ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 802/2216/16-а
адміністративне провадження № К/9901/16783/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув в письмовому провадженні касаційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27.02.2017 у складі судді Дмитришена Р.М. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 у складі колегії суддів: Сапальової Т.В. (головуючого), Боровицького О.А., Матохнюка Д.Б. у справі 802/2216/16-а за позовом публічного акціонерного товариства "Дружба-ВМ" до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Департаменту агропромислового розвитку Вінницької обласної державної адміністрації, управління агропромислового розвитку Тульчинської районної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Державна казначейська служба України, управління Державної казначейської служби України у Тульчинському районі Вінницької області, про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Публічне акціонерне товариство "Дружба-ВМ" (надалі - позивач, ТОВ "Дружба-ВМ") звернулося до суду з адміністративним позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Департаменту агропромислового розвитку Вінницької обласної державної адміністрації, управління агропромислового розвитку Тульчинської районної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Державна казначейська служба України, управління Державної казначейської служби України у Тульчинському районі Вінницької області, в якому просило:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства аграрної політики та продовольства, Департаменту агропромислового розвитку Вінницької обласної державної адміністрації, Управління агропромислового розвитку Тульчинської районної державної адміністрації щодо невиконання дій з виплати ПАТ "Дружба - ВМ" грошових коштів за бюджетною програмою 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними" в сумі 12483000,00 грн.;
- стягнути з Державного бюджету заборгованість за бюджетною програмою 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними" в розмірі 12 483 000,00 грн шляхом списання з наявних бюджетних програм Міністерства аграрної політики та продовольства України.
2. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 позов задоволено частково.
2.1. Визнано протиправною бездіяльність управління агропромислового розвитку Тульчинської районної державної адміністрації щодо невиконання дій з виплати публічному акціонерному товариству "Дружба - ВМ" грошових коштів за бюджетною програмою 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягидників і нагляд за ними" в сумі 12 483 000 грн. та стягнуто з Державного бюджету на користь публічного акціонерного товариства "Дружба - ВМ" кредиторську заборгованість в сумі 12 483 000 грн. шляхом списання коштів з бюджетної програми 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними".
2.2. В задоволенні іншої частини позовних вимог судом відмовлено.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців одним із видів діяльності ПАТ "Дружба -ВМ" за КВЕД 01.24 є вирощування зерняткових та кісточкових фруктів.
3.2. Згідно з Порядком справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №587 від 15.07.2005 року, позивач має право на отримання бюджетних коштів для здійснених витрат у садівництві.
3.3. Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27 грудня 2013 року №772 "Про розподіл коштів за бюджетною програмою 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними" додатком "Розподіл коштів за бюджетною програмою 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними" для погашення кредиторської заборгованості, яка утворилася на 01 січня 2013 року у виноградарстві та садівництві" ПАТ "Дружба-ВМ" Тульчинського району виділено 12 483 000,00 грн.
3.4. Реєстром змін розподілу показників зведених кошторисів від 30.12.2013 №16 Департаментом агропромислового розвитку обласної державної адміністрації кошторисні призначення по КПКВ 2801350 КЕКВ 3210 в сумі 12 483 000,00 грн. були доведені розпоряднику коштів нижчого рівня - Управлінню агропромисловому розвитку Тульчинської райдержадміністрації.
3.5. Розподілом відкритих асигнувань від 30.12.2013 року №69 Департаментом агропромислового розвитку облдержадміністрації перераховано кошти по КПКВ 2801350 КЕКВ 3210 в сумі 12 483 000, 00 грн. розпоряднику коштів нижчого рівня - Управлінню агропромисловому розвитку Тульчинської райдержадміністрації для подальшого перерахування ПАТ „Дружба-ВМ".
3.6. Відповідно до акту звірки між ПАТ "Дружба - ВМ" та Управлінням агропромислового розвитку Тульчинської районної державної адміністрації щодо взаємних розрахунків, виданими за результатами звіряння рахунків і документів за КПКВ 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними" встановлено, що перед позивачем існує кредиторська заборгованість в сумі 12 483 000,00 грн.
3.7. Листом Міністерства аграрної політики і продовольства України №37-13-4-15/10501 від 06.07.2016 року підтверджено наявність кредиторської заборгованості перед ПАТ "Дружба -ВМ" за КПКВ 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними" на суму 12 483 000,00 грн. Вказані обставини не заперечувалась відповідачами.
3.8. Оскільки вищезазначена заборгованість погашена не була, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги вказав, що факт заборгованості перед ПАТ "Дружба-ВМ" за КПКВ 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними" на суму 12 483 000,00 грн. підтверджений належними доказами і сторонами не заперечується, тому способом захисту порушеного права позивача є стягнення з Державного бюджету на користь публічного акціонерного товариства "Дружба - ВМ" кредиторської заборгованості шляхом списання коштів з бюджетної програми 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними".
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Міністерство аграрної політики та продовольства України звернулося із касаційною скаргою, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
6. Касаційна скарга аргументована неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права. Вказує, що Міністерство аграрної політики та продовольства України є головним розпорядником бюджетних коштів і відповідальним виконавцем відповідної бюджетної програми. Розподілом відкритих асигнувань спрямовано бюджетні кошти на надання державної підтримки ПАТ "Дружба-ВМ", як суб`єкту господарювання агропромислового комплексу, а також вчинено дії щодо виділення додаткових коштів спеціального фонду державного бюджету за бюджетною програмою 2801350. Відтак, Мінагрополітики України виконано обов`язки головного розпорядника бюджетних коштів, передбачені чинним законодавством України. Крім цього, відсутність бездіяльності Мінагрополітики вказує про безпідставність стягнення з останнього не отриманих позивачем коштів. Також вказує, що в Міністерстві аграрної політики та продовольства існує ряд програм, що передбачені на інші цілі, тому стягнення коштів буде суперечити Бюджетному кодексу та позбавить права інших осіб на їх отримання. Зазначає, що нецільове використання коштів є порушенням бюджетного законодавства, за яке передбачена відповідальність.
7. Учасники справи правом подачі відзиву на касаційну скаргу відповідача не скористались.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
8. Так, за змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Механізм справляння збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства (далі - збір) в розмірах, встановлених Податковим кодексом України, та використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними» (далі - бюджетні кошти) визначає Порядок справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2005 року № 587 (далі - Порядок № 587).
10. Згідно з пунктом 3 Порядку № 587 головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінагрополітики.
11. Пунктом 5 Порядку № 587 визначено, що бюджетні кошти надаються суб`єктам господарювання, які займаються виноградарством, садівництвом і хмелярством (далі - суб`єкти господарювання), незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності для компенсації здійснених у поточному бюджетному році витрат (без урахування сум податку на додану вартість) за такими напрямами, зокрема, проведення робіт із закладення насаджень, догляду за ними до вступу у плодоношення (проектні роботи, підготовка ґрунту та посадка, догляд за насадженнями, спорудження шпалери, встановлення систем краплинного зрошення) та придбання матеріалів, необхідних для проведення таких робіт, - у межах затверджених Мінагрополітики нормативів витрат на 1 гектар, що визначаються з урахуванням зони закладення насаджень, схеми посадок та інших технологічних особливостей, а також витрат з виконання відповідних робіт.
Бюджетні кошти спрямовуються також на погашення бюджетної кредиторської заборгованості, зареєстрованої в органах Казначейства.
12. За приписами частини третьої статті 20 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) бюджетні програми визначаються головними розпорядниками бюджетних коштів з урахуванням положень частини другої статті 21 і пункту 2 частини п`ятої статті 22 цього Кодексу.
13. Частиною четвертою статті 20 Бюджетного кодексу України встановлено, що відповідальний виконавець бюджетних програм визначається головним розпорядником бюджетних коштів за погодженням з Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом). Відповідальним виконавцем бюджетних програм може бути головний розпорядник бюджетних коштів за бюджетними програмами, виконання яких забезпечується його апаратом, та/або розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, який виконує бюджетні програми у системі головного розпорядника. Відповідальний виконавець бюджетних програм у процесі їх виконання забезпечує цільове та ефективне використання бюджетних коштів протягом усього строку реалізації відповідних бюджетних програм у межах визначених бюджетних призначень.
14. Частиною першою статті 22 Бюджетного кодексу України встановлено, що для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
15. Повноваження головного розпорядника бюджетних коштів визначені частиною п`ятою статті 22 Бюджетного кодексу України. Зокрема, пунктами 3 - 5 цієї норми встановлено, що головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; розробляє проекти порядків використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, передбаченими частиною сьомою статті 20 цього Кодексу.
16. Водночас, за приписами пунктів 7, 9 частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів.
17. Згідно з абзацами 1-3 пункту 14 Порядку № 587 на підставі затверджених остаточних обсягів компенсації, розподілу бюджетних коштів між суб`єктами господарювання для компенсації витрат, пов`язаних з будівництвом холодильників (лабораторних комплексів, камер швидкого заморожування плодів та ягід), та розподілу коштів для компенсації витрат з придбання обладнання, техніки та механізмів Мінагрополітики спрямовує бюджетні кошти Міністерству аграрної політики та продовольства Автономної Республіки Крим, головним управлінням агропромислового розвитку обласних, управлінню промисловості, розвитку інфраструктури та агропромислового комплексу Севастопольської міської держадміністрацій.
Міністерство аграрної політики та продовольства Автономної Республіки Крим та головні управління агропромислового розвитку обласних держадміністрацій спрямовують бюджетні кошти управлінням агропромислового розвитку районних держадміністрацій.
Управління промисловості, розвитку інфраструктури та агропромислового комплексу Севастопольської міської держадміністрації, управління агропромислового розвитку районних держадміністрацій на підставі відповідних наказів Мінагрополітики подають управлінням Казначейства реєстр підприємств і платіжні доручення на виплату компенсацій шляхом перерахування бюджетних коштів із власного реєстраційного рахунка на поточні рахунки суб`єктів господарювання, відкриті в банках.
18. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 57 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання за бюджетними програмами спеціального фонду державного бюджету, не передбаченими проектом закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період, поданим на розгляд до Верховної Ради України, головні розпорядники бюджетних коштів зобов`язані виконати до кінця поточного бюджетного періоду в межах і за рахунок відповідних фактичних надходжень до спеціального фонду бюджету, не допускаючи наявності за такими зобов`язаннями кредиторської заборгованості на початок наступного бюджетного періоду.
19. Системний аналіз наведених норм свідчить, що повноваження Мінагрополітики не обмежуються прийняттям відповідного рішення (наказу) про надання державної підтримки підприємствам АПК, шляхом затвердження відповідної суми компенсації, що підлягає виплаті. Мінагрополітики також зобов`язане своєчасно приймати ефективні управлінські рішення, які забезпечують реалізацію цього наказу, у тому числі вжити усіх заходів, спрямованих на виконання затверджених бюджетних програм. Такі заходи спрямовані на підтримку розвитку аграрного сектору економіки, у зв`язку з чим щороку в законі про Державний бюджет України визначаються види державних цільових програм фінансової підтримки підприємств АПК та затверджуються суми витрат на них. Крім того, Мінагрополітики, як головний розпорядник таких коштів, є, одночасно, і відповідальним виконавцем за реалізацію таких програм, у тому числі програми 2801350 «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників та нагляд за ними», та несе відповідальність за її виконання.
20. Отже, твердження Мінагрополітики про те, що його повноваження обмежені лише розподілом бюджетних коштів та спрямуванням їх у регіони, є необґрунтованими, оскільки норми Бюджетного кодексу України та Порядку № 587 зобов`язують Мінагрополітики забезпечити контроль за реалізацією прийнятих рішень, у тому числі вжити усіх заходів, спрямованих на виконання затверджених бюджетних програм.
21. Правові висновки аналогічного змісту вже були викладені Верховним Судом 12 березня 2020 року у справі № 1440/1750/18 (адміністративне провадження № К/9901/2610/19).
22. Як установлено судами попередніх інстанцій, станом на момент звернення ПАТ "Дружба-ВМ" до суду, перед товариством наявна заборгованість у розмірі 12483000,00 грн. за програмою 2801350 «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників та нагляд за ними». Ці кошти позивачу не виплачені. Вказані обставини учасниками справи не заперечуються.
23. Частиною першою статті 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років, узятих на облік органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
24. Порядок здійснення реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики (частина сьома статті 48 Бюджетного кодексу України).
25. Наказом Міністерства фінансів України від 02 березня 2012 року № 309 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 березня 2012 року за № 419/20732) затверджений Порядок реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України (далі - Порядок № 309), пунктом 2.2, 2.3 якого передбачено, що розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати взяття бюджетного зобов`язання подають до відповідного органу Казначейства Реєстр бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів за формою згідно з додатком 1, а органи Казначейства звіряють поданий розпорядником Реєстр та підтвердні документи на предмет відповідності даних, уключених до Реєстру.
26. Згідно пункту 2.4. Порядку № 309, розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати прийняття ними до виконання бюджетного фінансового зобов`язання, якщо інше не передбачено бюджетним зобов`язанням, подають до відповідного органу Казначейства Реєстр фінансових зобов`язань за формою згідно з додатком 2 на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях, а також оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов`язання та бюджетного фінансового зобов`язання.
27. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до Розподілу коштів за бюджетною програмою 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними" для погашення кредиторської заборгованості, яка утворилась на 01 січня 2013 року у виноградарстві та садівництві, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27 грудня 2013 року № 772, ПАТ "Дружба - ВМ" передбачено виплату кредиторської заборгованості, яка утворилася станом на 01.01.2013 у розмірі 12 483 000,00 грн.
28. Крім того, відповідно до наказу Мінагрополітики України від 27.12.2013 № 772, кошти, які виділено позивачу розподілом відкритих асигнувань з рахунку № НОМЕР_1 Мінагрополітики від 27.12.2013 № 1415, в повному обсязі спрямовані до Департаменту агропромислового розвитку Вінницької облдержадміністрації.
29. Департамент агропромислового розвитку Вінницької облдержадміністрації, відповідно до виписок з рахунків згідно з розподілом відкритих асигнувань, кошти у розмірі 12 483 000,00 грн. спрямував до управління агропромислового розвитку Тульчинської райдержадміністрації.
30. Натомість, з письмових пояснень управління агропромислового розвитку Тульчинської районної державної адміністрації судами встановлено, що останнім сформовані та подані реєстри бюджетних фінансових зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 30.12.2013 № 5 по КПКВ 280150 КЕКВ 3210 на суму 10 103 000 грн. та на суму 2 380 000, які зареєстровані в управлінні Державної казначейства у Тульчинському районі, реєстр платіжних доручень розпорядників бюджетних коштів від 30.12.2013 на суму 12 483 000 грн., платіжні доручення на перерахування коштів позивачу.
31. Однак, докази направлення управлінням агропромислового розвитку Тульчинської районної державної адміністрації платіжних доручень на суму 12 483 000,00 грн до органу казначейства відсутні.
32. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставин справи, можна дійти висновку, що механізм бюджетного фінансування не спрацював.
33. Між тим, недостатність фінансування не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог щодо погашення такої заборгованості.
34. У цій справі судами встановлено та не спростовано, а навпаки підтверджено, що позивач не отримав кошти, які були виділені з метою погашення вже існуючої заборгованості внаслідок неузгоджених дій органів державної влади і відсутності належного контролю за використанням бюджетних коштів.
35. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для стягнення коштів з Державного бюджету України за порушення майнових прав позивача. Крім цього, Верховний Суд вважає за необхідне підкреслити, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування». Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (дивитися рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).
36. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року).
37. В силу принципу пропорційності втручання в право особи безперешкодно користуватися та розпоряджатися своїм майном можливе лише за умови дотримання «справедливої рівноваги» між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини.
38. Верховний Суд зазначає, що неузгодженість дій органів державної влади або невиконання державними органами та їх посадовими особами своїх безпосередніх обов`язків не повинно тягти за собою покладення на суб`єкта господарювання надмірних обов`язків або інших несприятливих наслідків, як це мало місце у цій справі.
39. Окремо колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
40. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, п. 100)).
41. За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, п. 35)).
42. Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.
43. Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
44. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
45. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
46. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
47. Оскільки, з встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що Мінагрополітики, як головний розпорядник бюджетних коштів, не виконало своїх обов`язків, як відповідальний виконавець бюджетної програми 2801350 «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників та нагляд за ними», за якою ПАТ "Дружба-ВМ" виділено, але не перераховано кошти в сумі 1483000 грн.
48. Поряд з цим, ураховуючи, що Міністерства аграрної політики та продовольства України фактично не погоджується лише із визначеним судом першої інстанції способом захисту порушеного права та не просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідачів, Верховний Суд, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, оскаржувані судові рішення у цій частині не переглядає.
49. За такого правового врегулювання та обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для часткового задоволення позовних вимог.
50. Верховний Суд відхиляє аргументи позивача про те, що повноваження Мінагрополітики обмежені лише розподілом бюджетних коштів та спрямування їх у регіони, оскільки норми Бюджетного кодексу України та Порядку №587 зобов`язують відповідача забезпечити контроль за реалізацією прийнятих рішень, у тому числі вжити усіх заходів, спрямованих на виконання затверджених бюджетних програм. Крім того, предметом спору є саме недотримання Мінагрополітики процедури спрямування виділених бюджетних коштів.
51. Аналогічні висновки вже були викладені Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2020 року у справі №803/1448/16 (адміністративне провадження №К/9901/44015/18).
52. Таким чином доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин.
53. Натомість, за змістом частини 2 статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
54. Частиною 1 статті 350 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
55. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - залишенню без змін.
56. Крім цього, з огляду на результат касаційного розгляду та враховуючи те, що Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04 серпня 2017 року відстрочив Міністерству аграрної політики та продовольства України сплату судового збору (у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір в редакції від 08.07.2011) за подання касаційної скарги у цій справі до ухвалення судового рішення по суті, несплачена сума судового збору підлягає стягненню.
57. Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
58. Касаційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України - залишити без задоволення.
59. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27.02.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 у справі 802/2216/16-а за позовом публічного акціонерного товариства "Дружба-ВМ" до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Департаменту агропромислового розвитку Вінницької обласної державної адміністрації, управління агропромислового розвитку Тульчинської районної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Державна казначейська служба України, управління Державної казначейської служби України у Тульчинському районі Вінницької області, про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості - залишити без змін.
60. Стягнути з Міністерства аграрної політики та продовольства України (01001, м.Київ, вул. Хрещатик, 24) судовий збір за подання касаційної скарги у справі № 802/2216/16-а у розмірі 226 347 (двісті двадцять шість тисяч триста сорок) гривень 60 коп.
61. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Cуддя-доповідач І.В. Дашутін
Судді О.О. Шишов
М.М. Яковенко