ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 802/82/16-а
адміністративне провадження № К/9901/5759/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних позовних вимог на предмет спору: відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, Державна казначейська служба України, про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року, постановлену у складі колегії суддів: Сала П.І. (доповідач), Слободонюка М.В., Яремчука К.О., та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: Сапальової Т.В. (доповідач), Капустинського М.М., Смілянця Е.С.,
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних позовних вимог на предмет спору відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини та Державна казначейська служба України, в якому просив:
1.1. визнати неправомірною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо невиконання рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 р. у справі "ОСОБА_1 та інші проти України";
1.2. зобов`язати Міністерство юстиції України поновити порушені права позивача шляхом перерахунку на його користь суми повного розрахунку, проведеного на підставі рішення Європейського суду з прав людини, та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 100 000 грн., шляхом списання безспірної суми з рахунку Державної казначейської служби України.
2. Під час судового розгляду справи судом першої інстанції позивач на підставі статей 51 137 КАС України змінив раніше заявлені позовні вимоги та просив суд визнати неправомірною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 у справі "ОСОБА_1 та інші проти України"; зобов`язати Міністерство юстиції України поновити порушені права позивача шляхом перерахунку на його користь суми повного розрахунку, що встановлений станом на 08.10.2015 р. та визначений Арбітражним керуючим-розпорядником майна ДАК "Укрресурси" в листі-довідці № 51 від 10.10.2015 р. і затверджений ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.10.2015 р. у справі № 46/436-б про банкрутство ДАК "Укрресурси" в сумі 1 900 147,03 грн. першої черги задоволення, без врахування втраченої частини коштів при затримці термінів виплати та інфляції, для виконання рішення Європейського суду з прав людини у не виконаній частині, та моральної шкоди у розмірі 100 000 грн., шляхом списання безспірної суми з рахунку Державної казначейської служби України.
3. Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 у справі "ОСОБА_1 та інші проти України" державу Україну зобов`язано у тримісячний строк виконати рішення національних судів, наведених у додатку до рішення. Відповідно до вимог чинного законодавства Міністерство юстиції України є органом, відповідальним за виконання рішень Європейського суду з прав людини. Однак відповідачем лише частково забезпечено виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 та на рахунок позивача перераховано кошти, присуджені йому рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 28.03.2006 та рішеннями Замостянського районного суду м. Вінниці від 16.10.2006 та від 06.04.2007. Разом з тим, тривалий час не виконуються рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27.11.2006 та рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
4. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року та постановою Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у справі "ОСОБА_1 та інші проти України" в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року у справі № 2-200/2004 щодо проведення з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні з роботи в ДАК "Укрресурси". Зобов`язано Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в порядку виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у справі "ОСОБА_1 та інші проти України" (виконавче провадження ВП № 44360795) вчинити дії, спрямовані на виплату ОСОБА_1 невиплаченої йому станом на жовтень 2015 року заборгованості ДАК "Укрресурси" за рішеннями національних судів, які набрали законної сили, однак залишаються невиконаними, в сумі 1 188 937 (один мільйон сто вісімдесят вісім тисяч дев`ятсот тридцять сім) грн. 30 коп. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
5. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року прийнято звіт Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 18.04.2016 у справі № 802/82/16-а.
6. 21 вересня 2020 року позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із заявою про перегляд ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року за нововиявленими обставинами, в якій просить суд скасувати вищезазначену ухвалу та зобов`язати Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виплатити позивачу невиплачені суми заробітної плати, що були утримані банківською установою при здійсненні відповідачем переказу коштів, провести розрахунок та виплату частину втрачених коштів при затримці у їх виплаті з урахуванням алгоритму, зазначеного в листі начальника Департаменту виконання рішень Європейського суду з прав людини від 20.11.2015.
7. Заява мотивована тим, що після прийняття судом звіту від Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 18.04.2016 у справі № 802/82/16-а, виникли нові обставини, що істотно впливають на виконання рішення суду та прийняття судом звіту від відповідача. Так, позивач зазначає, що під час розгляду справи за № 802/1594/16-а у Сьомому апеляційному адміністративному суді, судом апеляційної інстанції було витребувано лист начальника Департаменту виконання рішень ЄСПЛ від 20.11.2015, адресований Урядовому уповноваженому у справах ЄСПЛ щодо застосування пені, її математичного розрахунку, роз`яснення алгоритму нарахування пені, порядку виплати заявникам коштів та відшкодування по рішенням ЄСПЛ тощо. 01.09.2020 під час ознайомлення з матеріалами вказаної справи та, відповідно, із зазначеним листом, позивачу стали відомі нові обставини, про які він не знав під час розгляду Вінницьким окружним адміністративним судом звіту Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та винесення ухвали від 29.08.2016, а саме те, що витрати на перерахунок коштів зобов`язана брати на себе держава, а не утримувати їх із належних заявнику сум. Натомість на виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 18.04.2016 у справі № 802/82/16-а та рішення ЄСПЛ заявник отримав кошти в сумі 1182992,61 грн, тобто на 5944,69 грн менше ніж присудив суд. Це пояснюється утриманням банківської комісії, яку, з огляду на вищезазначений лист, мала сплатити держава. Відтак заявник вважає, що відповідач не в повному обсязі виконав рішення суду, а тому підстав для прийняття судом звіту не було. Отже, на думку заявника, існують підстави для перегляду за нововиявленими обставинами ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 29.08.2016 у справі № 802/82/16-а у відповідності до пункту 1 частини другої статті 361 КАС України.
8. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року відмовлено.
9. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року, суд першої інстанції виходив з того, що визначена судом сума в розмірі 1188937,30 грн є сумою, що була стягнута на користь заявника саме за рішеннями національних судів, які набрали законної сили, та які перебували на виконанні в органах державної виконавчої служби України. Оскільки згідно з 04.08.2016 платіжним дорученням Міністерства юстиції України № 2994 від 03.08.2016 присуджені кошти в повному обсязі перераховані на рахунок позивача, відкритий в ПАТ КБ "Приватбанк", доводи заявника про неповне виконання відповідачем рішення суду є необґрунтованими.
10. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.
11. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року змінено в мотивувальній частині з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції.
11.1. В іншій частині ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року залишено без змін.
12. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року, якою прийнято звіт відповідача про виконання судового рішення, не є судовим рішенням, яким закінчено розгляд даної справи, тому не підлягає перегляду за нововиявленими обставинами.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
13. Не погоджуючись з такими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається порушення судами норм матеріального та процесуального права.
14. У скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
15. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що згідно п.1 ч.1 ст. 241 КАС У, ухвала суду є видом судового рішення. Згідно ч.1 ст. 361 КАСУ судове рішення (мова про ухвалу), яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Немає мови про закінчення розгляду справи по суті, а йде мова про розгляд справи, а суд за заявою її розглянув. Позивач вважає, що його заява про перегляд судового рішення, яким є ухвала суду є правомірною.
15.1. Позивач зазначає, що апеляційна інстанція невірно застосувала норми п.1 ч.1 ст.241, п.17 ч.1. ст.294, ч.1 ст.361 КАС України, що призвело до неправильного висновку і рішення суду. Також зазначає, що судом не враховано припис пункт а) ч.2 ст. 10 ЗУ» Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» тому, що його право не відновлено, оскільки він не отримав всю суму коштів. Не застосовано припис, що закріплений в ст.1 Першого Протоколу Конвенції «Захисг права власності».
15.2. Скаржник також звертає увагу, що попередніми судовими інстанції в оскаржуваних рішеннях застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладену у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 802/292/17-а, від 03.01.2019 у справі №802/2272/16-а, що передбачено п.1 ч.4 ст.328 КАС України. Не враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 31.07.2019, що висновки судів попередніх інстанцій щодо закінчення виконавчих проваджень з виконання рішення ЄСПЛ не відображають реальності та повноти виконання зазначеного рішення, а лише свідчить про їх закінчення, а не про повне та фактичне виконання, координацію виконання, яку зобов`язано здійснити Уповноваженого.
15.3. Позивач зазначає, що в судових рішеннях зазначено обставини, що йому була перерахована загальна сума 1900 147,03 грн, та інші, що є некоректно, бо з цих сум утримувалась Банківська комісія ( від 0,5% до 2,0%) і на його особистий рахунок надходили менші суми, ніж зазначені в судових рішеннях. Комісію зобов`язана оплачувати держава. Вказує, що аналіз судових рішень касаційної інстанції із ЄДРСР показав, що такої практики Верховний Суд ще не напрацював і відсутня правової позиції Верховний Суду у подібних правовідносинах.
16. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на її безпідставність та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін.
IV. Джерела права й акти їх застосування
17. Відповідно до частини першої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
18. Згідно з частиною другою статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
19. Відповідно до частини четвертої вказаної статті не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
20. Згідно з частиною першою статті 362 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.
21. Відповідно до частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:
1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;
3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
22. Згідно з частиною першою статті 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
V. Оцінка Верховного Суду
23. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.
24. За змістом наведених вище норм КАС України вбачається, що постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв`язку з нововиявленими обставинами, однак, такому перегляду підлягають лише ті судові рішення, якими закінчено розгляд справи по суті, а рішення суду набрало законної сили, оскільки під час такого розгляду суд повинен установити всі необхідні для вирішення справи фактичні обставини справи, а сторони спору мають права, реалізація яких може забезпечити повноту встановлення цих обставин. Якщо ж судові рішення не належать до тих, якими завершено розгляд справи або якщо не набрали законної сили, їх перегляд на підставі ст. 361 КАС України виключається.
25. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №2011/2а-4852/18 і Суд не знаходить підстав для відступу від неї під час розгляду цієї справи.
26. Враховуючи викладене, а також те, що позивач просить переглянути ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року, якою прийнято звіт відповідача про виконання судового рішення, тобто ухвалу суду, якою не закінчувався розгляд справи по суті, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що така ухвала не підлягає перегляду за нововиявленими обставинами.
27. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду апеляційної інстанції та обставин справи не спростовують.
28. Колегія суддів також відзначає, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
29. Разом з тим, доводи касаційної скарги зводяться до необхідності судом касаційної інстанції вирішити питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що є неможливим з огляду на викладені вище мотиви.
30. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
31. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VІ. Судові витрати
32. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року у справі №802/82/16-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. А. Губська
Судді М.В. Білак
О.В. Калашнікова