Постанова

Іменем України

03 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 761/38886/19

провадження № 61-3263св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - керівник Київської місцевої прокуратури № 10 в інтересах держави в особі Київської міської ради,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2020 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У жовтні 2019 року керівник Київської місцевої прокуратури №10 діючи в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання правочинів недійсними, скасування державної реєстрації, визнання спадщини відумерлою.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва в складі судді: Мальцева Д. О., від 07 жовтня 2019 року позовну заяву керівника Київської місцевої прокуратури № 10 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання правочинів недійсними, скасування державної реєстрації, визнання спадщини відумерлою, повернуто.

Роз`яснено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що прокурор вказує наявність «інтересів держави» порушенням, на його думку, законності набуття певним колом осіб у власність майна, що є об`єктом комунальної власності та належить територіальні громаді міста Києва, від імені та в інтересах якої діє Київська міська рада. При цьому, будучи обізнаним про факти незаконного вибуття з власності міста спірного нерухомого майна, власник комунального майна не вживає заходів щодо його повернення територіальній громаді, чим допустив бездіяльність, а тому прокурор в силу положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру» зобов`язаний вжити заходів щодо захисту інтересів держави. Відповідно до ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування», орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування. Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державного службовця, який займає посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо). При цьому, сама по собі обставина не звернення позивача з позовом, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави. Судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання позивачем, який є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових «інтересів держави». Положеннями пункту 4 частини четвертої статті 185 ЦПК України визначено, що, заява повертається у випадках, коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.Тому суд першої інстанції зробив висновок про повернення позовної заяви на підставі пункту 4 частини четвертої статті 185 ЦПК України, оскільки відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 23 січня 2020 року апеляційну скаргу керівника Київської місцевої прокуратури № 10 задоволено. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2019 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що прокурор у позовній заяві навів підставу для здійснення ним представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів та необхідність їх захисту, а також зазначив орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Лише невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 ЦПК України, що не було враховано судом першої інстанції. Незгода суду з наведеним у позовній заяві обґрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави представництва, не є підставою для визнання позовної заяви неподаною та її повернення. Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом «суд знає закони» під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, у даному випадку повноважень Київської міської ради, здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Зазначене також узгоджується з позицією Верховного Суду викладеній у постанові від 30 жовтня 2019 року (справа №761/22556/18).

Апеляційний суд вказав, що відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тому розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

У лютого 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу, що підписана представником ОСОБА_3 , в якій просив скасувати оскаржену постанову апеляційного суду повністю та залишити в силі увалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що підстав у прокурора стверджувати про «неналежне виконання» своїх відповідних обов`язків з боку Київської міської ради також немає, оскільки у справах № 761/37602/15-ц та № 761/32590/17 саме прокурор обирав способи захисту прав територіальної громади щодо спірної квартири, а орган місцевого самоврядування підгримував ці вимоги прокурора, які були відхилені судами в судових рішеннях у вказаних справах, які набрали законної сили. У даному випадку є очевидним, що прокурор звернувся до суду з порушенням встановленого законодавством порядку. Пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Акцентує увагу, що згідно статей 359 360 ЦПК України про відкриття апеляційного провадження у справі суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу. В ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу. Учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження Київським апеляційним судом та проведення розгляду справи без призначення судового засідання та повідомлення осіб, які брали участь у справі на підставі не передбачає ігнорування судом вимог статей 359 360 361 ЦПК України щодо забезпечення стороні реалізувати своє право надати відзив на апеляційну скаргу. Разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції надсилає копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи.

Вказує, що ОСОБА_1 як сторона у справі взагалі не був проінформований про надходження апеляційної скарги прокурора, в зв`язку з чим був позбавлений права надати відзив на апеляційну скаргу прокурора. Будь яких доказів про направлення апеляційним судом на адресу ОСОБА_1 поштових чи інших відправлень у справі немає, тим паче отримання таких повідомлень, в тому числі і апеляційної скарги. Неповідомлення однієї із сторін про відкриття апеляційного провадження, не надсилання йому апеляційної скарги та позбавлений права надати відзив на апеляційну скаргу прокурора є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що призвело до неправильного з`ясування апеляційним судом фактичних обставин справи.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі Верховного Суду від 10 листопада 2020 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права).

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2021 року: в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про участь в судовому засіданні відмовлено; справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом (пункт 2 частини третьої статті 3 ЦПК України).

Учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження (частина перша статті 360 ЦПК України).

Разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції надсилає копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи (статті 361 ЦПК України

Згідно частини першої статті 366 ЦПК України після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій у разі необхідності та призначення справи до розгляду. Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Наприклад, Європейський суд з прав людини зазначив, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, inter alia, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи. Тому на національні суди може покладатися обов`язок з`ясувати, чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами, та, у разі потреби, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (KHARCHENKO v. UKRAINE, № 37666/13, § 6, 7, ЄСПЛ, від 03 жовтня 2019 року).

Аналіз матеріалів справи свідчить, що

ухвалою Київського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року: поновлено керівнику Київської місцевої прокуратури № 10 строк на апеляційне оскарження ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2019 року; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Керівника Київської місцевої прокуратури № 10 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2019 року; в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду, надіслати особам, які беруть участь у справі, копію ухвали про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги; надано учасникам справи строк п`ять днів з дня отримання копії ухвали, протягом якого може бути поданий відзив у письмовій формі на апеляційну скаргу (а. с. 138 - 139);

в матеріалах справи міститься супровідний лист від 26 грудня 2019 року про направлення копії ухвали Київського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року та копії апеляційної скарги учасникам справи, і зокрема, ОСОБА_1 (а. с. 140);

в матеріалах справи відсутні дані про вручення ОСОБА_1 копії ухвали Київського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року та копії апеляційної скарги;

ухвалою Київського апеляційного суду від 09 січня 2020 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження Київським апеляційним судом та вказано, що на підставі частини тринадцятої статті 7 та статті 367 ЦПК проводити розгляд справи без призначення судового засідання та повідомлення осіб, які брали участь у справі (а. с. 143);

в оскарженій постанові від 23 січня 2020 року вказано, що «відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції» (а. с. 145).

Таким чином, на момент перегляду справи в апеляційному порядку апеляційному суду було відомо, що відсутні дані про вручення ОСОБА_1 копії ухвали Київського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року та копії апеляційної скарги. За таких обставин, суд апеляційної інстанції розглянувши апеляційну скаргу прокурора, не встановив чи була вона вручена ОСОБА_1 , чи був він повідомлений про апеляційну скаргу будь-яким іншим чином, внаслідок чого позбавив його можливості надати зауваження щодо поданої у його справі апеляційної скарги та не виконав свого зобов`язання стосовно дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу рівності сторін. А тому зробив передчасний висновок про скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічний по суті висновок зроблений в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 серпня 2020 року в справі № 363/2990/17 (провадження № 61-46607св18).

У частині четвертій статті 411 ЦПК України закріплено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу необхідно задовольнити частково; оскаржену постанову суду апеляційної інстанції скасувати; передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2020 року скасувати.

Передати справу № 761/38886/19 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2020 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук