ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2020 року

Київ

справа №803/788/16

адміністративне провадження №К/9901/31768/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.06.2016 (суддя - О.О. Андрусенко) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016 (колегія суддів: В.Я. Макарик, О.О. Большакова, І.В. Глушко) у справі №803/788/16 (876/8595/16) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Понінківська картонно-паперова фабрика» до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Понінківська картонно-паперова фабрика» (далі - Товариство) звернулося в суд з позовом до відповідача - Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ОДПІ) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.05.2016: форми «П» №0001241402 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 766250,00 грн.; форми «Р» №0001251402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 229 875,00 грн. (в тому числі 153 250,00 грн. за основним платежем, 76 625,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафи)..

В обґрунтування позову позивач зазначив, що проведені господарські операції з ТОВ «Юнкомтек» і з ТзОВ «Рітмікс» були зумовлені потребами реальної діяльності, відбулись у дійсності, мали спрямування на реальне настання правових наслідків, підтверджені необхідним обсягом первинних та суміжних документів, розрахунки по оплаті виконані, що свідчить про виконання господарських зобов`язань сторонами правочинів та спричинило настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17.06.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016 позов задоволено. Скасовані податкові повідомлення-рішення ОДПІ від 16.05.2016 № 0001241402 та № 0001251402.

Рішення судів обґрунтовано тим, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, щодо нереальності господарської операції з ТОВ «Юнкомтек» і з ТзОВ «Рітмікс» є необґрунтованими, відповідно є протиправними збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в тому числі нарахування штрафних (фінансових) санкцій і зменшення суми від`ємного значення з податку прибуток спірними податковими повідомленнями-рішеннями щодо даної операції. Мотивуючи рішення, суди зауважили, що позивач надав належні документи первинного та бухгалтерського обліку, якими спростовані висновки відповідача. При цьому суди зауважили, що відповідач, в більшості, виходив з дослідження взаємовідносин по ланцюгу походження придбаного позивачем товару.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в яких просить їх скасувати, у задоволені позову відмовити. Вказується, що суди попередніх інстанцій в порушення принципу офіційного з`ясування матеріалів справи не надали правового значення виявлених фактів під час проведення перевірки здійснення ним удаваних господарських операції із названими вище контрагентами. При цьому, вказується на доводи, які ним були висловлені в акті перевірки та апеляційній скарзі, що не підлягають додаткового зазначенню.

У запереченні на касаційну скаргу, які надійшли ще до Вищого адміністративного суду України, позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення судів - без змін.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.03.2016 по 08.04.2016 посадовими особами ОДПІ на підставі пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 28.03.2016 року № 365 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «ПКПФ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій із ТОВ «Юнкомтек», ТзОВ «Рітмікс» за період з 01.07.2015 по 31.12.2015 та використання в господарській діяльності товарів (робіт, послуг), придбаних у зазначених суб`єктів господарської діяльності, у зв`язку із чим, складено акт від 22.04.2016 року № 1608/03-18-14-02/37993343.

У даному акті виявлені порушення6 пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариству завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 153250,00 грн., в тому числі: за липень 2015 року на суму - 59267,00 грн., за серпень 2015 року на суму - 92583,00 грн., за листопад 2015 року - 1400,00 грн. Станом на дату підписання результатів перевірки ТОВ «ПКПФ» самостійно відображено позитивне значення в декларації з податку на додану вартість, яке підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до державного бюджету, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення буде винесено щодо заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 153250,00 грн.; пункту 44.1 статті 44, статей 134 135 137 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством завищено витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за 2015 рік на загальну суму 766250,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток, який сплачується до бюджету на загальну суму 137924,00 грн..

16.05.2016 ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення №0001241402, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 766250,00 грн., та № 0001251402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 229875,00 грн., у тому числі за основним платежем 153250,00 грн. грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 76625,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що такий висновок контролюючим органом був зумовлений, у тому числі, нереальних наслідків за правочином, укладеним позивачем з ТОВ «Юнкомтек», ТзОВ «Рітмікс».

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду, який їх скасував, з чим погоджується Верховний Суд, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як встановлено судами, що відповідає матеріалам справи між Товариством (покупець) і ТОВ «Юнкомтек» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №19-1/15(В), відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати у власність покупця вугілля кам`яне (товар), який зазначається в специфікації до договору, а покупець прийняти і своєчасно оплатити на умовах і в строки, визначені цим Договором

Крім того, між Товариством (покупець) ТзОВ «Рітмікс» (постачальник) було укладено договір поставки № 0902/15 від 09.02.2015 року, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставляти та передати у власність покупця продукцію, визначену у пункті 2.1 договору (скотч, фарба бронзова для флексодруку 1 відро), а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках до договору. 25.11.2015 року ТОВ «ПКПФ» здійснено повернення продукції (фарба бронзова для флексодруку 1 відро) згідно накладної від 25.11.2015 року № 10 на суму 9999,90 грн.

Наявність відповідних договорів не заперечуються відповідачем, які долучені до матеріалів справи, зміст яких досліджений в судовому порядку судами попередніх інстанцій.

Судами також установлено, що не заперечується відповідачем, наявністю всіх належно оформлених супроводжуючих документів згідно вказаних договорів, якими, серед інших, були: видаткові накладні; специфікації; залізничні накладні; акти здачі-прийняття робіт по поставці товару; накопичувальні картки; відомостями плати за користування вагонами, договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги; прибуткові ордери на товари, відомості по партіях товарів на складах (бухгалтерський облік), накладними-вимогами на відпуск, платіжними дорученнями, що підтверджують оплату приданого позивачем товару у названого контрагенту.

Згадувані документи первинного обліку відображені ОДПІ в акті перевірки, зауважень, що порядку складення яких зазначено не було. Недоліків до таких документів не зауважено податковим органом і в касаційній скарзі.

Використання вказаної продукції у власній господарській діяльності Товариства було встановлено судами та не спростовано доводами касаційної скарги. Судами попередніх інстанцій правильно взято до уваги, що податковий орган в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення не навів обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача щодо господарських правовідносин позивача з названими підприємствами, в більшості, ґрунтуються на неможливості встановлення руху ТМЦ від його виробника до позивача, а також доказів оприбуткування даного товару на складі позивача що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операції за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій на виконання завдання адміністративного судочинства надали оцінку всім виявленим відповідачем фактам в акті перевірки, які стали підставою для винесення спірних в даній справі податкових повідомлень-рішень. Відповідач в касаційній скарзі просить здійснити переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно спірного податкового повідомлення-рішення скасованого в частині, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з позицією суду першої та апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341 343 349 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.06.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016 - без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду