Постанова
Іменем України
30 січня 2023 року
м. Київ
справа № 761/6102/22
провадження № 61-10970св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу
за касаційною скаргою адвоката Дяденчука Анатолія Івановича як представника ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2022 року у складі судді Притули Н. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Кулікової С. В., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив розірвати шлюб, укладений між ним і ОСОБА_2 17 червня 1994 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Шевченківський районний суд м. Києва ухвалою від 10 березня 2022 року відмовив у відкритті провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 186 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що в провадженні Окружного суду Варшава - Прага вже перебуває справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 28 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2022 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю і обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву на неї та їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 02 листопада 2022 року, адвокат Дяденчук А. І. як представник ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 522/3693/19, від 18 березня 2020 року у справі № 645/4298/19, від 16 січня 2019 року у справі № 647/2413/15, від 24 липня 2020 року у справі № 357/12676/18, від 28 квітня 2021 року у справі № 378/1093/20; суди не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, адже не врахували, що сторони у справі є громадянами України, мають зареєстроване місце проживання в Україні, відповідно особистим законом подружжя є право України, а компетентним судом для вирішення спору про розірвання шлюбу - виключно суд України. Польський суд не є компетентним судом у цій справі, тому не може вирішувати спір про розірвання шлюбу між громадянами України.
Рішення суду про відмову у відкритті провадження у справі ухвалено за відсутності будь-яких належних доказів того, що в провадженні Окружного суду Варшава - Прага знаходиться справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, і ця справа прийнята судом до розгляду.
Поза увагою суду залишилася та обставина, що до Окружного суду Варшава -Прага звернулася ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 , а не навпаки, тобто процесуальний статус учасників спорів різний, що виключає можливість застосування пункту 3 частини першої статті 186 ЦПК України.
Визначаючи, матеріальне право якої держави підлягає застосуванню національним судом під час вирішення даного спору з іноземним елементом, слід керуватися правилами статей 60, 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» (далі - Закон № 2709-IV). Визначаючи, чи є у подружжя спільний особистий закон, необхідно враховувати положення частини першої статті 16 Закону № 2709-IV, відповідно до якої особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.
Позивач ОСОБА_1 є громадянином України, вказана обставина не заперечувалась сторонами під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій. Відповідач ОСОБА_2 у цій справі не бере участі як іноземець, оскільки вона є громадянкою України в розумінні Закону України «Про громадянство України». Незважаючи на наявність у ОСОБА_2 громадянства іншої держави, у правових відносинах з Україною вона визнається громадянкою України.
Саме такий висновок щодо застосування пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про громадянство України» викладений у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 522/3693/19.
Положеннями Договору між Україною і Республікою Польщею про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, який ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року № 3941-XII, врегульовано порядок вирішення справ в галузі сімейного права, зокрема, розірвання шлюбу. Розірвання шлюбу проводиться згідно із законодавством тієї Договірної Сторони, громадянами якої є подружжя в момент порушення справи (п. 1 Договору).
Вказаний Договір не передбачає компетенцію польського суду вирішувати спір про розірвання шлюбу між громадянами України, а навпаки імперативно вказує на юрисдикцію українського суду у даному спорі.
08 грудня 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Плагун Л. С. як представника ОСОБА_2 на касаційну скаргу, мотивований законністю і обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень, адже суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до конституційно встановленого в Україні примату міжнародного права над нормами національного законодавства у цій справі слід, насамперед, керуватися нормами Договору між Україною і Республікою Польщею про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, який ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року № 3941-XII. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» ця справа відноситься до категорії справ з іноземним елементом, оскільки відповідач ОСОБА_2 з листопада 2013 року має громадянство Республіки Польщі і постійно проживає у цій країні, що підтверджено в офіційному порядку; обидва члени подружжя (і позивач ОСОБА_1 , і відповідач ОСОБА_2 ), і їхні сини, які також є громадянами Республіки Польщі, понад 20 років постійно проживають тільки в Республіці Польщі, що підтверджується належними письмовими доказами, долученими до матеріалів справи і саме з цією країною і позивач, і відповідач мають триваючий постійний зв`язок.
Місце реєстрації ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в Україні не є місцем їхнього постійного проживання, тоді як з Республікою Польщею їх пов`язують місце роботи, місце навчання/роботи їхніх синів, придбане ними у Польщі житло, транспорті засоби, інше рухоме майно тощо.
Інформація про те, що справа № ІС 248/22 за заявою ОСОБА_2 проти ОСОБА_1 про розірвання шлюбу з 09 лютого 2022 року перебуває на розгляді в Окружному суді Варшава - Прага (Республіка Польща), надійшла до Шевченківського районного суду м. Києва 09 березня 2022 року, до прийняття судом рішення про відкриття провадження у цій справі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2022 року відкрито касаційне
провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої
інстанції.
25 листопада 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
17 червня 1994 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб.
09 лютого 2022 року ОСОБА_2 подала до Окружного суду Варшава -Прага у Варшаві позов до ОСОБА_1 про розлучення.
Згідно з інформацією про стан розгляду справи про розлучення між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 позов подано 09 лютого 2022 року та зареєстровано за номером справи ІС 248/22.
Додатково представник відповідача надав інформацію від 23 травня 2022 року про стан розгляду справи про розлучення між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , згідно з якою справу прийнято та зареєстровано 09 лютого 2022 року, копію позову надіслано відповідачу та отримано відзив на позовну заяву. Наразі сторони очікують призначення дати судового засідання.
Крім цього, представник ОСОБА_1 надав, зокрема, лист, адресований Окружному суду Варшава - Прага у Варшаві, згідно з яким 26 квітня 2022 року ОСОБА_1 отримав ухвалу суду про зобов`язання надати інформацію щодо стадії розгляду справи № 761/6102/22 в Шевченківському районному суді м. Києва, що свідчить про обізнаність ОСОБА_1 про перебування на розгляді Окружного суду Варшава - Прага у Варшаві справи за позовом ОСОБА_2 , а також що ОСОБА_1 бере участь у розгляді зазначеної справи.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Згідно зі статтею 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згоду на обов`язковість якого надано Верховною Радою України.
У міжнародному праві категорія «підсудність» застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності.
Вирішуючи питання про підсудність справ з іноземним елементом, суди України відповідно до статей 2 497 ЦПК України повинні керуватися нормами Закону України «Про міжнародне приватне право» та нормами відповідних міжнародних договорів.
Закон № 2709-IV встановлює порядок урегулювання приватно-правових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом (пункт 3 частини першої статті 1, статті 75 -77 Закону).
У пункті 2 частини першої статті 1 Закону № 2709-IV встановлено, що іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:
- хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;
- об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;
- юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Оскільки ОСОБА_2 є громадянкою і України, і Республіки Польща, та постійно проживає на території Республіки Польщі, що не заперечує позивач у цій справі, ця справа є справою з іноземним елементом.
Положеннями статей 60, 63 Закону № 2709-IV встановлено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином.
Відповідно до статті 26 Договору між Україною і Республікою Польщею про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, який ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року № 3941-XII, розірвання шлюбу проводиться згідно з законодавством тієї Договірної Сторони, громадянами якої є подружжя в момент порушення справи.
Якщо в момент порушення справи один з подружжя є громадянином однієї Договірної Сторони, а другий - громадянином іншої Договірної Сторони, розірвання шлюбу проводиться згідно з законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої вони мають місце проживання. Якщо один з подружжя має місце проживання на території однієї Договірної Сторони, а другий - на території іншої Договірної Сторони, застосовується законодавство тієї Договірної Сторони, орган якої порушив справу.
У справах про розірвання шлюбу у випадку, передбаченому в пункті 1, компетентним є орган тієї Договірної Сторони, громадянами якої є подружжя в момент порушення справи.
Відповідно до статті 75 Закону № 2709-IV підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.
Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що передбачено частиною другою статті 75 Закону № 2709-IV, а також пунктом 3 частини першої статті 186 ЦПК України (принцип lis alibi pendens).
Встановивши, що з 09 лютого 2022 року у провадженні Окружного суду Варшава - Прага у Варшаві знаходиться справа № ІС 248/22 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про відмову у відкритті провадження у справі є законним та обґрунтованим.
Доводи касаційної скарги про те, що, отримавши громадянство іншої країни, ОСОБА_2 автоматично не втратила українського громадянства, тому вона мала право на цей позов в Україні, не спростовують висновків судів, адже суди встановили, що вона подала до Окружного суду Варшава - Прага позов до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу 09 лютого 2022 року, тобто до подання ним 21 лютого 2022 року аналогічного позову до Шевченківського районного суду м. Києва.
Інші доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують, зводяться до незгоди з ними та тлумачення норм законів на власний розсуд.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу адвоката Дяденчука Анатолія Івановича як представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов