Постанова

Іменем України

16 червня 2023 року

м. Київ

справа № 761/48369/18

провадження № 61-12799св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мазепіна Валентина Георгіївна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Мостової Г. І., Березовенко Р. В., Гаращенка Д. Р., від 26 січня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування запису про державну реєстрацію прав власності та визнання права власності у порядку спадкування.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_6 , з яким вона перебувала у зареєстрованому шлюбі.

Після смерті чоловіка відкрилась спадщина, до складу якої входить: квартира АДРЕСА_1 , гаражний бокс на

АДРЕСА_2 (гараж НОМЕР_1 ), земельна ділянка, площею 0,010 га, на АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3221282801:01:004:0052, та земельна ділянка, площею 0,3600 га, за адресою: Зазимська сільська рада, Броварський район, Київська область, кадастровий номер 322128282800:02:004:0012. Вказане майно померлий ОСОБА_6 успадкував після своїх батьків:

ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після смерті ОСОБА_6 позивач, як спадкоємець за законом першої черги, звернулася до Третьої київської державної нотаріальної контори із заявою про відкриття спадкової справи, де оформила свої спадкові права на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . На інше спадкове майно у позивача були відсутні правовстановлюючі документи.

Натомість ОСОБА_1 стало відомо, що відповідач ОСОБА_2 , яка є рідною сестрою померлого ОСОБА_6 , у 2013 році прийняла спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батьків на земельну ділянку та гараж.

Посилаючись на те, що вона є спадкоємцем ОСОБА_6 , який після смерті батьків отримав у спадщину 1/2 частину земельної ділянки та гаражу, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_2 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазепіною В. Г. за спадковою справою № 6/2013, на гаражний бокс, загальною площею 34,6 кв. м, який розташований на

АДРЕСА_2 (гараж НОМЕР_1 );

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_2 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазепіною В. Г. за спадковою справою № 6/2013, на земельну ділянку, площею 0,010 га, розташовану на

АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3221282801:01:004:0052;

- скасувати запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на гаражний бокс, загальною площею 34,6 кв. м, який розташований на АДРЕСА_2 (гараж НОМЕР_1 ), вчинений на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом за спадковою справою № 6/2013;

- скасувати запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку, площею 0,010 га, розташованою на

АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3221282801:01:004:0052, вчинений на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом за спадковою справою

№ 6/2013;

- визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_6 на 1/2 частини гаражного боксу, загальною площею 34,6 кв. м, який розташований на

АДРЕСА_2 (гараж НОМЕР_1 );

- визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_6 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,010 га, розташованої на АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3221282801:01:004:0052.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області

від 19 жовтня 2020 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , видане 09 серпня 2014 року на ім`я ОСОБА_2 , на гаражний бокс № НОМЕР_1 в ГБК «Промінь», площею 34,60 кв. м, який розташований на АДРЕСА_2 , посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазепіною В. Г., зареєстроване в реєстрі за №1357.

Скасовано запис про державну реєстрацію права власності за

ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: гаражний бокс № НОМЕР_1 в ГБК «Промінь», площею 34,60 кв. м, який розташований на АДРЕСА_2 , номер запису про право власності: 6830506.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , видане 26 жовтня 2013 року на ім`я ОСОБА_2 на 1/2 частини земельної ділянки, яка розташована на території АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 3221282801:01:004:0052, посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Мазепіною В. Г., зареєстроване в реєстрі за № 2087.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , видане 26 жовтня

2013 року на ім`я ОСОБА_2 на 1/2 частини майна: земельної ділянки, яка розташована на території АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 3221282801:01:004:0052, посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Мазепіною В. Г., зареєстроване в реєстрі за №2083. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , їх син ОСОБА_6 постійно проживав разом з батьками та вважається таким, що прийняв спадщину.

Проте свідоцтва про право на спадкове майно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , були видані лише ОСОБА_2 , без урахування частки іншого спадкоємця - ОСОБА_6 . У той час, як

ОСОБА_2 , мала право лише на 1/3 частину спадщини після смерті ОСОБА_7 та на 1/2 частини спадщини після смерті

ОСОБА_8 . Як наслідок, позивач не змогла оформити свої спадкові права після смерті ОСОБА_6 .

Визнавши недійсними свідоцтва про право на спадщину, суд скасував і відповідний запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 .

Відмовляючи в задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на частину спадкового майна, суд першої інстанції вважав, що у цій частині позов є передчасним, оскільки після набрання рішенням суду законної сили ОСОБА_1 має право звернутися до нотаріальної контори для отримання свідоцтв про право на спадщину за законом. Крім того, суд врахував, що спадкова земельна ділянка наразі вибула із власності відповідача ОСОБА_2 та належить третім особами, до яких вимог у розглядуваній справі не пред`явлено, що додатково унеможливлює визнання за позивачем права власності на частину цієї ділянки.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 26 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 жовтня 2020 року в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданого 26 жовтня 2013 року на ім`я ОСОБА_2 на 1/2 частини майна: земельної ділянки, яка розташована на території АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 3221282801:01:004:0052, посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазепіною В. Г., зареєстроване в реєстрі за № 2083, скасовано.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач, звертаючись до суду з цим позовом, не заявляла вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , (спадкова справа № 5/2013), виданого 26 жовтня 2013 року на ім`я ОСОБА_2 на 1/2 частини майна: земельної ділянки, яка розташована на території АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 3221282801:01:004:0052, посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазепіною В. Г., зареєстроване в реєстрі за № 2083.

За таких обставин, частково скасовуючи рішення міськрайонного суду, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції ухвалив рішення щодо позовних вимог, які не були заявлені ОСОБА_1 .

Залишаючи без змін рішення міськрайонного суду в іншій частині, апеляційний суд погодився з висновками і мотивами, викладеними судом першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

16 грудня 2022 року ОСОБА_2 подаладо Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У травні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі ОСОБА_2 посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме розгляд справи за відсутності відповідача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 5

частини першої статті 411 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу у встановлений судом строк не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Зі спадкової справи № 5/2013 щодо майна ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено, що 02 вересня 2013 року із заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_2 - дочка померлої, яка повідомила, що іншим спадкоємцем був чоловік померлої

ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

26 жовтня 2013 року ОСОБА_2 видане свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину спадкового майна ОСОБА_7 - земельної ділянки, яка розташована на території АДРЕСА_3 , площею 0, 1000 га, кадастровий номер: 3221282801:01:004:0052. Спадкоємцем іншої 1/2 частини є ОСОБА_8 .

Зі спадкової справи № 6/2013 щодо майна ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено, що 09 жовтня 2013 року із заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_2 - дочка померлого, яка повідомила, що інших спадкоємців немає.

26 жовтня 2013 року ОСОБА_2 видане свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно ОСОБА_8 , яке складається з 1/2 частини земельної ділянки, яка розташована на території АДРЕСА_3 , площею 0, 1000 га, кадастровий номер: 3221282801:01:004:0052.

29 серпня 2014 року ОСОБА_2 видане свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_8 , яке складається із гаражного боксу № НОМЕР_1 в ГБК «Промінь», площею 34,60 кв. м, що розташований на АДРЕСА_2 , посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазепіною В. Г., зареєстроване в реєстрі за № 1357.

За відомостями від 10 грудня 2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 на праві власності належить гараж НОМЕР_1 , загальною площею 34,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , який на перебуває в іпотеці підставі договору іпотеки від 29 жовтня 2015 року.

Відповідно до даних Державного земельного кадастру, в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3221282801:01:004:0052, були сформовані земельні ділянки з кадастровими номерами: 322128801:01:004:0055, площею 0,0800 га, та 322128801:01:004:0056,

площею 0,0200 га.

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , який є сином ОСОБА_8 і

ОСОБА_7 , 20 серпня 2010 року був зареєстрований шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

04 березня 2011 року за заявою ОСОБА_1 у Третій київській державній нотаріальній конторі заведено спадкову справу № 112/2011 щодо майна померлого ОСОБА_6

28 листопада 2018 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .

З матеріалів спадкових справ № 5/2013 та № 6/2013 встановлено, що ОСОБА_6 за життя не звертався до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .

У період з 31 серпня 1972 року по 23 серпня 1989 року та з 15 травня

1991 року по 03 березня 2011 року ОСОБА_6 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

З матеріалів спадкових справ № 5/2013 та № 6/2013 встановлено, що спадкодавці ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до дня смерті також проживали за адресою: АДРЕСА_4 .

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), становить фундаментальний принцип, та має на увазі зокрема право на «усне слухання». При цьому право на публічний розгляд було б позбавлене сенсу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частинами першою та другою статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

З огляду на частину першу статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною першою статті 368 ЦК України визначено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За положеннями частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно з частинами другою, четвертою, п`ятою статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Відповідно до частин першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ОСОБА_2 посилалась на те, що апеляційний суд розглянув справу за її відсутності. При цьому жодних повідомлень про місце, дату і час судового засідання вона не отримувала.

Разом із тим з матеріалів справи вбачається, що ухвалою апеляційного суду від 03 серпня 2021 року розгляд справи було призначено на 04 жовтня

2021 року, про що ОСОБА_2 була повідомлена належним чином, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою, вказаною нею в апеляційній скарзі (т. 2, а.с. 209).

02 жовтня 2021 року ОСОБА_2 подала апеляційному суду клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 04 жовтня 2021 року.

Судове засідання 04 жовтня 2021 року не відбулося та було відкладено на

10 листопада 2021 року, а потім на 26 листопада 2021 року.

У судовому засіданні 26 листопада 2021 року апеляційний суд оголосив перерву до 26 січня 2022 року, про що було повідомлено учасників справи, зокрема і ОСОБА_2 , за адресою, вказаною нею в апеляційній скарзі, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 04 грудня 2021 року (т. 3, а.с. 14).

Однак в судове засідання 26 січня 2022 року ОСОБА_2 не з`явилась, про причини своєї неявки суд не повідомила, заяв про відкладення судового засідання не подавала.

У постановах від 18 січня 2023 року у справі № 752/24739/19, від 14 грудня 2022 року у справі № 758/168/18 Верховний Суд звертав увагу на презумпцію добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків.

У розглядуваній справі така презумпція заявником не спростована.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Отже апеляційний суд, керуючись положеннями статті 372 ЦПК України, мав передбачені законом підстави розглянути справу по суті за відсутності в судовому засіданні 26 січня 2022 року відповідача ОСОБА_2 , повідомленої про дату, час і місце розгляду справи належним чином.

Очевидно, що ОСОБА_2 , яка подала апеляційну скаргу на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 жовтня 2020 року, була обізнана про перебування справи на розгляді Київського апеляційного суду.

За висновками ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня

1989 року ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаній демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Доводи касаційної скарги про те, що справу розглянуто апеляційним судом за відсутності учасника справи - відповідача, який не був повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання, не знайшли свого підтвердження в ході касаційного перегляду, а отже відсутні передбачені пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України підстави для скасування постанови апеляційного суду.

Зважаючи на викладене, переглянувши оскаржене судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ОСОБА_2 без задоволення, а постанови Київського апеляційного суду від 26 січня 2022 року - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников