Постанова

Іменем України

02 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 793/480/18

провадження № 61-1704ав19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,

секретар судового засідання - Патюк А. О.,

учасники справи:

заявник (особа, яка не брала участі у третейському розгляді) - ОСОБА_1 ,

представник заявника - ОСОБА_2 ,

третейський суд: Черкаський обласний постійнодіючий третейський суд при Корпорації «Радник», третейський суддя Ульянов С.М.

учасники (сторони) третейського розгляду:

позивач - ОСОБА_3

відповідач - ОСОБА_4 , правонаступниками якого є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в інтересах яких діє ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 28) апеляційну скаргу ОСОБА_3 та апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 08 січня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при Корпорації «Радник» від 05 листопада 2018 року у справі № 01/13-2018 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на майнові права

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст скарги

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду, як до суду першої інстанції із заявою про скасування рішення Черкаського обласного постійнодіючого третейського суду при Корпорації «Радник» від 05 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на майнові права.

Заява мотивована тим, що 05 листопада 2018 року Черкаським обласним постійнодіючим третейським судом при корпорації «Радник» прийнято рішення, яким визнано право власності на майнові права на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Золото Ланів 2017» у розмірі, що складає 100 % статутного капіталу товариства за ОСОБА_3 .

Заявник, посилаючись на те, що вказане рішення третейського суду є необґрунтованим та таким, що ухвалене із порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участь у справі, що призвело до порушення прав та інтересів ОСОБА_1 , як власника 100 % частки у статутному капіталі ТОВ «Золото Ланів 2017», який не був залучений до розгляду справи, просив скасувати рішення Черкаського обласного постійнодіючого третейського суду при Корпорації «Радник» від 05 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на майнові права.

Короткий зміст ухвали апеляційного суду, як суду першої інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 08 січня 2019 року провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Черкаського обласного постійнодіючого третейського суду при Корпорації «Радник» від 05 листопада 2018 року у справі № 01/13-2018 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на майнові права закрито.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що предметом розгляду у Черкаському обласному постійнодіючому третейському суді при Корпорації «Радник» були позовні вимоги про визнання права власності на майнові права на частку в статутному капіталі ТОВ «Золото Ланів 2017» у розмірі , що складає 100% статутного капіталу товариства. Оскільки з переходом до відповідача прав і обов`язків щодо частки в статутному капіталі ТОВ «Золото Ланів 2017» на підставі рішення третейського суду до нього перейшли відповідні права та обов`язки стосовно участі у діяльності та управління цього товариства, то й відносини, які виникли між сторонами за своєю правовою природою є корпоративними відносинами щодо володіння, користування й розпорядження належними корпоративними правами у цьому товаристві.

Таким чином, спір у цій справі, який виник із корпоративних відносин є господарсько-правовим і підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із цією ухвалою суду, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подав до Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу Черкаського апеляційного суду від 08 січня 201920 листопада 2018 року скасувати, а справу направити до Апеляційного суду Черкаської області для продовження розгляду справи.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 мотивована тим, що апеляційний суд, як суд першої інстанції, при постановленні оскаржуваної ухвали не врахував, що сторонами третейського розгляду є фізичні особи, а отже спір повинен розглядатись за правилами цивільного судочинства. При цьому, в порядку цивільного судочинства ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 27 листопада 2018 року у справі № 793/477/18 був виданий виконавчий лист на примусове виконання оскарженого рішення третейського суду.

У апеляційній скарзі заявник також посилається на те, що при розгляді його заяви судом не врахована правова позиція, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/22696/16, у якій вирішено питання підвідомчості справ такої категорії.

Не погоджуючись із ухвалою апеляційного суду як суду першої інстанції, ОСОБА_3 подала до Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу Черкаського апеляційного суду від 08 січня 2019 року скасувати, а справу направити до Апеляційного суду Черкаської області для продовження розгляду справи.

Апеляційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що відносини між нею та ОСОБА_4 щодо порушення умов договору застави не можна віднести ні до внутрішніх, ні до зовнішніх корпоративних відносин. Крім того, для регулювання корпоративних відносин застосовуються спеціальні норми матеріального права, зокрема Закони України «Про господарські товариства», «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» тощо.

Саме той факт, що предметом застави були майнові права на частку в статутному капіталі товариства, не може бути підставою для віднесення вказаних відносин до корпоративних.

Ні позивач, ні відповідач у спорі, що вирішувався третейським судом, не є суб`єктами господарювання в розумінні статті 55 ГПК України.

Щодо права ОСОБА_1 на звернення до суду із заявою про скасування рішення третейського суду, заявник вважає, що ОСОБА_1 не може вважатись особою про права та обов`язки якої суд вирішив питання, оскільки станом на дату розгляду справи та винесення рішення третейським судом єдиним засновником та керівником ТОВ «Золото Ланів 2017» (код ЄДРПОУ 41199886) був відповідач ОСОБА_4 .

Також заявник у апеляційній скарзі звертає увагу на те, що суд в оскаржуваному рішенні помилково не взяв до уваги її посилання на наявність рішення Апеляційного суду Черкаської області від 24 листопада 2018 року, яким вже було встановлено обставини належної підвідомчості та відсутності прав третіх осіб.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на надання відзивів на апеляційні скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

18 квітня 2019 року під час судового засідання представником заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надано лист прокуратури Черкаської області від 14 березня 2019 року № 04/2/4-396вих-19, зі змісту якого вбачається, що відповідно до лікарського свідоцтва про смерть від 05 березня 2019 року № 206 смерть ОСОБА_4 настала ІНФОРМАЦІЯ_1 з причин використання ручної вогнепальної зброї з метою вбивства чи нанесення ушкодження.

Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2019 року апеляційне провадження у справі зупинене до залучення у справі правонаступника ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2020 року провадження у справі відновлено.

Задоволено заяву ОСОБА_2 , яка діє за дорученням ОСОБА_1 , про залучення правонаступників.

До участі у цій справі залучено правонаступників відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в інтересах яких діє ОСОБА_8 .

У березні 2020 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на адресу Верховного Суду надійшла заява про відмову від апеляційної скарги на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 08 січня 2019 року.

У березні 2020 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду електронною поштою надійшла заява про відмову від апеляційної скарги, у якій він також вказує про те, що йому відомі та зрозумілі наслідки такої відмови.

Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 , поданої в інтересах ОСОБА_1 , про відмову від апеляційної скарги на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 08 січня 2019 року. Заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 11 вересня 2018 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 укладено договір позики. На забезпечення виконання договору позики 11 вересня 2018 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 укладено договір застави майнових прав на частку в статутному капіталі ТОВ «Золото Ланів 2017» у розмірі 100 % статутного капіталу товариства, що становить 100 000,00 грн.

Також 11 вересня 2018 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 була укладена третейська угода, відповідно до якої усі спори, які виникають із договору позики від 11 вересня 2018 року і договору застави майнових прав від 11 вересня 2018 року, укладених між сторонами, пов`язані з ними або випливають з них, в тому числі, але не обмежують, які стосуються її виконання, порушення, припинення, розірвання або недійсності, вирішуються Черкаським обласним постійнодіючим третейським судом при Корпорації «Радник» відповідно до Закону України «Про третейські суди», Регламенту Третейського суду та законодавства України. Третейський розгляд вищевказаних спорів здійснюється судом, у порядку, встановленому Регламентом Третейського суду.

19 жовтня 2018 року ОСОБА_3 звернулася до третейського суду із позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на майнові права.

З матеріалів справи № 01/13-2018 вбачається, що у позовній заяві ОСОБА_3 зазначала, що між сторонами 11 вересня 2018 року укладено договір позики, відповідно до умов якого вона передача відповідачеві 50 000,00 грн., а відповідач зобов`язувався повернути грошові кошти до 01 березня 2019 року. З метою забезпечення договору позики, між сторонами 11 вересня 2018 року укладено договір застави майнових прав.

23 вересня 2018 року із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців їй стало відомо, що майнові права на частку в статутному капіталі ТОВ «Золото Ланів 2017» у розмірі, що складає 100 % статутного капіталу товариства перейшли у власність ОСОБА_10

27 вересня 2018 року із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців їй стало відомо, що майнові права на частку в статутному капіталі ТОВ «Золото Ланів 2017» у розмірі, що складає 100 % статутного капіталу товариства перейшли у власність до ОСОБА_1 .

Посилаючись на те, що відповідачем ОСОБА_4 , порушено обов`язок, покладений на нього договором позики щодо повернення коштів, просила визнати за нею право власності на майнові права на частку в статутному капіталі ТОВ «Золото Ланів 2017» у розмірі, що складає 100 % статутного капіталу.

До позовної заяви додано відповідні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Рішенням Черкаського обласного постійнодіючого третейського суду при Корпорації «Радник» від 05 листопада 2018 року позов задоволено повністю.

Визнано право власності на майнові права на частку в статутному капіталі ТОВ «Золото Ланів 2017» у розмірі, що складає 100 % статутного капіталу товариства за ОСОБА_3 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду як суду апеляційної інстанції

Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 - задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про третейські суди» в Україні можуть утворюватися та діяти постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору (суди ad hoc). Сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів (за змістом статті 14 цього Закону).

Згідно із частиною першою статті 14 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду приймається після дослідження усіх обставин справи третейським суддею, що одноособово розглядав справу, або більшістю голосів третейських суддів, які входять до складу третейського суду. Рішення оголошується у засіданні третейського суду.

Сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов`язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень. Сторони та третейський суд вживають усіх необхідних заходів з метою забезпечення виконання рішення третейського суду (стаття 50 Закону України «Про третейські суди»).

Статтею 51 Закону України «Про третейські суди» передбачено, рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом.

Рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов`язки, у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

З наведених положень Закону України «Про третейські суди» вбачається, що, вирішуючи питання про визначення компетентного суду в розумінні цього Закону, необхідно керуватися загальними правилами визначення юрисдикції (підвідомчості) кожного конкретного спору, який був предметом розгляду в третейському суді, встановленими відповідними нормами процесуального законодавства.

Отже, правильне визначення предметної юрисдикції цієї справи залежить від установлення того, до суду якої юрисдикції належить спір у справі № 01/13-2018, що розглядався Черкаським обласним постійнодіючим третейським судом при Корпорації «Радник».

Так, відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною першою статті 20 Господарського процесуального кодексу передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України «Про третейські суди», якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Натомість відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства, а також справи про оскарження рішень третейських судів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів, про оспорювання рішень міжнародного комерційного арбітражу, а також про визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу, іноземного суду.

Предметом розгляду в Черкаському обласному постійнодіючому третейському суді при Корпорації «Радник» у справі № 01/13-2018 були позовні вимоги про визнання права власності на майнові права внаслідок невиконання позичальником (фізичною особою) зобов`язань за договором позики, укладеним з іншою фізичною особою, що за своєю правовою природою є зверненням стягнення на предмет застави.

Таким чином, оскільки вимога про визнання права власності на майнові права розглянута за участю фізичних осіб, то за суб`єктним складом сторін ця справа належить до юрисдикції загальних судів і підлягала б розгляду в порядку цивільного судочинства (за відсутності угоди сторін про передачу спору на вирішення третейським судом).

Відтак розгляд заяви ОСОБА_1 про скасування рішення Черкаського обласного постійнодіючого третейського суду при Корпорації «Радник» від 05 листопада 2018 року у справі № 01/13-2018 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на майнові права також належить до юрисдикції загальних судів і не є підвідомчим господарському суду.

За таких обставин апеляційний суд як суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про розгляд цієї справи в порядку господарського судочинства.

Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг

Згідно зі статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи наведене, Верховний Суд як суд апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційні скарги задовольнити, а оскаржуване судове рішення - скасувати та справу передати до апеляційного суду як суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 24 351 367 368 369 374 379 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 08 січня 2019 року скасувати, а справу направити до апеляційного суду як суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов А. С. Олійник Г. І. Усик