ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2023 року

м. Київ

справа № 803/1367/16

касаційне провадження № К/9901/41555/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.10.2016 (суддя - Ксендзюк А.Я.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 (головуючий суддя - Гулида Р.М., судді: Кузьмич С.М., Улицький В.З.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ?

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі у тексті - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до відповідача - Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі у тексті - відповідач, Луцька ОДПІ, Інспекція, скаржник) із позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 29.06.2016 № 131769-13, яким йому визначено суму податкового зобов`язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб 18011000 за податковий період 2016 року у сумі 25 000, 00 грн.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що оскаржуване повідомлення-рішення є передчасним, оскільки плановим періодом його направлення є 2017 рік, а також воно не відповідає вимогам статті 267 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 21.10.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017, позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 29.06.2016 за № 131769-13; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Луцької ОДПІ на користь позивача судові витрати у сумі 551, 21 грн.

Приймаючі рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на ОСОБА_1 не поширюється вимога щодо необхідності оподаткування з 01.01.2016 кожного легкового автомобіля за ставкою податку у розмірі 25 000, 00 грн, передбачена статтею 267 ПК України (із змінами, внесеними на підставі Закону № 909-VIIІ), як власника транспортного засобу з роком випуску більше п`яти років та середньо ринковою вартістю менше 750 розмірів мінімальної заробітної плати, проте, констатували, що особливим порядком прийняття рішень органів місцевого самоврядування щодо встановлення ставок транспортного податку у 2016 році, визначеним Законом № 909-VIII, законодавець перебачив необхідність сплати транспортного податку у 2016 році, натомість спростивши процедуру прийняття рішень органами місцевого самоврядування з цього приводу.

Водночас, Інспекція, вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанції прийнятими внаслідок неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просила постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.10.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій не врахували, що прийняття міською радою рішення про встановлення відповідних місцевих податків, які є обов`язковими згідно з нормами ПК України, не впливає на можливість їх справляння, оскільки у випадку неприйняття міською радою рішення про встановлення відповідних місцевих податків, які є обов`язковими, такі податки до прийняття рішення справляються із застосуванням їх мінімальних ставок; в порушення процесуальних норм вийшли за межі своїх повноважень та межі заявлених позовних вимог та надали оцінку правомірності рішення Луцької міської ради, у той час як рішення Луцької міської ради від 28.01.2015 № 69/5 «Про встановлення транспортного податку у м. Луцьку» не є предметом розгляду даної справи, а Луцька міська рада не є учасником даного адміністративного процесу; не взяли до уваги, що ОСОБА_1 , обліковуючись в інформаційних системах Луцької ОДПІ, як власник транспортного засобу, що є об`єктом оподаткування транспортним податком в розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, не скористався своїм законодавчо закріпленим правом на проведення звірки даних щодо об`єктів оподаткування, зокрема, не представив контролюючому органу документів, що впливають на середньо ринкову вартість легкового автомобіля.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11.09.2017 відкрив касаційне провадження у справі № 803/1367/16.

Позивач не подавав до суду заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено у редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постанови Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 № 2147- VII, який набрав чинності з 15.12.2017 КАС України викладено у новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л. І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Ханова Р.Ф., Хохуляк В. В.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.01.2023 касаційну скаргу Луцької ОДПІ прийняв до провадження та визнав за можливе призначити касаційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 12.01.2023.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, встановлює вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, що набув чинності з 01.01.2015, запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Положення підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України визначають, що об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Базою оподаткування у відповідності до підпункту 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 ПК України є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно з пунктом 267.4 статті 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до підпункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно з підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Відповідно до пункту 10.2 статті 10 ПК України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 ПК України.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України).

Таким чином, системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що місцеві ради мають обов`язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання чи запроваджувати податок і в яких розмірах на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Проте, з 01.01.2016 набрав чинності Закон України від 24.12.2015 № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», яким внесено зміни у ПК України щодо об`єкту оподаткування транспортним податком.

Згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України (в редакції Закону від 24.12.2015 № 909-VIII) об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Отже, Законом України № 909-VIII не встановлено новий транспортний податок, а також не змінено його ставка, однак визначено, що з 01.01.2016 об`єктом оподаткування є легкові автомобілі не старше п`яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Станом на 01.01.2016 мінімальна заробітна плата встановлювалася у розмірі 1 378, 00 грн (стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік»). Відтак, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 складали 1 033 500, 00 грн.

Таким чином, об`єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500, 00 грн та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно).

Крім того, пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що законодавець на 2016 рік не встановив залежність нарахування транспортного податку від факту прийняття відповідною радою рішення про встановлення місцевих податків, ґрунтуються на правильному застосування норм матеріального права, відтак твердження Інспекції у касаційній скарзі про те, що суди попередніх інстанцій не врахували цієї обставини, є безпідставними.

Також є безпідставними твердження про те, що суди при розгляді цієї справи вийшли за межі заявлених позовних вимог і надали оцінку правомірності рішення Луцької міської ради, у той час як рішення Луцької міської ради від 28.01.2015 № 69/5 «Про встановлення транспортного податку у м. Луцьку» не є предметом розгляду даної справи, а Луцька міська рада не є учасником даного адміністративного процесу, тим самим порушивши процесуальні норми. Із аналізу змісту рішень судів першої та апеляційної інстанції вбачається, що питання правомірності рішення Луцької міської ради від 28.01.2015 № 69/5 не стосується суті даного спору та не досліджувалося судами у цій справі.

Що стосується середньоринкової вартості, то остання відповідно до абзацу другого підпункту 267.2.1. пункту 267.2. статті 167 ПК України визначається центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 (далі у тексті - Методика). Відповідно до положень пункту 2 цієї Методики середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403 (далі у тексті - Порядок № 403), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку № 403).

Згідно пункту 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об`єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація.

Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики).

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики).

Аналіз наведених положень Методики та Порядку № 403 визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.

Як з`ясовано судами першої та апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи за ОСОБА_1 зареєстровано автомобіль марки Toyota, модель - Highlander, об`єм двигуна - 3456, 2011 року випуску.

Інспекцією 29.06.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення № 131769-13, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25 000, 00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем під час розгляду справи не надано жодного доказу того, що середньоринкова вартість автомобіля, який належить позивачу, перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (підпункт 267.2.1 пункту 267 статті 267 ПК України), натомість позивачем надано експертний висновок про ринкову вартість майна - КТЗ Toyota Highlander, 2011 року випуску, станом на 01.01.2016, згідно з яким ринкова вартість вказаного транспортного засобу становила 768 030, 00 грн, водночас, згідно із відомостями з інтернет-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі, середньоринкова вартість транспортного засобу Toyota Highlander, 2011 року випуску, об`єм двигуна - 3456 куб. см. становить 671 158, 72 грн.

Оскільки середньоринкова вартість транспортного засобу, належного позивачу, є меншою ніж 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (1 033 500, 00 грн), то суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що вказаний автомобіль не є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році та, відповідно, нарахування Інспекцією позивачу грошового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб у 2016 році згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення є протиправним.

Обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

Відтак, межі повноважень податкового органу полягають у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Своєю чергою, інформація, яка б підтверджувала правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення відповідачем надана не була.

Відтак, з огляду на вказане, колегія суддів не приймає до уваги твердження відповідача, викладені у касаційні скарзі, про те, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що позивач, обліковуючись в інформаційних системах Луцької ОДПІ, як власник транспортного засобу, що є об`єктом оподаткування транспортним податком в розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, не скористався своїм законодавчо закріпленим правом на проведення звірки даних щодо об`єктів оподаткування, зокрема, не представив контролюючому органу документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля.

Колегія суддів зауважує, що згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи відповідач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, при цьому відповідачем не надано суду належні докази законності та обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин та не порушили норм процесуального, з огляду на що підстави для скасування ухвалених у даній справі рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

З урахуванням встановленого, Луцька ОДПІ Головного управління ДФС у Волинській області не мала законних підстав для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення.

Частиною четвертою статті 328 КАС України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи.

Колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.10.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова