ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 803/1433/14

адміністративне провадження № К/9901/26640/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27.08.2014 (суддя Сорока Ю.Ю.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 (судді: Старунський Д.М., Багрій В.М., Кушнерик М.П.) у справі №876/8854/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальсько-пресове підприємство» (далі у тексті - ТОВ «Ковальсько-пресове підприємство») до Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (правонаступник Ковельська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 09.12.2013 №0008111501,

У С Т А Н О В И В:

15.07.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковальсько-пресове підприємство» (далі у тексті - ТОВ «Ковальсько-пресове підприємство») звернулося до суду з адміністративним позовом до Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (правонаступник Ковельська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області) (далі у тексті - Ковельська ОДПІ), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення направлене Товариству з обмеженою відповідальністю «Ковальсько-пресове підприємство» (далі у тексті - ТОВ «Ковальсько-пресове підприємство»), яким зменшено позивачеві суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 17 000, 00 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 8 500, 00грн.

Не погодившись із вказаним рішенням ТОВ «Ковальсько-пресове підприємство» звернулося із адміністративним позовом до суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем у ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2013 року, яке виникло за рахунок від`ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у серпні 2013 року, відповідно до складеного за її результатами акту від 27.11.2013 № 558/15.1-04/36523079, виявлено, що у порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) ним у декларації за вересень 2013 року завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на 17 000, 00 грн. та винесено податкове повідомлення - рішення від 09.12.2013 № 000811150.

Проте, позивач вважає податкове повідомлення - рішення від 09.12.2013 № 0008111501 протиправним, оскільки під час проведення перевірки надіслав до податкового органу усі первинні документи, що підтверджують факт надання послуг та оплати за них приватному підприємству «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ВОСТОК» (далі у тексті - ПП «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ВОСТОК»), а відтак податковий кредит та заявлені в подальшому суми податку на додану вартість до бюджетного відшкодування відповідають у повні й мірі встановленим вимогам податкового законодавства щодо порядку бюджетного відшкодування сум ПДВ. Крім того, не погоджується із висновками відповідача, що первинні документи за даними операціями не відповідають вимогам встановленим законодавством до первинного документа. У зв`язку із чим, просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 09.12.2013 № 0008111501, яким ТОВ «Ковальське-пресове підприємство» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 17 000, 00 грн та застосовано штрафні санкції 8 500, 00 грн.

У свою чергу, відповідачем зазначено, що ТОВ «Ковальсько-пресове підприємство» подало до Ковельської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2013 року, відповідно до даних якої сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, відображена у рядку 23.1 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні періоди, складає 49 977, 00 грн. А оскільки, позивачем під час проведення перевірки не надано акти про надані послуги , що передбачені договором про надання юридичних послуг від 01.03.2013 № 50/1-60-ЮПВ, а також не надано податкові накладні на кожну надану адміністративну послугу, а сам акт здавання-приймання складено не у момент проведення кожної господарської операції, як передбачено умовами договору про надання послуг, із чим позивач не погоджується. Також, зазначає, що договір про надання юридичних послуг укладено 01.03.2013, в той час як у акті здавання - приймання наданих послуг вказано період з 01.02.2013 по 30.08.2013, при цьому перевіряючим не надано і документи, що підтверджують оплату за надані послуги ПП «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ВОСТОК», а тому у задоволенні адміністративного позову відповідач просив відмовити у повному обсязі.

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 27.08.2014, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (правонаступник Ковельська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області) від 09.12.2013 №0008111501.

Ковельська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області (правонаступник Ковельська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області) подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи судами по суті. Зазначає, що судами не було надано належну правову оцінку документам позивача під час розгляду справи, в порушення пункту 44.6 статті 46 ПК України та ст. 69 КАС України судами незаконно враховано у якості доказу додаткову угоду про надання послуг від 26.08.2013 до договору про надання юридичних послуг від 01.03.2013 № 50/1-60-ЮПВ, оскільки її не було надано позивачем під час проведення перевірки.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06.04.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.

Позивачем заперечення на касаційну скаргу суду не надано.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.

Верховний Суд ухвалою від 19.10.2020 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 20.10.2020.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.

Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.

Між ПП «Юридична Компанія Восток», виконавець, та ТОВ «Ковальсько-пресове підприємство», замовник, укладено Договір про надання послуг від 01.03.2013 №50/01-60-ЮПВ, за умовами якого виконавець зобов`язується за завданням замовника надавати послуги, у порядку та на умовах, визначених цим договором та відповідно до додатку №1 до даного договору.

Так, згідно з додатком №1 до договору №50/01-60-ЮПВ від 01.03.2013, відображено перелік послуг, які є предметом договору, а саме: надання юридичних послуг; послуги інформатизації системного адміністрування; послуги по охороні здоров`я та медогляду водіїв; послуги віртуального офісу.

Під час розгляду судами встановлено реальність виконання договору, що підтверджується наданими письмовими доказами ПП «Юридична Компанія Восток», відповідно до яких виконавець за договором щомісячно, починаючи з березня 2013 року, надавав послуги замовникові - ТОВ «Ковальсько-пресове підприємство», а саме: юридичні послуги, послуги інформатизації системного адміністрування, послуги з охорони здоров`я та медогляду водіїв, послуги віртуального офісу, що підтверджується податковими накладними: від 29.03.2013 № 14 на загальну суму 21 961, 00 грн, у тому числі ПДВ - 3 660, 17 грн, від 30.04.2013 № 27 на загальну суму 21 961, 00 грн, у тому числі ПДВ - 3 660, 17 грн, від 31.05.2013 № 60 на загальну суму 21 961, 00 грн, у тому числі ПДВ - 3 660, 17 грн, від 27.06.2013 № 65 на загальну суму 21 961, 00 грн, у тому числі ПДВ - 3 660, 17 грн, від 31.07.2013 № 86 на загальну суму 18 511, 00 грн, у тому числі ПДВ - З 085, 17 грн, від 30.08.2013 № 112 на загальну суму 18 511, 00 грн, у тому числі ПДВ - З 085, 17 грн, від 30.08.2013 № 124 на загальну суму 102 000, 00 грн, у тому числі ПДВ - 17 000, 00 грн, та

Також, факт виконання вказаних вище послуг ПП «Юридична Компанія Восток» ТОВ «Ковальсько- пресове підприємство» підтверджено наданими актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з березня 2013 року по липень 2013 року.

Таким чином, ПП «Юридична Компанія Восток» на виконання умов Договору про надання послуг від 01.03.2013 №50/01-60-ЮПВ року було виписано позивачеві податкову накладну від 30.08.2013 №124 на загальну суму 102 000, 00 грн, у тому числі ПДВ - 17 000, 00 грн, з відображенням номенклатури товарів/послуг «надання юридичних послуг».

У подальшому, дану суму податку на додану вартість у розмірі 17 000, 00 грн, позивачем включено до складу податкового кредиту у серпні 2013 року.

Як передбачено положеннями абзацу 1 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до положень пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійсненні операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї з подій, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, протягом звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи товари/послуги та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Враховуючи пункт 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

З аналізу наведених вище норм слідує висновок про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності є визначальною умовою для виникнення права на формування податкового кредиту.

Враховуючи вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі у тексті Закон, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положеннями частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що спірні господарські операції є реальними, фактично відбулися та безпосередньо пов`язані з власною господарською діяльністю позивача, у зв`язку з чим прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення є неправомірним, оскільки із аналізу наведених норм слідує висновок, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Колегія Верховного суду вважає, що судами попередніх інстанцій у повній мірі досліджено реальність вчинення господарської операції позивачем та ретельно перевірені і спростовані доводи, викладені в актах перевірки і на які посилається податковий орган, стверджуючи про фактичне нездійснення господарської операції, з наступних причин.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як встановлено попередньо судами, 26.08.2013 між ТОВ «Ковальсько-пресове підприємство» та ПП «Юридична Компанія Восток» укладено додаткову угоду до договору від 01.03.2013 №50/1-60-ЮПВ (далі у тексті - додаткова угода від 26.08.2013).

Відповідно до пунктів 3 та 4 вказаної додаткової угоди від 26.08.2013, сторони домовились вважати послуги згідно переліку, наведеному в Додатку до цієї додаткової угоди, надані Виконавцем на звернення Замовника протягом лютого-серпня 2013 року послугами, наданими за договором №50/1-60- ЮПВ від 01.03.2013 року та протягом трьох робочих днів з дня підписання сторонами цієї додаткової угоди підписати Акт здавання-приймання додатково наданих юридичних послуг за період з лютого 2013 року по серпень 2013 року.

Також, судами надано належну правову оцінку додатку до додаткової угоди від 26.08.2013 до договору від 01.03.2013 №50/1-60-ЮПВ щодо того факту, що у ньому міститься повний перелік наданих ПП «Юридична Компанія Восток» послуг ТОВ «Ковальсько-пресове підприємство» за період з 01.02.2013 по 30.08.2013, із зазначенням дати надання послуги, назви установи та назви документу, який до цієї установи подавався виконавцем.

Вірним є висновок і щодо того, що акт здавання-приймання наданих юридичних послуг від 30.08.2013 до договору від 01.03.2013 №50/1-60-ЮПВ відповідає вимогам до первинного документа та має всі обов`язкові реквізити первинного документа, визначені Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Таким чином, посилання апелянта на те, що акт здавання-приймання наданих юридичних послуг від 30.08.2013 року згідно з договором від 01.03.2013 року №50/1-60-ЮПВ не відповідає вимогам до первинного документа та не має всіх обов`язкових реквізитів до первинного документа, оскільки складений не у момент проведення господарської операції, не містить у переліку послуг, які надані до підписання сторонами договору від 01.03.2013 року №50/1-60-ЮПВ та у ньому не вказано вартість кожної окремої послуги, колегія суддів такі доводи не бере до уваги.

Верховний Суд приймає до уваги те, що акт здавання-приймання наданих юридичних послуг згідно з договором від 01.03.2013 №50/1-60-ЮПВ був підписаний 30.08.2013 у зв`язку з попередньою домовленістю сторін, а тому позиція податкового органу щодо того, що цей акт здавання-приймання юридичних послуг не відповідає вимогам до первинного документа, оскільки складений не у момент проведення господарської операції, є хибним.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 статті 1 та пунктом 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин.

Згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити, як: назва підприємства, установи, від імені яких складено документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Скаржником під час розгляду справи судами попередніх інстанцій та у касаційній скарзі жодним чином не надано аргументованої правової позиції та/або фактичних даних, які б підтвердили правомірність його висновків щодо відсутності фактичного виконання умов договору про надання юридичних послуг від 01.03.2013 сторонами, тобто нереальність господарських операцій, відсутність у позивача документального оформлення даних операцій у відповідності до вимог законодавства або із порушенням щодо форми документів, термінів їх оформлення/подання або зазначення даних, що не відповідають дійсності у них. Крім того, не надано обґрунтування, як обов`язкової вимоги до документу, зазначати саме у податкових накладних окремими рядками, які конкретно юридичні послуги надані відповідно до додатку до додаткової угоди, що, на думку скаржника, є само по собі свідченням відсутності фактичного надання юридичних послуг позивачеві.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на хибність доводів скаржника у касаційній скарзі щодо відсутності доказів здійснення оплати за надані юридичні послуги позивачем, як додатковий доказ нереальності надання вказаних послуг, оскільки матеріали справи містять платіжні доручення від 29.03.2013 №245, від 20.06.2013 №501, від26.06.2013 №516, від 19.07.2013 №587, від 20.08.2013 №691 та від 23.08.2013 №710.

Правильність та достовірність висновку суду першої інстанції, який підтверджено рішенням суду апеляційної інстанції та під час судового розгляду не спростовано податковим органом, щодо того, що документи долучені позивачем до матеріалів справи мають усі необхідні реквізити та відомості, належно оформлені у зв`язку із чим відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстроване у Міністерстві юстиції України 05.061995 року №168/704, в тому числі податкові накладні, які засвідчують факт придбання послуг, не викликають сумнівів і у колегії Верховного Суду.

Приймаючи до уваги всю сукупність доказів у справі Верховний Суд підтверджує реальність здійснення господарських операцій між ПП «Юридична Компанія Восток» та ТОВ «Ковальсько-пресове підприємство» щодо надання юридичних послуг, зважаючи на викладене вище.

Таким чином, колегія Верховного Суду дійшла до висновку про правомірність віднесення суми позивачем податку на додану вартість у взаємовідносинах із ПП «Юридична Компанія Восток» у розмірі 17 000, 00 грн до складу податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року, а відтак і правомірність віднесення суми податку на додану вартість в розмірі 17 000, 00 грн у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку.

Верховний Суд вважає належними висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідачем не надано суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення, тому дане податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Мотивація та докази, наведені скаржником у касаційній скарзі не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на адміністративний позов, апеляційній скарзі та, з урахуванням яких, суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. Посилання скаржника на той факт, що всі документи надані позивачем під час перевірки були оформлені описом №1 від 19.11.2013, а не зазначені у переліку документи, а саме додаткова угода від 26.08.2013, не є допустимими доказами відповідно до вимог ст. 69 КАС України, не відповідають вимогам законодавства, зважаючи на наведені вище доводи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 9 КАС України.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною першою статті 341 КАС України. Обґрунтування касаційної скарги відповідача зводиться виключно до непогодження з оцінкою, наданою судами повно і всебічно встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником взагалі не зазначено.

У відповідності до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів про ненадання контролюючим органом належних та допустимих доказів на підтвердження порушення позивачем. Враховуючи викладене, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 09.12.2013 №0008111501 направлене ТОВ «Ковальсько-пресове підприємство», яким зменшено позивачеві суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 17 000, 00 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 8 500, 00грн.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27.08.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова