ПОСТАНОВА
Іменем України
06 лютого 2020 року
Київ
справа №802/2103/17-а
адміністративне провадження №К/9901/50399/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантаж Бі.Ем.Джі.»
на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.12.2017 (головуючий суддя - Р.М. Дмитришена)
та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.03.2018 (головуючий суддя - Д.Б. Матохнюк, судді - О.А. Боровицький, Ю.П. Полотнянко)
у справі № 802/2103/17-а
за позовом Керівника Жмеринської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі управління Укртрансбезпеки у Полтавській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантаж Бі.Ем.Джі.»
про стягнення плати за проїзд,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. Керівник Жмеринської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі управління Укртрансбезпеки у Полтавській області звернувся до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантаж Бі.Ем.Джі.», в якому просив стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України плату за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування в сумі 5 761, 44 грн., що еквівалентно 198, 40 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку 16.06.2017.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу, що належить (перебуває в користуванні) Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантаж Бі.Ем.Джі.». Під час проведеного габаритно-вагового контролю посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області встановлено факт перевезення автомобілем (тягачем) марки SCANIA, модель R420LA4X2MEB реєстраційний номер НОМЕР_1 причепом марки BODEX, модель KIS 3WS, реєстраційний номер НОМЕР_2 вантажу із перевищенням вагових обмежень, зокрема навантаження на строєну вісь становило 25.6 т, при нормативно допустимих 24 т. За результатами проведення зважування складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт №160901 про перевищення транспортним засобом встановлених обмежень загальної маси та (або маси осьових навантажень), а також зафіксовано в довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 16.06.2017. За наведених порушень, здійснено розрахунок №160901 від 16.06.2017 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту № 160901 та нараховано плату за проїзд в розмірі 198, 40 євро, що еквівалентно 5 761, 44 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.12.2017, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.03.2018, адміністративний позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантаж Бі.Ем.Джі.» в дохід Державного бюджету України плату за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування в сумі 5 761, 44 грн., що еквівалентно 198, 40 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку - 16.06.2017.
4. При прийнятті рішень суди попередніх інстанцій виходили з того, що враховуючи факт наявності за відповідачем несплаченого у визначений законом строк грошового зобов`язання, така заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову.
6. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує, що суд апеляційної інстанції аргументам відповідача, мотивованим нормами Конституції України, Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та Порядку здійснення габаритно-вагового контролю протиставив немотивовані жодними нормами права та доказами слова прокурора та представника позивача.
Позиція інших учасників справи
7. У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами касаційної скарги не погоджується, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Рух касаційної скарги
8. Ухвалою Верховного Суду від 11.05.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантаж Бі.Ем.Джі.».
9. Ухвалою Верховного Суду від 05.02.2020 прийнято до провадження адміністративну справу та призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
10. 16.06.2017 інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу, що належить (перебуває в користуванні) Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантаж Бі.Ем.Джі.» за проїзд автомобільними дорогами загальною користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007.
11. Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області на 346 км автомобільного шляху М 03 (Київ-Харків-Довжанський) під час перевірки встановлено факт перевезення автомобілем (тягачем) марки SCANIA, модель R420LA4X2MEB реєстраційний номер НОМЕР_1 , причепом марки BODEX, модель KIS 3WS, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належать відповідачу, вантажу із перевищенням вагових обмежень. Зокрема, перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень за маршрутом Харківська область, с. Коломак - м. Миколаїв, пройдена відстань 496 км., навантаження на строєну вісь становило 25.6 т, при нормативно допустимих 24 т.
12. За результатами проведення зважування складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт №160901 про перевищення транспортним засобом встановлених обмежень загальної маси та (або маси осьових навантажень) від 16.06.2017.
13. У відповідності до акту, осьові навантаження становлять 7,3 т, 11,05 т, 25,6 т (8,9 + 7,45+9,25), також вказане зафіксовано в довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 16.06.2017.
14. На підставі довідки та акту проведено розрахунок №160901 від 16.06.2017, нараховано плату за проїзд в розмірі 198, 40 євро, що еквівалентно 5 761,44 грн.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
16. Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04 та 29465/04) зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
17. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15.12.2017) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
18. Частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15.12.2017) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
19. Спором адміністративної юрисдикції в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15.12.2017) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
20. За правилами пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15.12.2017) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
21. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
22. Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинної редакції Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
23. Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Укртрансбезпеку, шляхом злиття Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті.
24. Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, встановлено, що Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
25. Згідно з підпунктами 15, 27 пункту 5 зазначеного Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
26. З наведеного вбачається, що Укртрансбезпека та її територіальні органи виконують функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховують відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.
27. Отже, нормами чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.
28. Втім, повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати.
29. При цьому, ані Укртрансбезпеку, ані прокурора в інтересах держави (в особі Укртрансбезпеки) чинним законодавством не наділено повноваженнями щодо звернення саме до адміністративного суду з позовом про стягнення грошових коштів за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативних вагових параметрів.
30. Верховний Суд також враховує, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а є сумою на відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
31. Крім того, за змістом частини другої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15.12.2017) вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
32. Отже, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.
33. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі № 803/3/18 та у постанові Касаційного адміністративного суду від 22.08.2019 по справі № 813/4409/17.
34. Таким чином, аналіз наведеного правового врегулювання та суб`єктний склад сторін у цій справі свідчить про те, що спір про стягнення плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування в дохід Державного бюджету України підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язаний із вирішенням питання щодо стягнення коштів.
35. На дату постановлення судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень, які є предметом перегляду в цій справі, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі № 803/3/18 ще не було.
36. Під час розгляду цієї справи суди попередніх інстанцій об`єктивно не могли виконати вказаної вимоги процесуального закону. Касаційний суд, оскільки він переглядає рішення судів попередніх інстанцій і в межах доводів касаційної скарги повинен перевірити правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, при ухваленні в межах своїх повноважень судового рішення також зобов`язаний враховувати правові висновки Великої Палати Верховного Суду.
37. За таких обставин, суд застосовує практику Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 30.01.2019 по справі № 803/3/18 та не вбачає правових підстав відступити від зазначених позицій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
38. За правилом пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 15.12.2017) суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
39. Відповідно до частини першої статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених, відповідно, статтями 238, 240 цього Кодексу.
Висновки щодо розподілу судових витрат
40. Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
41. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 238 327 341 345 349 354 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
постановив:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантаж Бі.Ем.Джі.» задовольнити частково.
2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.12.2017 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.03.2018 у справі № 802/2103/17-а скасувати.
3. Провадження в адміністративній справі за позовом Керівника Жмеринської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі управління Укртрансбезпеки у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантаж Бі.Ем.Джі.» про стягнення плати за проїзд - закрити.
4. Роз`яснити позивачу право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.
5. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк,
Судді Верховного Суду