№ 800/372/16 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 березня 2021 року

Київ

справа №800/372/16

адміністративне провадження №А/9901/74/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючого судді: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

За участю:

Секретаря судового засідання: Томах О.О.,

учасників справи:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Сорокового Д.А.,

представника відповідача - Нарольської Т.С.,

представника відповідача 2 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції (правонаступник Вища рада правосуддя), Президента України про визнання протиправними дій Вищої ради юстиції, визнання незаконним та скасування рішення Вищої ради юстиції від 15 вересня 2016 року та Указу Президента України від 29 вересня 2016 року № 425/2016 (в частині), -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) на підставі статті 1711 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (у редакції до 15 грудня 2017 року) звернулася до Вищого адміністративного суду України (далі - ВАС України) з адміністративним позовом до Вищої ради юстиції (далі - відповідач 1, ВРЮ, правонаступник Вища рада правосуддя, ВРП), Президента України (далі - відповідач, 2), в якому (з урахуванням заяв: про зміну позовних вимог від 19 вересня 2016 року (враховуючи закриття провадження у справі в частині позовних вимог ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 вересня 2016 року), про збільшення позовних вимог від 29 вересня 2016 року та про уточнення позовних вимог від 20 жовтня 2016 року) просила суд:

- визнати протиправними дії Вищої ради юстиції щодо прийняття рішення від 15 вересня 2016 року "Про внесення подання Президентові України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Печерського районного суду м. Києва у зв`язку з порушенням присяги судді", за результатами розгляду дисциплінарної справи, відкритої за нерозглянутими Тимчасовою спеціальною комісією з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - Тимчасова спеціальна комісія, ТСК) заявами ОСОБА_2 від 9 грудня 2014 року та прокурора Печерського району м. Києва ОСОБА_3 від 12 грудня 2014 року стосовно судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ;

- визнати незаконним та скасувати рішення Вищої ради юстиції від 15 вересня 2016 року "Про внесення подання Президентові України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Печерського районного суду м. Києва у зв`язку з порушення присяги судді" за результатами розгляду дисциплінарної справи, відкритої за нерозглянутими ТСК заявами ОСОБА_2 від 9 грудня 2014 року та прокурора Печерського району м. Києва ОСОБА_3 від 12 грудня 2014 року стосовно судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ;

- визнати незаконним та скасувати Указ Президента України від 29 вересня 2016 року № 425/2016 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Печерського районного суду м. Києва у зв`язку з порушенням присяги судді (том 1 а.с. 93-100, 188-189, том 4 а.с.184).

В обґрунтування підстав позову ОСОБА_1 вказує на такі обставини:

- матеріали за заявами ОСОБА_2 та прокурора Печерського району м. Києва ОСОБА_3 передані ТСК 13 травня 2016 року на розгляд Вищої ради юстиції несвоєчасно, після закінчення повноважень ТСК (повноваження закінчилися 12 червня 2015 року) (стаття 4 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 8 квітня 2014 року № 1188-VII, далі - Закон № 1188-VII);

- Вища рада юстиції не є уповноваженим законом органом щодо здійснення дисциплінарного провадження стосовно неї як судді місцевого суду, оскільки відповідно до статті 94 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI) таким органом є Вища кваліфікаційна комісія суддів України;

- справи про адміністративні правопорушення, яких стосуються заяви ОСОБА_2 та прокурора Печерського району м. Києва, не містять матеріалів, які свідчать про участь осіб в масових акціях протесту в період з 21 листопада 2013 року до 11 квітня 2014 року, що виключає підстави спеціальної перевірки (щодо ОСОБА_1 ), передбачені пунктом 4 частини 1 статті 3 Закону № 1188-VII;

- прокурор Печерського району м. Києва ОСОБА_3 не є уповноваженим суб`єктом ініціювати спеціальну перевірку судді відповідно до Закону № 1188-VII, та не довів наявність підстав звернення з заявою;

- заява прокурора Печерського району м. Києва передана на розгляд члену Вищої ради юстиції ОСОБА_4 поза процедурою автоматизованого порядку розподілу заяв, скарг, матеріалів між членами Вищої ради юстиції, а тільки з підстав попереднього визначення його доповідачем за заявою ОСОБА_2 ;

- приймаючи ухвалу про відкриття дисциплінарної справи 30 червня 2016 року, Вища рада юстиції порушила вимоги статті 58 Конституції України, оскільки застосувала норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції від 7 липня 2010 року, тоді як мала керуватися нормами цього Закону в редакціях від 22 січня 2014 року та від 2 лютого 2014 року, які діяли на дати ухвалення суддею ОСОБА_1 постанов у справах про адміністративні правопорушення;

- в порушення вимог статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР позивача не було запрошено на засідання Вищої ради юстиції, яке відбулося 30 червня 2016 року, та на якому було прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження стосовно неї; Регламент Вищої ради юстиції, затверджений рішенням від 30 липня 2015 року № 355/15-15, яким встановлено, зокрема, процедуру проведення засідань Вищої ради юстиції та її Дисциплінарної секції, суперечить вище зазначеній статті;

- рішення від 15 вересня 2016 року прийнято з порушенням процедури таємниці голосування з огляду на присутність члена Вищої ради юстиції ОСОБА_4 , доповідача по дисциплінарному провадженню в нарадчій кімнаті;

- рішення від 15 вересня 2016 року прийнято за участю в голосуванні Голови Вищої ради юстиції Бенедисюка І.М., членів Вищої ради юстиції Мамонтової І.Ю., Романюка Я.М., які прямо або побічно зацікавлені у притягненні ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності;

- Указ Президента України від 29 вересня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Печерського районного суду м. Києва прийнято на підставі рішення Вищої ради юстиції від 15 вересня 2016 року, а тому його скасування є похідним від скасування рішення Вищої ради юстиції (том 1 а.с. 10-23, 93-100).

Постановою Вищого адміністративного суду України від 6 березня 2017 року у задоволенні позову відмовлено (том 5 а.с. 83).

Відмовляючи в задоволенні позову, Вищий адміністративний суд України, посилаючись на правомірність прийнятого Вищою радою юстиції рішення зробив висновок про:

1) дотримання Вищою радою юстиції автоматизованого розподілу заяв, які передані від ТСК для розгляду члену ВРЮ ОСОБА_4; 2) правомірність розгляду ВРЮ, як повноважним органом на підставі вимог Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» вказаних заяв за загальною процедурою; 3) правильність висновку Вищої ради юстиції про кваліфікацію дій судді, як порушення присяги, у зв`язку з вчиненням дій, які викликають сумнів у її об`єктивності, неупередженості та незалежності, через що принижують авторитет судової влади та про наявність підстав для внесення подання Президентові України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді. Такі висновки базуються на процесуальних порушеннях, допущених суддею при розгляді справ про адміністративні правопорушення, які є предметом перевірки за заявами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (зокрема: недоліки рапортів та протоколів про адміністративні правопорушення, заперечення особами не тільки своєї вини, а й події правопорушення, підтвердженням чого є, зокрема скасування постановами Апеляційного суду м. Києва від 27 лютого 2014 року, від 18 березня 2014 року та від 19 травня 2014 року постанов Печерського районного суду м. Києва від 22 січня 2014 року, від 28 січня 2014 року та від 15 січня 2014 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 із закриттям провадження у справах на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КпАП у зв`язку з відсутністю в їх діях складу адміністративного правопорушення та події адміністративного правопорушення; 4) рішення ВРЮ прийнято з дотриманням таємниці голосування; 5) суд зробив висновок, що постанови у справах про адміністративні правопорушення були ухвалені щодо учасників масових акцій протесту на підставі показань свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та наявності факту звільнення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 від відповідальності на підставі вимог Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21 лютого 2014 року № 743-VII. Суд посилався на недоведеність позивачем заангажованості та політичної складової членів ВРЮ відносно судді ОСОБА_1 .

Не погодившись з постановою Вищого адміністративного суду України від 6 березня 2017 року, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України з заявою про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 1 статті 237 КАС України, а саме порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу (в редакції до 15 грудня 2017 року) (том 5 а.с. 103-127).

В доводах заяви про перегляд ОСОБА_1 вказала на порушення Вищим адміністративним судом України норм матеріального права та процесуального права, а саме, неврахування того, що:

- Вища рада юстиції не є уповноваженим органом щодо здійснення дисциплінарного провадження стосовно неї, як судді місцевого суду, оскільки відповідно до частини 5 статті 2 Закону України Закону № 1188-VII розгляд заяв, переданих від ТСК до ВРЮ проводиться за загальною процедурою, а відповідно до статті 85 Закону № 2453-VI за загальною процедурою уповноваженим органом щодо здійснення дисциплінарного провадження стосовно неї, як судді місцевого суду, є Вища кваліфікаційна комісія суддів України. Таке законодавче обґрунтування відповідає листу Вищої ради юстиції від 25 травня 2016 року № М-992/0-14-6334/0/9-16 за підписом Заступника голови ВРЮ Муравйова О.В.; рішенню Вищої ради юстиції від 9 червня 2016 року № 1170/0/15-16 щодо судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області Безуматова Михайла Вікторовича ; рішенню Вищої ради юстиції від 26 травня 2016 року № 1078/0/15-16; рішенню Вищої ради юстиції від 24 березня 2016 року № 683/0/15-16.

- відсутні підстави для проведення перевірки позивача з урахуванням вимог пункту 4 частини 1 статті 3 Закону № 1188-VII за відсутності в постановлених нею рішеннях доказів участі осіб в масових акціях протесту; прокурор не є належним суб`єктом звернення з відповідною заявою до ТСК;

- Вища рада юстиції в порушення статті 93 Закону № 2453-VI передала заяву прокурора ОСОБА_3 щодо перевірки судді ОСОБА_1 без застосування автоматизованого розподілу між членами ВРЮ; вказана заява в порушення пункту 56 регламенту ВРЮ об`єднана з заявою ОСОБА_2 до відкриття дисциплінарних проваджень окремо по кожній з заяв;

- матеріали справ отримані ВРЮ від ТСК з порушенням, оскільки передані супровідним листом від 7 квітня 2016 року № 4787/0/9-16 за підписом Соловйової М.М., коли строк повноважень ТСК закінчився;

- за аналогічними обставинами, які викладені в скаргах ОСОБА_2 та прокурора ОСОБА_3 - ВРЮ прийнято 17 березня 2016 року рішення про відмову у внесенні подання про звільнення ОСОБА_11 з посади судді Бобринецького районного суду Кіровоградської області у зв`язку з порушенням присяги судді, а рішеннями від 28 січня 2016 року № 216/0/15-16 та від 28 січня 2016 року № 217/0/15-16 відмовлено у внесенні подання до Верховної ради України про звільнення ОСОБА_12 з посади судді Ленінського районного суду м. Кіровограда у зв`язку з порушенням присяги судді, та ОСОБА_13 з посади судді Подільського районного суду м. Києва у зв`язку з порушенням присяги судді;

- ухвалюючи рішення ВРЮ не доведено наявність в діях судді ОСОБА_1 кваліфікуючих ознак порушення присяги судді, передбачених статтею 32 Закону № 22/98-ВР (в редакції на час прийняття ОСОБА_1 постанов);

- посилалася на упередженість щодо неї членів Вищої ради юстиції;

- в порушення вимог статті 32 Закону Закону № 22/98-ВР позивача не було запрошено на засідання ВРЮ 30 червня 2016 року з розгляду питання відкриття чи відмови у відкритті дисциплінарної справи;

- на час прийняття рішення ВРЮ закінчився річний строк притягнення до дисциплінарної відповідальності, передбачений частинами 4, 5 статті 87 Закону № 2453-VI.

Позивач просила суд задовольнити заяву, скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 6 березня 2017 року, та ухвалити нове рішення про задоволення позову (том 5 а.с. 103-127).

6 квітня 2017 року на адресу Верховного Суду України, а також 04 травня 2018 року на адресу Верховного Суду були надіслані доповнення до заяви про перегляд, в яких скаржником більш детально перелічені вищевказані процедурні порушення, допущені ВРЮ під час дисциплінарного провадження (том 5 а.с. 149-157, том 6 а.с. 212-225). В надісланих на адресу суду 11 лютого 2020 року та 2 грудня 2020 року письмових поясненнях до заяви про перегляд заявниця посилалася на неповноважний склад суду, який прийняв оскаржуване рішення, оскільки суддя Олендер І.Я., який входив до складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України в день авторозподілу даної справи 16 вересня 2016 року був вихідний (том 7 а.с. 43-56, 185-204).

В надісланому на адресу суду відзиві від 2 січня 2020 року на заяву про перегляд (з врахуванням відзиву від 18 березня 2020 року) представник ВРП зазначив, що підстави для задоволення вимог заявника відсутні, оскільки постанова Вищого адміністративного суду України від 6 березня 2017 року є законною і обґрунтованою, відповідає нормам матеріального права і процесуального права, відповідно підстав для її скасування немає (том 7 а.с. 124-132, 15-25).

28 лютого 2020 року на адресу Верховного Суду, через канцелярію, надійшли заперечення, надіслані представником Президента України на заяву про перегляд, в яких зазначено, що Указ від 29 вересня 2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Печерського районного суду м. Києва за порушення присяги прийнято на підставі чинного рішення Вищої ради юстиції від 15 вересня 2016 року, за поданням ВРЮ від 27 вересня 2016 року і позивачем взагалі не обґрунтовано вимоги до Президента України щодо підстав незаконності Указу, а лише зазначено, що Указ є незаконним з підстав, зазначених в позові до іншого відповідача. З врахуванням викладеного, просили суд відмовити у задоволенні заяви про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 6 березня 2017 року (том 7 а.с. 31-32).

Відповідно до пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України (у редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

На підставі пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України заяву про перегляд з матеріалами справи № 800/372/16 розпорядженням керівника апарату Верховного Суду України від 2 січня 2018 року № 4/0/19-18 передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 січня 2018 року для розгляду справи № 800/372/16 визначено судову колегію у складі суддів: Анцупова Т.О. (доповідач), Кравчук В.М., Стародуб О.П.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 травня 2019 року передано на розгляд колегії суддів: Васильєвої І.А. (головуючий суддя), Пасічник С.С., Юрченко В.П. (том 7 а.с. 2).

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали доводи заяви про перегляд, просили скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 6 березня 2017 року та прийняти нову, якою задовольнити позов.

Представник Вищої ради правосуддя в судовому засіданні вказала на відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд та скасування постанови Вищого адміністративного суду України.

Представник Президента України в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені у заяві доводи (з врахуванням доповнень), відзив та заперечення відповідачів, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

У цій справі встановлено, що ОСОБА_1 призначена на посаду судді Печерського районного суду м. Києва Указом Президента України від 19 листопада 2010 року № 1046.

У січні 2014 року суддею Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 розглянуті справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП), з ухваленням постанов про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців таких громадян: ОСОБА_2 (постанова від 15 січня 2014 року у справі № 757/809,14-п), ОСОБА_8 (постанова від 21 січня 2014 року у справі № 757/1424/14-п), ОСОБА_5 (постанова від 22 січня 2014 року у справі № 757/1423/14-п), ОСОБА_6 (постанова від 28 січня 2014 року у справі № 757/1654/14-п), ОСОБА_9 (постанова від 28 січня 2014 року у справі № 757/1661/14-п), ОСОБА_7 (постанова від 28 січня 2014 року у справі № 757/875/14-п).

До Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції 9 грудня 2014 року надійшла заява ОСОБА_2 та 12 грудня 2014 року заява прокурора Печерського району міста Києва ОСОБА_3 про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 8 квітня 2014 року № 1188-VII.

12 червня 2015 року повноваження ТСК закінчились, отже заяви не були розглянуті та передані в квітні 2016 року до ВРЮ.

Відповідно до частини п`ятої статті 2 Закону № 1188-VII заяви, щодо яких ТСК не встигла прийняти рішення до закінчення своїх повноважень, передаються до Вищої ради юстиції для продовження їх розгляду за загальною процедурою.

На виконання вимог Закону № 1188-VII вказані заяви відповідно до протоколів автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 13 травня 2016 року за унікальними номерами Л-3287/0/7-14 та 2940/0/8-15 були передані члену Вищої ради юстиції ОСОБА_4 для розгляду.

За наслідками перевірки наведених у заявах відомостей член Вищої ради юстиції ОСОБА_4 запропонував відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , про що складено висновок від 10 червня 2016 року (том 2 а.с. 7-12).

21 червня 2016 року Дисциплінарна секція Вищої ради юстиції ухвалила висновок, яким Вищій раді юстиції було рекомендовано постановити ухвалу про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 (том 2 а.с.1-6).

Вища рада юстиції 30 червня 2016 року постановила ухвалу про відкриття дисциплінарної справи стосовно вказаної судді (том 1 а.с. 244-248).

12 липня 2016 року дисциплінарна секція Вищої ради юстиції дійшла висновку рекомендувати Вищій раді юстиції прийняти рішення про внесення подання Президентові України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Печерського районного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги судді (том 1 а.с. 233-243).

Рішенням Вищої ради юстиції від 15 вересня 2016 року № 2279/0/15-16, прийнятим за результатами розгляду дисциплінарної справи, вирішено внести подання Президентові України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Печерського районного суду м. Києва за порушення присяги.

Такий висновок вмотивований тим, що, ухвалюючи постанови про притягнення до адміністративної відповідальності громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , вона допустила низку порушень, які повністю нівелювали встановлені законом гарантії, що унеможливлюють притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не вчиняла правопорушення, зокрема: на обґрунтування доведеності вини вказаних осіб у вчиненні правопорушення послалась на рапорти інспектора ДАІ та протоколи про адміністративні правопорушення, в яких не зазначено причину зупинки транспортних засобів; не встановила, чи були вимоги інспектора ДАІ щодо зупинки правомірними, тоді як відповідальність за ст. 122-2 КпАП може застосовуватися лише при наявності визначених законом підстав для зупинки транспортного засобу. Надаючи перевагу рапортам та протоколам про адміністративні правопорушення над поясненнями зазначених осіб, які не визнавали свою вину та заперечували факт руху за маршрутом та в той час, які зафіксовані в рапортах та протоколах, не взяла до уваги ідентичність змісту рапортів, складання їх за допомогою технічних засобів та очевидну відмінність підписів особи, від імені яких вони складені (інспектора ДАІ Козака В.А.). Складання протоколів не за місцем виявлення правопорушення, за збігом певного часу та особами, якими правопорушення не були особисто виявлені чи які спостерігали за правопорушенням; відсутність в них підписів особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (громадян ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ); ігнорувала пояснення зазначених осіб, що вони не чули і не бачили вимог про зупинку і що їх ніхто не переслідував, тоді як склад правопорушення за статтею 122-2 КпАП передбачає умисну форму вини; порушила презумпцію невинуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; застосувала найбільш суворий вид адміністративного стягнення, передбачений цією статтею. На думку Вищої ради юстиції, поведінка судді під час розгляду згаданих справ, порочить звання судді, викликає сумнів у її об`єктивності, неупередженості та незалежності.

З огляду на викладене, Вища рада юстиції дійшла висновку, що зазначені обставини свідчать про недотримання суддею Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 присяги судді, яка зобов`язує суддю об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов`язки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади, а отже, є підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади за порушення присяги.

27 вересня 2016 року Вищою радою юстиції направлено Президенту України подання за № 124/0/12-16 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді, на підставі якого Президентом України прийнято Указ від 29 вересня 2016 року № 425/2016 про звільнення (серед інших) ОСОБА_1 з посади судді Печерського районного суду м. Києва у зв`язку з порушенням присяги судді.

Надаючи оцінку викладеним у заяві про перегляд доводам, Суд керується наступним.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (стаття 6 КАС України).

Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 7 КАС України).

1. Щодо суб`єкту розгляду заяв про проведення перевірки.

Вищий адміністративний суд України, посилаючись на дотримання відповідачем, як повноважним суб`єктом розгляду заяв про проведення перевірки стосовно ОСОБА_1 , посилався на визначені статтею 2 Закону № 1188-VII обов`язкові умови передачі заяв до Вищої ради юстиції та їх розгляд за загальною процедурою, які є спеціальними в межах передбачених законом процедур.

Верховний Суд не може погодитись з таким висновком суду, з огляду на наступне.

11 квітня 2014 року набрав чинності Закон України від 8.04.2014 року «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» № 1188-VII, який згідно з його преамбулою визначає правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції як тимчасового посиленого заходу з використанням існуючих процедур розгляду питань про притягнення суддів судів загальної юрисдикції до дисциплінарної відповідальності і звільнення з посади у зв`язку з порушенням присяги з метою підвищення авторитету судової влади України та довіри громадян до судової гілки влади, відновлення законності і справедливості.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону № 1188-VII суддя суду загальної юрисдикції підлягає перевірці у разі прийняття ним одноособово або у колегії суддів рішень про накладення адміністративних стягнень на осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом, у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на підставі статті 122-2 КпАП за невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу та про залишення зазначених рішень без змін судом апеляційної інстанції в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 1188-VII перевірка суддів проводиться протягом одного року з дня формування складу ТСК, що утворюється у порядку, визначеному статтею 4 цього Закону.

Оголошення про утворення Тимчасової спеціальної комісії опубліковане 12 червня 2014 року в газеті "Голос України" № 111 (5861) та на офіційному веб-сайті Вищої ради юстиції.

Отже повноваження ТСК припинені 12 червня 2015 року.

Заяви від ТСК, по яких не прийняті рішення, передані до ВРЮ для продовження розгляду за загальною процедурою. Визначаючи термін "загальна процедура" необхідно враховувати наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.

Відповідно до Конституції України (в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 року № 1401-VIII до повноважень Вищої ради юстиції належить здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів (стаття 131 Конституції України).

Повноваження Вищої ради юстиції щодо здійснення дисциплінарного провадження визначені в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI.

Згідно зі статтею 94 Закону № 2453-VI дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють: 1) Вища кваліфікаційна комісія суддів України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів; 2) Вища рада юстиції - щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України.

Відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади у зв`язку з порушенням ним присяги судді, а факти, що свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, зокрема, щодо суддів місцевих та апеляційних судів (частини 1, 2 статті 116 Закону № 2453-VI).

Крім цього, повноваження Вищої ради юстиції щодо здійснення дисциплінарного провадження виключно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів передбачені статтею 3 Закону України «Про Вищу раду юстиції» від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР.

Отже з урахуванням викладених правових норм можна зробити висновок, що відповідно до вимог Закону № 1188-VII підставою для прийняття ВРЮ рішення про порушення суддею присяги та звільнення з посади є або висновок ТСК або рішення ВККС стосовно суддів місцевих та апеляційних судів (ст. 7).

Таким чином, станом на час передачі заяв від Тимчасової спеціальної комісії до Вищої ради юстиції (щодо яких ТСК не встигла прийняти висновок), уповноваженим суб`єктом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів місцевих та апеляційних судів є Вища кваліфікаційна комісія суддів України, а не Вища рада юстиції.

Аналогічні роз`яснення щодо процедури застосування вимог Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» № 1188-VII містяться на офіційному сайті Вищої ради юстиції (http://www.vru.gov.ua/news/1034 роз`яснення від 07 вересня 2015 року).

Лише після внесення змін до Конституції України Законом № 1401-VIII (який є чинним з 30 вересня 2016 року) дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя (стаття 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII).

З врахуванням вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку про порушення "принципу правової визначеності" в таких аспектах, як чіткість та стабільність законодавчих норм в частині уповноваженого суб`єкта на розгляд заяв про проведення перевірки стосовно судді місцевого суду.

Підтвердженням такого висновку Верховного Суду є рішення ВРЮ від 10 грудня 2015 року № 1171/0/15-15 за скаргою ОСОБА_14 (щодо ОСОБА_1 ), яким направлено матеріали про порушення суддею присяги до ВККС України, як повноважного органу на здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів місцевих та апеляційних судів.

2. Участь осіб в масових акціях протесту.

Як вже зазначалось, дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_1 по розгляду справ про адміністративні правопорушення, здійснювалось за заявами прокурора ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі Закону № 1188-VII.

Необхідною умовою для подання заяв про проведення перевірки на підставі пункту 4 частини першої статті 3 Закону № 1188-VII був факт накладення адміністративних стягнень на підставі статті 122-2 КпАП на осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до 11 квітня 2014 року (до набрання чинності Законом № 1188-VII).

В доводах заяви про перегляд, а також під час розгляду справи у Вищому адміністративному суді України позивач та її представники наголошували на тому, що справи про адміністративні правопорушення, яких стосуються заяви ОСОБА_2 та прокурора Печерського району м. Києва, не містять матеріалів, які свідчать про участь цих осіб в масових акціях протесту під час Революції Гідності, що виключає підстави спеціальної перевірки щодо неї відповідно до Закону № 1188-VII.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 800/623/16 (800/98/16) з подібних правовідносин зазначила, що факти участі осіб в масових акціях протесту повинні бути перевірені судом для правильного вирішення спору про наявність або відсутність порушення вимог пункту 4 частини 1 статті 3 Закону № 1188-VII.

В даному випадку суд вважає слушними посилання позивача про неоднаковість підходу ВРЮ щодо перевірки заяв на предмет дотримання вимог пункту 4 частини першої статті 3 Закону № 1188-VII. Так, Вища рада юстиції рішенням від 09 червня 2016 року № 1170/0/15-16 направила матеріали за заявою заступника прокурора Кіровоградської області Здоренка Є.В. стосовно судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області Безуматова Михайла Вікторовича до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. ВРЮ надавалася оцінка тому, чи була особа, стосовно якої прийнято рішення - учасником масових акцій протесту. За відсутності таких доказів ВРЮ зроблено висновок, що заява містить відомості про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного правопорушення, які б могли бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності і які мають бути перевірені в порядку дисциплінарного провадження, встановленого у статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», тобто Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

3. Щодо доводу скаржниці про порушення таємниці голосування.

Відповідно до пункту 42 Регламенту Вищої ради юстиції, якщо інше не встановлено законом, прийняття Радою рішень відбувається шляхом відкритого голосування у приміщенні (нарадчій кімнаті), бути присутніми у якому іншим особам забороняється.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції», рішення щодо внесення Вищою радою юстиції подання про звільнення судді відповідно до пунктів 4, 5 та 6 частини п`ятої статті 126 Конституції України приймається шляхом таємного голосування більшістю голосів членів від конституційного складу Вищої ради юстиції.

При цьому, відповідно до статті 30 Закону України «Про Вищу раду юстиції» член Вищої ради юстиції, який порушив питання перед Вищою радою юстиції про звільнення з посади судді, не бере участі в голосуванні при прийнятті рішення.

Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні відеозапису, члени ВРЮ 15 вересня 2016 року отримували бюлетені таємного голосування, заходили до нарадчої кімнати для голосування (заповнення бюлетеню), після виходу з нарадчої кімнати опускали бюлетені до скрині. При цьому, член ВРЮ ОСОБА_4 бюлетень для таємного голосування не отримував, до нарадчої кімнати для голосування не заходив, участі у таємному голосуванні не брав. Відтак доводи в цій частині є необргунтованими.

4. Повноваження прокурора щодо звернення з заявою до ТСК.

З метою реалізації Закону № 1188-VII була утворена Тимчасова спеціальна комісія у складі 15 членів (частина 3 статті 4 Закону № 1188-VII).

У відповідності до положення частини другої статті 2 Закону № 1188-VII заяви про проведення перевірки індивідуально визначеного судді (суддів) згідно із статтею 3 цього Закону подаються юридичними або фізичними особами у письмовій формі до Тимчасової спеціальної комісії протягом шести місяців з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення про її утворення.

Тобто, здійснення перевірки за заявою прокурора до Тимчасової спеціальної комісії, не суперечить вимогам вказаного Закону. На час звернення вказаного суб`єкта до Тимчасової спеціальної комісії, законодавством не було встановлено будь-яких обмежень.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 800/623/16 (800/98/16) також дійшла висновку, що виходячи зі змісту повноважень прокуратури, визначених Конституцією України та Законом № 1789-ХІІ щодо нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, прокурор наділений правом звернення до ТСК із заявою щодо перевірки суддів.

5. Щодо доводів скаржниці про порушення авторозподілу заяв.

Частиною 6 статті 93 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI секретаріат відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, реєструє скаргу (заяву) в день її надходження і проводить автоматизований розподіл між членами цього органу. Перевірка скарги (заяви) на прийнятність до розгляду здійснюється визначеним таким чином членом відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, або, за дорученням такого члена, інспектором органу, що здійснює дисциплінарне провадження.

Відповідно до пункту 59 Регламенту ВРЮ від 30 липня 2015 року № 355/0/15-15 у Вищій раді юстиції здійснюється автоматизований розподіл матеріалів між членами згідно з Положенням про автоматизовану систему визначення члена Вищої ради юстиції при здійсненні ним повноважень відповідно до законів України.

Рішенням ВРЮ від 30 липня 2015 року № 356/0/15-15 затверджено Положення про автоматизовану систему визначення члена Вищої ради юстиції при здійсненні ним повноважень відповідно до законів України.

Відповідно до пункту 1.4 вказаного Положення між членами дисциплінарної секції розподіляються скарги (заяви) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді.

Пунктом 2.5 Положення передбачено, що скарги (заяви) щодо поведінки судді, які стосуються розгляду однієї судової справи (скарги/заяви різних заявників стосовно одного й того самого судді або скарги (заяви) на суддів різних судових інстанцій, що здійснювали судочинство в одній судовій справі), розподіляються члену Вищої ради юстиції, визначеному автоматизованою системою для перевірки першої такої скарги (заяви), перевірка якої членом Вищої ради юстиції не завершена.

Відповідно до пункту 2.7 наведеного Положення, результатом автоматизованого визначення члена Вищої ради юстиції для проведення перевірки є протокол, створений автоматизованою системою. Доступ до коригування інформації у протоколі заблоковано.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами ВРЮ № Л-3287/0/7-14 від 13 травня 2016 року скарга ОСОБА_2 була розподілена члену ВРЮ ОСОБА_4

Скарга прокурора Печерського району міста Києва ОСОБА_3 була розподілена протоколом передачі матеріалу раніше визначеному члену Вищої ради юстиції ОСОБА_4 за № 2940/0/8-14 від 13 травня 2016 року, що відповідає пункту 2.5 Положення. Отже доводи скаржника про порушення порядку авторозподілу є необгрунтованими.

5. Про неповідомлення про участь в засіданні при відкритті дисциплінарного провадження.

Частиною п`ятою статті 32 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI встановлено вимогу щодо обов`язкового запрошення судді, справа якого розглядається, на засідання Вищої ради юстиції.

Приймаючи до уваги, що ухвала ВРЮ про відкриття дисциплінарного провадження є процедурним актом та не створює правових наслідків, особиста участь судді під час її ухвалення не є обов`язковою. До того ж, участь позивача в засіданні Вищої ради юстиції 15 вересня 2016 року, на якому була розглянута дисциплінарна справа, була забезпечена, зокрема перенесенням розгляду справи 21 липня 2016 року та 04 серпня 2016 року у зв`язку з її клопотаннями.

6. Щодо наявності в діях судді ОСОБА_1 кваліфікуючих ознак порушення присяги судді, передбачених статтею 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР (в редакції, чинній станом на час прийняття ОСОБА_1 постанов).

Накладення дисциплінарного стягнення на суддю є формою (видом) юридичної відповідальності за вчинений дисциплінарний проступок і вид цього стягнення корелюється з конкретними обставинами, за яких його вчинено (тобто тих, які в сукупності становлять склад проступку), а також з урахуванням інших чинників, а саме наслідки дисциплінарного проступку, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень. Завданням суду адміністративної юрисдикції при розгляді таких справ є, з-поміж іншого, перевірити наявність юридичних і фактичних підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а також дотримання встановленої процедури ухвалення рішення. За певних обставин суд може звернути увагу на неспівмірність (непропорційність) застосованого дисциплінарного стягнення зі скоєним проступком.

Європейський суд з прав людини у справі «Ramos Nunes de Carvalho e Sa v. Portugal» зазначив про те, що судовий орган не може стверджувати про наявність у нього повної юрисдикції, якщо він не має повноважень оцінювати пропорційність застосованої санкції вчиненому проступку.

Аналізуючи зміст оскаржуваного Рішення ВРЮ та інші матеріали дисциплінарної справи, а також висновки ВАС України, Суд дійшов висновку, що характер допущених суддею процесуальних порушень станом на час прийняття постанов про притягнення до адміністративної відповідальності не свідчить про порушення присяги судді, а містить ознаки дисциплінарного проступку, який на час його вчинення міг би кваліфікуватися за частиною першою статті 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI як істотне порушення норм процесуального права.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 грудня 2019 року у справі № 800/623/16, ухваленій у подібних правовідносинах.

Декларацією щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів Верховних судів країн Центральної та Східної Європи (о. Бріюні, Хорватія, 14 жовтня 2015 року) закріплено принципи, які встановлюють стандарти незалежності судової влади як однієї з трьох гілок державної влади, згідно з якими жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за ухвалені ним судові рішення, крім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.

Відтак, органи, які вирішують питання про дисциплінарну відповідальність та відповідальність за порушення присяги судді, не наділені повноваженнями оцінювати законність судового рішення, оцінювати обставини у судових справах, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.

Суд звертає увагу, що в провину судді, як порушення присяги, покладені процесуальні порушення норм КпАП при розгляді справ стосовно ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 під час оцінки доказів на наявність підстав для притягнення до адміністративної відповідальності.

Станом на час прийняття постанов суддею ОСОБА_1 частина 2 статті 83 Закону № 2453-VI передбачала, що скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов`язків.

Разом з цим, факт умисного порушення суддею ОСОБА_1 норм права чи неналежне ставлення до службових обов`язків судами першої та апеляційної інстанцій (при перегляді вищенаведених постанов) та Вищою радою юстиції в оскаржуваному рішенні від 15 вересня 2016 року не встановлено та судом не зазначено, які саме порушення або протиправні дії свідчать про порушення присяги судді.

До того ж, негативні наслідки у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців до вказаних осіб не застосовувалися, оскільки постанови районного суду м. Києва не набрали законної сили та скасовані в судовому порядку.

Крім цього, неможливо ставити в провину судді постановлення нею рішень стосовно ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , оскільки постановами Судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 від 06 березня 2014 року звільнено ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , (том 4 а.с. 1-2, 45-46, 39-40) від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП у відповідності до вимог Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 21 лютого 2014 року № 743-VII (чинний з 28 лютого 2014 року) та провадження у справі закрито.

Печерський районний суд м. Києва, застосовуючи положення вказаного Закону від 21 лютого 2014 року № 743-VII, як підставу для звільнення від адміністративної відповідальності вищенаведених осіб, не вказав на обставини, які б свідчили про те, що вказані особи були учасниками масових акцій протесту, вказаних доводів не містили й клопотання прокурора, особи таких пояснень не надавали.

Відтак доводи відповідача, що факт звільнення від відповідальності зазначених осіб відповідно до Закону № 743-VII свідчить про визнання судом таких осіб учасниками масових акцій протесту є необгрунтованим, оскільки ні ВРЮ, ні ВАС України не встановлювали цих обставин.

Рішення ВРЮ від 15 вересня 2016 року № 2279/0/15-16 по епізоду ОСОБА_2 та ОСОБА_6 не містить посилання на встановлені обставини віднесення вказаних осіб до учасників масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до 11 квітня 2014 року. Матеріали дисциплінарних справ окремо ОСОБА_2 та ОСОБА_6 також не містять посилання на участь вказаних осіб в масових акціях протесту. Крім того, як слідує з тексту постанови Апеляційного суду м. Києва від 19 травня 2014 року, якою провадження відносно ОСОБА_2 у справі закрито на підставі пункту 1 статті 247 КпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, обставини причетності ОСОБА_2 до масових акцій протесту також не встановлювались і не доводились (том 3 а.с 139-141). Матеріали дисциплінарної справи ОСОБА_6 , які знаходились на розгляді у ОСОБА_1 також не містили посилання на причетність ОСОБА_6 до учасників масових акціій протесту, що підтверджується особистими поясненнями ОСОБА_6 (том 3 а.с. 153-154), протоколами судових засідань від 23 січня 2014 року, 27 січня 2014 року, 28 січня 2014 року та змістом постанови від 28 січня 2014 року. Посилання на репресивні заходи з боку працівників ДАІ стосовно ОСОБА_6 зазначено лише в доводах апеляційної скарги на постанову від 28 січня 2014 року, отже після її ухвалення та які були враховані судом апеляційної інстанції, внаслідок чого постанову скасовано, а провадження у справі закрито за відсутності події правопорушення. Суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що ОСОБА_6 29 грудня 2013 року о 17:40 як водій автомобіля "Форд КА" не перебувала на вул. Залізничне шосе - Наддніпрянське шосе в м. Києві.

Вказані доводи не суперечать висновку Вищого адміністративного суду України про те, що матеріали справ про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 не містять інформації щодо їх участі у акції протесту. Крім того, допитані в якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_6 під час розгляду адміністративних матеріалів не заявляли про участь у вказаних подіях.

Судова колегія ставиться критично до висновку ВАС України про обов`язок суду встановити причетність певної особи до учасників масових акцій протесту, оскільки термін "учасник масових акцій протесту" не є кваліфікуючою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КпАП, тому не можна покладати на суддю обов`язок самостійно встановлювати вказані обставини, якщо на них не посилаються учасники справи про адміністративне правопорушення. Під час розгляду справи про адміністративні правопорушення обов`язком судді є встановлення об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкту та суб`єктивної сторони правопорушення.

Звільнення за порушення присяги є найсуворішим видом відповідальності судді та може мати місце лише тоді, коли суддя скоїв проступок, який порочить звання судді, тобто підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету суду та унеможливлює подальше виконання суддею своїх обов`язків. Дії, що "порочать" звання судді - це діяння, несумісне з посадою судді.

Саме лише порушення норм процесуального права не може вважатися діянням, що порочить звання судді, порушує присягу чи є несумісним з посадою судді. Інший підхід призвів би до того, що будь-яке процесуальне порушення судді, за бажанням могло бути розтлумачене дисциплінарним органом як достатня фактична підстава для обвинувачення у порушенні присяги та призвести до звільнення його з посади. Це б звело нанівець гарантії незалежності суду.

В цьому контексті загальні висновки Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України", висловлені щодо нечіткості поняття "порушення присяги", застосовні і до діяння, що "порочить" звання судді.

До того ж суд вважає слушними посилання ОСОБА_1 , що за аналогічними обставинами, які покладені в провину судді, ВРЮ прийнято 17 березня 2016 року рішення про відмову у внесенні подання про звільнення ОСОБА_11 з посади судді Бобринецького районного суду Кіровоградської області у зв`язку з порушенням присяги судді, що свідчить про неоднаковий підхід щодо підстав притягнення до відповідальності суддів за прийняті рішення.

9. Строк притягнення до відповідальності.

Колегія суддів не приймає посилання позивача на сплив річного строку притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки строком для притягнення судді до відповідальності за порушення присяги судді є три роки з дня порушення присяги без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці (стаття 96 Закону № 2453-VI). Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 800/623/16 (800/98/16).

10. Довод позивача про те, що у ТСК не було повноважень передавати заяви 12 червня 2015 року внаслідок їх закінчення, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки, як вказувалось вище, повноваження ТСК закінчилися 12 червня 2015 року, а діяльність припинена 9 червня 2016 року, про що свідчить рішення Вищої ради юстиції від 9 червня 2016 року N 1178/0/15-16 «Щодо діяльності Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції»,яким вирішено оприлюднити інформацію на офіційному веб-сайті Вищої ради юстиції та в газеті "Голос України" про припинення діяльності Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції.

11. Довод про те, що ВРЮ та ВАС України не мали оригіналів матеріалів справ, які досліджувались ВРЮ, колегією суддів не приймаються, оскільки перевірка проведена з витребуванням з Печерського районного суду м. Києва світлокопій матеріалів справ про адміністративні правопорушення №№757/809/14-п, 757/1424/14-п, 757/1423/14-п, 757/1654/14-п, 757/1661/14-п, № 757/875/14-п та Вищим адміністративним судом України при розгляді справи витребувано засвідчені копії матеріалів дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 .

12. Доводи скаржника про неповноважний склад Вищого адміністративного суду України (у зв`язку з вихідним днем у судді Олендера І.Я. 16 вересня 2016 року) не підтвердилися, з огляду на отримання 04 березня 2021 року на запит Верховного Суду відомостей від голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України (том 8 а.с. 236).

Відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини другої статті 243 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року) за наявності підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 237 цього Кодексу, суд має право у разі неправильного застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, скасувати судове рішення та ухвалити нове судове рішення.

Аналіз норм матеріального права та юридична оцінка обставин справи дають підстави вважати, що ВАС України неправильно застосував норми матеріального права, тому прийняте ним рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.

З огляду на визнання протиправним та скасування судом акта Вищої ради юстиції, який став підставою для прийняття оскаржуваного Указу від 29 вересня 2016 року № 425/2016, останній втратив правову підставу, отже підлягає скасуванню в частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Печерського районного суду м. Києва у зв`язку з порушенням присяги судді.

Підстави для визнання незаконним Указу відсутні, з огляду на те, що на час його прийняття існувала законна підстава у вигляді чинного на той час рішення ВРЮ, на підставі якого приймався оскаржуваний Указ.

Вимоги про протиправність дій ВРЮ щодо прийняття рішення від 15 вересня 2016 року є однопредметними з дослідженням рішення ВРЮ. Тому належним спобом захисту порушеного права є саме визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради юстиції від 15 вересня 2016 року.

Керуючись статтями 242 243 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року), підпунктом 1 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII), суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2017 року у справі № 800/372/16 задовольнити.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2017 року у справі № 800/372/16 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції (правонаступник Вища рада правосуддя), Президента України про визнання протиправними дій Вищої ради юстиції, визнання незаконним та скасування рішення Вищої ради юстиції від 15 вересня 2016 року та Указу Президента України від 29 вересня 2016 року № 425/2016 (в частині), задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради юстиції від 15 вересня 2016 року «Про внесення подання Президентові України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Печерського районного суду міста Києва за порушення присяги».

Скасувати Указ Президента України від 29 вересня 2016 року № 425/2016 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Печерського районного суду м. Києва у зв`язку з порушенням присяги судді.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Васильєва І.А.

Пасічник С.С.

Юрченко В.П.