№ 803/560/16 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2020 року

Київ

справа №803/560/16

адміністративне провадження №К/9901/32837/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20.05.2016 (суддя - Денисюк Р.С.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017 (колегія суддів: Кузьмич С.М., Гулид Р.М., Улицький В.З.) у справі № 803/560/16 за позовом Державного підприємства «Поліське лісове господарство» до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Поліське лісове господарство» (далі -Підприємство) звернулось з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000292203 від 22.01.2016 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх організацій) на суму основного платежу в сумі 268346,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 67086,50 грн., №0000302203 від 22.01.2016 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності», на суму основного платежу в розмірі 322015,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 80503,75 грн., №0000312203 від 22.01.2016 року яким підприємству нараховано пеню в сумі 658691,16 грн. за порушення граничних термінів розрахунків в іноземній валюті, №0000322203 від 25.01.2016 року, яким до позивача застосовано штраф за порушення порядку декларування валютних цінностей на суму 1020 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки контролюючого органу ґрунтуються на помилковій оцінці операцій з контрагентом позивача - фірмою «Zortex Businesss LLP». Позивач зазначає, що факт виконання господарських операцій із вищевказаним іноземним контрагентом повністю підтверджується первинним документами бухгалтерського та податкового обліку, а доводи податкового органу суперечать вимогам законодавства.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20.05.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017, позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області №0000292203, №0000302203, №0000312203 від 22.01.2016 року та №0000322203 від 25.01.2016 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства при проведенні операцій з фірмою «Zortex Businesss LLP».

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу або відзив не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ГУ ДФС в період з 17.12.2015 по 28.12.2015 проведено документальну позапланову виїзну перевірки ДП «Поліське ЛГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з компанією ZORTEX BUSINESS LLP» за період з 01.01.2014 по 01.04.2016, за результатами якої було складено акт №1/03-06-22/37580075 від 05.01.2016.

За висновками акту перевірки відповідачем встановлені наступні порушення ДП «Поліське ЛГ»:

1) п.5, 7, 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. №290; п.п.14.1.11, п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.135.1, п.135.2, пп.135.5.4, пп.135.5.5, пп.135.5.15, п. 135.5, ст.135, п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 322015,00 грн., в тому числі: за 2014 рік на 322015,00 грн.;

2) вимог Наказу Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. №73 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013р. за №336/22868, вимог Розділу III «Зміст статей звіту про фінансові результати» Наказу Міністерства фінансів України 28.03.2013р. №433 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності «Зміст статтей звіту про фінансові результати» із змінами та доповненнями та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 "Податок на прибуток" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2000 №353 та зареєстровано и Міністерстві юстиції України від 20.01.2001 за №47/5238, в порушення п.1, її. 2, п. 3 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138, Закон України 21.09.2006р №185-У «Про управління об`єктами державної власності» із змінами та додповненнями, п.153.3 ст.153 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено відрахування частини чистого прибутку за 2014 у сумі 268346,00 грн.

3) ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», по взаємовідносинах із фірмою «ZORTEX BUSINESS LLP» (Великобританія) по контракту №ПЛГ-2013/1 від 03.07.2013 року (із змінами та доповненнями);

4) ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», п.2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»;

На підставі акту перевірки №1/03-06-22/37580075 від 05.01.2016 ГУ ДФС були прийняті оспорювані позивачем податкові повідомлення-рішення:

№0000292203 від 22.01.2016 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх організацій) на суму основного платежу в сумі 268346,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 67086,50 грн.;

№0000302203 від 22.01.2016 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності», на суму основного платежу в розмірі 322015,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 80503,75 грн.;

№0000312203 від 22.01.2016 яким підприємству нараховано пеню в сумі 658691,16 грн. за порушення граничних термінів розрахунків в іноземній валюті;

№0000322203 від 25.01.2016, яким до позивача застосовано штраф за порушення порядку декларування валютних цінностей на суму 1020 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, проте рішенням Державної фіскальної служби України №7413/6/99-99-10-01-04-25 від 05.04.2016 року в задоволенні скарги було відмовлено.

Як свідчить акт перевірки №1/03-06-22/37580075 від 05.01.2016 року, податковий орган встановив здійснення позивачем зовнішньоекономічних операцій із фірмою-нерезидентом «ZORTEX BUSINESS LLP» (Великобританія). ГУ ДФС зазначає, що фірма «ZORTEX BUSINESS LLP» згідно з інформацією, викладеною на офіційному інтернет-сайті Великобританії, ліквідована з 15.07.2014. Вказані обставини також підтверджуються листом Міністерства закордонних справ України.

На переконання відповідача, кошти в сумі 148817,54 доларів США, що надійшли від вищевказаної фірми-нерезидента в рахунок оплати за поставлений товар з 15.07.2014 року, не можуть бути зараховані як оплата за поставлений товар. Вказані обставини, на думку податкового органу, свідчать про заниження Підприємством доходів на загальну суму безповоротної фінансової допомоги в розмірі 1788972,00 грн., порушення граничних термінів розрахунків в іноземній валюті.

Незгода із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями стала підставою для звернення позивачем до суду із вказаним позовом, що був задоволений.

Разом з тим, касаційний суд вважає висновки суду апеляційної інстанції передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак таке судове рішення не є такими, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов`язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).

Пунктом 137.10 статті 137 ПК України передбачено, що суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

При цьому відповідно до підпункту 14.1.267 пункту 14.1 статті 14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Приписами пункту 135.2 статті 135 та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що як доходи, так і витрати, визначаються на підставі первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналіз вищенаведених норм ПК України свідчить про те, що до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов`язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг і охороною праці), тому право на зменшення об`єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Разом з тим, згідно усталеної практики Верховного Суду та Верховного Суду України, господарська операція визнається легітимною у разі повної дієздатності всіх її учасників. Всі первинні документи можуть прийматись як докази здійснення господарських операцій, якщо вони оформлені належним суб`єктом. Обставини справи повинні бути встановлені в повному обсязі на підставі належних, допустимих та достатніх доказах без будь-яких сумнівів та суперечностей.

Як встановлено судами, контракт з «ZORTEX BUSINESS LLP» укладено 03.07.2013, та після 15.07.2014 вносились зміни та доповнення від 15.07.2014 (додаток №13), від 1.08.2014 (додаток №14), від 24.09.2014 (додаток №15), від 14.10.2014 (додаток №16), від 24.10.2014 (додаток №17) та від 14.01.2015 (додаток №18).

Але судам важливо було ретельно перевірити доводи податкового органу щодо правового статусу контрагента.

Підставою для висновків податкового органу про неправомірність віднесення позивачем до складу витрат сум за операціями по вказаному Контракту стала інформація про ліквідацію фірми «ZORTEX BUSINESS LLP» з 15.07.2014.

Вказані доводи залишено поза увагою судів попередніх інстанцій. З дослідженого податковим органом та судами листа Міністерства закордонних справ України від 24.02.2015 № 630/17-200-490 встановлено, що компанію «ZORTEX BUSINESS LLP» ліквідовано 15.07.2014.

З цього приводу суди зазначили, що компанія не ліквідована, а лише згідно протоколу зборів партнерів компанії «ZORTEX BUSINESS LLP» від 14.07.2014 змінено реєстраційну адресу компанії в межах однієї країни Об`єднаного королівства Великобританія: з Англії та Шотландію.

В даному випадку, в листі Міністерства закордонних справ України зазначено не лише про ліквідацію контрагента з 15.07.2014, а й про внесення 30.09.2014 до реєстру нової компанії з ідентичною назвою «ZORTEX BUSINESS LLP».

Тобто, період з 15.07.2014 по 30.09.2014 щодо правомочності названої компанії підлягав ретельній перевірці на підставі належних та допустимих доказів.

Суди зазначили про наявність протоколу від 14.07.2014, який не є належним доказом, оскільки в матеріалах справи міститься не засвідчена суддею копія документу, здійснена з нотаріально посвідченої копії документа, що є порушенням вимог частини четвертої ст. 79 КАС України, відповідно до якої судом в судовому засіданні досліджуються оригінали письмових доказів, а в справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.

Також відсутні будь-які мотиви, яким чином вказаний документ спростовує інформацію Міністерства закордонних справ України про ліквідацію Товариства з 15.07.2014. За назвою - це Акт Товариства з обмеженою відповідальністю 2000 ТОВ Зортекс Бізнес.

Вказані обставини мають важливе значення з урахуванням доводів податкового органу щодо наявності кримінального провадження в якому розслідуються факти виготовлення та надходження документів від імені «ZORTEX BUSINESS LLP» з електронної адреси, розташованої на території України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, в зв`язку з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Враховуючи відсутність повноважень суду касаційної інстанції на встановлення та дослідження вказаних фактичних обставин справи, є підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341 349 353 355 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області задовольнити, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20.05.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017 - скасувати, а справу направити на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду