№ 766/11876/16-а - Судова практика України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 року

Київ

справа №766/11876/16-а

адміністративне провадження №К/9901/15906/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року (Милосердний М.М., Лук`янчук О.В., Ступакова І.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Херсонської міської ради про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Херсонської міської ради (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача "Про висловлення недовіри голові постійної комісії міської ради з питань містобудування, архітектури та регулювання земельних відносин - ОСОБА_1" від 31 серпня 2016 року № 346.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що є депутатом Херсонської міської ради сьомого скликання. Рішенням Херсонської міської ради від 18 грудня 2015 року №4 його обрано на посаду голови постійної комісії з питань містобудування, архітектури та регулювання земельних відносин. 31 серпня 2016 року Херсонська міська рада прийняла рішення за №346 «Про висловлення недовіри голові постійної комісії міської ради з питань містобудування, архітектури та регулювання земельних відносин ОСОБА_1», яке позивач вважає незаконним та таким, що суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Статуту територіальної громади міста Херсона та Положенню про постійні комісії Херсонської міської ради. Вважає, що прийняте рішення порушує права позивача як депутата Херсонської міської ради та безпідставно позбавляє його можливості здійснювати повноваження голови постійної комісії.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 30 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про недотримання Херсонською міською радою при прийнятті спірного рішення від 31 серпня 2016 року № 346 процедури його прийняття всупереч вимог частини другої статті 19 Конституції України, частини третьої статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 27 Регламенту Херсонської міської ради VІІ скликання, затвердженого Рішенням Херсонської міської ради від 02.12.2015 року № 2, що є підставою для визнання оскаржуваного рішення незаконним та його скасування.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року скасовано постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 30 листопада 2016 року та прийнято нову про відмову у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення № 346 від 31 серпня 2016 року прийнято Херсонською міською радою на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Апеляційний суд зазначив, що Херсонська міська рада, в силу своїх виключних повноважень, розглянула рішення постійної комісії з питань містобудування, архітектури та регулювання земельних відносин від 22 червня 2016 року № 33 та від 06 липня 2016 року № 35 та правомірно прийняла рішення про висловлення недовіри голові ОСОБА_1 , яке затверджено, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" і визначає виключну компетенцію міських рад прийняття такого рішення.

При цьому апеляційний суд сказав, що постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 29 липня 2016 року, що набрала законної сили згідно постанови Апеляційного суду Херсонської області 21 вересня 2016 року у справі № 766/6067/16-п позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-7 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу (а.с. 80-87).

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Скаргу обґрунтовує доводами, аналогічними викладеним у позовній заяві.

Зазначає, що припинення повноважень голови комісії є зміною її складу і відноситься до компетенції міської ради, яка в своєму Регламенті встановила порядок такого припинення.

Зокрема вказує, що на підставі частини п`ятнадцятої статті 47 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено прийняття Положення про постійні комісії, яке визначає порядок роботи постійних комісій та інші питання, пов`язані із їх діяльністю. Відповідне Положення затверджено Херсонською міською радою 08 грудня 2015 року Рішенням №3.

Проте, всупереч вказаному положенню відповідачем порушена процедура прийняття спірного рішення, оскільки відповідно до частини четвертої статті 7 Положення про постійні комісії у разі систематичного невиконання головою постійної комісії покладених на нього обов`язків та порушення ним Регламенту міської ради VII скликання, цього Положення, третина від загального складу депутатів міської ради може виказати обґрунтовану недовіру голові постійної комісії. Рішення про це підлягає затвердженню міською радою. В разі затвердження такого рішення розпочинається процедура висунення кандидата на посаду голови постійної комісії та його затвердження за правилами, встановленими Регламентом міської ради.

Скаржник вказує, що статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" закріплює перелік повноважень саме міської ради під час її сесій та пленарних засідань. До повноважень ради належить висловлення недовіри лише міському голові (пункт 10 частини першої статті 26 Закону). Висловлення недовіри депутату ради не належить до компетенції ради.

Крім того, вказав, що рада має право змінювати склад постійної комісії, але права увільняти від виконання обов`язків не має.

При цьому, на переконання скаржника, судом апеляційної інстанції не встановлено доказів дотримання відповідачем процедури прийняття спірного рішення.

Не зважаючи на вимогу КАС про те, що саме відповідач має довести обґрунтованість свого рішення, суд апеляційної інстанції лише процитував спірне рішення та зробив помилковий висновок про його обґрунтованість.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на правомірність прийняття рішення судом апеляційної інстанції та відсутність підстав для його скасування.

Рух касаційної скарги

Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України ухвалою від 27 квітня 2017 року відкрив касаційне провадження на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року.

15 березня 2018 року касаційні скарги передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Стрелець Т.Г., (суддя-доповідач) Білоус О.В., Желтобрюх І.Л.

За результатом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Загороднюк А.Г. (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Соколов В.М.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Рішенням Херсонської міської ради від 18 грудня 2015 року № 4 позивача обрано на посаду голови постійної комісії з питань містобудування, архітектури та регулювання земельних відносин.

22 червня 2016 року Рішенням постійної комісії з питань містобудування, архітектури та регулювання земельних відносин, оформленим протоколом № 33 визнано дії голови постійної комісії ОСОБА_1, щодо представлення інтересів комісії на координаційній раді, такими, що не відповідають рішенням Комісії та такими, що порушують вимоги Регламенту Херсонської міської ради VII скликання, затвердженого рішенням Херсонської міської ради від 02 грудня 2015 року № 2, Положення про постійні комісії міської ради VII скликання, затвердженого рішенням міської ради від 08 грудня 2015 року № 3, частини 8 статті 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та рекомендовано міській раді затвердити недовіру голові постійної комісії.

24 червня 2016 року на пленарному засіданні VIIІ сесії міської ради VII скликання оголошено подання депутатів міської ради, щодо висловлення недовіри голові постійної комісії міської ради з питань містобудування, архітектури та регулювання земельних відносин ОСОБА_1, у зв`язку із неналежним виконанням обов`язків голови. Запропоновано на наступному пленарному засіданні розглянути відповідний проект рішення міської ради.

24 червня 2016 року на засіданні сесії міської ради оголошено про наявність 25 підписів депутатів міської ради щодо висловлення недовіри позивачу.

06 липня 2016 року постійна комісія з питань містобудування, архітектури та регулювання земельних відносин рекомендувала визнати дії голови комісії, як такі що порушують норми Регламенту Херсонської міської ради VII скликання та статті 65, 67 Закону України "Про запобігання корупції", а також виразити недовіру голові постійної комісії ОСОБА_1 . Також Херсонській міській раді пропонувалось затвердити недовіру голові постійної комісії ОСОБА_1

31 серпня 2016 року Херсонською міською радою прийнято рішення №346 "Про висловлення недовіри голові постійної комісії Херсонської міської ради з питань містобудування, архітектури та регулювання земельних відносин ОСОБА_1 ..", яким вирішено: - висловити недовіру депутату ОСОБА_1 , як голові постійної комісії міської ради з питань містобудування, архітектури та регулювання земельних відносин; - увільнити депутата міської ради ОСОБА_1 від виконання обов`язків голови постійної комісії міської ради з питань містобудування, архітектури та регулювання земельних відносин.

Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання утворення і ліквідація постійних та інших комісій ради, затвердження та зміна їх складу, обрання голів комісій.

Згідно з частин першої та другої статті 47 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування Україні» постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету. Постійні комісії обираються радою на строк її повноважень у складі голови і членів комісії. Всі інші питання структури комісії вирішуються відповідною комісією.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що перелік, функціональна спрямованість і порядок організації роботи постійних комісій визначаються регламентом відповідної ради та Положенням про постійні комісії, що затверджується радою з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" щодо реалізації повноважень ради у здійсненні державної регуляторної політики постійними комісіями відповідної ради.

Статтею 27 Регламенту Херсонської міської ради VІІ скликання, затвердженого рішенням Херсонської міської ради від 02 грудня 2015 року № 2, встановлено, що обрання голів постійних комісій міської ради здійснюється за процедурою погоджень цього питання в порядку, встановленому цим Регламентом, з урахуванням пропозицій депутатських фракцій щодо їх пропорційного представництва, за погодженням із кандидатами на посади голів постійних комісій.

У разі внесення на сесії погодженого з депутатськими фракціями списку голів постійних комісій, за процедурним рішенням ради, голосування здійснюється за списком у цілому. При цьому обговорення кандидатур на пленарному засіданні не здійснюється.

Список для обрання голів постійних комісій ради повинен містити: назви усіх постійних комісій, прізвища, імена та по батькові кандидатів на посади голів; дані про їх партійну належність; назви фракцій, які висунули відповідних кандидатів.

У разі коли голосування за списком голів постійних комісій не забезпечило їх обрання, подальша процедура внесення кандидатур і здійснення голосування визначається згідно з правилами, встановленими цим Регламентом.

Третина від загального складу депутатів міської ради може висловити обґрунтовану недовіру голові постійної комісії (тимчасової контрольної комісії). Рішення про це підлягає затвердженню міською радою. В разі затвердження такого рішення, розпочинається процедура висунення кандидата на посаду голови постійної комісії та його затвердження за правилами, встановленими цим Регламентом.

Всі інші питання структури комісії вирішуються відповідною комісією.

Відповідно до Положення про постійні комісії міської ради VII скликання, затвердженого рішенням міської ради від 08 грудня 2015 року № 3 «Про утворення постійних комісій міської ради VII скликання та затвердження Положення про них» (далі - Положення), утворено 10 постійної комісії міської ради та затверджено Положення про них». Статтею 1 Положення визначено, що постійні комісії міської ради (далі - постійні комісії) є органами міської ради, що обираються з числа її депутатів для вивчення, попереднього розгляду й підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради. Постійні комісії є підзвітними раді та відповідальними перед нею. Статтею 3 Положення визначено, що постійні комісії обираються міською радою, відповідно до заяв депутатів міської ради, поданих на ім`я міського голови, на строк її повноважень у складі голови і членів комісії. Депутат міської ради повинен входити до складу однієї з постійних комісій, та не може бути членом двох постійних комісій міської ради одночасно.

Згідно з статтею 7 Положення про комісії, організація роботи постійної комісії покладається на голову комісії, який обирається радою на її пленарному засіданні відкритим голосуванням більшістю депутатів від загального складу ради. Голова постійної комісії: скликає і веде засідання комісії', підписує протоколи, висновки та рекомендації комісії, організовує підготовку необхідних матеріалів на засідання комісії, дає доручення членам комісії'.

Відповідно до частини 4 зазначеної статті, у разі систематичного невиконання головою постійної комісії покладених на нього обов`язків та порушення ним Регламенту міської ради II скликання, цього Положення, третина від загального складу депутатів міської ради може виказати обґрунтовану недовіру голові постійної комісії'. Рішення про це підлягає затвердженню міською радою. В разі затвердження такого рішення, розпочинається процедура висунення кандидата на посаду голови постійної комісії та його затвердження за правилами, встановленими Регламентом міської ради.

Відповідно до статті 27 Регламенту, статті 7 Положення про комісії, третина від загального складу депутатів міської ради може висловити обґрунтовану недовіру голові постійної комісії (тимчасової контрольної комісії). Рішення про це підлягає затвердженню міською радою. В разі затвердження такого рішення, розпочинається процедура висунення кандидата на посаду голови постійної комісії та його затвердження за правилами, встановленими цим Регламентом.

Відповідно до частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Предметом оскарження у цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень.

Одним із критеріів оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень є прийняття ними рішень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

При цьому, суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 22 червня 2016 року рішенням Комісії, оформленим протоколом № 33 визнано дії голови постійної комісії (ОСОБА_1 ) щодо представлення інтересів комісії на координаційній раді 21 червня 2016 року такими, що не відповідають рішенням Комісії та такими, що порушують вимоги Регламенту Херсонської міської ради VII скликання, затвердженого рішенням міської ради від 02 грудня 2015 року № 2, Положення про постійні комісії міської ради 7 скликання, затвердженого рішенням міської ради від 08 грудня 2015 року № 3, частини восьмої статті 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та рекомендовано міській раді затвердити недовіру голові постійної комісії (ОСОБА_1).

24 червня 2016 на засіданні сесії міської ради оголошено про наявність 25 підписів депутатів міської ради (третина складає 18 депутатів міської ради) щодо висловлення -недовіри голові постійної комісії ОСОБА_1, що підтверджується протоколом сесії міської ради від 24 червня 2016 року.

Спірне рішення міської ради від 31 серпня 2016 року № 346 обґрунтованого фактом неналежного виконання обов`язків голови постійної комісії з питань містобудування, архітектури та регулювання земельних відносин міської ради ОСОБА_1, у вигляді систематичного нехтування та невиконання рішень (висновків, рекомендацій) постійної комісії з питань містобудування, архітектури та регулювання земельних відносин міської ради.

Перевіряючи правомірність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права Верховний Суд зазначає, що як Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», так і внутрішнім Регламентом Херсонської міської ради VII скликання і Положенням передбачено право міської ради на затвердження рішення про висловлення недовіри голові постійної комісії за поданням третини від загального складу депутатів.

Херсонська міська рада, в силу своїх виключних повноважень, розглянула рішення постійної комісії з питань містобудування, архітектури та регулювання земельних відносин від 22 червня 2016 року № 33 та від 06 липня 2016 року № 35 про висловлення недовіри голові постійної комісії, яке затверджено, відповідно до пункту 2 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", що визначає виключну компетенцію міських рад, згідно якої на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема утворення і ліквідація постійних та інших комісій ради, затвердження та зміна їх складу, обрання голів комісій, шляхом прийняття відповідного рішення про висловлення недовіри голові постійної комісії.

Враховуючи викладене Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо правомірності прийняття оскаржуваного рішення, так як при його прийнятті Херсонська міська рада діяла на підставі, у межах наданих їй повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням визначеної законодавством процедури його прийняття.

Вищезазначені норми Конституції України як закону, що має найвищу юридичну силу, не містять жодних застережень щодо залежності висловлення недовіри голові постійної комісії міської ради.

Законодавець на найвищому рівні закріпив право ради безпосередньо на висловлення недовіри голові постійної комісії міської ради.

Тобто, міська рада, як орган місцевого самоврядування, за результатами аналізу ситуації, що склалася, дійшла висновку про неможливість продовження виконання головою постійної комісії міської ради з питань містобудування, архітектури та регулювання земельних відносин ОСОБА_1 своїх обов`язків та вирішила реалізувати передбачене законом право на висловлення йому недовіри. При цьому, таке рішення прийняте повноважним складом районної ради на її пленарному засіданні, як це вимагається Законом України «Про місцеве самоврядування».

Доводи позивача щодо порушення відповідачем процедури прийняття спірного рішення не є підставою для його скасування, так як показовим є те, що за прийняття рішення про висловлення недовіри проголосувало 25 депутатів (а.с.25).

При цьому необхідно зазначити наступне.

Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляду у цілому на несправедливий». При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.

За принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи.

Доводи касаційної скарги щодо неправомірного увільнення позивача з посади є помилковими, оскільки відповідно до частини четвертої статті 7 Положення про постійні комісії міської ради VII скликання, затвердженого рішенням міської ради від 08 грудня 2015 року № 3 «Про утворення постійних комісій міської ради VII скликання та затвердження Положення про них» у разі систематичного невиконання головою постійної комісії покладених на нього обов`язків та порушення ним Регламенту міської ради II скликання, цього Положення, третина від загального складу депутатів міської ради може виказати обґрунтовану недовіру голові постійної комісії'. Рішення про це підлягає затвердженню міською радою. В разі затвердження такого рішення, розпочинається процедура висунення кандидата на посаду голови постійної комісії та його затвердження за правилами, встановленими Регламентом міської ради.

Посада голови постійної комісії є посадою, на яку особа затверджується відповідною радою. Таке затвердження відповідно до статті 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» є виключною компетенцією відповідної ради.

Отже, висловлення позивачу недовіри, як голові постійної комісії міської ради з питань містобудування, архітектури та регулювання земельних відносин є підставою для його звільнення міською радою від виконання таких обов`язків.

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які належним чином перевірені судом апеляційної інстанції.

Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Верховний Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії» (Віііг Тоща V. Зраіп) серія А. 303-А; пункт 29).

Відповідно до статті 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновку суду та апеляційної інстанцій не підтвердилися під час розгляду касаційної скарги позивача Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року без змін.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

судді Л.О. Єресько

В.М. Соколов