ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2021 року
м. Київ
справа №766/20776/17
провадження № К/9901/10663/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Херсонської міської ради, треті особи - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про визнання незаконним (протиправним) та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В., Кравченка К.В. від 28 березня 2019 року,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до Херсонської міської ради, треті особи - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про визнання незаконним (протиправним) та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, у якому просили:
- визнати незаконним (протиправним) та скасувати пункти 1.26, 1.27, 1.28, 1.29 рішення XV сесії Херсонської міської ради Херсонської області VII скликання від 05 вересня 2017 року № 884;
- зобов`язати Херсонську міську раду на пленарному засіданні сесії повторно розглянути подані позивачами 25 лютого 2016 року зазначені клопотання та за результатами повторного розгляду ухвалити рішення про надання їм таких дозволів.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 24 липня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було задоволено.
3. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 24 липня 2018 року скасовано, а провадження у справі № 766/20776/17 закрито.
4. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року визнати зловживанням процесуальними правами позивачем ОСОБА_4 правом на звернення з заявою про відвід складу колегії суддів.
Заяву ОСОБА_4 про відвід суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Димерлія О.О., суддів Єщенка О.В., Коваля М.П. залишено без розгляду.
Накладено на ОСОБА_4 штраф у дохід Державного бюджету України у розмірі - 3842,00 грн.
5. Постановляючи зазначену ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що заяви ОСОБА_4 про відвід колегії суддів були направлені не на вирішення процесуальних питань, а на перешкоджання судочинству шляхом затягування розгляду справи, що, на думку суду апеляційної інстанції, є зловживанням ОСОБА_4 своїми процесуальними правами з метою перешкоджання судочинству.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права, ОСОБА_4 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судом установлено, що у ході перегляду П`ятим апеляційним адміністративним судом рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 24 липня 2018 року у справі № 766/20776/17 позивачами ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) та їх представником неодноразово, з різних підстав, заявлялись клопотання про відкладення розгляду справи (22 листопада 2018 року, 12 лютого 2018 року) також двічі, з підстав незгоди з процесуальним рішенням суду (22 грудня 2018 року та 28 березня 2018 року), ОСОБА_4 були подані заяви про відвід усьому складу колегії суддів.
8. Суд апеляційної інстанції визнає ці заяви зловживанням процесуальними правами, оскільки вони були направлені на перешкоджання судочинству.
9. Так, 22 грудня 2018 року ОСОБА_4 було подано заяву про відвід складу суддів з підстав, що суд відмовив у задоволенні клопотання апелянта про відмову від апеляційної скарги.
10. Також після ухвалення судом апеляційної інстанції ухвали від 28 березня 2019 про відмову у задоволенні клопотання про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_4 подано заяву про відвід складу суду.
11. Отже, ОСОБА_4 двічі заявлено відвід колегії суддів з підстави незгоди з ухваленим судом процесуальним рішенням.
12. Зважаючи на те, що заяви ОСОБА_4 про відвід колегії суддів були направлені не на вирішення процесуальних питань, а на перешкоджання судочинству шляхом затягування розгляду справи, суд апеляційної інстанції визнає такі дії ОСОБА_4 зловживанням своїми процесуальними правами з метою перешкоджання судочинству.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
13. Касаційна скарга обґрунтована тим, що зі сторони ОСОБА_4 не було зловживання своїми процесуальними правами, оскільки право на заявлення відводу в даному випадку ОСОБА_4 гарантоване та надане частиною другою статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України, при цьому, частиною четвертою статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що встановлення обставин, вказаних у пунктах 1- 3, 5 частини першої статті 36, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
14. Вищезазначена норма Кодексу адміністративного судочинства України також спростовує твердження суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_4 двічі було заявлено завідомо безпідставний відвід суддям, оскільки підстави для відводу були виявлені касатором безпосередньо в судових засіданнях, що відбулись 20 грудня 2018 року та 28 березня 2019 року відповідно.
15. Також скаржник зауважує, що в оскаржуваній ухвалі суду зазначено, що «...За цей час позивачами ( ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) та їх представником неодноразово, з різних підстав, заявлялись клопотання про відкладення розгляду справи (22.11.2018, 12.02.2018) також двічі, з підстав незгоди з процесуальним рішенням суду (22.12.2018, 28.03. 2018), ОСОБА_4 були подані заяви про відвід усьому складу колегії суддів. Суд апеляційної інстанції визнає ці заяви зловживанням процесуальними правами, оскільки вони були направлені на перешкоджання судочинству...».
16. Указуючи на зловживання ОСОБА_4 своїми процесуальними правами, суд посилається на дії інших учасників по справі, що є неправомірним, при цьому неправильно інтерпретуючи підстави поданих заяв про відвід.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Згідно з пунктом 9 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства.
18. Відповідно до статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
19. Частинами першою, другою статті 144 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення.
20. Одним із заходів процесуального примусу є штраф (пункт 5 частини першої статті 145 Кодексу адміністративного судочинства України).
21. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
22. Частиною п`ятою статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
23. Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ, необґрунтованого перевантаження роботи суду.
24. Вартий уваги той факт, що механізм зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа, яка прагне до досягнення певних правових наслідків, здійснення процесуальних дій (бездіяльності) зовні «схожі» на юридичні факти, з якими закон пов`язує настання певних наслідків. Незважаючи на те, що такі дії мають повністю штучний характер, тобто не підкріплюються фактами об`єктивної дійсності, певні правові наслідки, які вигідні особі, все ж таки можуть існувати.
25. Колегія суддів зауважує, що ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на затягування розгляду справи, створення перешкод іншим учасникам процесу.
26. Слід ураховувати, що наведений у частині другій статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.
27. Водночас вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.
28. Дійсно, право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
29. При цьому не можуть бути підставами для відводу колегії суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
30. Як убачається з матеріалів справи, позивачем ОСОБА_4 двічі заявлявся відвід колегії суддів з підстав незгоди з прийнятим судом процесуальним рішенням, та які жодного разу не були визнані такими, що дають підстави для сумніву в упередженості чи об`єктивності колегії суддів.
31. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що вказані дії позивача ОСОБА_4 призводять до затягування розгляду справи і мають ознаки зловживання процесуальними правами.
32. Суди в своїй діяльності дотримуються національних та міжнародних норм, стандартів та принципів здійснення правосуддя з метою підвищення ступеня довіри суспільства до органів судової влади та суміжних правових інститутів (положення Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки, схваленої Указом Президента України від 20 травня 2015 року № 276/2015).
33. Отже, сторони повинні утримуватись від використання прийомів, які пов`язанні із зволіканням у розгляді справи, та добросовісно і максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання справи.
34. Оскільки судом встановлено зловживання позивача процесуальними правами, наданими йому Конституцією України Кодексом адміністративного судочинства України, тощо, суд апеляційної інстанції правильно, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 149 Кодексу адміністративного судочинства, дійшов висновку про застосування до ОСОБА_4 в сумі 2-х розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
35. Зазначаючи про подання неодноразово позивачами та їхнім представником, з різних підстав, клопотань про відкладення розгляду справи, суд апеляційної інстанції підкреслив, що позивачами неодноразово вчинялись дії направлені на затягування розгляду справи.
36. З огляду на те, що оскаржуваною ухвалою визнано зловживанням процесуальними правами позивачем ОСОБА_4 правом на звернення із заявою про відвід складу колегії суддів, які подавались лише ним, а не іншими позивачами у справі, не заслуговує на увагу твердження ОСОБА_4 про те, що вказуючи на зловживання ОСОБА_4 своїми процесуальними правами, суд посилається на дії інших учасників по справі.
37. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 806/1943/18.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
38. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм процесуального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин; у ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді Я.О. Берназюк
І.В. Желєзний