ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2022 року

м. Київ

справа №803/605/18

адміністративне провадження № К/9901/58975/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні справу як суд касаційної інстанції за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 (головуючий суддя - Кузьмич С.М., судді: Довга О.І., Улицький В.З.) у справі №803/605/18.

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області від 04.05.2017 №2741204-1302, від 30.06.2017 №2741204-1302, податкову вимогу від 15.01.2018 №12263-17; зобов`язати припинити нарахування пені і скасувати застосовані штрафні санкції.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23.04.2018 позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 04.05.2017 №2741204-1302 та від 30.06.2017 №2741204-1302. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у Волинській області від 15.01.2018 №12263-17. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 та залишити в силі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.04.2018.

В обґрунтування своїх доводів ОСОБА_1 зазначає, що судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги що на виконання Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 №1797- VIII; «Про місцеве самоврядування в Україні» Земельного кодексу України Старовижівською селищною радою Волинської області прийнято рішення №16/4 від 13.07.2017 «Про внесення змін до рішення селищної ради від 09.10.2013 № 23/5 «Про порядок надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва на території селищної ради», яким встановлено розмір орендної плати за земельну ділянку надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на рівні 0,5 % їх нормативної оцінки земельної ділянки.

У відзиві на касаційну скаргу Головне управління ДФС у Волинській області зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Зокрема, вказує, що Львівським апеляційним адміністративним судом правильно застосовано положення підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 зазначає, що додаткова угода не суперечить приписам рішення №16/4 від 13.07.2017 «Про внесення змін до рішення селищної ради від 09.10.2013 № 23/5 «Про порядок надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва на території селищної ради», яке прийняте на виконання Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 №1797- VIII. При прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податковий орган фактично змінив умови договору в частині збільшення розміру орендної плати, що є порушенням норм матеріального права та умов договору.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Волинській області на підставі підпунктів 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.05.2017 №2741204-1302 та від 30.06.2017, якими позивачу визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік в розмірі 5439,86 грн.

Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень стало те, що між Старовижівською селищною радою та ОСОБА_1 16.01.2016 укладено договір оренди земельної ділянки в АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 0725055100:01:002:0280, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1460 га, цільове призначення: секція В розділ 02 підрозділ 02.01, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, строком на 25 років до 2040 року з переважним правом поновлення на новий строк. Згідно пунктів 5, 9, 11 вказаного договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2865,16 грн., згідно довідки відділу держземагенства у Старовижівському районі Волинської області від 13.01.2016 № 1-86-16; орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, на рівні 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 85,95 грн. в рік до 31 серпня звітного року.

Вказаний договір зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою із вказаного реєстру від 04.02.2016 № 52653225.

У зв`язку зі зміною нормативної оцінки земель смт. Стара Вижівка, затвердженої рішенням селищної ради від 14.07.2016 №7/1 «Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель смт. Стара Вижівка», нормативна грошова оцінка орендованої позивачем земельної ділянки становить 185054,64 грн., що підтверджується витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданим відділом держгеокадастру у Старовижівському районі міжрайонного управління у Ратнівському та Старовижівському районах Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 16.08.2017 № 219.

10.08.2017 між Старовижівською селищною радою та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди земельної ділянки від 16.01.2016, відповідно до якої нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення додаткової угоди становить 185054,65 грн. (довідка відділу держгеокадастру у Старовижівському районі від 16.08.2017 № 219); орендна плата вноситься орендарем з 01.01.2017 у грошовій формі на рівні 0,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 925,27 грн. в рік. Вказана додаткова угода зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом від 30.08.2017 №95863545 із вказаного реєстру.

02.10.2017 позивач сплатила оренду плату за земельну ділянку у розмірі 925,27 грн. відповідно до змін внесених додатковою угодою №1 від 10.08.2017 до договору оренди земельної ділянки від 16.01.2016, що підтверджується квитанцією від 02.10.2017 №0.0.861805126.1.

15.01.2018 ГУ ДФС у Волинській області сформовано податкову вимогу №12263-17 на суму податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб 4514,59 грн.

ГУ ДФС у Волинській області, на звернення позивача із заявою про перерахунок розміру орендної плати, листом від 20.02.2018 №281/К/03-20-13-02-13 повідомило позивача про те, що податкове зобов`язання з орендної плати визначене позивачу у розмірі 5439,86 грн. розраховане за ставкою 3 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 181327,72 грн. відповідно до рішення Старовижівської селищної ради від 14.07.2016 № 7/1, при цьому, в даному листі зазначено, що додаткова угода №1 від 10.08.2017 до договору оренди земельної ділянки не може бути застосована для нарахування орендної плати у 2017 році, так як рішення Старовижівської селищної ради від 13.07.2016 № 16/2 «Про встановлення податку на майно в частині плати за землю на території рішення Старовижівської селищної ради» набирає чинності з 01.01.2018.

Приймаючи рішення в частині задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що сплата ОСОБА_1 згідно з квитанцією від 02.10.2017 №0.0.861805126.1 орендної плати за 2017 рік у розмірі 925,27 грн. свідчить про виконання позивачем податкового обов`язку зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою та умов додаткової угоди від 10.08.2017 №1 до договору оренди земельної ділянки від 16.01.2016 у розмірі визначеному рішенням Старовижівської селищної ради Волинської області від 13.07.2017 №16/4, яке є чинним та не суперечить вимогам пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про відмову в позові суд апеляційної інстанції цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Пунктами 288.1 - 288.4 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно з підпунктами 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Тобто, законодавець визначив граничні межі річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки (найменшу та найвищу), незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У відповідності до підпунктів 8.1, 8.3 статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Як встановлено судами та не є спірним, рішенням Старовижівською селищною радою Волинської області № 16/2 від 13.07.2017 «Про встановлення податку на майно в частині плати за землю на території Старовижівської селищної ради» підпунктом 2.2.1 встановлено ставку земельного податку на землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), для будівництва індивідуальних гаражів - 0,05% нормативної грошової оцінки землі. Пунктом 4 цього рішення визначено, що це рішення набирає чинності з 01.01.2018.

Крім цього, 13.07.2017 Старовижівською селищною радою Волинської області було прийнято рішення №16/4 «Про внесення змін до рішення селищної ради від 09.10.2013 № 23/5 «Про Порядок надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва на території селищної ради», відповідно до якого пункт 2 рішення селищної ради від 09.10.2013 № 23/5 «Про Порядок надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва на території селищної ради» викладено в такій редакції: « 2. Встановити розмір орендної плати за земельну ділянку надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на рівні 0,5 відсотка їх нормативної грошової оцінки в рік, для громадян, які правом на передачу безоплатно у власність земельної ділянки по даному виду використання, в межах норм, визначених Земельним кодексом України не скористалися. Для громадян, які правом на передачу безоплатно у власність земельної ділянки по даному виду використання, в межах норм, визначених Земельним кодексом України попередньо вже скористалися, розмір орендної плати за земельну ділянку надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд встановити на рівні 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки в рік».

Вказане рішення було оприлюднено на дошці оголошень та офіційному веб-сайті селищної ради після сесії селищної ради, та в наступний після підписання день подано до Старовижівського відділення Ковельської ОДПІ, що підтверджується листом Старовижівської селищної ради Волинської області від 19.03.2018 № 159/2.4/2-18.

Беручи до уваги вищевикладене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень діяв в межах повноважень та з підстав встановлених Податковим кодексом України, оскільки рішення № 16/2 від 13.07.2017 стосовно встановлення податку на майно в частині плати за землю на території Старовижівської селищної ради може застосовуватися не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом, тобто з 2018 року.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволені позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 у справі №803/605/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова