Постанова

Іменем України

02 березня 2020року

м. Київ

справа № 766/15307/17-ц

провадження № 61-8809св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Тетієвська Тамара Василівна, ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на постанову Херсонського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Базіль Л. В., Склярської І. В., Чорної Т. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Тетієвська Т. В., ОСОБА_4 , про розірвання договору довічного утримання, визнання права власності на квартиру.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 02 лютого 2017 року між ним та ОСОБА_2 , від імені якого діяла ОСОБА_3 , укладений договір довічного утримання, відповідно до умов якого він як відчужувач передає у власність, а набувач ОСОБА_2 отримує у власність квартиру АДРЕСА_1 , та взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати його утриманням довічно на умовах цього договору. Пунктом 7 договору передбачено, що відповідач зобов`язується забезпечувати його грошовими ресурсами у розмірі 800,00 грн на місяць, на які він буде самостійно себе забезпечувати харчуванням, одягом, лікарськими засобами. Грошове утримання, згідно з пунктом 8 договору буде щомісячно виплачуватись, починаючи з моменту укладання договору до 10 числа поточного місяця поштовим переказом за адресою: АДРЕСА_2 , отримувач ОСОБА_1 . Крім того, пунктом 7 договору передбачений обов`язок набувача ( ОСОБА_2 ) щомісячно оплачувати житлові послуги за квартиру у строки, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, незалежно від того, з ким вони укладені (набувачем чи відчужувачем). Проте за весь час існування цього договору відповідач один раз здійснив переказ грошових коштів на його утримання і жодного разу не сплатив житлові послуги за квартиру.

Посилаючись на викладене, позивач просив розірвати договір довічного утримання, укладений 02 лютого 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Тетієвською Т. В. за реєстровим № 159 та визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 04 вересня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що основні умови договору щодо отримання разової грошової суми, щомісячного утримання та оплати комунальних платежів виконуються, про що свідчать квитанції про поштові перекази грошових сум на ім`я позивача, проте саме позивач відмовляється від прийняття виконання за договором. Отже, з`ясувавши характер, суть та підстави заявлених позивачем вимог, норми права, якими вони регулюються, надавши належну правову оцінку зібраним у справі доказам та поясненням сторін у їх сукупності, суд дійшов переконання про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, тому підстав для задоволення вказаного позову не вбачається, оскільки позивачем неправильно обраний спосіб захисту своїх прав.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Розірвано договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Тетієвською Т. В. за № 158 та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02 лютого 2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1023503865101. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 . В задоволені позовних вимог до ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 з урахуванням умов пункту 7 договору, попереджував відчужувача ( ОСОБА_1 ) про неможливість здійснити самостійно оплату отриманих позивачем комунальних послуг. За таких обставин, відповідач неналежним чином виконує істотні умови договору, а саме оплата комунальних послуг не проводилась набувачем у спосіб, визначений пунктом 7 укладеного між сторонами договору.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У травні 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Херсонського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що повторно дослідивши докази у справі, суд апеляційної інстанції єдиною підставою для розірвання договору довічного утримання зазначив те, що договір виконувався неналежним чином, оскільки оплата житлово-комунальних послуг не проводилась набувачем у спосіб, визначений пунктом 7 укладеного між сторонами договору. Рахунки на оплату житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 не направляв на оплату відповідачу. Жодних заяв або претензій щодо неналежної оплати житлово-комунальних послуг також не направляв.

У липні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 подала до суду відзив на касаційну скаргу у якому зазначено, що твердження ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 є ветераном Великої Вітчизняної Війни та має 100 % пільгу на оплату житлово-комунальних послуг не відповідає умовам договору, оскільки у договорі відсутнє посилання на статус ОСОБА_1 . Розірвання договору не тягне для відповідача негативних наслідків, оскільки перераховані ним щомісячні кошти позивачеві не виплачувалися, разова грошова допомога повернута позивачем.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Встановлені судами обставини

02 лютого 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені якого на підставі довіреності діяла ОСОБА_3 , укладений договір довічного утримання, зареєстрований у реєстрі за № 85.

Згідно з пунктом 1 договору, ОСОБА_1 передає у власність, а набувач отримує у власність квартиру АДРЕСА_1 та взамін чого, ОСОБА_2 зобов`язався забезпечувати відчужувача утриманням довічно на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 7 договору ОСОБА_2 зобов`язався довічно утримувати ОСОБА_1 , тобто забезпечувати грошовими ресурсами, на які він самостійно буде забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами, також домовились, що утримання оцінюється сторонами за спільною згодою у розмірі 800,00 грн на місяць, які будуть щомісячно виплачуватися відчужувачу, починаючи з моменту укладення договору до 10 числа поточного місяця поштовим переказом.

Крім вказаної суми, відповідно до пункту 7 договору, набувач зобов`язаний щомісячно оплачувати житлові послуги за квартиру у строки, встановленні відповідними договорами про надання таких послуг, незалежно від того з ким вони укладені. У разі неможливості самостійно оплатити набувачем житлово-комунальні послуги, він попереджає відчужувача не пізніше ніж за 10 календарних днів до строку сплати відповідних платежів та перераховує відчужувачу кошти на оплату комунальних послуг шляхом поштового переказу. До оплачуваних щомісячних витрат на комунальні послуги належать: послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, плата за користування природним газом, теплопостачання, водопостачання (в обсязі: гаряча вода до 4 куб. м, холодна вода до 4 куб. м) та електроенергія в обсязі до 100 к Вт год, абонентська плата за телефон (крім міжнародних, міжміських розмов та розмов із абонентами мобільного зв`язку), оплата за радіоточку, за послуги соціального пакету кабельного телебачення та оплата домофону.

Договором також передбачено, що сума грошового утримання підлягає індексації та нараховується щорічно у лютому місяці чергового року за попередній рік із урахуванням річного індексу інфляції споживчих цін. Несвоєчасна сплата індексації не є порушенням істотних умов договору (пункт 8 договору).

У пункті 9 сторони зазначили, що одноразове грошове утримання визначено за спільною згодою у розмірі 20 000,00 грн, які відчужувач отримав повністю від набувача перед підписанням цього договору.

Таким чином, істотними умовами договору довічного утримання сторони визначили:

- довічне право проживання відчужувача у квартирі,

- вчасну сплату місячного грошового утримання у чітко визначеному розмірі щомісячного платежу - 800,00 грн,

- оплату комунальних послуг у визначених ними межах.

У період із 01 лютого 2017 року по 31 січня 2018 року на ім`я ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , значаться поштові перекази від відправника ОСОБА_2 . Сума грошових переказів становить 1 000,00 грн. Ці перекази повернуто за місцем приймання до ВПЗ Житомир -31 за закінченням терміну чинності.

Нормативно-правове обґрунтування

Статтею 746 ЦК України встановлено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Відповідно до договору довічного утримання істотними умовами договору є: забезпечення відчужувача житлом шляхом збереження права безоплатного проживання у відчужуваному житловому будинку, здійснення догляду та надання необхідної допомоги, надання побутових послуг, виконання різних видів ремонтних робіт, забезпечення медичною допомогою, забезпечення харчуванням.

Згідно з частиною першою статті 749 ЦК України, у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.

Статтею 751 ЦК України передбачено, що матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом.

За змістом частини першої статті 755 ЦК України, договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду: на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини; на вимогу набувача.

Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (частина перша статті 756 ЦК України).

Частиною другою статті 651 ЦК України визначено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотними є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У справі, яка переглядається судами встановлено, що за умовами укладеного між сторонами договору, відповідач зобов`язався забезпечувати ОСОБА_1 щомісячними платежами, довічним правом на проживання відчужувача в квартирі, тобто, у договорі довічного утримання обов`язки набувача є конкретно визначеними сторонами і обмежуються конкретно визначеним видом забезпечення відчужувача, матеріальна вартість яких становить 800,00 грн на місяць із урахуванням індексації та оплата житлово-комунальних послуг.У матеріалах справи відсутні докази про те, що ОСОБА_2 з урахуванням умов пункту 7 договору, попереджував ОСОБА_1 про неможливість здійснити самостійно оплату отриманих позивачем комунальних послуг.

Установивши неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків за договором довічного утримання, які є конкретно визначеними, а також доведеність факту порушення його істотних умов, зокрема несплату ОСОБА_2 вартості житлово-комунальних послуг, суд апеляційної інстанції правильно застосував норми статей 755, 756 ЦК України та дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатніх правових підстав для розірвання вказаного правочину.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновку суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 395 401 409 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик