№ 761/38924/16-ц - Судова практика України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 761/38924/16

провадження № 61-7970 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач -Київський слідчий ізолятор Управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року в складі колегії суддів Українець Л. Д., Чобіток А. О., Шебуєвої В. А.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Київського слідчого ізолятора Управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області та просив стягнути з відповідача 500 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог указував, що під час перебування під вартою в Київському слідчому ізоляторіз 15 червня 2011 року через несвоєчасне і неналежне надання медичної допомоги працівниками медичної частини Київського слідчого ізолятору в нього погіршився стан здоров`я і, як наслідок цього,встановлено ІІ групу інвалідності.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що Київськ им слідчим ізоляторомбуло здійснено весь необхідний комплекс медичних заходів, спрямованих на лікування ОСОБА_1 , а позивачем не надано доказів того, що йому завданоморальної шкодиушкодженням його здоров`я внаслідок дій чи бездіяльностівідповідача.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року - без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, зокрема, що відповідачем було здійснено весь необхідний комплекс медичних дій, а позивач не довів факт спричинення йому моральної шкоди внаслідок бездіяльності відповідача, та на підставі належних і допустимих доказів дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову; доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Аргументи учасників справи

У квітні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року та просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Зазначає, що медична довідка від 23 листопада 2016 року, на яку апеляційний суд послався як на доказ надання позивачеві належної та своєчасної медичної допомоги, не може підтверджувати вказану обставину, оскільки суперечить відомостям, наявним у медичній картці позивача.

З посиланням на результати розгляду Генеральною прокуратурою України його скарги на бездіяльність працівників медичної частини слідчого ізолятора вважає, що ним обґрунтовано наявність причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача та погіршенням стану здоров'я позивача.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 перебуває вКиївському слідчому ізоляторі з 15 червня 2011 року.

- ОСОБА_1 за час перебування в Київському СІЗО неодноразово проходив стаціонарні курси лікування в медичній частині установи та за межами установи в Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги;

- з 28 квітня 2014 року по 29 квітня 2014 року перебував на лікуванні у КМКЛШМД з діагнозом «копростаз». Проведено консервативне лікування, обстеження. Виписаний з лікарні в задовільному стані. Надано рекомендації;

- 29 квітня 2014 року при поверненні в установу госпіталізований до стаціонару медичної частини для продовження курсу консервативного лікування. Отримував препарати: Метаклопрамід, Ранітідін, Но-шпа, Панкреатин;

- 12 травня 2014 року виписаний зі стаціонару медичної частини установи в задовільному стані. Надано рекомендації;

- 31 травня 2014 року в зв`язку з погіршенням стану здоров`я переведений до стаціонару медичної частини з діагнозом «закріп». Призначено курс лікування. Отримував препарати: Сенаде, Дротаверин, Папаверин, Панкреатин, Метаклопрамід;

- 02 червня 2014 року в зв`язку з неефективністю лікування направлений до КМКЛШМД. З 02 червня 2014 року по 04 червня 2014 перебував на лікуванні у КМКЛШМД з діагнозом «спастичний коліт». Проведено консервативне лікування, обстеження. Виписаний з лікарні в задовільному стані. Надано рекомендації;

- 04 червня 2014 року при поверненні в установу госпіталізований до стаціонару медичної частини для продовження курсу консервативного лікування. Отримував препарати: Сенаде, Но-х-ша, Ранітідін, Папаверин, Панкреатин, Метаклопрамід;

- 12 червня 2014 року виписаний зі стаціонару медичної частини установи в задовільному стані. Надано рекомендації;

- 29 вересня 2014 року в зв`язку з різким погіршенням стану здоров`я госпіталізований до КМКЛШМД з діагнозом «токсична мегаколон». В ургентному порядку проведено оперативне втручання: резекція сигмовидної кишки, сигмостомія кінцева. 06 жовтня 2014 року виписаний з лікарняного закладу в задовільному стані з рекомендаціями щодо амбулаторного лікування у лікаря-хірурга;

- 06 жовтня 2014 року при поверненні в установу госпіталізований до стаціонару медичної частини для продовження курсу консервативного лікування. Отримував лікування: перев`язки, Цефтріаксон, Ранітідін, Панкреатин;

- 28 жовтня 2014 року виписаний зі стаціонару медичної частини Київського слідчого ізолятору в задовільному стані. Надано рекомендації. Під час перебування в установі знаходився під динамічним наглядом медичних працівників медичної частини Київського слідчого ізолятора (корпусний фельдшер, лікар-терапевт, лікар-хірург). Постійно забезпечувався калоприймачами в повному обсязі;

- 06 квітня 2015 року оглянутий лікарем-хірургом, діагноз: функціонуюча моносигмостома. Надано рекомендації;

- з 13 січня 2016 року отримує дієтичне харчування (до вибуття з установи);

- 02 лютого 2016 року оглянутий лікарем-хірургом, діагноз: кінцева моносигмостома . Вертеброгенна торакалгія на фоні остеохондрозу хребта з помірним больовим синдромом. Стійкий виражений церебростенічний синдром. Отримує симптоматичне лікування.

Відповідно до довідки Міністерства охорони здоров`я України до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія АВ № 0437720 від 09 лютого 2016 року ОСОБА_1 було встановлено другу групу інвалідності строком до 01 березня 2018 року, причина інвалідності - загальне захворювання.

За змістом листа Генеральної прокуратури України від 30 вересня 2016 року № 16/1-32771-15 ОСОБА_1 звертався зі скаргами на бездіяльність працівників медичної частини слідчого ізолятора. За результатами перевірки начальнику установи була дана вказівка забезпечити ОСОБА_1 належний медичний огляд і за необхідності призначити лікування. Підстав для вжиття інших заходів реагування не встановлено.

Згідно даних медичної довідки Київського слідчого ізолятору Управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області від 23 листопада 2016 року № 15-Д-11/16рекомендований диспансерний нагляд за станом здоров`я ОСОБА_1 в умовах установи здійснюється лікарями терапевтом та хірургом, у зв`язку з відсутністю у штатному розкладі посади лікаря гастроентеролога. 06 жовтня 2016 року проведене додаткове комісійне медичне обстеження, яке підтвердило раніше встановлений діагноз та рекомендації щодо лікування та харчування.

На час надання довідки загальний стан здоров`я позивача відповідав наявним хронічним захворюванням. Отримуючи довідку, позивач зазначив, що претензій до Київського СІЗО не має.

Апеляційний суд установив, що ОСОБА_1 не посилався на те, що з урахуванням стану його здоров`я йому не надавалася медична допомога або така допомога надавалася не в повному обсязі чи неналежно.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України(тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої та пункту 9 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Наявність зазначених вище обставин згідно частини третьої статті 12 ЦПК України підлягає доказуванню позивачем.

Положеннями статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Установивши, що відповідач здійснював необхідний комплекс медичних заходів, спрямованих на лікування ОСОБА_1 , а позивач не довів, що погіршення стану його здоров`я зумовлено саме неправомірними діями/бездіяльністю відповідача, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Суд правомірно врахував, що за наявності хронічних захворювань позивач, після відповідних роз`яснень суду, не заявляв клопотання про призначення судової медичної експертизи для встановлення причинно-наслідковогозв'язку між діями/бездіяльністю відповідача та погіршенням стану його здоров`я чи встановленням інвалідності.

Апеляційний суд надав належну правову оцінку листуГенеральної прокуратури України від 30 вересня 2016 року № 16/1-32771-15, згідно якого начальнику Київського СІЗО була дана вказівка забезпечити ОСОБА_1 належний медичний огляд і за необхідності призначити лікування, яка відповідачем була виконана шляхом проведення 06 жовтня 2016 року додаткового комісійногомедичногообстеженняпозивача.

Доводи касаційної скарги про фальсифікацію відповідачем факту проведення додаткового медичного обстеження не заслуговують на увагу, оскільки не були предметом розгляду судами попередніх інстанцій та не визначалися ОСОБА_1 як підстава звернення до суду з позовом.

Аргументи касаційної скарги щодо невідповідності змісту медичної довідки Київського СІЗО від 23 листопада 2016 року № 15-Д-11/16 відомостям, які містяться в медичній книжці позивача, зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та поданих сторонами доказів, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень касаційного суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 410 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов