ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2020 року

Київ

справа №766/56/16-а

адміністративне провадження №К/9901/21125/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шевцової Н.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року (головуючий суддя - Ступакова І.Г., судді - Бітов А.І., Милосердний М.М.)

у справі № 766/56/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Інспектора патрульної поліції 3 роти Управління патрульної поліції у м. Херсоні Ратушко Валентини Андріївни,

про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник, ОСОБА_1 ) звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з адміністративним позовом до Інспектора патрульної поліції 3 роти Управління патрульної поліції у м. Херсоні Ратушко Валентини Андріївни (далі - відповідач, Ратушко В.А. ) про визнання незаконною та скасування постанови №076042 від 31 березня 2016 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 08 листопада 2016 року адміністративний позову ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції 3 роти Управління патрульної поліції у м. Херсоні Ратушко Валентини Андріївни про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення - задоволено.

Визнано постанову постановлену винесену Інспектора ПП 3-ї роти УПП у м. Херсоні Ратушко Валентини Андріївни по справі про адміністративні правопорушення від 31 березня 2016 року про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст. 122 КУАП у вигляді штрафу в розмірі 255 гр. відносно ОСОБА_1 незаконною та скасовано її.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова хоча була постановлена Інспектора ПП 3-ї роти УПП у м. Херсоні у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Кодексом України про адміністративні правопорушення, з використанням повноважень з метою з якою ці повноваження було йому надано , безсторонньо , добросовісно з дотриманням принципу рівності перед законом, своєчасно, однак без з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілей, на досягнення яких спрямовано це рішення та без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення. Однак, так як відповідно до вимог ч.2 ст. 71 КАС України відповідачем не було суду надано доказів щодо правомірності прийнятного рішення та дотримання визначеного положенням ст. 279 КУАП порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, а саме з роз`ясненням особам які беруть участь , у даному випадку ОСОБА_1 його прав та обов`язків , з обов`язковим з`ясуванням обставин визначених положеннями ст. 280 КУАП, про що свідчить відсутність посилань на них в оскаржуваній постанові, а обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення покладено безпосередньо на нього, суд вирішив, що адміністративний позов заявлений позивачем про визнання протиправними дій Інспектора ПП 3-ї роти УПП у м. Херсоні та скасування постанови винесеної нею у справі про адміністративні правопорушення обґрунтований і підлягає задоволенню.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року, апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Херсоні Департаменту патрульної поліції задоволено частково.

Постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 08 листопада 2016 року скасовано.

Прийнято по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції 3 роти Управління патрульної поліції у м. Херсоні Ратушко Валентини Андріївни про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення відмовлено в повному обсязі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що правомірність прийнятої відповідачем постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підтверджується відеозаписами з нагрудного відеореєстратора патрульної поліції. Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції не прийняла доводи позивача про те, що транспортний засіб було зупинено, у зв`язку з несправністю автомобіля, оскільки ОСОБА_1 на момент зупинки не вжито жодних заходів всупереч п. 9.9. та п. 9.1. ПДР України, а саме - неувімкнена аварійна світлова сигналізація, не виставлений знак аварійної зупинки. Надана до суду копія акту виконаних робіт із заміни термостату системи охолодження № 31-03 від 31.03.2016 не є беззаперечним доказом вимушеної зупинки позивача, у зв`язку з несправністю автомобіля та не звільняє його від відповідальності за вчинене правопорушення. В свою чергу, при винесенні оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення інспектором вірно з`ясовано всі обставини справи та накладено стягнення в розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 122 КУпАП, що є співмірним виду та характеру вчиненого правопорушення. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів на спростування факту вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та порушення порядку винесення інспектором постанови про адміністративне правопорушення, а відтак, дії відповідача є законними. А постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ПСЗ № 076042 від 31.03.2016 правомірною.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

27 лютого 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, скаржник просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду або на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято лише на підставі обставин, викладених у апеляційній скарзі УПП у м.Херсоні ДПП, при цьому доводи іншої сторони до уваги не взято. Так, висновки суду апеляційної інстанції не відповідають фактичними обставинам справи, з`ясованих в судовому засіданні. Так, по перше, скаржник вказує, що зупинка транспортного засобу була вимушена, оскільки виникла несправність автомобіля, а саме - відбулося заклинення термостата системи охолодження автомобіля, що й стало причиною незапланованої зупинки. По друге, на наданих відеофайлах, які були переглянуті в суді першої інстанції видно, що світлова сигналізація була увімкненою. По третє, установити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар, відповідно до п. 9.10 ПДР позивач не встиг, оскільки до автомобіля відразу після зупинки підійшли працівники поліції. По четверте, позивач здійснив примусову зупинку, по правій стороні від знаку «Зупинку заборонено», тобто не на дорозі, а праворуч від знаку, при цьому, не створюючи перешкоди іншими учасникам дорожнього руху. Крім того, факт поломки підтверджено свідками ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , що допитані в суді першої інстанції. Також скаржником вказано, що інспектор поліції повинен був надати допомогу водію у вказаній ситуації, а не виносити постанову про притягнення до адміністративної відповідальності. Скаржником зауважується про те, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що відповідачем не роз`яснено прав при накладенні адміністративного стягнення.

