№ 766/16243/19 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

08 липня 2021 року

м. Київ

справа №766/16243/19

провадження №61-7064св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

позивач - ОСОБА_2 ,

відповідач - Головне управління Національної поліції в Херсонській області,

відповідач - прокуратура Херсонської області,

відповідач - Головне управління Державної казначейської служби України в Херсонській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 04 грудня 2020 року у складі судді Єпішина Ю. М. та постанову Херсонського апеляційного суду від 30 березня 2021 року у складі колегії суддів Склярської І. В., Пузанової Л. В., Чорної Т. Г.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду до Головного управління Національної поліції в Херсонській області (далі - ГУ НП в Херсонській області), прокуратури Херсонської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Херсонській області (далі - ГУ ДКС України в Херсонській області) з позовом, вимоги якого уточнили під час розгляду справи та просили:

- визнати протиправними (незаконними) рішення, дії та бездіяльність слідчого відділення Дніпровського ВП Херсонського ВП ГУНП Гандзюка А. М. за наведеними позивачами обставинами під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 1201620030001505, внесеного до ЄРДР 18 квітня 2016 року;

- визнати протиправною (незаконною) бездіяльність процесуального керівника кримінального провадження ОСОБА_3 за наведеними позивачами обставини під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за №1201620030001505, внесеного до ЄРДР 18 квітня 2016 року;

- в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої

ОСОБА_1 під час проведення досудового розслідування у наведеній кримінальній справі стягнути кошти в сумі 217 800 грн шляхом списання коштів з рахунку ГУ НП в Херсонській області на користь ОСОБА_1 ;

- в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої

ОСОБА_1 під час проведення досудового розслідування у кримінальній справі стягнути кошти в сумі 148 900 грн шляхом списання коштів з рахунку прокуратури Херсонської області на користь стягувача ОСОБА_1 ;

- в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої

ОСОБА_2 під час проведення досудового розслідування кримінальної справи стягнути кошти в сумі 217 800 грн шляхом списання коштів з рахунку ГУ НП в Херсонської області на користь ОСОБА_2 ;

- в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої ОСОБА_2 під час проведення досудового розслідування по кримінальній справі стягнути кошти в сумі 148 900 грн шляхом списання коштів з рахунку прокуратури Херсонської області на користь ОСОБА_2 ;

- зобов`язати ГУ ДКС України у Херсонській області виконати судове рішення по справі.

Позов мотивовано тим, що внаслідок протиправних відносно позивачів дій ОСОБА_4 , які мають ознаки злочину за статтями 129, пунктом 1 частини другої статті 115 КК України із застосуванням дій, які підпадають під норми частини першої статті 14, частини третьої статті 15 КК України та які сталися 15 квітня 2016 року позивачі вимушені були викликати поліцію, працівниками якої складено протокол, прийнята заява про вчинення злочину, відібрані пояснення, які фіксувалися за допомогою нагрудних приладів аудіо та відео запису.

В порушення норм кримінально-процесуального закону, лише 18 квітня 2016 року слідчим відділення Дніпровського ВП Херсонського ВП ГУНП Гандзюк А. М. до ЄРДР № 12016230030001505 від 18 квітня 2016 року внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення за частиною першою статті 125 КК України, проте не у повному обсязі, без врахування дій, які містили ознаки складу злочину за статтею 129, пунктом 1 частини другої статті 115 КК України, що свідчить намагання приховати закінчений злочин за частинами першою, другою статті 13 КК України.

Слідчим Гандзюк А. М. під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016230030001505 допущено численні процесуальні порушення.

У діях ДОП СП Дніпровського ВП ХВП ГУНП в Херсонській області ст. лейтенанта поліції Мельниченка С. О. наявний склад злочину за частиною першою статті 366 КК України внаслідок включення до офіційного документу (характеристики) інформації з метою наклепу на ОСОБА_1 .

Дії призначеного, постановою міської прокуратури Херсонської області, старшого групи ОСОБА_3 були формальними, він фактично не здійснював повноваження відповідно до положень статті 36 КПК України. Чисельні скарги та заяви позивачів до прокуратури та правоохоронних органів з приводу порушення їх прав, як потерпілих, при здійсненні досудового розслідування належного результату не надали.

Слідчий відділення Дніпровського ВП Херсонського ВП ГУНП Гандзюк А. М., прокурор Херсонської міської прокуратури Херсонської області Риженко Ю. М., ДОП СП Дніпровського ВП ХВП ГУНП в Херсонській області Мельніченко С. О. не здійснювали процесуальні дії, вчинили незаконні дії, які порушували та обмежували права позивачів, фактично приховували злочин та самі вчинили злочин, їх дії мають ознаки кримінального правопорушення за частиною першою статті 367 КК України (службова недбалість), вони не виконували свої службові обов`язки, зловживали владою, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби.

Розслідування у кримінальному провадженні проводилося неефективно, з порушенням розумних строків розслідування, з неодноразовими незаконними закриттями кримінального провадження, та як наслідок, з порушенням прав, позивачів як потерпілих. Протягом декількох років злочин не розкрито, слідчі дії у кримінальному провадженні належним чином не проводились, процесуальний керівник не здійснював свої повноваження відповідно до закону.

В обґрунтування завдання моральної шкоди позивачі посилаються на те, що їм була заподіяна істотна моральна шкода, яка полягала в тому, що будучи наділеними від імені держави обов`язком дотримуватися та виконувати положення кримінального та кримінально-процесуального закону, через несумлінне ставлення до виконання своїх обов`язків зазначені вище посадові особи не виконували свої службові обов`язки, при цьому використали своє службове становище, потураючи вчиненню злочину, фактично намагалися приховати злочин та своїми незаконними діями підірвали авторитет та престиж органів державної влади.

Розмір заподіяної позивачам шкоди розрахований ними виходячи з істотності завданої шкоди, розміру податкової соціальної пільги за ПК України, показників мінімальної заробітної плати і прожиткового мінімуму, визначених Законами України «Про Державний бюджет України» на 2016, 2017 роки.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 04 грудня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачами не доведено факту спричинення ним моральної шкоди посадовими особами відповідачів та причинного зв`язку між незаконними діями/бездіяльністю посадових осіб відповідачів та шкодою, про відшкодування якої заявлено позов.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 30 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 04 грудня 2020 року в частині відмови у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди залишено без змін.

Це ж рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними (незаконними) рішень, дій, бездіяльності - скасовано. Провадження у справі у цій частині позовних вимог закрито.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди.

Факт того, що ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 24 жовтня 2017 року зобов`язано відповідальну особу прокуратури Херсонської області внести до ЄРДР відомості про вчинене кримінальне правопорушення про яке вказано в заявах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 03 травня 2017 року за статтями 364 367 КК України та ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 06 вересня 2017 року зобов`язано процесуального керівника у кримінальному провадженні визначити іншого слідчого для здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12016230030001505, не доводить заподіяння позивачам шкоди та не підтверджує наявності причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю слідчого СВ Дніпровського ВП ГУ поліції в Херсонській області лейтенанта поліції Гандзюк А. М., яка виразилась у допущенні при розслідуванні кримінального провадження порушень КПК України та настанням шкоди.

Права ОСОБА_1 у зв`язку із невнесенням слідчим Гандзюк А. М. відомостей про вчинене кримінальне правопорушення в ЄРДР, а також не здійснення ним усіх належних дій у досудовому кримінальному провадженні були відновлені ухвалами слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 01 червня 2017 року та від 06 вересня 2017 року, що є достатньою сатисфакцією із урахуванням обставин цієї справи.

Крім того, результатом розгляду заяв ОСОБА_1 щодо наявності в діях ОСОБА_5 , складу злочину та щодо наявності в діях слідчого Гандзюк А. М. складу злочин - є постанови про закриття кримінальних проваджень, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та у зв`язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 366, частиною першою статті 364, частиною першою статті 367 КК України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними (незаконними) рішень, дій, бездіяльності та закриваючи провадження у справі в частині цих вимог на підставі пункту 1 частини першої статті 255 та частини першої статті 377 ЦПК України, апеляційний суд виходив з того, що дії чи бездіяльність слідчого або прокурора вирішуються в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України, розгляд таких позовних вимог не може відбуватися за правилами цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не погодились з висновками судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять скасувати ухвалені у справі рішення з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій допущено очевидні порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, також допущено суперечності та обрано вибірковий підхід до оцінки доказів.

Висновки судів попередніх інстанцій, що позивачами не доведено факту завдання їм моральної шкоди посадовими особами відповідачів та причинного зв`язку між незаконними діями/бездіяльністю посадових осіб відповідачів та шкодою про відшкодування якої заявлено позов, не відповідають фактичним обставинам справи.

Суди не врахували обставини та докази, які мають значення для справи, а саме покази ОСОБА_1 , як свідка у тому числі про суспільно-небезпечний характер дій та бажання настання наслідків у вигляді смерті позивачам ОСОБА_4 , чисельних процесуальних порушень слідчим Гандзюк А. М., які доведені позивачами, бездіяльність прокурора, яка підтверджується скаргами ОСОБА_1 та ухвалами слідчого судді.

Суди не визнали заподіяння позивачам моральної шкоди з урахуванням конкретних наведених обставин справи та фактично не дотримались завдань та основних засад цивільного судочинства.

Підставою касаційного оскарження ухвалених у справі судових рішень заявники зазначають неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 686/27885/19 (провадження № 61-8240св20) та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У поданих до суду відзивах ГУ НП у Херсонській області та Херсонська обласна прокуратура заперечують проти доводів позивачів та просять залишити без задоволення подану ними касаційну скаргу, а оскаржувані рішення залишити без змін, посилаючись на законність і обґрунтованість висновків судів.

Відзив на касаційну скаргу ГУ ДКС України у Херсонській області до суду не подано.

Фактичні обставини, встановлені судами

Згідно повідомлення слідчого СВ Дніпровського ВП ГУ поліції в Херсонській області Гандзюка А. М. від 19 квітня 2016 року розпочато досудове розслідування №12016230030001505 за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення за частиною першою статті 125 КК України.

Постановою слідчого СВ Дніпровського ВП ГУ поліції в Херсонській області Гандзюк А. М. від 30 квітня 2016 року кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12016230030001505 від 18 квітня 2016 року закрито, у зв`язку з відсутністю в діяннях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 01 червня 2017 року зобов`язано відповідальну особу прокуратури Херсонської області внести до ЄРДР відомості про вчинене кримінальне правопорушення про яке вказано в заявах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 03 травня 2017 року за статтями 364 367 КК України.

Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 06 вересня 2017 року зобов`язано процесуального керівника у кримінальному провадженні визначити іншого слідчого для здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні №12016230030001505.

Постановою слідчого СВ Дніпровського ВП ГУ поліції в Херсонській області Семенова В. О. від 27 липня 2019 року кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12016230030001505 від 18 квітня 2016 року закрито у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України.

За поясненнями прокурора у судовому засіданні вказана постанова була оскаржена ОСОБА_1 , проте, постановою слідчого СВ Дніпровського ВП ГУ поліції в Херсонській області Костецького О. В. від 13 червня 2020 року кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12016230030001505 від 18 квітня 2016 року закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України.

Постановою старшого слідчого СВ Управління з розслідувань кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Херсонської області від 28 березня 2019 року кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №42017230000000184 від 15 червня 2017 року закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 366, частиною першою статті 364, частиною першою статті 367 КК України, в діях слідчого СВ Дніпровського ВП ГУ поліції в Херсонській області лейтенанта поліції Гандзюка А. М.

Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 20 серпня 2019 року, залишеною без змін ухвалою Херсонського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року, відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 28 березня 2019 року (кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №42017230000000184).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Завдання позивачам моральної шкоди пов`язується ними з неналежним здійсненням посадовими особами ГУНП в Херсонській області та прокуратури, досудового розслідування кримінального провадження № 1201620030001505, внесеного до ЄРДР 18 квітня 2016 року.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173 1174 ЦК України).

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Отже, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166, 1167 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Відмовляючи позивачам у відшкодуванні моральної шкоди, суд першої інстанції, з яким у цій частині погодився апеляційний суд, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів і встановлених на їх підставі обставин, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки позивачами не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної їм шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідачів, що в силу вимог статті 81 ЦПК України року є їх процесуальним обов`язком.

Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до змісту частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

За правилом частини другої статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.

Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності.

При цьому, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Такі ж за змістом висновки містяться у постановах у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19 (провадження № 61-21982св19) та у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 686/27885/19 (провадження № 61-8240св20) та від яких підстав для відступу колегія суддів не вбачає.

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року в справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що «застосовуючи статті 1173 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування».

Під час розгляду справи позивачами не доведено належними і допустимими доказами факт завдання їм моральної шкоди внаслідок закриття слідчим Гандзюк А. М. кримінального провадження (щодо ОСОБА_4 ), а також процесуальними порушеннями органів досудового слідства, прокуратури, визначених в ухвалах слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 01 червня 2017 року та від 06 вересня 2017 року.

Сам по собі факт, що ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 24 жовтня 2017 року зобов`язано відповідальну особу прокуратури Херсонської області внести до ЄРДР відомості про вчинене кримінальне правопорушення про яке вказано в заявах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 03 травня 2017 року за ст. ст. 364 367 КК України та ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 06 вересня 2017 року зобов`язано процесуального керівника у кримінальному провадженні визначити іншого слідчого для здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні, не підтверджує заподіяння шкоди позивача, а також не встановлює наявність причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю слідчого СВ Дніпровського ВП Херсонського

ВП ГУНП лейтенанта поліції Гандзюк А. М. та настанням шкоди.

Права позивачів, на порушення яких останні посилалися з підстав невнесення до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення за їх заявою, а також нездійснення усіх належних дій у досудовому кримінальному проваджені, були відновлені шляхом оскарження бездіяльності слідчого в порядку, визначеному КПК України.

Результатом розгляду заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 щодо наявності в діях слідчого СВ Дніпровського ВП ГУ поліції в Херсонській області лейтенанта поліції Гандзюка А. М. складу кримінального правопорушення, передбачених частиною першою статті 366, частиною першою статті 364, частиною першою статті 367 КК України, є постанова старшого слідчого СВ Управління з розслідувань кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Херсонської області від 28 березня 2019 року, якою кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №42017230000000184 від 15 червня 2017 року, закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень.

За результатами оскарження вказаної постанови про закриття кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 20 серпня 2019 року, залишеною без змін ухвалою Херсонського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

Надаючи оцінку правовим підставам і змісту позовних вимог про визнання протиправними (незаконними) рішень, дій та бездіяльності слідчого відділення Дніпровського ВП Херсонського ВП ГУНП Гандзюка А. М. та визнання протиправною (незаконною) бездіяльність процесуального керівника кримінального провадження ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що порядок оскарження таких рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування визначено приписами глави 26 КПК України, а отже такі вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у зазначеній частині із закриттям провадження у справі відповідно до частини 1 статті 255, частини 1 статті 377 ЦПК України.

Колегія суддів відхиляє посилання у касаційній скарзі на наявність підстав для відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19 (провадження № 61-21982св19), від 20 січня 2021 року у справі № 686/27885/19 (провадження № 61-8240св20), які застосовано апеляційним судом у справі, яка переглядається, оскільки таке застосування, за установлених у цій справі конкретних обставин, відповідає сталій практиці Верховного Суду щодо застосування положень статей 1173 1174 ЦК України та щодо покладення на позивача доведення усіх складових деліктної відповідальності.

Аргументуючи підставу для касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 2 частини 2 статті 389 ЦПК України заявники посилаються на необхідність відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у наведених постановах, за змістом яких наявність певних недоліків у процесуальній діяльності посадових осіб (слідчого чи прокурора)під час досудового розслідування сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди.

Не погоджуючись із вказаними висновками заявники посилаються на те, що приховування злочину пов`язане з незаконними рішеннями чи бездіяльністю органів досудового розслідування чи прокуратури, що пов`язане з використанням свого службового становища, є істотним порушенням КПК України і не може бути підставою для таких висновків.

Проте, у справі, яка переглядається, позивачами не доведено належними і допустимими доказами та судами не встановлено, що рішення та бездіяльність відповідачів призвели до приховування злочину і це є встановленим фактом.

Висновок про те, що наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб саме по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої також міститься у постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 638/17962/15 (провадження № 61-9574св20).

Сам факт зобов`язання судом посадових осіб відповідача внести відповідні відомості до ЄРДР не свідчить про протиправність дій слідчого чи прокуратури та завдання моральної шкоди позивачам, враховуючи, що їх права та інтереси були поновлені.

Такий висновок узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі «Перна проти Італії» та від 09 лютого 2007 року у справі «Білуха проти України», де встановлено, що визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за шкоду, завдану особі.

Незгода позивачів з прийнятими посадовими особами відповідачів рішеннями, які ним були оскаржені в передбаченому КПК України порядку, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування їм моральної шкоди.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2021 року у справі № 227/3052/19 (провадження № 61-22337св19) зроблено висновок, що: «суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою».

У справі, яка переглядається, відсутні всі три умови для притягнення відповідачів до цивільно-правової відповідальності, зокрема відшкодування моральної шкоди, тому вимоги позивачів є необґрунтованими.

Подібні висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 199/1478/17 (провадження № 61-4779св18), від 13 березня 2019 року у справі № 338/12193/16-ц (провадження № 61-18855св18), від 03 квітня 2019 року у справі № 211/7655/15-ц (провадження № 61-4165св18), від 13 травня 2020 року у справі № 638/8636/17-ц (провадження № 61-40480св18), від 03 липня 2020 року у справі № 686/27965/19 (провадження № 61-8293св20) та від 03 лютого 2020 року у справі № 757/66977/17-ц (провадження № 61-15913св20).

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій, під час вирішення питання доведеності усіх складових деліктної відповідальності, перевірили наведені позивачами доводи і дали належну оцінку усім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу приписів статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є прерогативою судів першої й апеляційної інстанцій.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанції в оскаржуваній частині.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у не скасованій апеляційним судом частині та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів в оскаржуваній частині не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 04 грудня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 30 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко