ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 803/1564/17

адміністративне провадження № К/9901/46104/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А., Судді: Юрченко В.П., Хохуляк В.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року у справі № 803/1564/17

за позовом Приватного акціонерного товариства «Волинська обласна друкарня» корпоративного підприємства ДАК «Укрвидавполіграфія»

до Головного управління ДФС у Волинській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2017 року Приватне акціонерне товариство «Волинська обласна друкарня» корпоративного підприємства ДАК «Укрвидавполіграфія» (далі - позивач, ПАТ «Волинська обласна друкарня) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Волинській області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02 листопада 2017 року №0010851404 та №0010861404 (а.с. 3-8).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено (а.с. 105-109, 139-148).

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої зазначив на правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з огляду на зафіксовані актом перевірки порушення, які стали підставою для висновку про не підтвердження позивачем реальності господарських операцій на загальну суму 17113,00 грн (в т.ч. ПДВ 2852,17 грн) щодо придбання у ТОВ «Прем`єр Папір» паперу газетного Квітзин ф-т 84/45 у кількості 1,09 т., а відтак за доводами контролюючого органу позивачем безпідставно сформовано податковий кредит у липні 2015 року в сумі 2852,17 грн. Загалом доводи касаційної скарги зводяться до того, що в ході проведення перевірки неможливо підтвердити факт транспортування товару від постачальника до покупця, з`ясувати походження придбаного товару, а також містять посилання на не надання до перевірки документів, які свідчать про якість сировини (сертифікат відповідності, якості, тощо) та виробника, що за доводами останнього свідчить про нереальність фактичного здійснення господарської операції. Додатково контролюючий орган посилається на отриману податкову інформацію, отриману від ГУ ДФС у Запорізькій області № 10/08-01-14-09/32932642 від 06.04.2017 року, а також відомості з Єдиного реєстру податкових накладних по ланцюгу постачання отриманого товару.

Вищенаведене призвело до висновку про неможливість підтвердження факту здійснення господарських операції між ПАТ «Волинська обласна друкарня» та ТОВ «Прем`єр Папір» на загальну суму 17 113,00 грн, в т.ч. ПДВ 2852,17 грн, а відтак позивачем безпідставно сформовано податковий кредит у липні 2015 року в сумі 2852,17 грн та правомірно 03.11.2017 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0010851404 та №0010861404.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 03.10.2017 по 09.10.2017 працівниками ГУ ДФС у Волинській області на підставі вимог ст.75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України, та відповідно до наказу №2073 від 07.08.2017 і направлень №2956 та №2957 від 02.10.2017 проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при декларуванні показників податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2015 року, в частині здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ «Прем`єр Папір» (ЄДРПОУ 32932642), за результатами якої складено акт перевірки №11385/03-20-14-04/2465973 від 17.10.2017 року з висновками про порушення позивачем вимог:

- п. 185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6, ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету в тому числі за липень 2015 року на загальну сумі 2 852,00 грн;

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 2015 рік на загальну суму 2 567,00 грн (а.с.11-16).

Листом відповідача від 31.10.2017 №10480/10/03-20-14-04 висновки акта перевірки залишені без змін (а.с.17).

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

-№0010851404 від 02.11.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 2567,00 грн (а.с.10);

-№0010861404 від 02.11.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 3 565,00 грн, в т.ч за основним платежем 2 852,00 грн, за штрафними санкціями - 713,00 грн (а.с.9).

Незгода з вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов та скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій, посилаючись на принцип індивідуальної відповідальності платника, дійшли висновку про документальне підтвердження реальності здійснення господарських операцій по придбанню останнім товару у контрагента ТзОВ «Прем`єр Папір» та документальне підтвердження використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивачем. Судами попередніх інстанцій відхилені посилання контролюючого органу на необхідність надання позивачем сертифікатів відповідності на товар, оскільки за висновками судів попередніх інстанцій, сертифікаційні документи на товар, як і товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги колегія суддів, погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

У відповідності до вимог пункту 135.1 статті 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов`язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим підпунктом. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (підпункт 201.10. статті 201 ПК України).

До того ж, пунктом 44.1 статті Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З аналізу наведених норм слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21).

Досліджуючи реальність господарських операцій, судами попередніх інстанцій з пояснень представника позивача Бляхарчук М.О., наданих в судовому засіданні встановлено, що між позивачем та ТОВ «Прем`єр Папір» було укладено договір купівлі-продажу в усній формі в телефонному режимі.

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «Прем`єр Папір» на адресу ПРАТ «Волинська обласна друкарня» виписано рахунок-фактуру №ЛВ-0000273 від 15.07.2015 та видаткову накладну №ЛВ-0000811 від 15.07.2015 на суму 17 113,00 гри., в т.ч. ПДВ 2 852,17 гри. (папір газетний Квітзин ф-т 84/45 у кількості 1,09 т.) (а.с.41,46).

Перевезення товару за висновками судів попередні інстанцій здійснювалося ТОВ «Прем`єр Папір», а прийом товару здійснювала заступник голови правління з питань виробництва та постачання - ОСОБА_1 на підставі доручення №228 від 15.07.2015 (а.с.43,44).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що придбаний товар (папір газетний Квідзин ф-т 84/45) був використаний в господарській діяльності товариства, що підтверджується накладними на передачу готової продукції №2478 від 20.07.2015, №1574 від 24.07.2015, №2515 від 21.07.2015, №1685 від 22.07.2015, №2516 від 21.07.2015, №1627 від 22.07.2015; звітами про дебетові та кредитові операції по рахунках, рахунками про оплату №1711 від 24.07.2015, №1875 та №1876 від 22.07.2015, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за 15.07.2017 - 31.07.2017, а також наявними в матеріалах справи виписками з банку, відомостями по товарах на складах (а.с.58-58,73-97).

Крім цього, за висновками судів попередніх інстанцій, фактична сплата сум ПДВ, визначених у податкових накладних за липень 2015 року, які включені до складу податкового кредиту за ці місяці є підтвердженою та не заперечується відповідачем, а вказані податкові накладні зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, що не спростовано відповідачем.

Також, судами попередніх інстанцій під час розгляду справи відхилені доводи представника відповідача про те, що видом діяльності контрагента є роздрібна торгівля текстильними товарами в спеціалізованих магазинах, а свідоцтво платника ПДВ №100067018 від 28.08.2017 анульовано та стан платника на 03.10.2017 - ліквідація банкрута, з тих підстав, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.11.2017 за №1003302456 до видів діяльності ТОВ «Прем`єр Папір» відносяться 17.11 - виробництво паперової маси, 17.12 - виробництво паперу та картону, 17.21 - виробництво гофрованого паперу та картону, паперової та картонної тари, 17.22 - виробництво паперових виробів господарсько-побутової та санітарно-гігієнічного призначення. При цьому згідно даного витягу ТОВ «Прем`єр Папір» припинило свою діяльність 04.09.2017 у зв`язку із визнання банкрутом за рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.08.2017 у справі №908/700/17, тоді, як за висновками суді попередніх інстанцій правовідносини контрагента з позивачем мали місце у липні 2015 року (а.с.27-30). Доводами касаційної скарги не спростовані такі висновки судів попередніх інстанцій.

Також, судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги посилання контролюючого органу на необхідність надання позивачем сертифікату якості на придбану продукцію, оскільки останній не є документами бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документом, що посвідчує якість товару, а не факт проведення господарської операції, а тому його відсутність не є беззаперечною підставою для висновку про нереальність господарських операцій. Крім цього, слід зазначити, що як наголошено в постанові Верховного Суду від 17 січня 2023 року у справі № 160/5341/20 (адміністративне провадження № К/990/2825/22) сертифікати якості чи відповідності є товаросупровідними документами, надаються, як правило, на вимогу покупця, та у податковому/бухгалтерському обліку не відображаються, оскільки фактично не містять достатньої і необхідної інформації про господарську операцію з поставки.

До того ж, суд касаційної інстанції не приймає посилання відповідача на наявну податкову інформацію про не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкову інформацію про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, оскільки така інформація не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Вказана правова позиція викладена також і в постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 803/1712/13-а (провадження № К/9901/27172/18).

Крім цього, в постанові Великої палати Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 (провадження № 11-200апп21) наголошено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника в частині відсутності товарно-транспортних накладних, оскільки наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною. Аналогічна правова позиція викладені і в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 826/11879/13-а, від 26 квітня 2023 року у справі № 420/1008/21.

Судами попередніх інстанцій за наслідками дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження реальності господарських операцій, встановлено, що вони складені за результатами проведених операцій з дотриманням вимог діючого на момент виникнення правовідносин законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою, що не спростовано відповідачем під час розгляду справи, а також доводами касаційної скарги.

При цьому при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Проте доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушили норми процесуального права. Отже касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року у справі № 803/1564/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: І.А. Васильєва

Судді: В.П. Юрченко

В.В. Хохуляк