№ 766/6612/16-ц - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

24 березня 2021 року

м. Київ

справа № 766/6612/16-ц

провадження № 61-3884св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» Пантіна Любов Олександрівна, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» Грошова Світлана Василівна,

треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» Грошової Світлани Василівни на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 08 серпня 2019 року у складі судді Майдан С. І. та постанову Херсонського апеляційного суду від 23 січня 2020 року у складі колегіїсуддів: Семиженка Г. В., Базіль Л. В., Бугрика В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» Пантіної Л. О., треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі також Фонд), Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» (далі - ПАТ «Український професійний банк»), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 травня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Український професійний банк» укладений депозитний договір «До запитання» № 350734, за яким ОСОБА_1 передав цій банківській установі грошові кошти у розмірі 170 000,00 грн на умовах видачі вкладу на першу вимогу вкладника без обмеження суми та строку дії вкладу, що підтверджується квитанцією від 28 травня 2015 року № 350734, на якій міститься підпис уповноваженої особи, відтиск печатки Херсонського відділення банку «Прибуткова каса № 1» із зазначенням коду ЄДРПОУ банку.

На підставі постанови Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 28 травня 2015 року № 348 «Про віднесення ПАТ «Український професійний банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 28 травня 2015 року прийнято рішення № 107 про запровадження з 29 травня 2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Український професійний банк»: уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Український професійний банк» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Пантіну Л. О., тимчасову адміністрацію в банку запроваджено строком на три місяці, з 29 травня 2015 року по 28 серпня 2015 року. Відповідно до постанови Правління НБУ від 28 серпня 2015 року № 562 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Український професійний банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28 серпня 2015 року № 158 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Український професійний банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якого з 31 серпня 2015 року розпочато процедуру ліквідації банку та делеговано всі повноваження ліквідатора провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Пантіній Л. О. строком на один рік, з 31 серпня 2015 року по 30 серпня 2016 року включно.

Листом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Український професійний банк» Пантіної Л. О. від 27 серпня 2015 року № 01-10/4087 ОСОБА_1 повідомлено про те, що правочини, в тому числі договір банківського вкладу від 28 травня 2015 року № 350734, є нікчемними відповідно до статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у зв`язку з чим ОСОБА_1 не було включено до переліку та реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів третьої особи.

Позивач вважає вказані посилання безпідставними та такими, що не відповідають дійсності, у позові просив визнати протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Український професійний банк» Пантіної Л. О. щодо визнання нікчемним укладеного із ОСОБА_1 депозитного договору «До запитання» від 28 травня 2015 року № 350734 та операції з внесення та перерахування грошових коштів за рахунком, відкритим на виконання вказаного договору; визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Український професійний банк» Пантіної Л. О. щодо невключення ОСОБА_1 до повного переліку вкладників ПАТ «Український професійний банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Український професійний банк» Пантіну Л. О. надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про вкладника ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування за вкладами в ПАТ «Український професійний банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, також просив вирішити питання щодо відшкодування витрат зі сплати судового збору у розмірі 1 653,61 грн.

13 червня 2018 року ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про зміну позовних вимог, посилаючись на те, що виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 21 грудня 2017 року № 5462 про зміну уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Український професійний банк», за яким з 26 грудня 2017 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Український професійний банк» є Грошова С. В., у зв`язку з чим у заяві просив змінити зміст пункту 4 позовних вимог та зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Український професійний банк» Грошову С. В. надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про вкладника ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування за вкладами в ПАТ «Український професійний банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 08 серпня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Український професійний банк» Пантіної Л. О. щодо визнання нікчемним укладеного із ОСОБА_1 депозитного договору «До запитання» від 28 травня 2015 року № 350734 та операції з внесення та перерахування грошових коштів за рахунком, відкритим на виконання вказаного договору.

Визнано протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Український професійний банк» Пантіної Л. О. щодо невключення ОСОБА_1 до повного переліку вкладників ПАТ «Український професійний банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов`язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Український професійний банк» Грошову С. В. надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про вкладника ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування за вкладами в ПАТ «Український професійний банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб».

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб сплачений судовий збір у розмірі 1 653,61 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа зобов`язана направити до Фонду три переліки вкладників відповідно до пункту 8 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення № 14), які в подальшому перевіряються Фондом на предмет правильності їх складення, при цьому протягом цього часу уповноважена особа також здійснює перевірку правочинів на предмет їх нікчемності, приймає відповідні рішення про виявлення таких фактів і повідомляє про це сторін правочину.

Протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку уповноважена особа зобов`язана сформувати та подати до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Тобто, увесь масив вкладників-фізичних осіб зі спливом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку має бути віднесений до відповідного переліку, який передбачений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Положенням № 14.

Відповідачем, на думку суду першої інстанції, фактично проігноровані вказані приписи закону, оскільки доказів щодо віднесення позивача до будь-якого з переліків, визначених відповідно до вищенаведених правових норм, зі спливом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку відповідачем надано не було, отже, зазначені обставини свідчать про бездіяльність уповноваженої особи. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 23 січня 2020 року апеляційну скаргу представника уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Український професійний банк» Грошової С. В. задоволено частково. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 08 серпня 2019 року в частині визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Український професійний банк» Пантіної Л. О. щодо визнання нікчемним укладеного із ОСОБА_1 депозитного договору «До запитання» від 28 травня 2015 року № 350734 та операції з внесення та перерахування грошових коштів за рахунком, відкритим на виконання вказаного договору, скасовано, провадження у справі у цій частині закрито. Абзац четвертий резолютивної частини рішення суду першої інстанції змінено шляхом викладення у такій редакції: зобов`язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Український професійний банк» Грошову С. В. надати доповнення до переліку рахунків до Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для затвердження у реєстрі відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими ОСОБА_1 має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Український професійний банк» від 28 травня 2015 року «До запитання» № 350734 у сумі 170 000,00 грн за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Приймаючи згадану вище постанову від 23 січня 2019 року, апеляційний суд врахував правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 910/12294/16, згідно з якою накази (рішення) про нікчемність правочинів не можуть встановлювати обов`язків для третіх осіб, зокрема, контрагентів банку, тому сам факт видання наказу про нікчемність правочину не може вважатися порушенням прав іншої сторони правочину, рішення уповноваженої особи Фонду про визнання правочину нікчемним та застосування до нього наслідків нікчемності є внутрішнім організаційним документом та не може бути предметом судового розгляду, тому рішення суду першої інстанції, на переконання апеляційного суду, в цій частині слід скасувати, провадження у справі закрити.

Щодо зміни резолютивної частини рішення суду першої інстанції, то апеляційний суд керувався тим, що пункт 5 розділу ІІ Положення № 14 викладено у новій редакції, зокрема, останнім абзацом визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків. Отже, оскільки пунктом 2 розділу ІІІ Положення № 14 про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення, що затверджується виконавчою дирекцією Фонду, тому резолютивну частину рішення суду першої інстанції у відповідній частині, на думку апеляційного суду, слід змінити, виклавши її у редакції прийнятої ним постанови.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У лютому 2020 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Український професійний банк» Грошова С. В. звернулась засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 08 серпня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 23 січня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не погоджується із судовими рішеннями та просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог. Касаційна скарга також містить клопотання провести її розгляд за участі представника заявника. Окрім цього, матеріали касаційної скарги містять клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, та постановах Верховного Суду: від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16, від 06 червня 2018 року у справах № П/811/3526/15, № 813/6392/15, № 818/377/16, № 804/15159/15, № 815/863/16, від 06 червня 2018 року у справі № 727/8505/15.

У касаційній скарзі заявник також посилається на те, що:

- відповідач є суб`єктом владних повноважень, за своїм характером спір між уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і вкладниками банку щодо включення відповідних фізичних осіб до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду, є публічно-правовим, а тому такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства;

- судами попередніх інстанцій не було взято до уваги пояснення відповідача, викладені у письмових запереченнях на позовну заяву та в апеляційній скарзі, підтверджені доказами щодо нікчемності операції з внесення 28 травня 2015 року грошових коштів на рахунок № НОМЕР_2 ;

- спеціальним Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено право уповноваженої особи виявляти нікчемні правочини, а саме ті правочини, які були укладені сторонами з порушенням норм чинного законодавства України, та повідомляти сторони договору про нікчемність такого правочину. Таке повідомлення викладається у довільній формі, а тому посилання апеляційного суду на відсутність конкретної підстави визнання правочину нікчемним є безпідставним;

- ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розділили свої вклади та проценти за вкладами в загальному розмірі 453 857,73 грн, усвідомлюючи ризик неможливості повного або часткового задоволення власних кредиторських вимог, намагаючись отримати кошти позачергово за рахунок держави, а не за рахунок ліквідаційної маси банку, вони здійснили ряд нікчемних операцій (з порушенням норм закону), спрямованих на порушення публічного порядку та черговості виплат коштів вкладникам та кредиторам неплатоспроможного банку. Унаслідок укладення нікчемного правочину кредиторам банку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надано переваги перед іншими кредиторами, прямо не встановлені законом або внутрішніми документами банку, що у свою чергу призвело до збільшення витрат, пов`язаних із виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства;

- позивач не є вкладником банку, апеляційний суд не застосував статтю 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яка підлягала застосуванню.

Станом на дату розгляду справи відзивів на касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Український професійний банк» Грошової С. В. до Верховного Суду не надходило.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Український професійний банк» Грошової С. В. передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано з Херсонського міського суду Херсонської області матеріали справи № 766/6612/16-ц, відмовлено у задоволенні клопотання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Український професійний банк» Грошової С. В. про зупинення виконання рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 08 серпня 2019 року та постанови Херсонського апеляційного суду від 23 січня 2020 року та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

Касаційне провадження відкрито на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

У квітні 2020 року матеріали справи № 766/6612/16-ц надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Український професійний банк» Грошової С. В. про розгляд касаційної скарги за участю її представника та призначено справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

З огляду на зміст та прохальну частину касаційної скарги перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку здійснюється лише в частині задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанційустановлено, що постановою Правління НБУ від 30 квітня 2015 року № 293/БТ ПАТ «Український професійний банк» віднесено до категорії проблемних строком на 180 днів зі встановленням обмежень у його діяльності, зокрема щодо недопущення проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, укладених до набрання чинності цією постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків; не здійснювати заміни вкладів юридичних та фізичних осіб.

28 травня 2015 року між ПАТ «Український професійний банк» та ОСОБА_1 укладений депозитний договір «До запитання» № 350734, особовий рахунок № НОМЕР_2 , рахунок нарахованих процентів № НОМЕР_3 , за яким ОСОБА_1 (вкладник) передає банку грошові кошти в розмірі 170 000,00 грн на умовах видачі вкладу на першу вимогу вкладника без обмеження суми та строку дії вкладу, із строком дії до дня повернення вкладу, а в частині невиконаних зобов`язань - до повного і належного їх виконання сторонами.

За квитанцією від 28 травня 2015 року № 350734 (платник ОСОБА_1 , отримувач ОСОБА_1 ) до ПАТ «Український професійний банк» внесено 170 000,00 грн коштів на вклад згідно з договором від 28 травня 2015 року № 350734.

Постановою Правління НБУ від 28 травня 2015 року № 348 ПАТ «Український професійний банк» віднесено до категорії неплатоспроможних, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28 травня 2015 року № 107 з 29 травня 2015 року розпочато процедуру виведення ПАТ «Український професійний банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці, з 29 травня 2015 року по 28 серпня 2015 року включно, призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у вказаному банку провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Пантіну Л. О.

Згідно з витягом з протоколу № 1 засідання комісії про перевірку вкладів фізичних осіб Тимчасової адміністрації ПАТ «Український професійний банк» від 26 червня 2015 року здійснено перевірку за всіма банківськими рахунками, на яких обліковуються залишки грошових коштів вкладників, та встановлено, що за рахунком ОСОБА_1 № НОМЕР_2 та рахунком процентів № НОМЕР_3 здійснено касову операцію з фізичної особи на фізичну особу без фактичного внесення готівки.

Протоколом № 21 засідання комісії з перевірки договорів, призначеної наказом Тимчасової адміністрації ПАТ «Український професійний банк» від 17 серпня 2015 року № 26/ТА, затверджено результати перевірки, якою виявлено правочини (договори), що є нікчемними згідно зі статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Цей протокол надано на затвердження уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Український професійний банк», Департаменту індивідуального бізнесу доручено здійснити дії щодо поновлення в системах обліку банку облік коштів на рахунках юридичних і фізичних осіб, юридичному департаменту та департаменту індивідуального бізнесу доручено направлення повідомлень про нікчемність правочинів згідно зі статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» фізичним особам, на рахунки яких були зараховані кошти з рахунків інших фізичних осіб та з рахунків юридичних осіб, а також на рахунки яких оформлювались операції із внесення коштів готівкою в період дії постанови НБУ від 30 квітня 2015 року № 293/БТ.

27 серпня 2015 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Український професійний банк» Пантіною Л. О. на адресу ОСОБА_1 направлено повідомлення № 01-10/4087 про те, що договір банківського вкладу від 28 травня 2015 року № 350734 (операції з внесення 28 травня 2015 року грошових коштів на рахунок № НОМЕР_2 ) є нікчемним відповідно до вимог статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 228 ЦК України.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28 серпня 2015 року № 158 ухвалено припинити здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Український професійний банк» 28 серпня 2015 року, відкликати всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «Український професійний банк» Пантіної Л. О. 28 серпня 2015 року, розпочати процедуру ліквідації ПАТ «Український професійний банк» з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до плану врегулювання, з 31 серпня 2015 року по 30 серпня 2016 року, призначити уповноваженою особою Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Український професійний банк» Пантіну Л. О. та делегувати їй всі повноваження ліквідатора банку на один рік по 30 серпня 2016 року включно.

Постановою Правління НБУ від 28 серпня 2015 року № 562 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «Український професійний банк».

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 серпня 2018 року № 2306 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Український професійний банк» на один рік, з 31 серпня 2018 року по 30 серпня 2019 року включно, продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «Український професійний банк» Грошової С. В. строком на один рік, з 31 серпня 2018 року по 30 серпня 2019 року.

Стороною позивача до апеляційного суду надано ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року у справі № 821/108/16 за позовом позивача до цього ж відповідача з цих же підстав, якою провадження у справі закрито з посиланням на те, що вирішення даного спору перебуває в юрисдикції господарського суду.

Нормативно-правове обґрунтування та мотиви, з яких виходив Верховний Суд

Щодо регулювання спірних правовідносин та складу відповідачів

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі також Закон № 4452-VI). Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, у випадках, встановлених цим Законом (частина перша статті 3 і пункт 8 частини другої статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

З дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення (частина перша статті 36 Закону № 4452-VI).

Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку (пункт 1 частини другої статті 37 Закону № 4452-VI).

З моменту введення у банку тимчасової адміністрації Фонд набуває повноважень органів управління та контролю банку, який зберігає свою правосуб`єктність юридичної особи та є самостійним суб`єктом господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Тому у цивільному спорі щодо неналежності виконання банком зобов`язань за договором банківського вкладу після початку процедури виведення Фондом банку з ринку належним відповідачем є банк, а не Фонд.

Уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (пункт 17 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI).

Уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду (частина третя статті 37 Закону № 4452-VI).

Уповноважена особа Фонду у своїй діяльності підзвітна Фонду, який несе відповідальність за дії уповноваженої особи Фонду щодо процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку (частина восьма статті 35 Закону № 4452-VI).

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 29 ЦПК України у редакції, чинній на дату подачі позову. Аналогічна редакція міститься у частині першій статті 47 чинної редакції ЦПК України).

Юридичних осіб представляють їхні органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням, або їх представники (частина третя статті 38 ЦПК України у редакції, чинній на дату подачі позову. Близька за змістом норма міститься у частині третій статті 58 чинної редакції ЦПК України).

Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника (частина третя статті 58 ЦПК України).

Оскільки уповноважена особа Фонду є працівником Фонду та діє від імені банку в межах повноважень Фонду, така особа у цивільному процесі за позовом до банку може виступати представником банку та не має самостійної процесуальної дієздатності.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 22 серпня 2018 року у справі № 559/1777/15-ц (пункти 84-93), від 28 листопада 2018 року у справі № 383/2/17 (пункти 56-63), від 12 грудня 2018 року у справі № 591/1272/18 (пункт 38).

Тому колегія суддів звертає увагу, що до уповноваженої особи Фонду вимоги позивача звернені бути не можуть.

У цивільному процесі уповноважена особа Фонду є неналежним відповідачем у справах як за позовом до Фонду, працівником якого є ця особа, так і за позовом до банку, від імені якого в межах повноважень Фонду вона діє.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини перша та друга статті 11 ЦПК України 2004 року). Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 частини другої статті 119 ЦПК України 2004 року). Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 30 ЦПК України 2004 року). Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України 2004 року). Аналогічні положення передбачені й у чинному ЦПК України.

Визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Щодо доводів касаційної скарги про необхідність розгляду справи у порядку адміністративного судочинства

Статті 3 та 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання позову) регламентували, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Основною ознакою публічно-правових спорів є участь у них як сторони суб`єкта владних повноважень. Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень), натомість визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду в межах гарантованого державою відшкодування за вкладами є публічно-правовим, має особливий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 частини другої статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Окрім цього, Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб.

Спір, наявність якого обґрунтовано позивачем у вказаному позові, за своєю правовою природою стосується саме формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та затвердження такого реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат, а отже, є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів з урахуванням установленого частиною першою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» граничного розміру відшкодування за вкладами.

Аналогічну правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15, від 06 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, від 31 жовтня 2018 року у справі № 826/5285/16, від 23 січня 2019 року у справі № 761/2512/18, від 24 квітня 2019 року у справі № 761/2499/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17 та від 20 листопада 2019 року у справі № 761/46959/17.

Правовідносини між Фондом і вкладником, який претендує на отримання гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми, складаються без участі банку-боржника та мають управлінський характер.

У цих правовідносинах Фонд виконує управлінські функції щодо гарантованої державою виплати відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна). А тому у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду.

Спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону № 4452-VI не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим і пов`язаний із виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. А тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16, від 06 червня 2018 року у справах № П/811/3526/15, № 813/6392/15, № 818/377/16, № 804/15159/15, № 815/863/16).

Спір щодо включення вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів і про стягнення за договором банківського вкладу коштів, що перевищують граничну суму відшкодування, є приватноправовим і залежно від суб`єктного складу має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства. Фонд (його уповноважена особа) у таких правовідносинах виконує не владні управлінські функції, а здійснює представництво інтересів банку-відповідача як сторони відповідного договору (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 826/7532/16, від 23 травня 2018 року у справі № 811/568/16).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Разом з тим матеріали справи містять ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року у справі № 821/108/16 (з урахуванням ухвали цього суду про виправлення описки від 11 квітня 2016 року, інформація про яку міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень із відкритим доступом), за участю тих же сторін та аналогічними позовними вимогами про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, якою провадження в адміністративній справі закрито із роз`ясненням позивачу, що даний спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

З огляду на висновок про наявність юрисдикції адміністративного суду щодо розгляду цього спору вказана відмова у відкритті провадження у справі за правилами адміністративного судочинства за аналогічними вимогами позивача поставила під загрозу сутність гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.

Як вказує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» («Golder v. the United Kingdom») від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, § 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Станєв проти Болгарії» («Stanev v. Bulgaria») від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, § 230).

Згідно із статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України» («Bulanov and Kupchik v. Ukraine», заяви № 7714/06 та № 23654/08), в якому ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади; крім того, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (§ 27-28, 38-40); рішення від 01 грудня 2011 року у справі «Андрієвська проти України» («Andriyevska v. Ukraine», заява № 34036/06), в якому ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (§ 13-14, 23, 25-26); рішення від 17 січня 2013 року у справі «Мосендз проти України» («Mosendz v. Ukraine», заява № 52013/08), в якому ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (§ 116, 119, 122-125); рішення від 21 грудня 2017 року у справі «Шестопалова проти України» («Shestopalova v. Ukraine», заява № 55339/07), в якому ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (§ 13, 18-24)).

Таким чином, непослідовність національних судів створила позивачеві перешкоди у реалізації права на судовий захист. Тому, з огляду на наведену вище аргументацію, апеляційний суд, з яким колегія суддів погоджується, дійшов правильного висновку, що розгляд цього спору має завершитися за правилами цивільного судочинства із посиланням на правову позицію, висловлену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 761/46959/17 (провадження № 14-306цс19). Аналогічного висновку також дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 498/496/17.

Відповідно доводи касаційної скарги про необхідність розгляду справи у порядку адміністративного судочинства підлягають відхиленню, а суди попередніх інстанцій правильно розглянули саме цей спір у порядку цивільного судочинства.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Оскільки позивачем та судами неправильно встановлений склад учасників у справі, то підстав для перевірки інших доводів касаційної скарги по суті спору (про те, що позивач не є вкладником банку, та нікчемність правочинів тощо) у суду касаційної інстанції немає.

Виходячи із конкретних обставин справи, оскільки порушення норм процесуального права, допущені судом першої інстанції, унеможливили вирішення спору по суті, отже, у цій справі не виконано завдання правосуддя, Верховний Суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки особа, яка звертається до суду з позовом, вправі очікувати вирішення її справи судом в порядку, визначеному процесуальним законом.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог процесуального права, зокрема, визначитись зі складом осіб, що беруть участь у справі, виходячи із предмета спору, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, з наведенням відповідних обґрунтувань, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

ЄСПЛ зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Оскільки розгляд справи не закінчено, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 400 401 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» Грошової Світлани Василівни задовольнити частково.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 08 серпня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 23 січня 2020 року в оскаржуваній частині скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний Г. І. Усик В. В. Яремко