ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2021 року

м. Київ

справа №802/861/17-а

адміністративне провадження №К/9901/42028/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гончарової І.А.,

суддів: Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжлісся»

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Сторчак В.Ю., судді - Ватаманюк Р.В., Мельник-Томенко Ж.М.)

у справі № 802/861/17-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжлісся»

до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжлісся» (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ «Міжлісся») звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Вінницькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що касові операції були здійснені Товариством з повним дотриманням процедури та вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637. Також позивач зазначив, що відповідачем пропущено встановлений статтею 250 Господарського кодексу України строк застосування адміністративно-господарських санкцій, а тому оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 липня 2017 року (головуючий суддя - Дмитришена Р.М.) адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 06.02.2017 №0000471405;

- стягнуто на користь ТОВ «Міжлісся» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Вінницькій області сплачений судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що статтею 250 Господарського кодексу України визначені граничні строки застосування адміністративно - господарських санкцій до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності. Оскільки, застосований контролюючим органом згідно з оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням від 06.02.2017 №0000471405 штраф є адміністративно - господарською санкцією, останній мав бути застосований у межах строків, визначених статтею 250 Господарського кодексу України. Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач надав суду необхідні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують сплату ТОВ "Міжлісся" компенсації за оренду паїв, Вінницький окружний адміністративний суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року апеляційну скаргу задоволено частково, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 липня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції щодо необхідності застосування контролюючим органом при нарахуванні Товариству штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог пунктів 2.11, 3.1, 3.4, 7.39, 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, строків, передбачених статтею 250 Господарського кодексу України. При цьому, апеляційний суд зазначив про правомірність застосування контролюючим органом до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення Товариством правил здійснення господарської діяльності, оскільки згідно з наданими платником первинними документами, зокрема, видатковими касовими ордерами та видатковими відомостями, ТОВ «Міжлісся» видавало готівкові кошти фізичним особам - орендодавцям за оренду земельних ділянок (паїв), які на день видачі коштів були померлими і фактично не могли їх отримати.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив, його скасувати та залишити в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14.07.2017. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що усі касові операції здійснювалися Товариством без жодних порушень та з дотриманням визначених законодавством правил. Наголошує на тому, що у разі смерті фізичних осіб - орендодавців, грошові кошти отримували їх спадкоємці, що прийняли спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння майном. Посилається на те, що з отриманих спадкоємцями коштів у повному обсязі сплачено до державного бюджету усі необхідні платежі. Також наголошує на правильності висновків суду першої інстанції щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень статті 250 Господарського кодексу України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.

06 грудня 2017 року від відповідача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких контролюючий орган зазначає про законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.

20 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.09.2016, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2016, за результатами якої складено акт від 23.01.2017 за №11/1401/34918462 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством, зокрема, вимог:

- пунктів 2.11, 3.1, 3.4, 7.39, 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, а саме: готівкові кошти за оренду земельних ділянок (земельних паїв) ТОВ «Міжлісся» видавались згідно з видатковими касовими ордерами та відповідними розрахунковими відомостями про видачу готівкових коштів фізичним особам - орендодавцям, які на дату виплат були померлими, тобто мало місце проведення виплат без документального підтвердження фактичного отримання фізичними особами грошових коштів у загальній сумі 38639,70 грн.

На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення від 06.02.2017 №0000471405, яким на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20, підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 №436/95 до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені у розмірі 38639,70 грн.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (далі - Положення № 637).

Пунктом 2.11 пункту 2 Положення № 637 встановлено, що видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Згідно з підпунктом 3.1 глави 3 Положення № 637 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Відповідно до пункту 3.4 глави 3 Положення № 637 видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо. Крім того, ураховується те, що подання звітів про використання коштів із порушенням установлених термінів може дозволятися лише у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи або за інших обставин, що мають документальне підтвердження (пункт 7.39 глави 7 Положення № 637).

Згідно з пунктом 7.41 глави 7 Положення № 637 під час перевірки правильності оформлення видачі готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

Статтею 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Міжлісся» згідно з видатковими касовими ордерами та відповідними розрахунковими відомостями про видачу готівкових коштів здійснювало видачу грошових коштів фізичним особам на загальну суму 38639,70 грн.

За доводами Товариства, зазначені кошти видавалися фізичним особам - орендодавцям, що були власниками земельних ділянок (паїв), у якості плати за оренду зазначених земельних ділянок (паїв), на підтвердження чого платник надав видаткові касові ордери та відомості.

Як встановлено відповідачем та не заперечується Товариством, у видаткових касових ордерах (відомостях), згідно з якими здійснювалася виплата грошових коштів за оренду земельних ділянок (паїв) з каси позивача, зазначались, у тому числі, померлі фізичні особи, що також підтверджується наданою Барським відділенням Жмеринської ОДПІ інформацією щодо закриття ідентифікаційних кодів зазначених осіб.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання позивача на те, що замість померлих осіб грошові кошти з каси підприємства отримували їх спадкоємці, оскільки із наданих платником документів неможливо встановити осіб, які отримали кошти та поставили підписи у відповідних видаткових відомостях і з`ясувати, чи дійсно ці особи є спадкоємцями померлих.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про проведення Товариством виплат без документального підтвердження фактичного отримання фізичними особами готівкових коштів в загальній сумі 38639,70 грн, а тому відсутні правові підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідача.

Також колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на те, що застосовані до Товариства санкції за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими, а тому можуть бути застосовані лише в межах визначеного статтею 250 Господарського кодексу України гранично допустимого строку, виходячи з наступного.

Так, згідно з частиною першою статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Проте, з набранням 01.01.2011 чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.2010 № 2756-VI зі сфери дії статті 250 Господарського кодексу України виключено штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Порядок застосування цих санкцій з 01.01.2011 врегульовано статями 113 114 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 113.3 статті 113 Податкового кодексу України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до пункту 114.1 статті 114 Податкового кодексу України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про обґрунтованість застосування контролюючим органом до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 38639,70 грн на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, без урахування визначеного статтею 250 Господарського кодексу України гранично допустимого строку, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Частиною 1 статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343 350 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжлісся» залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Гончарова І.А. Васильєва Р.Ф. Ханова