ПОСТАНОВА
Іменем України
07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа №802/3825/14-а
адміністративне провадження №К/9901/7617/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого-судді Кравчука В.М., суддів Стеценка С.Г., Єзерова А.А.,
розглянув у пьмовому провадженні
заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року (суддя Вільчинський О.В.), ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року (колегія суддів складі Смілянця Е.С., Сушка О.О., Залімського І.Г.), ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 вересня 2016 року (суддя Кравцов О.В.)
у справі № 802/3825/14-а
за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області
до ОСОБА_1
треті особи на стороні позивача - ОСОБА_2 , Відділ містобудування та архітектури Вінницької районної державної адміністрації
про зобов`язання вчинити дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. 28.10.2014 до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області (замінено на Державну архітектурно-будівельну інспекцію України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області) до ОСОБА_1 , треті особи - ОСОБА_2 , Відділ містобудування та архітектури Вінницької районної державної адміністрації.
2. Позивач просив суд зобов`язати ОСОБА_1 знести за власний рахунок самочинно збудований житловий будинок на АДРЕСА_1 .
3. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.11.2014, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.01.2015, у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.11.2015 зазначені рішення судів скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
4. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.02.2016, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016, позов задоволено.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.09.2016 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23.02.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016.
6. Ухвалою від 24.01.2017 Верховний Суд України відкрив провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 23.02.2016, ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016, ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.09.2016. Однак справу розглянуто не було.
7. У зв`язку із припиненням діяльності Верховного Суду України справу передано на розгляд Верховного Суду.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами встановлено, що рішенням Якушинецької сільської ради від 13.03.2013 № 62 надано ОСОБА_1 дозвіл на проектування та будівництво житлового будинку.
9. 16.04.2013 Відділ містобудування та архітектури Вінницької районної державної адміністрації видав ОСОБА_1 будівельний паспорт № 548 для будівництва індивідуального житлового будинку з господарською спорудою за адресою:
АДРЕСА_1 . 08.05.2013 ОСОБА_1 подала до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області повідомлення про початок будівельних робіт, яке було внесено до єдиного реєстру за № ВН 062131280052. У повідомленні, зокрема, зазначено, що для будівництва використовується земельна ділянка, що належить ОСОБА_1 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 841541 від 28.04.2010, кадастровий номер 0520688906:04:007:0399. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
11. ОСОБА_1 подала декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, яку зареєстровано 24.04.2014 за № ВН 142141140462.
12. Земельна ділянка, яка належить ОСОБА_1 та на якій побудовано будинок, знаходиться між земельними ділянками, що належать з одно боку - ОСОБА_2 , а з другого - ОСОБА_3
13. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області на підставі звернення ОСОБА_2 проведела позапланову перевірку законності виконання ОСОБА_1 будівельних робіт з будівництва житлового будинку, що на АДРЕСА_1 . Встановлено, що ОСОБА_1 виконуються будівельні роботи з відхиленням від будівельного паспорту № 548, а саме не витримані відстані розміщення об`єкта будівництва до меж земельної ділянки, чим порушені вимоги ст. ст. 9, 27 Закону України "Про архітектурну діяльність".
14. З метою усунення виявлених порушень Інспекція винесла забудовнику ОСОБА_1 припис від 11.10.2013 №19 з вимогою зупинити будівництво та зобов`язати привести об`єкт будівництва у відповідність до норм чинного законодавства у сфері містобудівної діяльності у термін до 01.12.2013.
15. 21.03.2014 Інспекція провела позапланову перевірку щодо виконання ОСОБА_1 вимог припису №19 від 11.10.2013, результати якої оформлені актом №285-ПП. Встановлено, що припис не виконано, продовжується будівництво житлового будинку з відхиленням від будівельного паспорту, будівля не відповідає прив`язці.
16. Зазначений припис ОСОБА_1 оскаржила до суду. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014 (справа № 802/4505/13-а) у задоволенні позовних про визнання протиправним та скасування припису №19 від 11.10.2013 відмовлено.
17. Згідно з Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 08.05.2014 ОСОБА_1 є власником житлового будинку загальною площею 258,3 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
18. 08.05.2014 зареєстровано право власності на зазначений об`єкт нерухомості, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (індексний номер 21435454 ).
19. 19.05.2014 Інспекція знову провела позапланову перевірку дотримання вимог чинного законодавства у сфері містобудування, будівельних норм, державних стандартів і правил щодо законності будівництва по АДРЕСА_1 . Встановлено, що інформація, вказана в пунктах 11 (дата закінчення будівництва), 12 (техніко-економічні показники об`єкта) Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої 24.04.2014 на будівництво житлового будинку, не відповідають дійсності, отже є недостовірними, чим порушено п. 10 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Також об`єкт збудовано з відхиленням від будівельних паспорту.
20. 20.05.2014 Інспекція ДАБК у Вінницькій області видала наказ, яким скасувала реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації, внесену до Єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт отриманих декларацій про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об`єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів 24.04.2014 за № ВН142141140462 щодо будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1 (замовник - ОСОБА_1 ), зареєстровану Інспекцією ДАБК у Вінницькій області.
21. 10.06.2014 Інспекція ДАБК у Вінницькій області прийняла постанову № 16, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 12 ст. 96 КУпАП та накладено штраф у розмірі 8500 грн. Штраф ОСОБА_1 сплатила добровільно.
22. Окрім того, ОСОБА_2 , як суміжний землекористувач, неодноразово звертався до відповідних органів зі скаргами про незаконність будівництва, що ведеться ОСОБА_1
23. В 2013 році ОСОБА_1 зверталась до Відділу містобудування та архітектури Вінницької РДА із заявою щодо усунення помилки при виготовленні будівельного паспорта на забудову земельної ділянки. У відповідь на заяву листом від 13.11.2013 3 01-04.-121 повідомлено, що у будівельному паспорті помилки немає, вулицю вказано відповідно державного акту на право власності на землю і суміжні землекористувачі вказані вірно.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
24. В обґрунтування позовних вимог Інспекція ДАБІ зазначала, що ОСОБА_1 побудувала будинок з порушенням вимог Закону України "Про архітектурну діяльність", будівельні робіт проведені з істотним відхиленням від будівельного паспорту, не дотримані відстані розміщення об`єкту будівництва до меж сусідньої земельної ділянки, забудовник не виконала вимоги припису, не зупинила будівництво, об`єкт будівництва не привела у відповідність до норм чинного законодавства.
25. Відповідач проти позову заперечувала з тих підстав, що хоч будинок і зведено з деяким відхиленням від будівельного паспорта, однак ці відхилення не є істотним, не суперечать суспільним інтересам, не становлять значного порушення інших осіб. Тому відсутні підстави для знесення збудованого будинку. З вимогою про перебудову позивач до неї звертався, експертиза щодо можливості перебудови не проводилась. Пояснювала, що на схемі забудови земельної ділянки не вірно зазначено суміжних землевласників. Так, у вказаній схемі, праворуч від належної їй земельної ділянки, вказана АДРЕСА_1 , однак, в дійсності ця вулиця розміщена ліворуч і цілком логічно, що будинок будується з виходом на АДРЕСА_1 , а не з виходом у землі громадського користування (городи). Замовлення на будівництво погоджувалось саме таким чином. Так, проектувальники, що виготовляли будівельний паспорт не перевірили даних на проектування та допустили помилку, тим самим помилково вказали будинок з виходом на сторону, протилежну до
АДРЕСА_2 . Позивач не надав доказів про недотримання відстані від межі сусідньої земельної ділянки, не вказав, якими мають бути ці відстані. Не маючи спеціальних знань в цій галузі, не можливо встановити істотність порушень будівельних норм.
27. Крім того, покликалась на те, що на момент скасування (20.05.2014) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої (24.04.2014), право власності на збудований житловий будинок вже було оформлено та зареєстровано (08.05.2014).
28. Оскільки Інспекція ДАБІ прийняла будинок в експлуатацію, право власності зареєстровано, умови будівництва дотримано, то об`єкт не може мати статус самочинного, не підлягає знесенню. Будинок побудовано на належній відповідачу на праві власності земельній ділянці, відповідно до цільового призначення, на підставі належним чином оформлених документів на право виконувати будівельні роботи, без істотних порушень будівельних норм і правил, тому об`єкт не може бути кваліфіковано як самочинний.
29. У разі, якщо буде прийнято рішення про знесення будинку, відповідач, її чоловік та двоє малолітніх дітей будуть позбавлені права власності та єдиного житла.
30. Відповідач також звертала увагу, що спір не є публічно-правовим спором, а стосується приватно-правових відносин, зокрема, йдеться про право власності на об`єкт нерухомості, яке внаслідок задоволення позову може бути порушено.
31. Третя особа ОСОБА_2 позовні вимоги про знесення самочинного будівництва підтримував. Вважає, що ОСОБА_1 побудувала будинок зовсім по іншому, ніж було передбачено будівельним паспортом, а саме впритул до його земельної ділянки, встановила паркан на його земельній ділянці захопивши 1,70 метрів. Відповідач проігнорувала вимоги припису, ввела житловий будинок в експлуатацію до закінчення його будівництва, внесла недостовірні дані до декларації про готовність об`єкта до експлуатації. На його думку, цим порушуються його права як власника земельної ділянки.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
32. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої та апеляційної інстанції дійшли переконання, що порушення є істотними, перебудова будинку неможлива, необхідності звертатись з позовом про можливість перебудови немає.
33. При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, суди враховували, що згідно зі схемою забудови земельної ділянки головний фасад (центральний вхід) житлового будинку орієнтований на південь земельної ділянки забудовника, а фактично головний фасад збудований на північ, що призвело до зміни прив`язки житлового будинку відносно меж сусідніх ділянок.
34. Житловий будинок повинен знаходитися на відстані 1 м від спільної межі з ділянкою ОСОБА_3 , на відстані 7 м від спільної межі з ділянкою ОСОБА_2 , 12 м з тильної сторони будинку до межі земель загального користування, та на відстані 6 м від межі АДРЕСА_2 . Проте фактично від головного фасаду житлового будинку (центрального входу) відстань до межі земель загального користування складає 5,7 м; від правої сторони житлового будинку відстань до межі земельної ділянки ОСОБА_2 складає 2,73-3,13 м, від лівої сторони будинку до межі земельної ділянки ОСОБА_3 - 4,80 м, з тильної сторони до межі земель загального користування відстань 10,90-11,40 м. Зовнішні розміри житлового будинку по будівельному паспорту 7,90х14,30 м, фактично 7,92х14,38 м.
35. Таким чином, ОСОБА_1 фактично здійснено будівництво з суттєвим відхиленням від умов, визначених у наданому їй будівельному паспорті, а саме порушено (недотримано) відстань до ділянки ОСОБА_2 на 4,27-3,87 м, відстань з тильної сторони будинку до межі земель загального користування на 1,1-0,20 м, відстань від межі АДРЕСА_2 на 0,30 м, а також недотримано розташування будинку орієнтовно рози вітрів північ-південь (фактично головний фасад збудований на північ замість півдня).
36. Розмір земельної ділянки ОСОБА_2 по ширині складає 13,53 м, відповідно до будівельного паспорту № 136 на забудову земельної ділянки належної забудовнику ОСОБА_2 загальна ширина будинку складає 11,3 м (8 м +3,3 м). Відповідно до вимог до забудови земельної ділянки по АДРЕСА_2 наявні містобудівні та планувальні вимоги та обмеження, одними з яких, зокрема, є мінімально допустима відстань від об`єкта, який проектується до існуючих будинків та споруд повинна складати 8 м та мінімально допустимі відстані від об`єкта, який проектується до меж земельної ділянки - не менше 1м.
Отже, для того щоб ОСОБА_2 міг фактично здійснити будівництво свого будинку відповідно до будівельного паспорту та ДБН йому потрібно дотриматися відповідних відстаней, а саме не менше 1 м від будинку до межі його земельної ділянки, 8 м між його будинком та існуючим (в даному випадку будинку ОСОБА_1 ) та вимог пожежної безпеки - 6-ти метрів між житловими будинками.
Тобто, відступивши 1 м від межі своєї земельної ділянки та побудувавши свій будинок шириною 11,3 м, залишиться 2,23 м до межі його земельної ділянки.
Відповідач збудувала свій будинок з порушенням встановленої відстані у 7 м на відстані від межі земельної ділянки ОСОБА_2 2,72 м - 3,13 м.
У випадку будівництва ОСОБА_2 свого будинку фактична відстань між його будинком та уже існуючим будинком ОСОБА_1 буде складати 4,95 м-5,36 м.
Отже, гр. ОСОБА_2 , збудувавши свій будинок, порушить встановлені протипожежні вимоги - не менше 6 м між житловими будинками на 1,05 - 0,64 м та містобудівні вимоги до забудови земельної ділянки - не менше 8 м між існуючим будинком та будинком, що проектується на 3,05 - 2,64 м і, як наслідок, може бути притягнений до відповідальності за вказані порушення та цілком справедливо буде зобов`язаний (шляхом винесення припису) відповідними органами припинити в такому випадку незаконне будівництво.
37. З наведеного суди зробили висновок, що відхилення від проекту є істотним і таким, що порушує права інших осіб.
38. Суди дійшли висновку, що відповідачем не вжито передбачених чинним законодавством заходів, спрямованих на забезпечення виконання вимог приписів та усунення вчиненого правопорушення у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Відповідач своїми діями, які полягають у небажанні привести будівництво до вимог чинного законодавства, грубо порушила права третьої особи - ОСОБА_2 та спонукала позивача йти на крайні міри та звернутися з цим позовом до суду. Водночас, позивач довів, що вичерпано всі заходи для приведення відповідачем об`єкта будівництва в належний стан, доведено нанесення шкоди інтересам третьої особи - ОСОБА_2 таким будівництвом.
39. Технічна можливість перебудови збудованого відповідачем об`єкта нерухомості по АДРЕСА_1 відповідно до проекту не можлива, оскільки призведе до його руйнації.
40. Суд відхилив посилання ОСОБА_1 про те, що Інспекція ДАБК спочатку повинна була звертатися із позовом про зобов`язання здійснити перебудову, оскільки припис про приведення будинку у відповідність до вимог не виконаний ОСОБА_1 . Отже, позивач вже на зазначеному етапі висловив свою позицію щодо порушення відповідачем вимог законодавства, і зазначив про неприпустимість здійснення будівництва з відхиленням від будівельного паспорту, а тому немає необхідності повторно вказувати (звертатися з позовом про перебудову) відповідачу на встановлені порушення.
41. Також cуд апеляційної інстанції відхилив доводи ОСОБА_1 стосовно непідсудності даної справи адміністративним судам, оскільки Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю звернулась до суду як суб`єкт владних повноважень на виконання владних управлінських функцій зі здійснення архітектурно-будівельного контролю у зв`язку з порушенням забудовником вимог законодавства з питань будівництва, містобудування та архітектури. Така правова позиція відповідає постанові Верховного Суду України від 17.12.2014.
42. Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження про перегляд зазначених рішень суду першої та апеляційної інстанції з підстав необґрунтованості доводів касаційної скарги, що дають підстави для перевірки судових рішень.
V. ДОВОДИ ЗАЯВИ ПРО ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
43. ОСОБА_1 у заяві про перегляд рішення суду першої та апеляційної інстанції, якими її фактично зобов`язано знести житловий будинок, та ухвали суду касаційної інстанції, якою відмовлено у відкритті касаційного провадження, просить переглянути зазначені судові рішення з огляду на застосування судами у подібних правовідносинах по різному одних і тих самих норм матеріального права.
44. Як приклад неоднакового застосування судами норм права, надала ухвалу ВАС України від 07.04.2016 (№К/800/37589/15), ухвалу ВАС України від 31.03.2016 (№К/46718/15), ВАС України від 29.04.2015 (№К/800/19018/15), ухвалу Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.05.2011 (№6-1829вс11).
45. Вважає, що у згаданих судових рішеннях суди касаційної інстанції дійшли висновків про відсутність підстав для позовних вимог про знесення самочинного будівництва у зв`язку з тим, що таке знесення є крайньою мірою і можливе лише у разі неможливості проведення відповідної перебудови або відмови особи від такої перебудови, а також у зв`язку з недоведеністю позивачем саме істотних, a не будь-яких, порушень будівельних норм з боку відповідача.
46. Натомість, у цій справі суди за аналогічних обставин дійшли протилежних висновків та по іншому застосували ч. 7 ст. 367 ЦК України, не взявши до уваги, що позивач не звертався до суду з позовом про зобов`язання ОСОБА_1 провести перебудову будинку. Судового рішення про це немає, отже, не встановлено відмови від його виконання, не встановлено неможливість перебудови. Відсутні докази істотних порушень, які є передумовою для знесення будинку. Експертиза з цього приводу не проводилась.
47. Окрім того, будинок, про знесення якого йдеться, уведено в експлуатацію та зареєстроване право власності на нього. Законом не передбачено можливості знесення об`єктів, на які виникло право власності.
48. Позивач також звертає увагу на те, що справа не могла розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов`язана із вирішенням питань щодо речового права, а тому її слід було розглядати в порядку цивільного судочинства. Наводить відповідні висновки Верховного Суду України у справах № 21-1959а16, 802/1318/150а у постановах від 15.11.2016.
49. Третя особа - ОСОБА_2 заперечує проти задоволення заяви. Вважає, що заява про перегляд не містить посилань на жодну норму права, яка була б неоднаково застосована судами. Відповідач не набула права власності на житловий будинок, оскільки декларацію про готовність об`єкта до експлуатації скасовано. Тому спірний об`єкт має статус новоствореного майна. Отже, у справі йдеться лише про порушення будівельних норм, правил, невиконання припису про зупинення будівництва та приведення його у відповідність з цими вимогами, і не ставиться питання про позбавлення права власності.
50. Позивач не скористався правом на подання заперечень.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
51. Суд дослідив доводи заяви про перегляд судових рішень, співставив правові висновки у судових рішеннях, наданих для порівняння, та дійшов висновку про неоднакове застосування судом першої, апеляційної та касаційної інстанції норм матеріального права у подібних правовідносинах.
(а) щодо наявності підстав для перегляду
52. Відповідно до п 1 ч. 1 ст. 237 КАС України судові рішення переглядаються виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
53. В ухвалі від 07.04.2016 (№К/800/37589/15), від 31.03.2016 (№К/800/46718/15) Вищий адміністративний суд України, ухвалі від 25.05.2011 (справа № 6-1829 св11) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, на які посилається заявник як на приклад неоднакового застосування судами статті 376 ЦК України й статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», дійшов висновку про те, що для задоволення вимоги про знесення самочинно збудованого об`єкта необхідна наявність певних умов, а саме: 1) істотність вчиненого порушення (відхилення від проекту або порушення будівельних норм і правил), 2) суперечність суспільним інтересам або порушення права інших осіб, 3) неможливість усунення таких порушень, неможливість проведення відповідної перебудови або відмова особи від такої перебудови.
54. У справі № 813/718/15 (№ К/800/37589/15) позивач проводив будівництво господарської будівлі з відхиленням від проекту забудови земельної ділянки, у зв`язку з чим відповідачу внесено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Відповідач, вимоги, встановлені приписом не виконав, що стало підставою звернення до суду.
55. У справі № 806/2547/14 (№К/800/46718/15) йдеться про самовільне виконання відповідачем без відповідного документу на право виконання будівельних робіт та проектної документації або будівельного паспорту, робіт з реконструкції існуючого сараю в літню кухню розмірами 5.3*3.5+3.3*3.5 та невиконання припису про усунення порушень в сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів щодо їх знесення у добровільному порядку.
56. У справі № 6-1829 св11 відповідач, як суміжний землекористувач, у порушення будівельних норм та правил на межі земельних ділянок самовільно збудував гараж, який перешкоджає позивачеві користуватись земельною ділянкою. У цій справі Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказав, що апеляційний суд не врахував, що позов з цих підстав заявлено не було, питання про самочинність будови не обговорювалась. Крім того, відповідно до ч.7 ст. 376 ЦК України знесення самочинної забудови можливо лише при відсутності можливості проведення перебудови.
57. У справі, що розглядається, ОСОБА_1 побудувала житловий будинок на власній земельній ділянці, відведеній для цієї мети за наявності документа, який дає право виконувати будівельні роботи, за наявності будівельного паспорту, проте з відхиленням від нього в частині схеми розташування будинку.
58. У двох інших справах, наданих для порівняння, суди можливість знесення самочинного будівництва пов`язували з конкретною оцінкою доказів, що виконані будівельні роботи істотно порушують законні права та інтереси інших осіб, істотно порушують будівельні норми. Тобто, ключовим у правильному застосуванні наведеної норми права є оцінка доказів. Лише з цим пов`язана можливість встановлення факту істотності чи не істотності таких порушень, що має наслідком або знесення об`єкту або його перебудову, у разі якщо це можливо.
59. У справах, наданих для порівняння, суди застосовували частину 7 статті 376 Цивільного кодексу України, статтю 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», за змістом яких позивач (суб`єкт владних повноважень) не звертався до суду щодо зобов`язання відповідача провести відповідну перебудову, не було встановлено, що проведення такої перебудови є неможливим, а порушення щодо відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, або порушення будівельних норм і правил відповідача були істотними, позивач при зверненні до суду з вимогою знесення об`єкту самочинного будівництва діяв за відсутності підстав та не у спосіб, визначений частину 7 статті 376 Цивільного кодексу України.
60. У справі, щодо якої відбувається перегляд, суди також застосували частину 7 статті 376 Цивільного кодексу України, на підставі якої зробили висновок, що позивачем було вжито достатніх заходів з метою недопущення та усунення ОСОБА_1 встановлених порушень при виконанні спірного будівництва, однак які були нею проігноровані.
Суди визнали недоречними аргументи про те, що Інспекція спочатку повинна була звертатися із позовом про зобов`язання відповідача здійснити перебудову, оскільки зазначеним приписом, який був проігнорований та не виконаний, фактично було заборонено продовжувати будівельні роботи. Отже позивачем вже на цьому етапі було зафіксовано порушення відповідачем вимог законодавства, і зазначено про неприпустимість здійснення будівництва з відхиленням від будівельного паспорту. Немає необхідності фактично повторно вказувати відповідачу на встановлені порушення (звертатися з позовом про перебудову).
Інспекцією надано докази, які підтверджують, що будівельні роботи суперечать суспільним інтересам та порушують права інших осіб, істотно порушують будівельні норми, надано докази неможливості перебудови такого об`єкту з метою усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб чи істотного порушення будівельних норм.
61. Основне питання, щодо якого є розбіжність у застосуванні частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України, полягає в тому чи повинен суб`єкт владних повноважень спочатку звертатись з позовом про зобов`язання здійснити перебудову самочинного об`єкта, і чи відхилення від проекту є таким, що потребує знесення об`єкту, без можливості його перебудови.
62. Відтак, є підстави для перегляду судових рішень.
(б) щодо юрисдикції
63. Насамперед, Суд звертає увагу на юрисдикцію справи.
64. Заявник покликається на постанову Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі №21-1959а16, в якій дійшов суд висновку, що за змістом ст. 177 ЦК України об`єкти самочинного будівництва належать до об`єктів цивільних прав, а тому спори за позовами органів державного архітектурно-будівельного контролю про зобов`язання знесення самочинного будівництва підлягають розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, оскільки такі спори не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язані з вирішенням питань щодо речових прав.
65. Велика Палата Верховного Суду вирішувала питання юрисдикції спорів цієї категорії. Зокрема у постанові від 11.04.2018 у справі № 161/14920/16-а зазначено:
Проаналізувавши зміст ч. 1 ст. 38 та п. 3 ч. 4 ст. 41 Закону № 3038-VI Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, уповноважений видати припис про усунення порушень, у тому числі шляхом знесення самочинного збудованого об`єкта. Цей припис є обов`язковою передумовою для можливості контролюючого органа на звернення до суду на підставі ч. 1 ст.38 вказаного Закону у зв`язку з його невиконанням. І, враховуючи положення ч. 4 ст. 5 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), такий позов повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
Дії органу державного архітектурно-будівельного контролю здійснюються ним як суб`єктом владних повноважень послідовно в чітко визначеному порядку. Зокрема такий орган, що наділений контролюючими функціями, видає припис, який є обов`язковим до виконання і може бути оскаржений до суду. Оскільки дії щодо видання припису є публічно-правовими, то і подальше звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта зумовлено правовідносинами публічно-правового характеру й повинно розглядатись у порядку адміністративного судочинства.
Звертаючись до суду з позовом про знесення об`єкту самочинного будівництва і мотивуючи такий позов порушеннями архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших подібних норм і правил, суб`єкт владних повноважень діє не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів, а з метою захисту прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав та з метою запобігти можливих суспільно значимих несприятливих наслідкам порушення відповідних норм і правил.
Таким чином, спори, які виникають за участю суб`єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних відносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовими.
66. Водночас, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України в цій категорії справ, зокрема і тих, на які посилається відповідач.
67. Отже, спір, що розглядається, є публічно-правовим, а справа належить до юрисдикції адміністративних судів. Саме в такому порядку її розглянуто, тому в цій частині немає порушень норм процесуального права.
68. Враховуючи наведене, Суд вважає за необхідне розглядати заяву про перегляд судових рішень по суті.
(в) щодо підстав знесення самочинного будівництва
69. Між сторонами, яких з одного боку представляє суб`єкт владних повноважень, а з другого - особа, що здійснила будівництво, існує спір щодо правомірності виконання будівельних робіт з відхиленням від будівельного паспорту, внаслідок яких побудовано житловий будинок.
70 . Водночас, між відповідачем ОСОБА_1 та третьою особою ОСОБА_2 є непорозуміння з приводу забудови сусідніх ділянок, дотримання відступів від меж. Суди взяли до уваги інтереси ОСОБА_2 , власника сусідньої земельної ділянки, який внаслідок будівництва ОСОБА_1 будинку з порушенням вимог будівельного паспорту, не зможе будувати свій будинок за будівельним паспортом з дотриманням протипожежних вимог.
71. Для задоволення вимоги про знесення самочинного будівництва необхідно встановити наявність умов, передбачених статтею 376 Цивільного кодексу України, а саме: істотне відхилення від проекту; суперечність суспільним інтересам або порушення права інших осіб; істотного порушення будівельних норм і правил; неможливість проведення відповідної перебудови або відмова особи від її проведення.
72. Необхідність знесення будинку суди пов`язували саме з порушенням прав третьої особи, а неможливість перебудови оцінили через невиконання припису. Неможливість перебудови будинку ОСОБА_1 суди пов`язували саме з відсутністю у неї наміру усунути відповідні правопорушення, про що свідчить невиконання припису ще на стадії початку будівництва.
73. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду розглядав справу, в якій поставали такі самі питання. Постановою від 29.01.2020 у справі №822/2149/18 Суд дійшов таких висновків:
Правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва.
За змістом частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: (1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил.
У цих випадках з позовом про зобов`язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.
У випадках, коли до суду з позовом про знесення самочинного будівництва звертається орган державного архітектурно-будівельного контролю, належить керуватися частиною першою статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI, за якою у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.
Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.
В інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.
Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 ЦК України).
В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.
У справі, яка розглядається, встановлено, що ОСОБА_1 здійснив будівництво без документів, що дають право на це, а саме: без повідомлення про початок виконання будівельних робіт, без відповідного документа на право власності чи користування земельною ділянкою, без належно затвердженого проекту.
Це означає, що у спірних правовідносинах має місце той вид самочинного будівництва, для якого Цивільний кодекс України не встановлює правила, що знесенню передує рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Тобто, частина 7 статті 376 Цивільного кодексу України спірні правовідносини не регулює.
Натомість, для висновку про задоволення позову у цьому випадку визначальним та достатнім є той факт, що відповідач здійснив будівництво без документів, що дають право на це, і без належно затвердженого проекту та не виконав вимоги зобов`язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.
74. Застосовуючи ці висновки до справи, що розглядається, Суд відзначає, що припис від 11.10.2013 №19 з вимогою зупинити будівництво та зобов`язати привести об`єкт будівництва у відповідність до норм чинного законодавства у сфері містобудівної діяльності у термін до 01.12.2013, ОСОБА_1 не виконано.
75. Незважаючи на те, що порушення було виявлено на ранніх стадіях будівництва і могло бути усунуто, ОСОБА_1 будівництво не зупинила, порушень не усунула. Була й можливість врегулювати спірні правовідносини з ОСОБА_2 у дусі добросусідства. Однак матеріали справи не містять доказів, чи були такі намагання. Продовжуючи будівництво, підстави якого оспорюються, діючи всупереч забороні, ОСОБА_1 повинна була усвідомлювати відповідальність та негативні наслідки, крайнім (найбільш негативним) з яких є знесення самочинного будівництва.
76. Таким чином, суди правильно застосували частину 7 статті 376 Цивільного кодексу України та дійшли обґрунтованого висновку, що невиконання припису Інспекції ДАБК є достатньою умовою звернення з позовом про знесення самочинного будівництва. При цьому попереднього звернення до суду з позовом про перебудову об`єкта не вимагається.
(г) щодо можливості знесення будинку, щодо якого виникло право власності
77. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
78. За статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
79. Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).
80. Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.
81. Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.
82. Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.
83. При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.
84. Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини 4 цієї статті.
85. Тому доводи скаржника про неможливість застосування судами наслідків, передбачених статтею 376 ЦК України, у вигляді знесення самочинного будівництва, так як право власності на об`єкт нерухомості вже виникло, є необґрунтованими.
86. У постанові від 01.10.2019 у справі № 826/9967/18, обставини якої є релевантними, Верховний Суд зазначив, що після реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна, у разі наявності всіх визначених законом підстав вважати об`єкт самочинним будівництвом відповідно до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України, Департамент ДАБК зобов`язаний звернутися з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта (об`єктів) у порядку, встановленому законом. Тобто ефективним способом захисту за даних обставин є знесення самочинного будівництва за рішенням суду у разі, якщо Департаментом ДАБК буде доведено, що об`єкт має ознаки самочинного будівництва.
87. Зважаючи на це, в цій частині суди не порушили норм матеріального права.
88. Що стосується помилковості даних у державному акті та будівельному паспорті, на що посилається відповідач, то ці доводи суди перевіряли оцінюючи відповідні докази та дійшли висновків, які суд касаційної інстанції переоцінювати не має повноважень.
Зважаючи на завдання суду у цій стадії розгляду справи, суд може перевірити лише доводи щодо неоднаковості застосування норм матеріального та процесуального права, але не може переглядати справу повторно як суд касаційної інстанції.
89. Відповідно до ст. 244 КАС України (в редакції, що діяла до 14.12.2017) Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися або норма права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосована правильно. Постанова про відмову у задоволенні заяви має бути вмотивованою.
90. У справі, що переглядається, норми матеріального права, на які покликався у касаційній скарзі відповідач, застосовано правильно.
91. Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про перегляд постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року, ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року, ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 вересня 2016 року слід відмовити.
Керуючись п.п. 1 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України, ст. 241 242 244 КАС України (у редакції до 15.12.2017), Суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року, ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року, ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 вересня 2016 року відмовити.
2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 вересня 2016 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя С.Г. Стеценко