20.03.2017 на адресу суду касаційної інстанції надійшли пояснення на касаційну скаргу відповідачки, в яких вона вважає доводи скаржника безпідставними та необґрунтованими і просить залишити касаційну скаргу - без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 березня 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2020 року касаційну скаргу скарга ОСОБА_1 прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 31 березня 2016 року приблизно о 15 год. 20 хв., керуючи транспортним засобом MERCEDES-BENZ 300 D д.н.з. НОМЕР_1 , на площі Чорновола у м. Херсоні здійснив зупинку у місці дії знаку 3.34 (зупинку заборонено).

Відповідно до постанови у справі про адміністративне правопорушення Серії ПСЗ №076042 від 31 березня 2016 року на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн., за те, що він 31 березня 2016 року близько 15 год. 20 хв. на площі Чорновола у м. Херсоні здійснив зупинку у місці дії знаку зупинку заборонено, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 122 КУпАП.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС): У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пункт 1. 10 Правил дорожнього руху: зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).

Пунктом 15.1 ПДР України передбачено, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.

Відповідно до Розділу 33 Правил дорожнього руху (далі - Правил, ПДР): 3. Заборонені знаки: 3.34 "Зупинку заборонено". Забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

Зона дії знаків 3.1-3.15, 3.19-3.21, 3.25, 3.27, 3.29, 3.33-3.37 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту.

Пункт 1.10 Правил: вимушена зупинка - припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху.

Підпункт «а» пункту 9.9. Правил: Аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена: у разі вимушеної зупинки на дорозі.

Підпункт «а» пункту 9.10. Правил: Разом з увімкненням аварійної світлової сигналізації слід установити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху, але не ближче 20 м до транспортного засобу в населених пунктах і 40 м поза ними, у разі: вимушеної зупинки в місцях з обмеженою оглядовістю дороги хоча б в одному напрямку менше 100 м.

Частина 1 статті 122 Кодексу про адміністративні правопорушення України (далі - КУпАП): Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Стаття 245 КУпАП: Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 222 КУпАП: Органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами 1-3 статті 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частиною 1 статті 122 КУпАП.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Щодо доводів позивача про відсутність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності та недотримання відповідачем даної процедури, Суд зауважує наступне.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, доказом у зазначеній справі є відеозапис, здійснені інспектором патрульної поліції, що був предметом дослідження і вивчення під час судового розгляду судом апеляційної інстанції. За результатами вивчення даних доказів судом встановлено, що скаржник, 31 березня 2016 року приблизно о 15 год. 20 хв., керуючи транспортним засобом MERCEDES-BENZ 300 D д.н.з. НОМЕР_1 , на площі Чорновола у м. Херсоні здійснив зупинку у місці дії знаку 3.34 (зупинку заборонено), що, в розумінні ч.1 ст. 122 КУпАП, є адміністративним правопорушенням.

Стосовно доводів скаржника щодо вимушеності зупинки внаслідок технічної несправності автомобіля, що підтверджується актом виконаних робіт щодо заміни термостату системи охолодження, то Суд погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, що даний акт не є беззаперечним доказом вимушеної зупинки позивача у зв`язку з несправністю автомобіля та не звільняє його від відповідальності за вчинене правопорушення, наголошує, на недоведеності позивачем, що вказаний акт не передував вимушеній зупинці а був наслідком останньої.

Крім того, Суд вважає, правомірними висновки суду апеляційної інстанції, що невід`ємними ознаками вимушеної зупинки, здійсненої у відповідності до п. 9.9. та п. 9.11 Правил дорожнього руху, є увімкнення аварійної сигналізації та установлення знаку аварійної зупинки (у випадку зупинки в місцях з обмеженою оглядовістю дороги хоча б в одному напрямку менше 100 м), відсутність дотримання яких, станом на момент зупинки, не спростована позивачем.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про підставність накладення на позивача адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху, та відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги, фактично зводяться до переоцінки встановлених судом фактичних обставин справи та висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційній скарзі доводи ОСОБА_1 безпідставними та правомірно спростованими судом апеляційної інстанції, а висновки суду - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, п.1ч.1.ст.349, ст.350, ст.ст. 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

Н. В. Шевцова