Постанова

Іменем України

23 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 761/43664/18

провадження № 61-20630св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Івана Франка, 4»;

відповідач - ОСОБА_1 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Івана Франка, 4» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 березня 2021 року у складі судді Савицького О. А. та постанову Київського апеляційного суду від 17 листопада 2021 рокуу складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Кулікової С. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Івана Франка, 4» (далі - ОСББ «Івана Франка, 4») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до рішення Шевченківської районної у м. Києві ради від 07 квітня 2005 року № 527 житловий комплекс багатоквартирного будинку по вул. Івана Франка, 4 у м. Київ було передано з балансу комунального підприємства «Керуюча Дирекція» на баланс ОСББ «Івана Франка, 4» за актом приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 27 квітня 2007 року.

Власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 . В період з червня 2016 року по вересень 2018 року включно відповідачка отримувала житлово-комунальні послуги, у тому числі з утримання житлового будинку і прибудинкової території та постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення. Однак, відповідачка отримуючи житлово-комунальні послуги, не сплачує за їх споживання.

Тому у відповідачки виникла заборгованість за житлово-комунальні послуги, яку вона у добровільному порядку не сплачує.

На підставі викладеного, ОСББ «Івана Франка, 4» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму заборгованості за надані послуги в сумі 64 005 грн 46 коп.

У червні 2019 року ОСОБА_1 пред`явила зустрічний позов до ОСББ «Івана Франка, 4» про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що у квартирі ОСОБА_1 встановлено газовий котел, яким здійснюється газове опалення, а тому ОСББ «Івана Франка, 4» не має права нараховувати плату за послуги з центрального опалення, оскільки такими послугами ОСОБА_1 не користується.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати протиправними дії ОСББ «Івана Франка, 4» щодо нарахування на її особовий рахунок № НОМЕР_1 послуг з централізованого опалення; зобов`язати ОСББ «Івана Франка, 4» списати з особового рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_1 плату за послуги з централізованого опалення, як таку, що протиправно нарахована; зобов`язати ОСББ «Івана Франка, 4» припинити подальше нарахування плати за послуги з централізованого опалення на особовий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 31 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року, позов ОСББ «Івана Франка, 4» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Івана Франка, 4» суму у розмірі 24 041 грн. 76 коп., з яких: заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 червня 2016 року по 30 вересня 2018 року у розмірі 20 186 грн 32 коп.; інфляційні втрати у розмірі 2 515 грн 20 коп.; три проценти річних у розмірі 696 грн 05 коп.; судові витрати. В решті вимог первісного позову ОСББ «Івана Франка, 4» відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірними дії ОСББ «Івана Франка, 4» щодо нарахування на особовий рахунок ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 вартості наданих послуг з центрального опалення за період з 01 червня 2016 року по 30 вересня 2018 року. Зобов`язано ОСББ «Івана Франка, 4» списати з особового рахунку ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 нараховану плату за надання послуг з центрального опалення за період з 01 червня 2016 року по 30 вересня 2018 року. Вирішено питання розподілу судових витрат. В решті вимог зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що ОСОБА_2 не здійснює оплату за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території, а тому за період з 01 червня 2016 року по 30 вересня 2018 року в неї виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено той факт, що у квартирі ОСОБА_1 встановлено газовий котел «Strebel», яким здійснюється опалення з 2003 року та, відповідно, сплачуються послуги з газопостачання.

Задовольняючи вимоги зустрічного позову в частині визнання дій ОСББ «Івана Франка, 4» неправомірними, суди виходили з того, що ОСОБА_1 не користується послугами з централізованого опалення її квартири, оскільки з 2003 року в її квартирі встановлено газовий котел, яким здійснюється опалення.

Відмовляючи у задоволенні вимог зустрічного позову щодо припинення подальшого нарахування плати за послуги з централізованого опалення на особовий рахунок ОСОБА_1 , суд виходив із відсутності доказів того, що порушення прав ОСОБА_1 з боку ОСББ «Івана Франка, 4», пов`язаного з нарахуванням на особовий рахунок вартості наданих послуг з центрального опалення, триватимуть надалі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2021 року ОСББ «Івана Франка, 4» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову та задоволенні зустрічного позову скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,й в цій частині нове судове рішення, яким позов ОСББ «Івана Франка, 4» задовольнити, а у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 серпня 2019 року у справі № 226/1437/16, від 14 квітня 2021 року у справі № 908/1349/19, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2022 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 761/43664/18із Шевченківського районного суду м. Києва.

У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинне законодавство не передбачає.

Позивачем було надано докази щодо відсутності дозвільних документів на відключення квартири АДРЕСА_3 від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води багатоквартирного будинку з ініціативи споживача.

Вказувало, що самовільне відключення споживача від внутрішньобудинкових систем опалення або здійснення такого відключення з порушенням встановленої законодавством процедури не припиняє статусу такого суб`єкта як споживача відповідних комунальних послуг, не звільняє його від необхідності укладення договору на постачання таких послуг та їх оплати.

Зазначало, що рішення органу місцевого самоврядування (Шевченківської районної у м. Києва ради) про відключення ОСОБА_1 від користування послугами центрального опалення відсутнє.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в силу частини першої статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 проживає та є власницею квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19 липня 2018 року № 131430183.

ОСББ «Івана Франка, 4» є балансоутримувачем цього будинку, що підтверджується актом приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 27 квітня 2007 року.

Рішенням загальних зборів ОСББ «Івана Франка, 4» від 18 травня 2009 року встановлено обов`язковий для усіх співвласників тариф за утримання будинку і прибудинкової території у розмірі 6,38 грн за 1 кв. м площі.

Рішенням загальних зборів ОСББ «Івана Франка, 4» від 19 серпня 2013 року тариф за утримання будинку та прибудинкової території було змінено на внесок на утримання будинку та прибудинкової території, а також було затверджено обов`язковий внесок власників на утримання будинку та прибудинкової території, що знаходяться за адресою: вул. Івана Франка, 4 у м. Києві , з 19 липня 2013 року включно у розмірі 6,38 грн на 1 кв. м загальної площі квартири.

ОСББ «Івана Франка, 4», як балансоутримувач будинку від імені всіх співвласників будинку уклав договір від 04 січня 2010 року № 10015 з ДП із 100 % іноземною інвестицією «Д`естате» на надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території.

У період з 01 червня 2016 року по 30 вересня 2018 року послуги по утриманню будинку та прибудинкової території було надано у повному обсязі та належної якості, що підтверджується актами наданих послуг за вказаний період, укладеними між сторонами на виконання договору від 04 січня 2010 року № 10015.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 березня 2012 року у справі 2-10337/2011, що набрало законної сили, встановлено, що у будинку № 4 по вул. Івана Франка відсутнє гаряче водопостачання, оскільки в будинку власники квартир користуються газовими колонками, зокрема було встановлено, що в квартирі АДРЕСА_2 з 18 лютого 2003 року опалення та гаряче водопостачання здійснюється за рахунок газу.

Крім того, постановою Київського апеляційного суду від 25 квітня 2019 року у справі № 761/36944/15-ц також було встановлено, що в квартирі ОСОБА_1 встановлено окрема система газопостачання та котла опалюваного типу, яким вона здійснює опалення своєї квартири.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСББ «Івана Франка, 4» підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення частково не відповідають.

Відповідно до положень частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов`язує.

Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 13 цього Законом України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а тому факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.

Згідно з пунктами 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630), споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Згідно з пунктом 26 Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки, державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року № 1268 до Порядку було внесено зміни, а саме, передбачено, що відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води в окремих квартирах багатоквартирних будинків з ініціативи окремих споживачів не може бути здійснено, а відключення багатоквартирних будинків в цілому здійснюється з ініціативи усіх споживачів.

Згідно з пунктом 1.2 Порядку (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, призначає голову та затверджує її склад, затверджує положення про роботу комісії.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до комісії з письмовою заявою про відключення від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання, в якій зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.

У пунктах 2.3-2.7 Порядку визначено, що отримання технічних умов може виконуватись безпосередньо заявником або відповідно до договору проектною чи проектно-монтажною організацією. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником.

Проект також узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та постачання гарячої води виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи. Роботи з відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачаннявиконуються у міжопалювальний період. По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (додаток 4) і в десятиденний термін подається заявником до комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

Згідно з пунктом 2.6 Порядку, по закінченню робіт складається акт про відключення квартири від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до постійно діючої міжвідомчої комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання населенню послуг з централізованого теплопостачання.

Встановлено, що у матеріалах справи відсутній акт про відключення квартири АДРЕСА_2 від мереж централізованого теплопостачання, затверджений постійно діючою міжвідомчою комісією.

Відтак, процедура відключення від мереж централізованого опалення квартири АДРЕСА_2 була проведена відповідачем самовільно, з порушенням передбаченого законом порядку.

Вказані обставини підтверджуються також заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 липня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду м. Києва від 24 липня 2018 року, у справі № 761/45026/16-ц, яким позов ОСББ «Івана Франка, 4» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, у тому числі і за постачання теплової енергії, задоволено.

Зі змісту вказаних судових рішень убачається, що система опалення в квартирі відповідачки від загальнобудинкової системи теплопостачання будинку не відключалася і входить в розрахунок загальнобудинкового теплового навантаження. Газовий котел в квартирі ОСОБА_1 було встановлено, але без погодження відключення від централізованого теплопостачання.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню в частині вирішення позовних вимог ОСББ «Івана Франка, 4» про стягнення суми боргу за послуги з постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення та в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 не можуть вважатись законними й обґрунтованими і підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про стягнення суми боргу за послуги з постачання теплової енергії.

Відтак, з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Івана Франка, 4» підлягає стягненню сума боргу за послуги з постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення у розмірі 35 326 грн 61 коп., три відсотки річних у розмірі 1 353 грн 02 коп. та інфляційні втрати у розмірі 3 928 грн 27 коп.

За таких обставин вимоги зустрічного позову ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав стягнення суми боргу за послуги з постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Івана Франка, 4» задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року в частині вирішення позовних вимог об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Івана Франка, 4» про стягнення суми боргу за послуги з постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення та в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 скасувати.

Позовні вимоги об`єднання співвласників багатоквартирного будинку«Івана Франка, 4» про стягнення суми боргу за послуги з постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення задовольнити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Івана Франка, 4» про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Івана Франка, 4» суму боргу за послуги з постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення у розмірі 35 326 грн 61 коп., три відсотки річних у розмірі 1 353 грн 02 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 928 грн 27 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович