ПОСТАНОВА
Іменем України
23 квітня 2020 року
Київ
справа №803/360/16
касаційне провадження №К/9901/19485/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06.05.2016 (суддя Денисюк Р.С.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2016 (судді: Нос С.П., Кухтей Р.В., Яворський І.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Нововолинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, рішення та податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 подала до суду адміністративний позов до Нововолинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату податкового боргу від 09.03.2016 № Ф-0000421300, рішення від 09.03.2016 №0000431300 про застосування штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення-рішення від 09.03.2016 № 0000411300 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 4661,66 грн, зокрема в сумі 3729,32 грн за основним платежем та в сумі 932,34 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Обґрунтовуючи позов, позивачка зазначає, що сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок, має відповідати чистому доходу за рік, заявленому в податковій декларації про майновий стан і доходи, яка подається за результатами календарного року до 01 травня року, наступного за звітним періодом. Законодавство не вимагає від самозайнятої особи - приватного нотаріуса проводити обчислення суми чистого доходу в розрізі місяців за податковий період - календарний рік. Сума доходу, на який нараховується єдиний внесок, визначена нею на підставі подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013-2014 роки. Враховуючи наведене, вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску та рішення про застосування штрафних санкцій є протиправними та підлягають скасуванню. Податкове повідомлення-рішення про визначення грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки витрати позивачки пов`язані зі здійсненням нею незалежної професійної діяльності та є документально підтвердженими, тому правомірно враховані при визначенні чистого доходу.
Волинський окружний адміністративний суд постановою від 06.05.2016, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2016, адміністративний позов задовольнив повністю, визнав протиправними та скасував вимогу про сплату податкового боргу від 09.03.2016 № Ф-0000421300 в сумі 71242,07 грн, рішення від 09.03.2016 №0000431300 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9092,95 грн та податкове повідомлення-рішення від 09.03.2016 № 0000411300 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 4661,66 грн, зокрема в сумі 3729,32 грн за основним платежем та в сумі 932,34 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Володимир-Волинська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області (правонаступник Нововолинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області) подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: пункту 178.3 статті 178 Податкового кодексу України, статей 7, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22.11.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.
Верховний Суд ухвалою від 22.04.2020 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 23.04.2020.
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.
Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.
ОСОБА_1 є самозайнятою особою, яка має реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності № 76, свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю від 06.06.2005 № 5764, та займається незалежною професійною діяльністю, згідно з КВЕД видом діяльності є діяльність 74.11.2 - нотаріальна та інша юридична діяльність.
Нововолинська ОДПІ провела документальну планову перевірку позивачки - платника податків, яка провадить незалежну професійну діяльність, щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, унаслідок якої склала акт від 22.02.2016 № 80/66/1300/ НОМЕР_1 .
На підставі акта перевірки Нововолинська ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 09.03.2016 № 0000411300 про визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 3729,32 грн за основним платежем та в сумі 1442,34 грн за штрафними (фінансовими), вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 71242,07 грн та рішення від 09.03.2016 №0000431300 про застосування штрафних санкцій в сумі 9092,95 грн на підставі пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за донарахування податковим органом своєчасно ненарахованого позивачкою єдиного внеску в сумі 71242,07 грн.
Підставою для визначення позивачці за податковим повідомленням-рішенням від 09.03.2016 № 0000411300 грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 3729,32 грн за основним платежем та в сумі 1442,34 грн за штрафними (фінансовими) слугували висновки контролюючого органу про порушення вимог статті пункту 177.2, пункту 177.4 статті 177, пункту 178.3 статті 178, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України. Ці порушення полягали у тому, що позивачка занизила сукупний чистий дохід унаслідок завищення витрат в сумі 21937,6 грн, необхідних для провадження незалежної професійної діяльності, зокрема унаслідок включення до витрат за 2013 рік витрат в сумі 5060,8 грн та за 2014 рік в сумі 376,8 грн із зайво сплаченої орендної плати за 22 кв.м, тоді як загальна площа орендованого приміщення становила не 72,2 кв.м, а 50,2 кв.м, а також унаслідок включення до витрат за 2013 рік витрат в сумі 16500 грн, не пов`язаних зі здійсненням нотаріальної діяльності, а саме з придбання за договором про співпрацю у приватного нотаріуса ОСОБА_2 послуг з надання нових знань фахових навичок з метою використання їх у своїй професійній діяльності (консультаційні послуги), пов`язаних із державною реєстрацію об`єктів нерухомого майна.
Підставою для визначення позивачці за вимогою від 09.03.2016 № Ф-0000421300 недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 71242,07 грн та застосування за рішенням від 09.03.2016 №0000431300 штрафних санкцій в сумі 9092,95 грн на підставі пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у зв`язку з ненарахуванням позивачкою цієї суми єдиного внеску, з слугували висновки контролюючого органу про порушення вимог статті 7, пунктів 2, 3, 9 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування», унаслідок чого позивачка занизила єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 71242,07 грн, зокрема за 2013 рік в сумі 39374,82 грн та за 2014 рік в сумі 31867,25 грн.
Контролюючий орган виходить з того, що самозайнята особа ОСОБА_1 в таблиці 3 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування особами, які проводять незалежну професійну діяльність» до Додатку 5 за 2013 - 2014 роки в колонках 2 та 3 неправильно відобразила суми чистого доходу, що отримані в розрізі місяців, на які слід нарахувати єдиний внесок, що вплинуло на загальний результат обчисленого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за звітний період - календарний рік. Контролюючий орган вважає, що статтею 7 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та пунктом 3.4 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом 09.09.2013 № 454 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.09.2013 за № 1628/24160, звітний період в один рік визначено для подання звіту та сплати внеску, а не для визначення єдиного внеску виходячи з доходу за один рік. Платник зобов`язаний визначати у звіті суми чистого доходу щомісячно на підставі документів обліку і обчислювати суми єдиного внеску із суми чистого доходу за кожен місяць. Окрім того, заниження єдиного внеску зумовлено й тим, що позивачка занизила дохід, на який нараховується єдиний внесок, в загальній сумі 21937,6 грн, зокрема в сумі 21560,8 грн за 2013 рік та в сумі 376,8 грн за 2014 рік, унаслідок включення до складу витрат понесених витрат, не пов`язаних із провадженням незалежної професійної діяльності .
Згідно з підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб;
Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Пунктом 178.3 статті 177 ПК передбачено, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.
Згідно з пунктом 178.4 статті 178 ПК фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.
Відповідно до пункту 178.6 статті 178 ПК фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності.
Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Облік доходів та витрат фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність ведуть у Книзі обліку доходів і витрат, форма та порядок ведення якої було затверджено Наказами Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1025, що діяв до 18.10.2013, та Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481.
Суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до договору оренди приміщення від 01.09.2005 та додаткової угоди до цього договору від 01.01.2014 № 3 сторони установили, що позивачка орендує приміщення площею 50,2 кв.м, орендна плата за користування приміщенням складає щомісячно 1500 грн, до якої сторони передбачили включення і щомісячної оплати комунальних послуг в цілому, яка нараховується на всю площу приміщення - 72,2 кв.м.
Відповідно до частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, суди установили, що вартість орендної плати встановлена саме за орендовану площею 50,2 кв.м, до якої умовами договору включені комунальні послуги, що нараховуються на всю площу приміщення 72,2 кв.м, і щомісячна орендна плата сплачувалась позивачем за оренду приміщення площею 50,2 кв.м, яке використовувалось у незалежній професійній діяльності.
Суди попередніх інстанцій також установили, що між позивачкою та ОСОБА_2 укладено договір про співпрацю, відповідно до умов якого виконано послуги з надання нових знань, фахових навичок з метою використання їх позивачкою в своїй професійній діяльності. Виконання умов договору підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та платіжними дорученнями. В актах приймання-передачі виконаних робіт зазначено перелік послуг, які надаються, їх вартість та усі необхідні реквізити. Вказані витрати на отримання консультаційних послуг належним чином відображені та включені до податкової звітності, відображені у Книзі обліку доходів і витрат.
Суди унаслідок аналізу змісту зазначеного договору, вимог Закону України «Про нотаріат», Порядку підвищення удосконалення професійної кваліфікації нотаріусів, консультантів державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, помічників приватних нотаріусів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2014 № 1422/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.08.2014 за № 1046/25823, дійшли правильного висновку про те, що нотаріус на власний розсуд і виходячи з власних потреб оновлює, поглиблює та розширює свої професійні знання, уміння та навички та не обмежений чинним законодавством щодо вибору виду підвищення кваліфікації. Придбання позивачкою інформаційно-консультаційних послуг пов`язане з тим, що приватний нотаріус здійснює функції державного реєстратора на нерухоме майно та необхідністю удосконалення професійної майстерності, отже придбані послуги пов`язані зі здійсненням професійної діяльності позивачки. Відтак, позивачка правомірно включила понесені витрати з придбання зазначених послуг до витрат, пов`язаних із здійсненням незалежної професійної діяльності.
Суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до установлених ними унаслідок оцінки досліджених доказів обставин та дійшли обґрунтованого висновку про понесення позивачкою витрат, необхідних для провадження незалежної професійної діяльності, та протиправність податкового повідомлення-рішення про визначення грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 3729,32 грн за основним платежем та в сумі 932,34 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Відповідно до пунктів 4, 5 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - Закон № 2464-VI) максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок; мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.
Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Відповідно до частини третьої статті 7 Закону № 2464-VI нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
Згідно з частиною 11 статті 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Згідно з частиною восьмою статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.
Відповідно до пункту 4.12 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.09.2013 за № 1628/24160 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, у тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, формують та подають до органів доходів і зборів звіт згідно з таблицею 3 додатка 5 до цього Порядку.
У таблиці 3 додатка 5 до цього Порядку підлягає відображенню сума нарахованого єдиного внеску щомісячно за звітний рік, а також всього за рік, виходячи із суми доходу, заявленого в податковій декларації.
Аналогічні положення містяться в Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженому постановою Правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 № 22-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1014/18309, яка була чинною до 03.12.2013).
Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів про відсутність правових підстав для визначення приватним нотаріусом єдиного внеску виходячи із його щомісячного розрахунку.
Аналіз зазначених норм закону засвідчує, що приватні нотаріуси зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, оскільки звітним періодом для приватного нотаріуса є календарний рік, за який він зобов`язаний здійснювати розрахунки єдиного внеску, подавати звіт та сплачувати єдиний внесок.
Сума доходу приватного нотаріуса, з якої розраховується єдиний внесок, має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації про майновий стан і доходи, яка подається до контролюючого органу за результатами календарного року. Так, сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок у графі «усього» таблиці 3 Додатка № 5 до Порядків №22-2 та № 454, має відповідати чистому оподатковуваному доходу, заявленому в податковій декларації про майновий стан і доходи за рік. Саме до зазначеної суми за рік, з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, застосовується відповідна ставка, визначена у частині одинадцятій статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» (34.7%).
Установлені судами попередніх інстанцій обставини засвідчують, що сума доходу, на який нараховується єдиний внесок, визначена позивачкою на підставі податкових декларації про майновий стан і доходи за 2013-2014 роки, тобто суми чистого оподаткованого доходу, що зазначені в деклараціях про майновий стан та доходи, були перенесені позивачкою до звітів про суми нарахованого єдиного внеску.
При цьому для визначення доходу за рік, на який нараховується єдиний внесок, нормами чинного законодавства не передбачений обов`язок ділити дохід, отриманий позивачем за рік на кількість місяців, у яких такий дохід отримано, та застосовувати ставку єдиного внеску до кожного із щомісячних доходів.
Зазначену позицію неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема у постановах від 31.07.2018 у справі № 813/7905/14 (касаційне провадження № К/9901/2869/18), від 21.08.2018 у справі № 826/5999/16 (адміністративне провадження №К/9901/11838/18), від 05.03.2019 у справі № 807/216/16 (адміністративне провадження № К/9901/13538/18).
Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справ, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди не допустили неправильного їх застосування. Доводи, наведені в касаційній скарзі, є такими, що не спростовують правильності вирішення справи судами попередніх інстанцій.
Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06.05.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2016 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна
В.В. Хохуляк ,
Судді Верховного Суду