Постанова

Іменем України

30 березня 2022 року

м. Київ

справа № 766/16382/18

провадження № 61-17596св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 30 березня 2021 року у складі судді Єпішина Ю. М. та постанову Херсонського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Полікарпової О. М., Пузанової Л. В., Автонагова Ю. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» (далі - ТОВ «ФК «Фінілон»), про захист прав споживачів та стягнення коштів за договором банківського вкладу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26 липня 2013 року між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір банківського вкладу № SAMDN25000736769154, за яким вона передала відповідачу грошові кошти у розмірі 60 000 доларів США строком до 26 липня 2014 року, що підтверджується платіжним дорученням № 2729390003 від 26 липня 2013 року, процентна ставка за договором становить 8,5 % річних.

Згідно пункту 6 договору у разі, якщо в строк не пізніше дня закінчення терміну вкладу клієнт не заявив банку про повернення вкладу, договір продовжується ще на один термін, вказаний в таблиці 1 договору. Договір продовжується неодноразово без явки клієнта.

19 липня 2018 року вона на виконання пунктів 9, 13 договору повідомила банк про розірвання договору банківського вкладу, що підтверджується копією повідомлення про розірвання договору.

Проте, банк свої обов`язки за договором щодо повернення належних позивачу коштів та процентів за користування коштами не виконав.

Враховуючи наведене просила суд стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на її користь 60 000 доларів США - заборгованості за сумою вкладу; 687 480 грн. - процентів за користування коштами.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 30 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу від 26 липня 2013 року № SAMDN25000736769154 у розмірі 60 000 доларів США як суму вкладу.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу від 26 липня 2013 року № SAMDN25000736769154 проценти за користування коштами у розмірі 558 432 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили із того, що банк не надав позивачу належної якості банківські послуги, не виконав свої зобов`язання по депозитному договору та не повернув вклад та проценти за користування коштами.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У жовтні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк».

Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 761/30025/16-ц, провадження № 61-43404св18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18-ц, провадження № 61-697св20, від 19 серпня 2020 року у справі № 639/6295/16-ц, провадження № 61-36683св18, від 14 липня 2020 року у справі № 686/23977/18-ц, провадження № 61-17715св19, від 08 липня 2020 року у справі № 612/808/18-ц, провадження № 61-15537св19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду щодо необхідності здійснення перевірки судами при розгляді справ належності відповідача, обґрунтованості позову та заявлених вимог щодо відповідача, якого визначив позивач, подаючи такий позов. Судами не було надано жодної оцінки доказам, наявним у матеріалах справи, які свідчать про відсутність зобов`язання у АТ КБ «ПриватБанк» перед позивачем.

Заявник вказує, що між банком та ТОВ «ФК «Філіон» 17 листопада 2014 року було укладено договір про переведення боргу, який було вчинено у відповідності до вимог закону, а тому належним відповідачем у справі є ТОВ «ФК «Філіон».

Відзиву на касаційну скаргу сторонами не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26 липня 2013 року між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір банківського вкладу № SAMDN25000736769154, за яким позивач передала відповідачу грошові кошти у розмірі 60 000 доларів США строком до 26 липня 2014 року, що підтверджується платіжним дорученням № 2729390003 від 26 липня 2013 року, процентна ставка за договором становить 8,5 % річних.

Згідно платіжного доручення № 2729390003 від 26 липня 2013 року позивачем 26 липня 2013 року було передано банку 60 000 доларів США.

У 2018 році ОСОБА_1 надіслала на адреси АТ КБ «ПриватБанк» (вул. Грушевського, 1 д, м. Київ, 01001 та вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094) повідомлення про розірвання договору, в якому просила розірвати договір на підставі пунктів 9, 13 договору та повідомити її за поштовою адресою про дату та адрес відділення банку, в якому вона може отримати належні їй кошти та нараховані проценти за користування грошовими коштами (а. с. 8).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення із таких підстав.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень статей 526 530 598 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом положень статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).

Отже строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктом 5 постанови Правління Національного банку України «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» від 06 травня 2014 року № 260 заборонено банкам України відкривати відокремлені підрозділи на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя. Банки, у перелік яких входить і АТ КБ «ПриватБанк», зобов`язані припинити діяльність відокремлених підрозділів, що розташовані на території АРК і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, про що повідомити Національний банк України.

Судами встановлено, що після звернення позивача до відповідача із повідомленням про дострокове розірвання договору № SAMDN25000736769154 від 26 липня 2013 року з вимогою повернення суми вкладу та нарахованих по ньому відсотків, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив законні права та інтереси позивача, зокрема пункту 9 договору, згідно з яким вкладник має право достроково розірвати договір, повідомивши про це банк за два банківських дня до дати розірвання договору.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 доведено, що між нею та банком виникли договірні відносини на підставі договору банківського вкладу, а враховуючи те, що банк належним чином не виконав своїх зобов`язань за вказаним договором, наявні підстави для стягнення суми вкладу та нарахованих процентів.

Доводи касаційної скарги про те, що АТ КБ «ПриватБанк» є неналежним відповідачем у справі, оскільки 17 листопада 2014 року між ним та ТОВ «ФК «Фінілон» укладений договір, за умовами якого товариство стало боржником за договором банківського вкладу, є безпідставними, оскільки відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Разом із тим, банком не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 надала згоду на переведення боргу на ТОВ «ФК «Фінілон», а тому саме АТ КБ «ПриватБанк» є боржником за договором банківського вкладу від 26 липня 2013 року та належним відповідачем у справі.

При цьому посилання заявника у касаційній скарзі на те, що банк отримав від позивача «мовчазну згоду» щодо переведення боргу (грошових коштів відповідного клієнта) на ТОВ «ФК «Фінілон» у зв`язку з неподанням позивачем заперечень до 15 лютого 2015 року на інформацію про подальшу взаємодію клієнтів із вказаною юридичною особою, яка була розміщена 30 січня 2015 року на офіційному сайті АТ КБ «ПриватБанк», не можуть бути прийняті судом з огляду на таке.

Згідно зі статтею 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 520 ЦК України передбачає, що у правовідносинах із заміни боржника беруть участь три особи: кредитор, боржник, особа, третя особа, яка має намір стати боржником. Звідси, боржником або особою, яка висловила намір стати боржником, кредитору може бути запропоновано здійснення заміни боржника, або сам кредитор запропонував здійснити заміну боржника. В будь-якому випадку для здійснення такої заміни має бути наявна тристороння згода: а) боржник виявив згоду на те, щоб він був замінений; б) третя особа виявила згоду на те, щоб набути обов`язків боржника; в) кредитор надав згоду на заміну боржника. Відсутність згоди хоча б однієї із сторін не дає підстав для заміни боржника.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Крім того, згідно зі статтею 521 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Статтею 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на те, що договір між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений у письмовій формі, він містить умови про їх двостороннє волевиявлення, то передбачені статтею 205 ЦК України положення про мовчазну згоду не можуть бути застосовні до правовідносин сторін у цій справі.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах

від 22 вересня 2021 року у справі № 757/64382/17 (провадження

№ 61-9229св21) та від 10 листопада 2021 року у справі № 757/50904/17-ц (провадження № 61-9151св21).

Посилання заявника у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду не можуть бути прийняті судом, оскільки судові рішення у справі, яка переглядається, не суперечать висновкам, викладеним у вказаних постановах.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 30 березня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян