Постанова

Іменем України

13 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 761/8860/17

провадження № 61-3619св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., СімоненкоВ.М.,

учасники справи:

позивач Національний університет оборони України імені Івана Черняховського,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 вересня 2018 року у складі судді Піхур О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Сержанюка А. С., Сліпченка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року Національний університет оборони України імені Івана Черняховського звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виселення з гуртожитку.

Позовна заява мотивована тим, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 без достатніх правових підстав проживають у кімнаті 304 на АДРЕСА_1 . Вказав, що рішення про виділення відповідачам кімнати в гуртожитку адміністрацією університету не приймалося, ордер на вселення не видавався, а тому у них не виникло права на вселення та користування зазначеною кімнатою. Крім того, відповідачі відмовляються добровільно звільнити займане приміщення у гуртожитку.

Позивач просив суд виселити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з кімнати 304 гуртожитку Національного університету оборони України імені Івана Черняховського за адресою: АДРЕСА_1 , без надання іншого жилого приміщення в гуртожитку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 вересня 2018 року позов задоволено.

Виселено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з кімнати АДРЕСА_2 без надання іншого житлового приміщення.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Національного університету оборони України імені Івана Черняховського судовий збір в розмірі 800,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Національного університету оборони України імені Івана Черняховського судовий збір в розмірі 800,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач довів факт самовільного зайняття спірної кімнати відповідачами та проживання останніх у вказаній кімнаті без достатніх правових підстав.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов задоволено. Виселено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з кімнати 304 гуртожитку Національного університету оборони України імені Івана Черняховського за адресою: АДРЕСА_1 , без надання іншого жилого приміщення в гуртожитку.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Національного університету оборони України імені Івана Черняховського судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 800,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Національного університету оборони України імені Івана Черняховського судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 800,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідачі у 2008 році повторно заселилися у спірне приміщення без достатніх правових підстав, тим самим порушили право власності позивача, у зв`язку з чим підлягають виселенню без надання їм іншого жилого приміщення відповідно до положень частини третьої статті 116 ЖК Української РСР.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд за підсудністю.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

У березні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що батько відповідача військовий пенсіонер ОСОБА_1 на підставі розпорядження Солом`янської у м. Києві державної адміністрації у січні 2004 року отримав службову квартиру АДРЕСА_3 для тимчасового приживання на родину з 4-з чоловік, однак ОСОБА_2 не втратив право на проживання у спірній кімнаті гуртожитку, оскільки після виключення квартири АДРЕСА_3 із числа службових, ОСОБА_2 в список осіб, на яких розподілено квартиру, не потрапив та немає відношення до цієї квартири; іншого житла крім кімнати в гуртожитку на АДРЕСА_4 відповідач не має, вселився в кімнату гуртожитку на законних підставах у 2001 році, з кімнати не виселявся, а тому повторного вселення не було; житлом від Міністерства оборони України не забезпечений та перебуває на черзі квартирного обліку для поліпшення житлових умов; виселення військовослужбовця без надання іншого житлового приміщення порушує норми чинного законодавства; справу розглянуто без участі житлової комісії гарнізону м. Києва, Київського квартирно-експлуатаційного управління, Міністерства оборони України; висновки суду про те. що ОСОБА_2 не навчався та не проходив службу в університеті є помилковими.

У квітні 2019 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому Національний університет оборони України імені Івана Черняховського просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін, оскільки відповідачі зайняли кімнату у гуртожитку без рішення житлової комісії про виділення їм цієї кімнати, без видачі спеціального ордера на вселення, на час вселення у кімнату відповідачі військову службу не проходили, в університеті не навчалися та не були пов`язані трудовими відносинами, тобто правових підстав для проживання у гуртожитку немає.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що у 2001 році начальником Національної академії оборони України Ніколайчуку Г. Н. видано лист на заселення від 09 квітня 2001 року в гуртожиток за адресою: АДРЕСА_5 на сім`ю з п`ятьох осіб (а. с. 63).

Будівля на АДРЕСА_4 є гуртожитком, що знаходиться у військовому містечку № НОМЕР_1 , і знаходиться на балансі Національної академії оборони України, що підтверджується розпорядженням Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 22 квітня 2009 року № 360, листом Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 17 липня 2007року № 09/55-5230, довідкою Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України від 25 січня 2008 року № 303/25/1-136 (а. с. 9, 9-зворот, 10).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1089 Національна академія оборони України реорганізована в Національний університет оборони України та є юридичною особою згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а. с.11, 12).

Відповідно до довідки Національного університету оборони України імені Івана Черняховського від 19 січня 2017 року № 437/71/39 в кімнаті АДРЕСА_6 мешкають ОСОБА_1 та його син ОСОБА_2 (а. с. 4).

ОСОБА_1 не навчався, не працював та військову службу в Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського не проходив (довідка Національного університету оборони України імені Івана Черняховського від 08лютого 2017 року № 182/4/304 а. с. 5).

Відповідно до довідки житлової комісії гарнізону м. Києва від 02 лютого 2017року № 15 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на теперішній час, в списках осіб, які потребують поліпшення житлових умов в гарнізоні м. Києва не перебувають (а. с. 6).

ОСОБА_1 згідно з ордером від 21 січня 2004 року № 00388 отримав трикімнатну службову квартиру АДРЕСА_3 на родину (він, дружина ОСОБА_3 , дочка ОСОБА_4 , син ОСОБА_2 , а. с. 92).

Суд апеляційної інстанції встановив, що у 2001 році начальником Національної академії оборони України генерал-лейтенантом Толубко В. Б. ОСОБА_1 було видано лист-заселення в гуртожиток за адресою: АДРЕСА_5 , склад сім`ї 5 (а. с.63), а тому у 2001 році були законні підстави длявселення відповідачів у спірне приміщення.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 набувши у березні 2004 року право користування трикімнатною квартирою АДРЕСА_3 втратили право користування спірним приміщенням у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_7 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані ірозгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи вкасаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Гуртожитки використовуються для тимчасового проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання (стаття 127 ЖК УРСР).

Відповідно до частин першої та другої статті 9 ЖК УРСР громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 58 ЖК УРСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Відповідно до частин першої, другої статті 64 ЖК УРСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Суд апеляційної інстанції встановивши, що у 2004 році держава виконала свій обов`язок та забезпечила ОСОБА_1 та його родину: дружину ОСОБА_3 , дочку ОСОБА_4 та сина ОСОБА_2 , житлом трикімнатною службовою квартирою АДРЕСА_3 , дійшов обґрунтованого висновку про те, що підстави для проживання відповідачів у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_7 відсутні.

Відповідно до пункту 5.2. Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України від 30 листопада 2011 року № 737 жила площа в гуртожитках надається військовослужбовцям на час проходження служби в цьому населеному пункті рішенням КЕВ (КЕЧ) району за клопотанням командира військової частини.

Порядок надання жилої площі в гуртожитку підприємства, правила користування гуртожитками та їх утримання регулюються Примірним положенням про гуртожиток, затвердженим Радою Міністрів Української РСР від 03 червня 1986 року № 208.

Пунктом 6 Примірного положення про гуртожиток встановлено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає особі ордер за формою згідно з додатком, який є єдиним документом, що підтверджує право вселення на надану жилу площу в гуртожитку. Ордер зберігається у особи, яка вселяється на жилу площу в гуртожитку, протягом усього строку її проживання у гуртожитку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про виселення відповідачів, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачі у 2008 році повторно заселились у спірне жиле приміщення без достатньої правової підстави, оскільки вселившись повторно у гуртожиток ОСОБА_2 вважав правовою підставою для заселення в гуртожиток лист на заселення від 09 квітня 2001 року.

Враховуючи частину третю статті 116 ЖК УРСР, особи, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Колегія суддів звертає увагу, що житлові права відповідачів захищені наданням їм окремої квартири у 2004 році відповідно до норми потреби, а вселення без законних підстав до гуртожитку у 2008 році житлових прав на приміщення не створило.

Зазначений висновок узгоджується із з усталеною практикою Європейського суду з прав людини про те, що втручання держави в право власності на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), оскільки виселення відповідачів у цій справі з житла без надання іншого житлового приміщення є втручанням у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, що здійснене відповідно до закону, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві, та таке виселення відповідачів є пропорційним у контексті відповідних принципів статті 8 Конвенції.

Доводи касаційної скарги про те, що батько відповідача є військовим пенсіонером, а ОСОБА_2 навчався в університеті та є таким, що проходить службу на підприємстві, установі, організації Міністерства оборони України, яке є власником гуртожитку, а тому не може бути виселений без надання іншого жилого приміщення є необґрунтованими, оскільки Національний університет оборони України імені Івана Черняховського є окремою юридичною особою (а.с.11)

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

При вирішенні справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2019 року зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року до закінчення касаційного провадження, слід поновити виконання цього судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 436 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко