ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 761/8893/22

провадження № 61-507св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_2 ,

розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Болотова Є. В., Сушко Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Історія справи

30 червня 2022 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Савицький О. А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу від 23 травня 2022 року, про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей, на підставі статей 180-184 191 СК України та керуючись статями 133 141 161-163 167 168 430 ЦПК України, наказав стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходів), щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 травня 2022 року і до досягнення найстаршою дитиною, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

09 червня 2023 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу від 30 червня 2022 року, виданого у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 червня 2023 року відкрито провадження за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу від 30 червня 2022 року, виданого у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 листопада 2023 року заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу від 30 червня 2022 року, виданого у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей, задоволено.

Скасовано судовий наказ № 761/8893/22 від 30 червня 2022 року, виданий Шевченківським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходів), щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 травня 2022 року і до досягнення найстаршою дитиною, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відмовлено ОСОБА_1 у видачі судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей.

Відмовлено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в задоволенні заяв про постановлення окремої ухвали.

Постановою Київського апеляційного суду від 30 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 02 листопада 2023 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 02 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 вересня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей.

15 жовтня 2024 року до Київського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення у справі додаткового рішення, у якому заявник просив суд ухвалити додаткове рішення стосовно вимоги щодо скасування ухвали Шевченківського районного суду м.Києва від 13 червня 2023 року, яка не ґрунтується на вимогах закону, зокрема, що заява має відповідати пункту 5 частини другої та пункту 3 частини третьої статті 426 ЦПК України.

При ухваленні додаткового рішення просив відобразити в додатковому рішенні наступне: нововиявлену обставину, що не була встановлена судом та не була і не могла бути відома ОСОБА_2 на час розгляду справи, дату відкриття/встановлення нововиявленої обставини, що не була встановлена судом та не була і не могла бути відома ОСОБА_2 на час розгляду справи доказ, що підтверджує наявність нововиявленої обставини, що не була встановлена судом та не була і не могла бути відома ОСОБА_2 на час розгляду справи.

Свою заяву обґрунтував тим, що 30 вересня 2024 року Київським апеляційним судом було прийнято постанову, в резолютивній частині якого відсутнє рішення суду стосовно вимоги про скасування ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 13 червня 2024 року.

Вказував, що Київським апеляційним судом не досліджувалися докази, що підтверджують наявність нововиявлених або виключних обставин, дату їх відкриття або встановлення.

Дата відкриття або встановлення нововиявлених обставин впливає на процесуальні строки, які встановлені законом для звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, однак Київським апеляційним судом не відображено в постанові від 30 вересня 2024 року, чи були відомі ОСОБА_2 обставини, на які вона посилалася як на нововиявлені, до отримання нею ухвали Верховного Суду від 23 травня 2023 року.

З мотивувальної частини постанови Київського апеляційного суду неможливо зрозуміти, які саме нововиявлені обставини не були відомі ОСОБА_2 на час розгляду справи, включаючи дату відкриття або встановлення нововиявлених обставин, з посиланням на докази, що підтверджують наявність нововиявлених або виключних обставин.

В постанові лише зазначено, що ОСОБА_2 , звернулась 09 червня 2023 року із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами відразу після отримання нею ухвали Верховного Суду від 23 травня 2023 року, якою їй було відмовлено у відкритті касаційного провадження.

В постанові Київського апеляційного суду не відображено про які нововиявлені обставини заявнику стало відомо з ухвали Верховного Суду від 23 травня 2023 року.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 грудня 2024 року відмовлено в прийнятті додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 02 листопада 2023 року у справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу від 30 червня 2022 року, виданого у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що доводи заяви ОСОБА_1 не є підставою для ухвалення додаткового рішення, оскільки заперечення на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 13 червня 2023 року були досліджені та розглянуті судом під час прийняття постанови від 30 вересня 2024 року.

Крім того, апеляційний суд вважав за необхідне зазначити, що ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 30 вересня 2024 року.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 грудня 2024 року, сформованою в системі «Електронний суд».

В касаційній скарзі заявник просив скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції ухваленаз порушенням норм процесуального права.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2025 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

06 лютого 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею вказаною нормою; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Додаткове рішення суду - це такий акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог його повноти. Додаткове рішення суду ухвалюється тоді, коли суд не вирішив усі заявлені вимоги у справі або не розв`язав окремі процесуальні питання.

Суд не вправі під виглядом додаткового рішення змінити зміст рішення або вирішити нові питання, що не досліджувалися в судовому засіданні.

Згідно з частиною першою статті 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів (стаття 209 ЦПК України).

Таким чином, цивільним процесуальним законодавством передбачено можливість ухвалення додаткового судового рішення саме після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав, ніж ті, що передбачені статтею 270 ЦПК України, суд відмовляє у задоволенні заяви.

Ураховуючи, що заперечення на ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 13 червня 2023 року були досліджені та розглянуті судом під час ухвалення постанови Київським апеляційним судом від 30 вересня 2024 року, тому обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про відмову в ухваленні додаткового рішення.

При цьому апеляційний суд правильно вказав на те, що ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 30 вересня 2024 року.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанцій постановлена ухвала з порушенням норм процесуального права.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 23 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов