ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 761/7809/19

провадження № 51-3845 км 22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року стосовно

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця м. Лебедин Сумської області,

який проживає за адресою:

АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Шевченківський районний суд м. Києва ухвалою від 07 червня 2022 року закрив кримінальне провадження № 12018100100012654 від 30 листопада 2018 року стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування.

Прокурор, не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, оскаржив її до суду апеляційної інстанції.

07 вересня 2022 року ухвалою Київського апеляційного суду рішення суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційну скаргу прокурора- без задоволення.

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні 01 грудня 2018 року в м. Києві незакінченого замаху на таємне, повторне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у інше приміщення.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухвалою апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить її скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно погодився з висновками місцевого суду про необхідність закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування. Посилається на те, що обвинувальний акт вперше був направлений до місцевого суду в межах строку досудового розслідування, проте ухвалою цього ж суду від 17 січня 2020 року був повернутий прокурору. Вважає, що після складання прокурором перший раз обвинувального акту і направлення його до суду перебіг строку досудового розслідування кримінального провадження припиняється, оскільки досудове розслідування вже закінчено, і строк досудового розслідування після цього не має обраховуватись, незалежно від того скільки разів суд повернув прокурору обвинувальний акт.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав доводи касаційної скарги, просив скасувати оскаржуване судове рішення і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.

Згідно з приписами статей 370 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. Судове рішення повинно бути ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.

При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України.

Таким чином, закон вимагає від суду проаналізувати всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке згідно зі ст. 438 КПК України тягне за собою скасування судового рішення.

Колегія суддів касаційного суду уважає, що суд апеляційної інстанції вказаних вимог закону при перегляді ухвали суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 за апеляційною скаргою прокурора дотримався не в повній мірі.

Так, Шевченківський районний суд м. Києва ухвалою від 07 червня 2022 року у підготовчому судовому засіданні задовольнив клопотання сторони захисту та закрив кримінальне провадження № 12018100100012654 від 30 листопада 2018 року стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, прокурор звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, із наведенням відповідних обґрунтувань, просив оскаржуване судове рішення скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор, зокрема, посилався на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України через порушення строків досудового розслідування, не врахувавши того, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 вперше було скеровано на адресу суду 21 січня 2019 року, тобто в межах строку, визначеного ст. 219 КПК України, що свідчить про закінчення стадії досудового розслідування, який постановою цього ж суду від 17 січня 2020 року було повернуто прокурору через його невідповідність вимогам КПК України. Зазначав про те, що повторне направлення прокурором обвинувального акту (27 листопада 2020 року) до суду не впливає на строк досудового розслідування, оскільки вперше його подано у межах цього строку, а тому період з 17 січня по 27 листопада 2020 року не входить до строку досудового розслідування. Крім того, вказував на те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про закриття кримінального провадження, безпосередньо не дослідив усіх доказів щодо перебігу строку досудового розслідування.

Однак суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції, належним чином доводів апеляційної скарги прокурора не перевірив, не навів переконливих мотивів для їхнього спростування та не зазначив підстави, через які залишив її без задоволення.

Зокрема, суд апеляційної інстанції не навів достатньо чіткого обґрунтування своєї позиції про закінчення строків досудового розслідування, попри доводи прокурора про своєчасне звернення з обвинувальним актом вперше та відсутність в КПК України норм, які б передбачали поновлення строків досудового розслідування після повернення обвинувального акту.

Суд апеляційної інстанції при викладенні своєї позиції фактично обмежився лише цитуванням положень кримінального процесуального закону та констатацією правильності висновків суду першої інстанції, що не свідчить про ретельність і ґрунтовність підходу суду до виготовлення судового рішення під час апеляційного перегляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 .

Наведене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги ст. 419 КПК України при розгляді апеляційної скарги прокурора, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону (ч. 1 ст. 412 КПК України), яке відповідно до вимог п. 1 ч.1 ст. 438 цього Кодексу є підставою для скасування судового рішення у касаційному порядку.

Тому касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду стосовно ОСОБА_6 - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати викладене,ретельно перевірити доводи, наведені в апеляційній скарзі, дати на них вичерпні відповіді й постановити законне та обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Керуючись статтями 441 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року стосовно ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3