією Конвенцією, без шкоди для визначення кола осіб, що мають право на позов, та їхніх відповідних прав. При будь-якому такому позові штрафи, штрафні санкції чи будь-які інші виплати, що не стосуються компенсації фактичної шкоди, не підлягають стягненню.

Враховуючи, що частиною другою статті 3 Повітряного кодексу України передбачено, що у разі якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж передбачені Повітряним кодексом України та іншими актами законодавства України, застосовуються правила міжнародного договору України та з урахуванням предмету спору суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постановляючи рішення суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині стягнення неустойки, 3% річних та відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Малиновський О. П. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 грудня 2016 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить оскаржувані судові рішення в частині позовних вимог про стягнення неустойки, трьох відсотків річних та відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким:

1) стягнути з Компанії Вrіtish Аіrwауs Рlс на користь ОСОБА_1 82 508,72 доларів США неустойки та 678,15 доларів США у якості трьох відсотків річних;

2) стягнути з Компанії Вrіtish Аіrwауs Рlс на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 150 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Виключити з мотивувальної частини рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року та постанови Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року висновки про застосування до правовідносин сторін розділу ХІІІ Повітряного кодексу України та статті 29 Монреальської конвенції.

Доповнити мотивувальну частину рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року висновком про те, що прострочення виконання відповідачем (авіаперевізником) грошового зобов`язання з повернення позивачу (споживачу) сплачених останнім сум за невикористані авіаквитки у разі завчасної та добровільної відмови від придбаного авіаперевезення тягне за собою відповідальність відповідача (авіаперевізника) відповідно до частини вісімнадцятої статті 100 та частини третьої статті 101 Повітряного кодексу України, частини сьомої статті 13, частини дев`ятої статті 12, частини другої статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 23 та частини другої статті 625 ЦК України.

В решті рішення Шевченківського районного суд м. Києва від 07 грудня 2016 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року залишити без змін.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: Конвенцію для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень, яка підписана у місті Монреалі 28 травня 1999 року і ратифікована Законом України № 685-VI від 17 грудня 2008 року і набрала чинності для України 06 травня 2009 року; розділ XIII Повітряного кодексу України, який не поширюється на правовідносини між сторонами та незастосування закону, а саме: частини вісімнадцятої статті 100, частини третьої статті 101 Повітряного кодексу України; частини сьомої статті 13, частини дев`ятої статті 12, частини другої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»; статті 23, частини другої статті 625 ЦК України, який підлягав застосуванню при розгляді позовних вимог про стягнення неустойки, трьох процентів річних та моральної шкоди.

Представник заявника зазначав, що позовні вимоги про стягнення неустойки, трьох процентів річних та моральної шкоди не пов`язані та не виникають з обставин, що виникли під час перевезення пасажирів, багажу та вантажу, адже договір перевезення був розірваний шляхом подання позивачем відповідної заяви ще до здійснення авіаперевезень. Отже положення Монреальської конвенції до спірних правовідносин застосовані бути не можуть, а підлягають застосуванню норми національного права, якими передбачена відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язання щодо споживача послуг.

Наголошує на тому, що норми Повітряного кодексу України застосовуються лише у випадку відмови у перевезенні проти волі пасажирів та не застосовуються у випадку добровільної та завчасної відмови споживачів від перевезення.

Також вказував на порушення апеляційним судом частини першої статті 367 та частини першої статті 417 Ц ПК України, оскільки він не перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та не виконав обов`язкові вказівки Верховного Суду щодо надання належної та достатньої оцінки та обґрунтування стосовно доводів, наведених в апеляційній скарзі.

Доводом касаційної скарги є також те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (предметом яких є не безпосереднє перевезення пасажирів, багажу та вантажу, а відшкодування споживачеві сплачених ним сум за невикористані авіаквитки у разі завчасної та добровільної відмови споживача від запланованого та придбаного авіаперевезення, та відповідальність авіакомпанії перед споживачем за тривале прострочення грошового зобов`язання з повернення споживачу зазначених сум).

Узагальнені доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У квітні 2020 року від представника Компанії British Airways Plc в особі представництва «БРІТІШ ЕІРВЕЙС ПІ ЕЛ СІ» в Україні - адвоката Гука А. Р. до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 в якому представник відповідача просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на її необґрунтованість.

Представник відповідача вказує, що Монреальська конвенція регулює правовідносини між позивачем та авіакомпанією і її сфера не обмежена фактичними перевезеннями. Зазначає, що визначальною обставиною для застосування норм є наявність договору перевезення між сторонами.

Позивач штучно намагається звузити сферу застосування Монреальської конвенції, виключивши із відносин, врегульованих нею ті, які фізично не пов`язують посадку пасажира на літак, зокрема ті, що відбуваються до або після фактичного перевезення, тобто власне той час де виникають правовідносини з укладення договору.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Шевченківського районного суду м. Києва.

03 квітня 2020 року цивільна справа № 761/36162/16-ц надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 14 та 15 грудня 2014 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Компанією British Airways Plc було укладено договір перевезення на відстані шляхом придбання на сайті www.britishairways.com авіаквитків на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із зазначенням відповідного маршруту польоту.

Випискою по банківському рахунку ОСОБА_1 , відкритому в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»), підтверджується, що за придбання авіаквитків позивачем були сплачені грошові кошти в сумі 8 630,62 доларів США за кожний квиток, всього - 17 261,24 доларів США.

10 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до представництва Компанії British Airways Plc в Україні із заявою, в якій просив провести анулювання двох авіаквитків та повернути сплачені ним кошти за їх придбання відповідно до правил та тарифів на рахунок, відкритий на його ім`я у ПАТ «Альфа-Банк».

Представник ОСОБА_1 - адвокат Малиновський О. П. також звертався до авіакомпанії із запитами від 24 червня, 22 липня, 08 та 19 серпня 2016 року щодо повернення коштів за придбані квитки.

Листом від 02 вересня 2016 року представництво Компанії British Airways Plc в Україні повідомило адвоката Малиновського О. П. про те, що 28 жовтня 2015 року грошові кошти були повернуті на банківську картку, з якої проводилася їх оплата (ПАТ «Дельта Банк»).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції представник відповідача не заперечував того, що позивачу не були повернуті грошові кошти за авіаквитки, і, крім того, пояснив, що авіакомпанією прийнято рішення про перерахування коштів за обидва квитки на картковий рахунок ОСОБА_1 , емітований ПАТ «Альфа-Банк».

Під час апеляційного розгляду було встановлено, що вартість квитка ОСОБА_2 , на час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, вже була повернута позивачу.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 Ц ПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 Ц ПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 Ц ПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 910 ЦК України за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов`язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов`язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Пасажир має право відмовитися від поїздки, повернути квиток і одержати назад повну або часткову вартість квитка - залежно від строку здавання квитка згідно з правилами, встановленими транспортними кодексами (статутами) (пункт 6 частини першої статті 911 ЦК України).

Статтею 920 ЦК України встановлено, що, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

За приписами статті 926 ЦК України позовна давність, порядок пред`явлення позовів у спорах, пов`язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до частин другої, четвертої статті 100 ПК України правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів, багажу, вантажу і пошти авіаперевізником, суб`єктами з наземного обслуговування, а також галузеві стандарти та нормативи якості такого обслуговування встановлюються авіаційними правилами України та мають бути однаковими для внутрішніх і для міжнародних рейсів. Авіаперевізник на підставі зазначених у частині другій цієї статті правил повітряних перевезень повинен встановити свої правила, спрямовані на підвищення ефективності та якості перевезень, які не можуть містити стандартів чи нормативів якості, відповідальності за обслуговування пасажирів, нижчих за рівень установлених вимог, попередньо погодивши їх з уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

Пасажир має право відмовитися від повітряного перевезення і одержати назад плату за послуги у порядку, встановленому авіаційними правилами України та правилами авіаперевізника (частина п`ятнадцята статті 100 ПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 глави 1 розділу ІV Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 30 листопада 2012 року № 735, які були чинні на час виникнення спірних правовідносин (далі - Правила повітряних перевезень пасажирів і багажу), пасажирський квиток та багажна квитанція є підтвердженням укладення договору про перевезення та відображають його умови. Квиток надає право пасажиру на переліт відповідним рейсом (рейсами) і зобов`язує перевізника здійснити відповідне перевезення пасажира та його багажу, а також надати інші послуги, пов`язані з перевезенням, згідно з умовами договору перевезення, крім випадків, визначених у пункті 4 цієї глави.

Згідно з пунктами 1, 4 глави 1 розділу ХІХ Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу повернення коштів за невикористаний квиток (його частину) здійснюється за місцем придбання квитка або в головному офісі перевізника (офісі з продажу перевезень перевізника) і в тій валюті, у якій квиток було оплачено. У разі якщо оплата була здійснена електронними засобами переказу коштів (банківською карткою), кошти повертаються на платіжну картку, з якої було здійснено платіж за квиток. Повернення коштів здійснюється: особі, що зазначена у квитку, - у випадку сплати за перевезення готівкою або банківським переказом; на рахунок юридичної особи - у випадку сплати за безготівковим розрахунком; на рахунок власника кредитної картки, якою оплачено перевезення; спонсору, що сплатив за перевезення, - у випадку оформлення квитка за повідомленням про попередню оплату.

Згідно з статтею 1 Монреальської конвенції - ця Конвенція застосовується до будь-якого міжнародного перевезення пасажирів, багажу або вантажу, яке здійснюється повітряним судном за винагороду. Вона застосовується також до перевезень повітряним судном, що здійснюються авіатранспортним підприємством безоплатно.

Статтею 29 Монреальської конвенції визначено, що під час перевезення пасажирів, багажу та вантажу будь-який позов стосовно заподіяної шкоди, незалежно від його підстави, чи то на підставі цієї Конвенції, договору, у зв`язку з правопорушенням або на будь-якій іншій підставі, може бути поданий лише відповідно до умов і меж відповідальності, які передбачені цією Конвенцією, без шкоди для визначення кола осіб, що мають право на позов, та їхніх відповідних прав. При будь-якому такому позові штрафи, штрафні санкції чи будь-які інші виплати, що не стосуються компенсації фактичної шкоди, не підлягають стягненню.

Аналогічне положення міститься у пункті 2 глави 2 розділу ХХVІІ Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, в якому зазначено, що відповідальність перевізника за неналежне перевезення в будь-якому випадку обмежена реальними збитками, доведеними пасажирами.

За змістом зазначених правових норм авіаперевізник відповідає за неналежне перевезення у межах реальних (фактичних) збитків, доведених пасажирами, але не більше, ніж розмір відшкодування, встановлений нормами Монреальської конвенції.

Відповідно до частини вісімнадцятої статті 100 ПК України до договорів на повітряне перевезення, в тому числі до чартерних перевезень та інших цивільно-правових відносин, пов`язаних з повітряними перевезеннями, які не врегульовані положеннями цього Кодексу або міжнародними договорами України, застосовуються положення ЦК України.

Згідно з частиною третьою статті 101 ПК України дія Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на повітряні перевезення, крім питань, які врегульовані цим Кодексом, правилами повітряних перевезень пасажирів та вантажів, міжнародними договорами України.

Згідно з пунктом 5 глави 1 розділу XIХ Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу повернення коштів здійснюється у день розірвання договору перевезення (пред`явлення квитків до каси за місцем їх оформлення, отримання перевізником інформації від пасажира щодо бажання повернути кошти за невикористане перевезення, яке оформлене електронним квитком), а в разі неможливості повернути кошти у день розірвання договору перевезення - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.

Таким чином, відповідно до вказаного вище пункту моментом розірвання договору перевезення є: пред`явлення квитків до каси за місцем їх оформлення; отримання перевізником інформації від пасажира щодо бажання повернути кошти за невикористане перевезення, яке оформлене електронним квитком.

Системний аналіз зазначених вище норм, дає підстави зробити висновок, що з правом пасажира відмовитися від поїздки, повернути і одержати назад повну або часткову вартість квитка кореспондується обов`язок авіаперевізника повернути кошти у день розірвання договору перевезення, а в разі неможливості повернути кошти у день розірвання договору перевезення - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.

Отже, саме з моменту отримання перевізником інформації від пасажира щодо бажання повернути кошти за невикористане перевезення договір перевезення вважається розірваним.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 14 та 15 грудня 2014 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Компанією British Airways Plc було укладено договір перевезення на відстані шляхом придбання на сайті www.britishairways.com авіаквитків на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із зазначенням відповідного маршруту польоту.

Таким чином, з урахуванням наведених вище норм колегія суддів погоджується із правильними по суті спору висновками судів попередніх інстанцій про те, що між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та компанією Вrіtish Аіrwауs Рlс було укладено договір перевезення пасажирів та придбано на сайті компанії квитки на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із зазначенням маршруту.

Проте судами не було враховано тієї обставини, що 10 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до представництва Компанії British Airways Plc в Україні із заявою, в якій просив провести анулювання двох авіаквитків та повернути сплачені ним кошти за їх придбання відповідно до правил та тарифів на рахунок, відкритий на його ім`я у ПАТ «Альфа-Банк».

Тобто позивач реалізував своє право на відмову від авіаперевезення та повернення сплачених за квитки коштів.

Таким чином договір перевезення укладений між сторонами був розірваним.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що Монреальська конвенціязастосовується до будь-якого міжнародного перевезення пасажирів, багажу або вантажу, яке здійснюється повітряним судном за винагороду або безоплатно, то вона поширюється і на правовідносини, що склалися між сторонами у цій справі.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновком місцевого суду та вважав, що позовні вимоги в частині стягнення неустойки, 3% річних та відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають, адже частиною другою статті 3 Повітряного кодексу України передбачено, що у разі якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж передбачені Повітряним кодексом України та іншими актами законодавства України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Однак суди не звернули увагу на те, що Монреальська конвенція хоча і застосовується до будь-якого міжнародного перевезення пасажирів, багажу або вантажу, яке здійснюється повітряним судном за винагороду або безоплатно, однак у цій справі правовідносини щодо міжнародного перевезення пасажирів припинились з моменту звернення позивача із заявою про відмову від авіаперевезення та повернення грошових коштів за придбані квитки.

Тобто з моменту звернення позивача із заявою про повернення коштів за авіаквитки до початку такого польоту відбулося розірвання договору перевезення, а правовідносини трансформувались у зобов`язальні, адже у відповідача виник обов`язок повернути сплачені кошти.

Таким чином висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині є такими, що суперечать нормам матеріального права та встановленим у справі обставинам.

З огляду на вищенаведене колегія суддів приймає доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а висновок апеляційного суду, що зазначена вище Монреальська конвенція застосовується до будь-якого міжнародного перевезення пасажирів, багажу або вантажу, яке здійснюється повітряним судном за винагороду або безоплатно, тому її норми поширюються і на правовідносини, що склалися між сторонами у цій справі є неправильним.

Судами встановлено, що на час апеляційного перегляду справи вартість обох квитків позивачу була повернута.

Звертаючись із касаційною скаргою заявник просив оскаржувані судові рішення в частині позовних вимог про стягнення неустойки, трьох відсотків річних та відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким:

Судами встановлено та з матеріалів справи вбачається, що листом від 02 вересня 2016 року представництво Компанії British Airways Plc в Україні повідомило адвоката Малиновського О. П. про те, що 28 жовтня 2015 року грошові кошти були повернуті на банківську картку, з якої проводилася їх оплата (ПАТ «Дельта Банк»).

Загальними умовами перевезень пасажирів і багажу авіакомпанії British Airways передбачено, що якщо правилами авіакомпанії не оговорено інше, то повернення вартості квитків здійснюється тільки особі, яка здійснила його оплату (пункт 10а2); щоб отримати вартість квитка пасажир (будь-яка особа, за виключенням членів екіпажу, яка має квиток та перевозиться чи має бути перевезена на повітряному судні) зобов`язаний надати докази, що він є особою, яка сплатила за вказаний квиток (пункт 10а3); за повністю невикористаний квиток пасажиру повертається сплачений тариф, податки, мита і збори перевізника (пункт 10b2); авіакомпанія здійснює повернення вартості квитка пасажиру тим же способом і в тій же валюті, в якій було проведено оплату, якщо не передбачено іншого. Наприклад, якщо пасажир сплатив вартість квитка в доларах США за допомогою кредитної карти, то авіакомпанія поверне йому відповідну суму в доларах США на кредитну карту (пункт 10f); авіакомпанія поверне пасажиру вартість квитка тільки в тому випадку, якщо квиток був придбаний, а повернення затверджено компанією або її уповноваженими агентами (агент по продажу пасажирських перевезень призначений компанією для здійснення продажу квитків на її рейси) (пункт 10g).

З листа ПАТ «Дельта Банк» від 01 грудня 2016 року № 05-3339087, адресованого ОСОБА_1 вбачається, що у зв`язку із початком процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» продовжувалось закриття всіх розрахунків з міжнародною системою VISA, тому жодних находжень/списань через платіжні системи не відбувалося. Платежі на суму 8 630,62 долари США та 8 630,62 долари США на рахунки банку, в тому числі і на рахунок № НОМЕР_1 не надходили.

В матеріалах справи наявний лист від 07 лютого 2017 року, адресований відповідачем позивачу про те, що згідно платежів D03378019203 від 02 лютого 2017 року в сумі 8 630,62 доларів США та D03478853721 від 03 лютого 2017 року в сумі 8 630,62 доларів США грошові кошти на загальну суму 17 261,24 долари США були виплачені на рахунок ОСОБА_1 в ПАТ «Альфа-Банк».

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача неустойку за період з 18 серпня 2015 року по 07 грудня 2016 року в розмірі 82 508,72 доларів США на підставі частини третьої статті 101 Повітряного кодексу України (далі - ПК України), частини дев`ятої статті 12, частини сьомої статті 13 Закону України «Про захист прав споживачів»; три проценти річних за період з 18 серпня 2015 року по 07 грудня 2016 року в розмірі 678,15 доларів США на підставі частини другої статті 625 ЦК України; 150 000 грн - на відшкодування моральної шкоди.

Тобто позивач самостійно визначив період прострочення зобов`язання - з 18 серпня 2015 року по 07 грудня 2016 року.

Згідно з частиною дев`ятою статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.

Як вже зазначалось вище Правилами повітряних перевезень пасажирів і багажу передбачено, що повернення коштів здійснюється у день розірвання договору перевезення, а в разі неможливості повернути кошти у день розірвання договору перевезення, в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.

Разом із тим загальними умовами перевезень пасажирів і багажу авіакомпанії British Airways передбачено, що авіакомпанія здійснює повернення вартості квитка пасажиру тим же способом і в тій же валюті, в якій було проведено оплату, якщо не передбачено іншого. Наприклад, якщо пасажир сплатив вартість квитка в доларах США за допомогою кредитної карти, то авіакомпанія поверне йому відповідну суму в доларах США на кредитну карту (пункт 10f).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем була оплачена вартість авіаквитків з свого рахунку, відкритого у ПАТ «Дельта-Банк» шляхом безготівкового перерахування.

Зі змісту заяви від 10 серпня 2018 року вбачається, що позивач порушив питання про повернення придбаних авіаквитків та просив повернути йому їх вартість на його рахунок, відкритий в ПАТ «Альфа-Банк».

Враховуючи ту обставину, що чинним законодавством передбачено, що повернення коштів здійснюється у день розірвання договору перевезення, а в разі неможливості повернути кошти у день розірвання договору перевезення, в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів, проте умовами перевезень пасажирів і багажу авіакомпанії British Airways передбачено, що авіакомпанія здійснює повернення вартості квитка пасажиру тим же способом і в тій же валюті, в якій було проведено оплату, а судами попередніх інстанцій не було встановлено у зв`язку із чим виникла затримка у поверненні коштів, що потягло за собою неможливість встановлення наявності чи відсутності вини відповідача, Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити у справі своє рішення.

Таким чином для правильного вирішення спору слід встановити наявність чи відсутність вини відповідача в несвоєчасному поверненні грошових коштів позивачеві, а в разі встановлення такої обставини - визначити обсяг відповідальності відповідача перед позивачем.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 Ц ПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною четвертою статті 411 Ц ПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на процесуальні повноваження Верховного Суду, визначені статтею 400 Ц ПК України, та на те, що апеляційний суд не перевірив й не встановив ті фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення позовних вимог, постанова апеляційного суду в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції від 07 грудня 2016 року про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки, 3% річних та відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 411 416 Ц ПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року в частині залишення без змін рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки, 3 % річних та відшкодування моральної шкоди скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

О. С. Ткачук